Латиніна Лариса Семенівна
Лариса Семенівна Латиніна (при народженні Дирій) (нар. 27 грудня 1934, Херсон[2], Українська РСР, СРСР) — радянська спортивна гімнастка, дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор — 18 (9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). У 1966—1977 роках була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР зі спортивної гімнастики.
| Латиніна Лариса Семенівна рос. Лариса Семёновна Латынина | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Громадянство |  СРСР Росія | ||||
| Народження | 27 грудня 1934[1] (89 років) Херсон, Українська РСР, СРСР | ||||
| Зріст | 161 см | ||||
| Вага | 52 кг | ||||
| Спорт | |||||
| Країна | СРСР | ||||
| Вид спорту | спортивна гімнастика | ||||
| Участь і здобутки | |||||
 Латиніна Лариса Семенівна у Вікісховищі | |||||
| |||||
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Спортивна гімнастика | |||
| Олімпійські ігри | |||
| Золото | 1956 Мельбурн | Командний залік | |
| Золото | 1956 Мельбурн | Абсолютний залік | |
| Золото | 1956 Мельбурн | Опорний стрибок | |
| Золото | 1956 Мельбурн | Вільні вправи | |
| Золото | 1960 Рим | Командний залік | |
| Золото | 1960 Рим | Абсолютний залік | |
| Золото | 1960 Рим | Вільні вправи | |
| Золото | 1964 Токіо | Командний залік | |
| Золото | 1964 Токіо | Вільні вправи | |
| Срібло | 1956 Мельбурн | Різновисокі бруси | |
| Срібло | 1960 Рим | Різновисокі бруси | |
| Срібло | 1960 Рим | Вправи на колоді | |
| Срібло | 1964 Токіо | Абсолюний залік | |
| Срібло | 1964 Токіо | Опорний стрибок | |
| Бронза | 1956 Мельбурн | Командні змагання з предметом | |
| Бронза | 1960 Рим | Опорний стрибок | |
| Бронза | 1964 Токіо | Різновисокі бруси | |
| Бронза | 1964 Токіо | Вправи на колоді | |
Біографія
Дитинство Лариси Семенівни припало на роки війни. Батько — Семен Андрійович Дирій (1906—1943) — покинув сім'ю, коли їй не було року. Потім — загинув на фронті.[3] Мати — Пелагея Онисимівна Барабанюк (1902—1975) — працювала прибиральницею, нічним сторожем. Сама виховувала доньку у повоєнному Херсоні. Заробляла трохи більше 200 рублів, з яких 50 віддавала на заняття дочки балетними танцями.
Спочатку займалася балетом, але перейшла в спортивну гімнастику, коли балетмейстер виїхав з Херсона. Першим тренером став вчитель фізичної культури школи № 14 Михайло Сотниченко. Закінчивши в 1953 році школу, вона поступила до Київського політехнічного інституту та продовжила тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник» у тренера Олександра Мишакова[4]. Разом з мамою переїхали до Києва.[3]
На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі в 1954 році вона виграла золоту медаль командних змагань в складі збірної СРСР. На Олімпіаді 1956 року в Мельбурні Латиніна виграла абсолютну першість, золоті медалі в команді, золото у вільних вправах і опорному стрибку, срібло на брусах, бронзу в командних вправах з предметом (тепер такої дисципліни немає). Радянські газети в липні 1958 повідомляли, що на чемпіонаті світу з гімнастики київська спортсменка Лариса Латиніна вийшла на перше місце і завоювала золоту медаль і звання абсолютної чемпіонки світу.
На Олімпіаді 1960 року в Римі Латиніна виграла абсолютну першість, золото в командній першості, вільних вправах, срібло на колоді і брусах, бронзу в опорному стрибку.
На Олімпіаді 1964 року в Токіо Латиніна не змогла виграти абсолютну першість, задовольнившись сріблом, проте виграла в команді і вільні вправи, та ще дві бронзові медалі.
