Жебрак

вкрай збідніла особа, у якої обірвалися суспільні, родинні зв'язки і яка просить милостиню

Жебра́к (через пол. żebrać від чеськ. žebrati)[1], рідше ста́рець[2] — вкрай збідніла особа, у якої обірвалися суспільні, родинні зв'язки. Характеризується як релігійна, пригнічена, знедолена, напівхвора чи божевільна людина. Живе зі старцювання і на пожертви їжі й одягу. Мандрівними жебраками були деякі чернечі ордени в Західній Європі та в мусульманстві (дервіші).

Худ. Бернард ван Орлей. Каліка-жебрак з дзвоником.

У переносному значенні жебрак — збідніла особа, що має постійні або тимчасові фінансові ускладнення.

Кількість жебраків катастрофічно зростає в часи воєн, природних і суспільних катастроф.

Жебрацтво — спосіб життя жебраків. В добу середньовіччя і дикого капіталізму мало місце фахове жебракування.

Діоген, жебракуючий філософ в Стародавній Греції. Картина «Діоген» Ж.-Л. Жерома

Історія

У Стародавньому Римі переслідувалися ті жебраки, які, по огляду їх, виявлялися досить здоровими для трудового життя (лат. mendicantes validi). Каральні заходи застосовувалися, цілком ймовірно, досить широко, бо пролетаріат досягав в Римській імперії величезних розмірів, при повній майже відсутності громадської благодійності. У Середні віки законодавство Карла Великого ділити жебраків на здатних до праці і нездатних; для останніх наказується заснувати різні благодійні заклади[3].

У культурі

Прислів'я

  • Старця торба годує
  • Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти

Інше

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання