Еак

Егіну викрав Зевс, що прийняв подобу орла, й поніс її на острів Енопію, який після цього став зватися Егіною. Там народився Еак. Проте за Павсанієм, батьком Еака був не Зевс Громовержець, а однойменний цар Аркадії.

Еак більше уславився через свою доброчесність, ніж войовничість. Гера наслала на мешканців Егіни страшну моровицю. Засмучений Еак випадково побачив під величезним дубом мурашник і тисячі мурашок, що снували навколо дуба. Він попросив батька, щоб з кожної мурахи зробилась людина. Зевс виконав синове прохання і відтоді жителі острова стали називатись мірмідонцями (myrmex — мурашка). Коли сини Еака — Пелей і Теламон — убили свого брата Фока, батько засудив їх на вигнання. Теламон оселився в Саламіні, а Пелей — у Фессалії.

На Егіні існував культ Еака як божества, що дарує дощ; на його честь улаштовувалися гімнастичні змагання — еакії. За свою справедливість і доброчесність Еак після смерті став суддею в Аїді (разом з Міносом і Радамантом).

Міф про Еака пов'язаний з навалою на Егіну мірмідонян, що мали емблемою (тотемом) мурашку. Раніше острів перебував під владою пелазгів, тотемом яких була коза. За Страбоном^[3], який завжди намагався раціонально пояснювати міфи, земля Егіни була кам'янистою, і егіняни називали себе мірмідонцями через те, що бувши хліборобами, подібно до мурашок, мусили копати землю і працювати в поті чола.