Африкат

Африка́т (чол. р.),^[1] африка́та (жін. р.),^[2] (лат. affrico — тру, притираю) — складний нерозривний приголосний, утворений унаслідок злиття двох звукових елементів — зімкненого (його називають також проривним) з наступним щілинним, (його називають також фрикативним).

Якщо сполучення зімкненого з щілинним не утворює нерозривних звуків (наприклад, підживити, відзначити), то воно не складає африкат.

Африкати можуть бути глухі та дзвінкі, напр.: циган — дзвін.

Африкати

[p̪͡f] (пф)
[b̪͡v] (бв)
[t͡s] (ц) — глухий ясенний африкат
[d͡z] (дз) — дзвінкий ясенний африкат
[t͡sʲ] (м'який ц) — глухий ясенний африкат палаталізований
[d͡zʲ] (м'який дз) — дзвінкий ясенний африкат палаталізований
[t͡ɕ] (м'який ч) — глухий ясенно-твердопіднебінний африкат
[d͡ʑ] (м'який дж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний африкат
[t͡ʃ] (ч) — глухий заясенний африкат
[d͡ʒ] (дж) — дзвінкий заясенний африкат
[t͡ʃʲ] (напівм'який ч) — глухий заясенний африкат палаталізований
[d͡ʒʲ] (напівм'який дж) — дзвінкий заясенний африкат палаталізований
[ʈ͡ʂ] (твердий ч) — глухий ретрофлексний африкат
[ɖ͡ʐ] (твердий дж) — дзвінкий ретрофлексний африкат
[t͡ɬ]
[d͡ɮ]
[c͡ç]
[ɟ͡ʝ]
[k͡x]
[ɡ͡ɣ]
[q͡χ]
[ɢ͡ʁ]

Польська

/t͡s/ c (ц) — глухий ясенний африкат
/d͡z/ dz (дз) — дзвінкий ясенний африкат
/t͡ɕ/ ć, ci (м'який ч) — глухий ясенно-твердопіднебінний африкат
/d͡ʑ/ dź, dzi (м'який дж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний африкат
/ʈ͡ʂ/ cz (твердий ч) — глухий ретрофлексний африкат
/ɖ͡ʐ/ dż (твердий дж) — дзвінкий ретрофлексний африкат

/t͡ʂ/ czysta — «чиста» /ʈ͡ʂ/ trzysta — «триста»

/d͡ʐ/ dżyzda — «джизда» /ɖ͡ʐ/ drzyzda — «дризда»

Українська

Докладніше: Класифікація приголосних звуків в українській мові

В українській мові:

/d͡ʒ/ (дж) — дзвінкий заясенний африкат
/d͡z/ (дз) — дзвінкий ясенний африкат
/d͡zʲ/ (дз') — дзвінкий ясенний африкат палаталізований (м'який)
/t͡ʃ/ (ч) — глухий заясенний африкат
/t͡s/ (ц) — глухий ясенний африкат
/t͡sʲ/ (ц') — глухий ясенний африкат палаталізований (м'який)

В українській мові африкати складаються з однотипних за місцем творення (передньоязикових) звуків: ц (т + с), ч (т + ш), дз (z), дж (ž) (наприклад, кукурудза, джерело).

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Примітки

[1]

[2]

Search