Глаукофан

Глаукофан
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)[d]
IMA-номер	IMA2012 s.p.
Абревіатура	Gln
Хімічна формула	☐Na₂(Mg₃Al₂)Si₈O₂₂(OH)₂
Nickel-Strunz 10	9.DE.25
Dana 8	66.1.3c.1
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Просторова група	просторова група C2/m[d]
Інші характеристики
Названо на честь	небо (давньогрецька мова),; Зовнішній вигляд (давньогрецька мова)
	Глаукофан у Вікісховищі

Глаукофан — породотвірний мінерал класу силікатів. Лужний амфібол ланцюжкової будови.

Етимологія та історія

За давньогрецькими словами Γλαύκος glaukós, мінерал був названий блискучим, світлим завдяки своєму яскраво-блакитно-сірому кольору, що означає яскравий блиск неба, моря чи людського ока.

Глаукофан вперше був знайдений та описаний у 1845 році німецьким геологом та мінералогом Йоганном Фрідріхом Людвігом Гаусманом (1782-1859). Місце першознахідки — грецький острів Сірос (Syros).

Загальний опис

Хімічна формула: Na₂Mg₃Al₃(OH)₂[Si₈O₂₂] або Na₂(Mg,Fe)₃Al₂[(OH)₂|Si₈O₂₂]. Домішки: Fe²⁺,Fe³⁺,Са, К. Містить (%): Na₂О — 6,98; MgO — 13,02; Al₂О₃ — 12,04; SiO₂ — 57,73; Н₂О — 2,27.

Сингонія моноклінна.

Азбестоподібна відміна глаукофану — родусит.

Кристали призматичні.

Колір темносиній, безбарвний.

Твердість 5,5-6,5.

Густина 3,1-3,3.

Спайність довершена за призмою.

Характерний мінерал глаукофанових і слюдяних кристалічних сланців. Асоціація: кросит, хлорит, епідот, лавсоніт, омфацит, жадеїт, актиноліт, барроїзит, куммінгтоніт, арагоніт.

Зустрічається у метаморфічних гірських породах. Ґлаукофанові сланці широко розповсюджені в прибережних горах Каліфорнії (США), в горах Канто (Японія), вздовж східного узбережжя Корсики, та в ряді районів Швейцарських Альп. В Україні є в Кривому Розі.

Див. також

Примітки

↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.

↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43

↑ Hawthorne F. C., R. Oberti, Harlow G. E. et al. Nomenclature of the amphibole supergroup (2012) // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 97. — P. 2031–2048. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4276

↑ mineralienatlas.de

↑ http://www.mindat.org/min-1704.html

↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Глаукофан // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Глаукофан // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

http://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/glaucophane.pdf [Архівовано 24 лютого 2012 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

Search