Вікіпедія

Батат

вид рослин

Бата́т або солодка картопля (Ipomoea batatas L.) Lam.) — багаторічна трав'яна рослина родини берізкових (Convolvulaceae). Походить з Центральної Америки. Одна з найпоширеніших у світі харчових і кормових культур.

Батат
Ipomoea batatas.jpg
Батат
Біологічна класифікація редагувати
Царство:Рослини (Plantae)
Клада:Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:Евдикоти (Eudicots)
Клада:Айстериди (Asterids)
Ряд:Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина:Берізкові (Convolvulaceae)
Рід:Кручені паничі (Ipomoea)
Вид:
Батат (I. batatas)
Біноміальна назва
Ipomoea batatas
Commons-logo.svg Вікісховище: Ipomoea batatas
Коренеплоди батату
Селянин демонструє вирощений на власному городі батат. Село Анисів, Чернігівський район, Чернігівська область
Sweet potatoes.JPG

В країнах з помірним кліматом батат вирощують як однорічну рослину для одержання кореневих бульб, які за хімічним складом близькі до картоплі, але багатші на вуглеводи (до 30 %), в тому числі цукри (2—6 %).

Вміст крохмалю в бульбах 72 %[1].

Страви

Бульби споживають сирими, запеченими, смаженими, вареними та консервованими, переробляють на крохмаль, патоку та інше. Стебла і відходи бульб згодовують худобі.

Батат є досить універсальним продуктом: здатен замінити або доповнити картоплю у гарячих рідких стравах (включно з борщем), дерунах, у стравах типу «риба (м'ясо/птиця) з овочами». З нього можна робити салати, пюре, каші (рецепт і спосіб приготування аналогічний до гарбузяної); пюре (яке швидко вариться) є гарною начинкою у вареники; може додаватися у лазанью, голубці, вінегрет тощо.

Попри те, що сирий овоч твердий і важко ріжеться, вариться батат дуже швидко: 5-7 хвилин від часу закипання води. Зварений тримається шматочками, які не розлазяться, якщо їх тримати в руці або кусати, але одним натиском ложки перетворюються в пюре.

У смакові батату можна відчути легкий присмак картоплі, моркви, гарбуза, гороху, хоча біологічно батат має з ними мало спільного.

Поширення

Масово вирощується в країнах зі спекотним кліматом, південній та східній Азії. Лідери з виробництва — Китай, Латинська Америка. В СРСР батат культивувався з 1933, переважно в республіках Середньої Азії, на чорноморському узбережжі Кавказу і на півдні України. Зараз вирощується в Україні у домогосподарствах та малих підприємствах. Промислової заготівлі поки що немає.

Урожайність — 30—70 т/га і більше.

Розмноження

Розмножують батат в основному вегетативно укоріненням живців, рідше — насінням. Деякі сорти втратили здатність до цвітіння, взагалі схожість насіння низька, зате висока здатність до вкорінення пагонів.

Для промислового виробництва, або для висаджування на городі бульби пророщують в теплому вологому середовищі, живці зрізають і вкорінюють в воді, після чого висаджують у відкритий ґрунт. Живці для вкорінення можна нарізати також із дорослої рослини, або з підрослої розсади.

Сорти

На 2013 рік у Світі було відомо понад 7000 сортів батату. Найбільш ранніми є Маньчжурський, Білий НБС, Тайнунг-65, Боніта, Бельву, Баюбел, Рубін Кароліни, Побєда-100, Борегард, Джорджія Джет та інші. Їхній строк дозрівання становить 90-100 днів (три місяці). Прийнятні для України також середньстиглі сорти. В Україні поширений сорт Вінницький рожевий та інші.

Залежно від сорту батат буває білим, жовтим, лимонним, рудим, рожевим, кремовим, червоним, фіолетовим, вишневим, а за формою — видовженим, грушоподібним, і «пузатим» майже овальної форми. Забарвлення свідчить про вміст корисних речовин. Так, рудий містить багато каротину, а фіолетовий — корисні антоціани.

Найвідоміші фіолетові сорти: Дінгес Перпл, Молокай, Стокс Перпл та Окінавський. Вони вважається найкориснішими. Починаючи з 2014 року група вітчизняних бататоводів розробляє та випробовує нові фіолетові сорти, наприклад Скіф, які мають більшу врожайність в умовах України ніж більш поширений Перпл.

Схема висаджування

Батат необхідно висаджувати по 3-4 рослини на один метр квадратний. Оскільки бульби досить об'ємні, найзручніше висаджувати його на гребнях.

Існує 3 способи висаджування: 1) вертикально. 2) «дугою»: нижня частина лежить горизонтально, надземна частина направлена вертикально. 3) «гачком»: верхівка виглядає із землі вертикально, під землею пагін загнуто доверху.

У будь-якому разі, підземна частина має бути хоча б 10 см, адже кожен великий додатковий корінь — це одна бульба. Для гарного товарного вигляду найкращим є 2-й спосіб. Тоді бульби ростуть вертикально вниз, не заважаючи одна одній і тому не закручуються.

Особливості вирощування

Переваги перед картоплею:
  • не потребує такого виду робіт як підгортання;
  • абсолютно не цікавить колорадських жуків;
  • не належить до родини Пасльонових (не є родичем і тому має мало спільних хвороб із картоплею, перцем, помідорами, баклажанами, тютюном і фізалісом, які часто заражають одне одного);
  • кращі показники врожайності та більший розмір бульб;
  • не потребує ні планового оприскування отрутохімікатами, ані протруювання перед посадкою;
  • високий коефіцієнт розмноження: з однієї бульби можлива вигонка до 40 самостійних рослин, після чого вона частково ще придатна в їжу;
  • при порівняно незначному догляді стебла з листками залишаються зеленим, а корені набирають масу аж до початку жовтня (на 2 місяці довше картоплі) за умові, що немає заморозків і ще бувають сонячні дні з температурою вдень 15 і більше градусів тепла. При цьому вибірково можна відкопувати бульби в їжу починаючи з серпня;
  • надзвичайно корисний.
Недоліки:
  • гине від від'ємних температур або кількагодинного зниження температури до нуля та хворіє, якщо довго тримається температура нижче 8-10 градусів тепла;
  • вимагає великої кількості вологи за умови рівномірного розподілу впродовж вегетаційного періоду;
  • для росту потребує значного відсотка ясних днів з температурою вдень >15°С;
  • потребує нестандартних умов зберігання в умовах сухого і теплого приміщення за температури не нижче 12 градусів тепла;
  • потребує більше ручної роботи під час висаджування (що цілком компенсується зменшенням ручної роботи протягом літа і економією садивного матеріалу тощо);
  • не існує сортів-«сорокаденок»;
  • окремі пізні сорти (в тому числі африканські) встигають закласти бульби, але не встигають набрати масу.
Умови зберігання:

Після збирання врожаю бульби очищують від землі, висушують та витримують тиждень за температури +30°С для загоєння всіх механічних пошкоджень, після чого поміщають на зберігання.

Бульби зберігаються від кількох місяців до двох років при температурі в межах +12…20°С. За температури нижче +10 вони змінюють забарвлення, в'януть і швидко загнивають, зберігаються не більше кількох тижнів, тоді як за температури понад +20°С — проростають, але зберігаються до кількох місяців.

Виробництво

8 країн-передовиків з виробництва батату за 2011 рік
Країнамільйонів тонн батату
Китай81.7
  Уганда2.8
  Нігерія2.8
Індонезія2.0
  Танзанія1.4
В'єтнам1.3
  Індія1.1
США1.0
Джерело:
Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (FAO)

Галерея

Примітки

  1. Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265—266, 267. ISBN 3-527-30114-3.

Посилання

Література