Голландська республіка
Голла́ндська респу́бліка, офіційно Респу́бліка Семи́ Сполу́чених Ни́жніх Земе́ль — у 1581—1795 роках республіканська держава в Західній Європі. Займала терени сучасних Нідерландів і Бельгії. Постала внаслідок перемоги Нідерландської революції. Була конфедерацією декількох голландських провінцій, що колись входили до складу іспанських Нідерландів. Перестала існувати внаслідок французької інтервенції.
| Голландська республіка | |||||
| |||||
| |||||
.svg) | |||||
| Столиця | de facto, Гаага | ||||
| Мови | Нідерландська | ||||
| Форма правління | Республіка | ||||
| Законодавчий орган | Генеральні штати Нідерландів | ||||
| Історичний період | Ранній Новий час | ||||
| - Засновано | 26 липня 1581 | ||||
| - Французькі революційні війни | 19 січня 1795 | ||||
| De facto державна релігія Кальвіністський протестантизм | |||||
| |||||
.svg)
Назва
- Голландська республіка
- Нідерландська республіка
- Республіка семи сполучених (об'єднаних) Нідерландів (нід. Republiek der Zeven Verenigde Nederlanden)
- Республіка семи сполучених (об'єднаних) провінцій (нід. Republiek der Zeven Verenigde Provinciën)
- Сполучені (об'єднані) провінції (нід. Verenigde Provinciën)
- Сім провінцій (нід. Zeven Provinciën)
- Бельгійські (Нідерландські) федеративні провінції (лат. Foederatae Belgii Provinciae; Belgica Respublicae Foederatae)[1][2] — від давньої назви регіону Белгіка.
- Бельгійська (Нідерландська) федерація (лат. Belgica Foederata).
Історія
До 1581 року територія історичних Нідерландів складалася з князівств, графств та незалежних єпархій; деякі з них, проте не всі, входили до складу Священної Римської імперії. Нині ця територія розподілена між такими державами, як Нідерланди, Бельгія, Люксембург, а також є частинами Франції та Німеччини. Історичні Нідерланди в XVI столітті приблизно відповідали Сімнадцяти провінціям, на які поширювалася дія Прагматичної санкції 1549 Карла V Габсбурга.
Шляхом одруження, миру чи продажу, ці землі передалися габсбурзькому імператору Карлу V Габсбургу та його сину, королю Філіпу ІІ Габсбургу. 1568 року Нідерланди, керовані Вільгельмом І Оранським, повстали проти Філіпа II через високі податки, переслідування протестантів урядом та спроби Філіпа модернізувати та централізувати децентралізовані середньовічні урядові структури провінцій. Це був початок Нідерландської буржуазної революції[3].
У 1579 році сім північних провінцій Нідерландів підписали Утрехтську унію, у якій пообіцяли підтримати один одного в оборонній війні проти іспанської армії. Цього було дотримано в «Акті про урочисте зречення» (1581), декларації про незалежність, у якій північні провінції офіційно скинули Філіпа II як правителя Північних Нідерландів[4].
Спочатку Об'єднані провінції намагалися обрати свого власного правителя. Вони запросили керувати державою Франсуа Анжуйського (він очолював республіку Об'єднаних провінцій протягом 1581—1583 років). Пізніше, після вбивства Вільгельма Оранського (10 липня, 1584), і Генріх ІІІ, і Єлизавета І відхилили пропозицію правити Нідерландами. Однак англійська королева згодилася надати Об'єднаним провінціям протекторат від Англії (Нансачський договір, 1585) і відправила Роберта Дадлі як генерал-губернатора. Це не мало успіху, і 1588 року провінції перетворилися на республіку[5].
| Цей розділ потребує доповнення. (липень 2019) |
Див. також
Примітки
Джерела
- Солтановська Т. Г. Нідерландська буржуазна революція [Архівовано 21 травня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Шуст Р. М. Левендаальдер [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 77. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
