Лейпцизький університет

У 1409 році в результаті заворушень в Карловому університеті Праги, викликаних гуситським рухом, приблизно тисяча німецьких викладачів і студентів перебралися в Лейпциг, який тоді що був торговим центром Маркграфства Мейсен, і відновили там роботу «артистичного» факультету. Місто відразу надало факультетові будівлю на вулиці «Петерсштрассе». Правителі Фрідріх I Войовничий та Вільгельм II Багатий виділили на утримання університету 500 гульденів на рік і кошти на дві навчальні будівлі. 2 грудня 1409 року теолог Йоганнес Отто фон Мюнстерберг, обраний ректором університету, зачитав його статут. У 1415 році було засновано медичний, а в 1446 році — юридичний факультети. В університеті було чотири земляцтва: саксонське, мейсенське, арагонське (пізніше баварське) і польське. Університет мав власні прибутки із земель, подарованих курфюрстами. У кінці XIX століття окрім земель університет мав ще близько 50 ділянок у місті загальною вартістю 18,5 млн марок.

У період існування НДР Лейпцизький університет мав ім'я Карла Маркса.

У 1991 році було відновлено первинну назву університету Alma mater lipsiensis. У 2003 році плани перебудови університетських корпусів у центрі міста викликали бурхливі дискусії. Протести спричинили проведення повторного конкурсу. І у 2005 році розпочалися будівельні роботи. У 2009 році університет відзначив своє 600-річчя проведенням більше ніж 300 наукових заходів та виставок^[12].

Спочатку університет мав чотири факультети: гуманітарних наук, теології, медицини і права. Сьогодні до складу університету входять такі 14 факультетів:

• Факультет теології
• Факультет юридичний
• Факультет історії, мистецтва та сходознавства
• Факультет філології
• Факультет педагогіки
• Факультет соціальних наук та філософії
• Факультет економіки
• Факультет спорту
• Факультет медицини (з університетською лікарнею)
• Факультет математики та комп'ютерної науки
• Факультет біологічних наук, фармації та психології
• Факультет фізики та наук про землю
• Факультет хімії та мінералогії
• Факультет ветеринарії

До університету належать такі інститути:

• Інститут імені Гердера
• Східно-Азійський інститут Лейпцизького університету
• Інститут релігійних досліджень Лейпцизького університету
• Інститут класичної археології Лейпцизького університету
• Інститут міжнародного права, європейського права та міжнародного публічного права (InVEA)

Бібліотека університету «Альбертіна» була заснована в 1543 році. У XIX столітті бібліотека мала 438 000 томів і 4000 рукописів. Зараз фонди бібліотеки становлять 5 000 000 томів та 7700 передплачених періодичних видань.

Серед викладачів Лейпцизького університету багато відомих імен:

• Карл Густав Аккерман (1820—1901) — німецький політик.
• Базаров Олександр Іванович (1845—1907) — російський хімік.
• Георг Бредіг (1868—1944) — німецький фізико-хімік.
• Ріхард Вагнер (1813—1883) — німецький композитор.
• Християн Фрідріх Самуель Ганеман (1755—1843) — засновник гомеопатії.
• Арнольд Ґелен (1904—1976) — німецький філософ і соціолог.
• Ганс-Дітріх Геншер (нар. 1927) — німецький державний діяч.
• Трауготт Гербер (1710—1743) — німецький лікар, ботанік і мандрівник.
• Геровський Георгій Юліанович (1886—1959) — карпаторусинський лінгвіст.
• Йоганн Вольфганг фон Гете (1749—1832) — німецький поет.
• Карл Генріх Фердинанд Зінтеніс (1806—1867) — німецький філолог і педагог.
• Еріх Кестнер (1899—1974) — німецький письменник і сценарист.
• Фелікс Кляйн (1849—1925) — німецький математик.
• Крупський Олександр Кирилович (*1845—†1911) — хімік-технолог.
• Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646—1716) — німецький філософ і математик.
• Готгольд Ефраїм Лессінг (1729—1781) — німецький драматург.
• Карл Лібкнехт (1871—1919) — німецький політик-соціаліст, один із засновників КПН.
• Пауль Юліус Мебіус (1853—1907) — німецький психіатр та невролог.
• Ангела Меркель (нар. 1954) — німецький політик, федеральний канцлер Німеччині з 2005 року.
• Теодор Моммзен (1817—1903) — німецький історик, філолог і юрист.
• Томас Мюнцер (1490—1525) — німецький проповідник-реформатор.
• Фрідріх Ніцше (1844—1900) — німецький філософ.
• Новаліс (1772—1801) — німецький письменник.
• Самуель фон Пуфендорф (1632—1694) — німецький юрист, філософ та історик.
• Радищев Олександр Миколайович (1749—1802) — російський письменник, філософ, поет.
• Людвіг Райхенбах (1793—1879) — німецький ботанік-систематик, орнітолог і зоолог.
• Генріх Густав Райхенбах (1823—1889) — німецький ботанік-систематик, орнітолог; фахівець з орхідей.
• Фердинан де Сосюр (1857—1913) — швейцарський лінгвіст.
• Едвард Теллер (1908—2003) — американський фізик угорського походження.
• Роберт Шуман (1850—1856) — німецький композитор і піаніст.
• Ернст Юнгер (1895—1998) — німецький письменник.
• Едуард Зіверс (1850—1932) — німецький філолог.
• Ернст Кассірер (1874 — 1945) — німецький і американський філософ і культуролог.
• Альбрехт Пенк (1858—1945) — німецький географ і геолог.
• Ойген Могк (1858—1945) — німецький вчений у галузі давньоскандинавської літератури та германо-скандинавської міфології.
• Вітольд Камінський (1859—1931) — відомий гідропат, автор "Друг здравія"