Лариса Латиніна — восьмиразова чемпіонка світу з гімнастики, учасниця трьох олімпійських ігор (1956, 1960, 1964). . З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор (18 олімпійських медалей: 9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). У 2012 році це досягнення було перевершено Майклом Фелпсом.
Завершила кар'єру в 1966 році.
У 1966—1977 роках була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР зі спортивної гімнастики, відповідала за організацію змагань з гімнастики на Олімпіаді 1980 року в Москві.
Нині Лариса Латиніна — громадянка Росії, живе в місті Семенівське в Московській області.
В 1998 році Латиніну включили до Міжнародної зали слави спортивної гімнастики[5].
Рішенням сесії Херсонської міської ради XXIII скликання від 27 квітня 2000 року Ларисі Латиніній присвоєно звання «Почесний громадянин міста Херсона».[6]
Родина
- Батько — Дирій Семен Андрійович (1906—1943), учасник Другої Світової війни, загинув у Сталінградській битві.
- Мати — Барабанюк Пелагея Онисимівна (1902—1975).
- Чоловік : перший шлюб: Латинін Іван Ілліч; друний шлюб: Фельдман Юрій Ізраїльович (1938—2020), доктор технічних наук, професор, академік Російської та Міжнародної академії електротехнічних наук, в минулому — президент, генеральний директор ВАТ «Акціонерна електротехнічна компанія „Динамо“. Шлюб уклали 27 грудня.[3]
- Донька — Латиніна Тетяна Іванівна (нар. 1958) протягом 15 років танцювала в хореографічному ансамблі „Берізка“.
- Онуки: Костянтин (нар. 1981), Вадим (нар. 1994).
Книги
Лариса Латиніна є автором книг:
- Латиніна Л. Сонячна молодість / Літ. запис Г. Поліщук. — К.: Молодь, 1958. — 114 с. з іл.
- Латынина Л. С. Равновесие. — М.: Мол. гвардия, 1970. — 223 с. : 8 л. ил. — (Спорт и личность).
- Латынина Л. С. Равновесие. Изд. 2-е. — М.: Мол. гвардия, 1975. — 240 с. с ил : 16 л. ил. — (Спорт и личность; Кн. 25).
- Латынина Л. С. Как зовут эту девочку?. — М.: Правда, 1974. — 46 с. — (Б-чка „Огонек“; № 35).
- Латынина Л. С. Гимнастика сквозь годы. — М.: Сов. Россия, 1977. — 157 с.
- Латынина Л. С. Гимнастика сквозь годы. — Санкт-Петербург: Фонд Людвига Нобеля: Полиграфическое предприятие № 3, печ. 2014. — 378 с., [18] л. цв. ил., портр.: ил., портр.; 21 см; ISBN 978-5-902078-86-9
Цікаві факти
На першості СРСР 1958-го року Латиніна виступала будучи на п'ятому місяці вагітності[7], приховавши це за рекомендацією лікаря[8].
Нагороди
СРСР
- Орден Леніна (1957)
- Орден Дружби народів (1980)
- Три ордени „Знак Пошани“ (1960, 1969, 1972)
Україна
- Орден княгині Ольги III ст. (29 листопада 2002) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, досягнення найвищих спортивних результатів на Олімпійських іграх[9]
Російська Федерація
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ст. (2010), IV ст. (2004)
- Орден Пошани (1999)
Міжнародні
Примітки
{{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка){{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)Джерела та література
- Шевченко В. Ф. . Латиніна Лариса Семенівна [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 52. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Абліцов Віталій. Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті». — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Яремко Іван. Лариса Латиніна: «Почуваюся найщасливішою жінкою в світі» // Високий замок.— Львів, № 189 (5253) від 22 грудня 2014. — С. 10.
Інтернет
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Латиніна Лариса Семенівна |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Латиніна Лариса Семенівна |
- Імена [Архівовано 11 липня 2007 у Wayback Machine.]
- Латиніна на Олімпійських іграх 1956 в Мельбурні [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Новая газета. Лариса Латынина. Первое правило королевы [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про призера або призерку Олімпійських ігор. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
