Гільменд (річка)

річка в Афганістані

Гільменд (пушту/перською: هیرمند / هلمند; давньогр.: Ἐτύμανδρος; лат.: Erymandrus) — річка в Афганістані, протікає Іранським нагір'ям. Довжина 1150 км, площа басейну близько 500 000 км². Витік річки знаходиться у Гіндукуші.

Гільменд
34°39′10″ пн. ш. 68°41′00″ сх. д. / 34.65290277780577810° пн. ш. 68.6835777778057803289° сх. д. / 34.65290277780577810; 68.6835777778057803289
Витік Гіндукуш
• координати 34°39′10″ пн. ш. 68°41′00″ сх. д. / 34.65290277780577810° пн. ш. 68.6835777778057803289° сх. д. / 34.65290277780577810; 68.6835777778057803289
Гирло Озеро Хамун
• координати 31°04′51″ пн. ш. 61°22′04″ сх. д. / 31.08107777780577763° пн. ш. 61.367986111138776550° сх. д. / 31.08107777780577763; 61.367986111138776550
Країни:  Афганістан і  Іран
Прирічкові країни: Афганістан, Іран
Довжина 1150 км
Площа басейну: 500 000 км²
Середньорічний стік 400—500 м³/с
Притоки: Arghandab Riverd і Musa Qala Riverd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Гідрографія

Карта сточища

Витоки у хребті Баба, впадає до озера Хамун на території Ірану, утворюючи заболочену дельту, рукави якої часто переміщуються. Головна притока — Аргандаб. Живлення в основному снігове й льодовикове. Спостерігається весняно-літні повені й зимовий межень (іноді переривається підйомами води в результаті відлиги). Середній річний стік води 400—500 м³/с, під час повені 1500—2000 м³/с, максимальний — понад 15 000 м³/с, зимовий — 50—60 м³/с. В середній та нижній течіях зрошує вузьку смугу земель між пустелями Регістан і Дашті-Марго, в тому числі Гірішкську оазу. Район дельти Гільменда густо заселений; води річки широко застосовуються для зрошення. На рукавах Гільменда споруджено кілька гребель, найбільш значуща з них — Сістанська. На річці розташовані міста Сеїстан та Гірішк.

Історія

Регіон долини Гільменд згадується в Авесті (Фаргард 1:13) як арійська земля Гетумант, один із ранніх центрів зороастрійської віри в областях, які зараз є Афганістаном. Однак наприкінці першого тисячоліття до нашої ери та на початку першого тисячоліття нашої ери перевага громад індуїстів і буддистів у долинах Гільменду та Кабула призвела до того, що парфяни називали їх Індією. [1][2] З 1758 по 1842 рік річка Гільменд утворювала північні кордони брагуйського ханства Калат.[3]

Джерела

Примітки