Колонії та залежні території Великої Британії

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Колонія (значення).

У цьому списку подано всі території світу, які будь-коли перебували у колоніальній чи іншій формі залежності від Англії, Великої Британії чи особистій залежності від англійського (британського) монарха. Історично ці території були складовими Британської імперії.

З 1876 до 1947 року монарх Великої Британії також мав титул імператора (імператриці) Індії. Нині король Карл ІІІ (до 8 вересня 2022 — Єлизавета II^[1]) є монархом 16 держав.

Організація управління колоніями змінювалась у часі й просторі, але станом на 1920-ті роки (часи найбільшого розширення) її можна класифікувати за такими категоріями:

власне Сполучене Королівство — союз Англії, Уельсу, Шотландії та Ірландії (з 1922 — тільки Північної Ірландії);
коронні землі (острів Мен, Джерсі та Гернсі);
поселенські колонії. Корона проголошувала свій абсолютний суверенітет над ними, хоч вони й не були частиною Сполученого Королівства. На них поширювалось британське загальне право, й закони, які приймав Британський парламент. Королівська влада втілювалась в губернаторі, якого призначав британський уряд;
власницькі колонії, які існували в Америці у XVI—XVII століттях. Корона дарувала їх в управління окремим аристократам;
колонії, якими керували компанії. В першу чергу — Британською Ост-Індською компанією. Також існували кілька дрібніших схожих компаній в Африці;
протекторати. Формально розглядались як іноземні держави на чолі з іноземним правителем. Однак, протекторат відмовлявся від самостійних контактів з іноземними державами, також траплялося значне втручання британської влади до його внутрішніх справ;
домініони. З'явились на початку XX століття як колишні поселенські колонії чи федерації таких колоній;
підмандатні території. З'явились після Першої світової війни й були колишніми німецькими колоніями та колишніми національними околицями Османської імперії, переданими під управління Британії Лігою Націй.

У Європі

Ірландія, включаючи Ольстер
Гельголанд (1807—1890) (нині частина Німеччини)
Мальта (нині незалежна держава)
Гібралтар
Мінорка (вона ж Менорка, нині частина Іспанії)
Іонічні острови (нині частина Греції)
Кіпр (включаючи бази Акротирі і Декелія)

Коронні землі

Докладніше: Коронні землі

Коронні землі є територіями із самостійною виконавчою владою та власною правовою системою. Вони також не є й ніколи не були колоніями, заморськими територіями (англ. overseas territories, раніше «залежні території» — англ. dependent territory) з точки зору британського законодавства^[2], однак питання оборони й зовнішньої політики (за винятком митних та імміграційних) делеговані уряду Великої Британії^[3]. Закони, що видаються парламентом Великої Британії, можуть бути чинними й на території островів у разі відповідного рішення Таємної ради корони.^[4]

В Азії

Месопотамія (мандатна територія), майбутнє королівство Ірак, сучасний Ірак
Британський мандат в Палестині, включаючи Трансйорданію (нині Йорданія) та Палестину
Кувейт
Катар
Бахрейн
Оман
Договірний Оман (нині ОАЕ)
Аден (нині частина Ємену)
Афганістан
Британська Індія
Непал
Цейлон
Мальдівські острови
Малайзія, включаючи Сінгапур
- Британська Малайя
- Саравак
- Британський Північний Борнео
  - Сабах
  - Лабуан
Бруней
Гонконг (нині Сянган, автономний район КНР)

В Африці

Єгипет
Англо-Єгипетський Судан
Британська Східна Африка
- Кенія
- Уганда
- Танганьїка (нині частина Танзанії)
- Занзібар (нині частина Танзанії)
Британське Сомалі (нині формально частина Сомалі, де-факто Сомаліленд)
Федерація Родезії і Ньясаленду
- Південна Родезія (нині Зімбабве)
- Північна Родезія (нині Замбія)
- Ньясаленд (нині Малаві)
Британська Південна Африка
- Південно-Африканський Союз
  - Капська провінція (нині частина ПАР)
  - Наталь (нині частина ПАР)
  - Оранжева Вільна Держава (нині частина ПАР)
  - Трансвааль (нині частина ПАР)
- Бечуаналенд (нині Ботсвана)
- Південно-Західна Африка (нині Намібія)
- Басутоленд (нині Лесото)
- Свазіленд
Сейшельські острови
архіпелаг Чагос (Британська територія в Індійському океані)
Маврикій
Гамбія
Нігерія
Британський Камерун — невелика частина Камеруну й Нігерії
Золотий берег і Британське Того — (нині Гана)
Сьєрра-Леоне
острови Св. Єлени, Вознесіння, Тристан-да-Кунья

У Північній Америці

Канада (включаючи Квебек)
Ньюфаундленд (нині частина Канади)
Бермудські острови
Тринадцять колоній, які утворили у 1776 році США
- Нова Англія
- Середні колонії
  - Нью-Йорк (пізніше Нью-Йорк і Вермонт)
  - Нью-Джерсі
  - Пенсільванія
  - Делавер
- Південні колонії

У Латинській Америці

В Австралії, Океанії й Антарктиді

Австралія
- Материкові території
  - Новий Південний Уельс
  - Квінсленд
  - Вікторія
  - Південна Австралія
  - Земля ван Дімена (Тасманія)
  - Західна Австралія
  - Північна територія
- Зовнішні території
  - Папуа (нині частина Папуа Нової Гвінеї)
  - Територія Нової Гвінеї (нині частина Папуа Нової Гвінеї)
  - Британські Соломонові острови
  - Науру
  - острів Різдва (нині частина Австралії)
  - Норфолк (нині частина Австралії)
  - Кокосові острови (нині частина Австралії)
  - Австралійська Антарктична територія (не визнана міжнародним співтовариством)
Нова Зеландія
- Токелау (нині частина Нової Зеландії)
- Ніве (нині частина Нової Зеландії)
- Британське Самоа
- Земля Росса в Антарктиді (не визнана міжнародним співтовариством)
острови Кука (протекторат Великої Британії у 1888—1901 роках, у 1901—1965 — у складі Нової Зеландії, нині вільна асоційована держава з Новою Зеландією)
Фіджі
острови Гілберта й Елліс (нині Тувалу й частина Кірибаті)
Нові Гебриди (співволодіння з Францією, нині Вануату)
Піткерн
Тонга — протекторат Великої Британії за збереження власної монархії у 1900—1970 роках.
Британська Антарктична територія (включаючи Південні Шетландські острови та Південні Оркнейські острови) — не визнана міжнародним співтовариством.

Примітки

Посилання

Nineteenth Century Books on British Colonization [Архівовано 21 листопада 2011 у Wayback Machine.] (англ.)

[1]

[2]

[3]

[4]

Search