Ступка

Слово ступка, очевидно, давнє запозичення з германських мов: прасл. *stǫpa («ступа», «товкач», «макогін») порівнюють з давн.в-нім. stampf («знаряддя для товчення»), дав.-англ. stampe («ступа»), сер.-н.-нім. stampe («трамбівка»); малоймовірна версія про питомо слов'янський характер слова^[7].

Попередником ступи була неолітична зернотертка. Найдавнішими ступами є так звані скельні ступи^[en] — циліндричні заглибини на скелястій поверхні.

Сучасні ступки виготовляють з металу, дерева, каменю.

Ковганка (салотовка) — невелика дерев'яна ступка для приготування товченого часнику чи цибулі, заправки з товченого сала для борщу та юшок. У ковганці товкли рибу чи м'ясо на товченики, подрібнювали печінку. У народі жартували: «Ковганка—салу переводчиця».^[8]

У гірництві ступки застосовують при підготовці лабораторних проб руд, вугілля тощо до аналізу.

Ножна ступа складалася з горизонтального масивного обапола, а частіше з обрубаного кореня дерева з видовбаною в ньому заглибиною (ємою, ямою), до якої прикріплені паралельні бруси (підвалини), споряджені на протилежних кінцях підставками (лабками) і з'єднані поперечиною (попругою). На підвалинах лежить вал, до якого прикріплений важіль товкача (клюпач). Дно ями могло зміцнюватися залізним листом — капою^[9]. У яму-ступу входить товстий міцний товкач (клюпа), прикріплений до кінця клюпача, на другому кінці якого, що знаходився під попругою, спиралася нога того, хто товче. Під час роботи робітник тримався руками за П-подібну підставку (ручник), закріплену на підвалинах^[10].

Дещо іншу будову мала прохідна ступа. По обох боках колоди-ступи замість горизонтальних підвалин кріпились два вертикальні стовпи, з'єднаних нагорі та посередині двома товстими дошками (вишнім і нижнім прави́лами, вишнім і нижнім раменами); разом стовпи й правила називалися єрем («ярмо»). У правилах пророблено отвори, через які проходить чоторигранний товкач (макогін), що має у верхній частині потовщення (голову), а нижньою, оббитою залізом, уходить у заглибину. Унизу товкача є кілочок (клюк), до нього прив'язаний шнур, який іде догори, проходить через блок на верхньому правилі і спускається донизу, де кріпиться до педалі (ступатня), закріпленої в основі (підножях) з підставками (лабками)^[10].

У Бразилії використовувався молольний пристрій, у якому товкач у ступі приводив у рух хитний важіль, який гойдався від потоку води, що падав на протилежний кінець з лотоків. Цей прилад відомий як «монжоло»^[11].

• Дурний як ступа — про розумово обмежену, тупу людину
• І в ступі не влучити — про людину, яку не можна піймати на брехні, на якомусь учинку
• Носитися, як дурень з ступою — приділяти велику увагу тому, що її не варте
• Товкти воду в ступі — робити що-небудь марно

• Мортира — тип гармати для ведення навісного вогню, назва якої походить від нід. mortier — «ступка». Слово «мущир» має те ж саме походження: від пол. mażdzierz або угор. mozsár, похідних від лат. mortarium^[12].
• Ступка (стопка, толпка, топка) — одиниця виміру солі, поширена в Лівобережній Україні, Правобережній Україні та в Польщі в 14—18 ст. Назва походить від назви грудки солі, формованої в процесі солеваріння^[13].
• Ступа — один з атрибутів Баби-Яги.

Наводимо уривок з праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який саме присвячений опису ступки:

І ступи, в яких формують тиглі, бувають двох родів – менші та більші. У менших фо-рмують тиглі, в яких срібло або золото відокремлюють від свинцю, що їх увібрав, а у великих – капелі, в яких срібло відокремлюють від міді та свинцю. Обидва роди ступок вигото-вляються з міді й не мають дна для того, щоб з них легко можна було витягувати готові тиглі.

• З. Клиновецька. Страви й напитки на Україні — Львів — 1991-Ст.184
• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.

• СТУПКИ АПТЕЧНІ [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія

Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.