Бої за Гуляйполе
Ця стаття висвітлює поточний збройний конфлікт. |
Бої́ за Гуляйполе розпочалися після повномасштабного російського вторгнення в Україну, з 1 березня 2022 року.
Бої за Гуляйполе | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Південний театр воєнних дій російсько-української війни | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Росія | Україна | ||||||
Командувачі | |||||||
Володимир Путін | Володимир Зеленський | ||||||
Сили | |||||||
Збройні сили Російської Федерації |
Перебіг подій
Березень
10 березня
У Запорізькій області, зокрема в місті Гуляйполе, розпочали часткову евакуацію населення.[1]
16 березня
Гуляйполе та місто Пологи продовжують тримати оборону. В Гуляйполі вже більше тижня немає світла, води та газу. Мер Гуляйполя в одному з інтервью зазначив, що громада межує із трьома областями: Донецькою, Дніпропетровською та Запорізькою, в цьому і є важливість населеного пункту для Росії[2].
25 березня
Збройні сили України звільнили 3 села Гуляйпільської міської громади: Любимівка, Новозлатопіль та Малинівку.[3]
До 30 березня Гуляйполе зазнавало майже місяць нічних обстрілів, у той час як його населення зменшилося приблизно до 2000 осіб, загинуло близько десятка мирних жителів.[4]
Квітень
21 квітня українським ПЗРК над Гуляйполем було збито три російські гелікоптери, що змусило колону російських танків відступити, а українська далекобійна артилерія також знищила 24 російські танки та 10 БТРів у районі с. місто. Міський голова Гуляйполя Сергій Ярмак повідомив, що місцеві українські формування назвали свої оборонні позиції на честь Гуляйпільця Нестора Махна, учасника Визвольної війни.[5]
25 квітня російські війська почали зосереджувати зусилля на захопленні Гуляйполя, зміцненні власних позицій та обстрілі українських.[6] Наступного дня під час російського артилерійського обстрілу, який тривав кілька днів, було поранено трьох людей і зруйновано кілька будинків. [7] Пізніше обласна влада Запоріжжя повідомила, що російські війська в цьому районі розстрілювали власні автомобілі, щоб не потрапити на фронт під Гуляйполе, а також скаржилися на неефективність їхніх ударів по Військах територіальної оборони.[8]
Травень
6 травня російські війська почали обстрілювати місто артилерією та авіацією.[9] У відповідь на обстріл Сергій Ярмак віддав наказ про евакуацію жителів міста.[10] 14 травня повідомлялося, що багато житлових будинків було пошкоджено або зруйновано під час триваючого обстрілу[11], що Служба безпеки Запоріжжя розцінила як військовий злочин.[12] Російські війська також знищили дорогу між утримуваним Україною Гуляйполем і утримованим Росією містом Пологи, використовуючи міни.[13][14]
28 травня 45-та окрема артилерійська бригада ЗСУ опублікувала відео, на якому зафіксовано артилерійський обстріл російських військ, які, як повідомляється, грабували хутір поблизу Гуляйполя.[15]
Червень
У червні російські війська застосували реактивні системи залпового вогню, щоб обстріляти залишки цивільної інфраструктури Гуляйполя.[16] Голова Запорізької областної державної адміністрації Олександр Старух повідомив, що під Гуляйполем, де ще тривають бойові дії, відбувається посилення української лінії оборони.[17] 7 червня під час російського артилерійського обстрілу Гуляйполя було поранено 10-річну дитину.[18]
9 червня Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило, що тіла російських військових, які загинули в боях у Гуляйполі, було доставлено на м’ясокомбінат в окупованому Росією Мелітополі, і звинуватило російський уряд у применшуванні кількості жертв.[19] У Головному розвідувальному управлінні також повідомили, що на початку квітня була спроба прорвати облогу Маріуполя, але загін, спрямований з Гуляйполя для прориву в місто, був відбитий рубежем російської оборони.[20]
13 червня російські ВПС завдали серії авіаударів по українських позиціях у Гуляйполі.[21] Повідомляється, що російські збройні сили продовжували націлюватися на цивільну інфраструктуру, а не наводити прямих ударів по українських силах.[22] За даними Генштабу ЗСУ, цей продовжений обстріл вівся з метою стримування українських сил у Гуляйполі в рамках спроби російських військ захопити місто Сєвєродонецьк.[23][24] По українських позиціях у Гуляйполі російські війська били з мінометів, артилерії та реактивних систем залпового вогню, але українці змогли відбити наступ росіян.[25] Українські сили досягли незначних успіхів у районі Гуляйполя, хоча це призвело до великих витрат особового складу, багато українців були поранені під час артилерійського вогню.[26]
18 червня продовжувався обстріл Гуляйполя, було пошкоджено кілька житлових і господарських будинків, поранено низку мирних жителів.[27][28] 28 червня з метою стримування українських сил під час наступу Росії на Лисичанськ російські війська обстріляли українські позиції в Гуляйполі.[29]
28 червня через обстріл горів Гуляйпільський професійний аграрний ліцей[30].
Липень
5 липня Запорізька обласна військова адміністрація повідомила про продовження російських ракетних обстрілів цивільної інфраструктури в Гуляйполі.[31] 10 липня Генштаб ЗСУ також повідомив про постійні артилерійські обстріли Росії Гуляйполем.[32] Після російського ракетного обстрілу Гуляйполя 12 липня Національна поліція України повідомила, що касетні бомби розірвалися на прилеглих сільськогосподарських полях і спалили понад 600 гектарів зернових.[33]
Хоча подальших наступальних дій на Запоріжжі ЗС РФ не проводили, вони продовжили обстріли Гуляйполя.[34]
Серпень
В серпні обстрілами був частково зруйнований спорткомплекс Гуляйполя[35].
Руйнування культурної спадщини
Обстрілами міста було пошкоджено, серед іншого, будівлю краєзнавчого музею[36] (1901), садибу родини Кріґер (1892), в якій планується відкрити його філіал[37][38], будівлю парового млина «Надія» (1894), будинок купця Карманова (1900)[39][40], садибу міщан Мєлєшкових (1910-і)[41], будівлю заїжджого двору, готель Альтгаузена, прибутковий будинок Якова Гуревича (нині міськрада), будинок почесних громадян Міткальових (вигорів вщент), будинок махновського командира Панченка (пряме влучання) та інші будинки, пов'язані з різними постатями історії міста[39].