Дашкевич-Горбацький Володислав Володимирович
Володислав Володимирович Дашкевич-Горбацький (16 серпня 1879, Обухів, Київська губернія, Російська імперія — 7 червня 1952, с. Абезь, Комі АРСР) — український військовий діяч, дипломат.
| Дашкевич-Горбацький Володислав Володимирович | ||||||||
 | ||||||||
| начальник особистого Штабу Гетьмана Павла Скоропадського | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| квітень 1918 — липень 1918 | ||||||||
| Особові дані | ||||||||
| Народився | 16 серпня 1879 | |||||||
| Місце народження | Обухів, Київська губернія,  Російська імперія | |||||||
| Помер | 7 червня 1952 | |||||||
| Місце смерті | с. Абезь, Комі АРСР, Російська РФСР, СРСР | |||||||
| Військова служба | ||||||||
| Приналежність: | Російська імперія Гетьманат | |||||||
| Звання: |  Генерал-майор | |||||||
| Нагороди | ||||||||
| ||||||||
| ||||||||
Життєпис
Народився 16 серпня 1879 року в місті Обухів на Київщині. Початкову освіту здобув у Кременчуцькому реальному училищі.
Служба в російській армії
З 26 вересня 1897 на військовій службі. У 1899 закінчив третє Олександрівське військове училище та Миколаївську академію Генерального штабу (1905).З 1905 проходив службу в лейб-гвардії Литовському полку.
З 1905 по 1907 — викладач тактики в Пажеському корпусі.
З 1907 по 1913 — старший офіцер штабу Гвардійського корпусу.
З 1913 по 1914 — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 1-го армійського корпусу.
З 1914 по 1917 — начальник штабів 50-ї та 28-ї піхотної дивізій, командир 96-го піхотного полку та 24-ї піхотної дивізії на Південно-Західному фронті. Генерал-майор.
На службі Україні
З 1917 — проходив службу в Збройних Силах Української Держави.
З 04.1918 по 07.1918 — начальник особистого Штабу Гетьмана Павла Скоропадського.
У травні 1918 — в.о. військового міністра Української Держави.
23 (10) червня 1918 в Києві на Софійському подвір'ї о 5 год. дня відбулася церемонія присяги на вірність Українській державі та Гетьманові, складеної чинами особистої охорони Павла Скоропадського, у присутності голови гетьманського штабу, генерального хорунжого Володислава Дашкевича-Горбацького.
З жовтня 1918 р. голова надзвичайної місії Української Держави в Румунії.
Еміграція та ув'язнення
З 1922 — мешкав в Німецькій державі. Після окупації Радянською армією Німеччини заарештований та вивезений до Росії в концтабір.
Помер в таборі міста Інта Комі АРСР. Похований у селищі Абезь (тепер у межах міста Інта), могила № О-27.[1]
Примітки
Джерела та література
- О. Д. Бойко. Дашкевич-Горбацький Владислав Володимирович [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 296. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- М. Р. Литвин, К. Є. Науменко. Дашкевич-Горбацький Владислав Володимирович [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання
- Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Довідник з історії України
- Постаті Українського війська [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Дашкевич-Горбацкий Владислав [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
