Ловцький Герман Леопольдович

Народився у Кам'янці-Подільському в сім'ї великого комерсанта і мануфактурника, купця першої гільдії Липи Абрамовича Ловцького, який у тому ж році заснував посудне підприємство, а згодом відкрив його філії у різних містах Південно-Західного краю і в 1887 році перевіз сім'ю до Києва^[1][2]. «Берлінський посудний магазин Л. А. Ловцького» розміщувався у будинку Фоломіна на Подолі на розі Олександрівської та Борисоглібської вулиць, спеціалізуючись на торгівлі посудом, лампами, дзеркалами, карнизами і іншим загальногосподарським приладдям^[3][4]. Брат шахіста Мойше Ловцького; інший брат — Яків Леопольдович (Яків-Іде Липович) Ловцький (1859-?) був лікарем в Одесі^[5][6] і при страховому товаристві у Білій Церкві.

У 1889 році закінчив Кам'янець-Подільську губернську чоловічу гімназію^[7]. Закінчив юридичний факультет Лейпцизького університету. З 1898 року одружений на сестрі філософа Лева Шестова Фані Ісаківні Шварцман, яка стала згодом психоаналітиком^[8].

У 1903 році закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції; відвідував класи контрапункти та гармонії М. А. Римського-Корсакова^[9]. Навчався також у Паризькій консерваторії у Габрієля Форе. Жив у Берні, де його дружина навчалася на філософському відділенні місцевого університету; у 1914—1921 роках — у Женеві. З січня 1922 року по грудень 1933 року жив у Берліні, згодом оселився у Парижі. У 1936 році разом з Левом Шестовим уперше відвідав Палестину, а в 1939 році переїхав до Єрусалиму. За рік до смерті, 11 вересня 1956 року, переїхав з дружиною до Цюриху^[10].

У 1921 році заснував і став головою російського музичного товариства «Співдружність імені Глінки» у Берліні. Публікував есе філософського характеру, музичну, літературну та художню критику в «Останніх новинах», «Сучасних записках», «Новому журналі», «Гранях», «Руле»^[11]. Низка статей присвячена російській народній музиці і творчості російських композиторів^[12][13]. У 1956—1957 роках закінчив книгу «Лев Шестов у моїх спогадах». Збереглося його листування з М. А. Римським-Корсаковим і О. К. Глазуновим.

Серед творів — опери «Лукреція» (1908, поставлена Київським міським театром у 1910 і 1912 роках, перший виконавець партії Секста Тарквінія — М. Г. Горчаков), «Сукня робить людину» по Г. Келлеру (1920), «Лихо з розуму» за О. С. Грибоєдовим (1920-ті роки), «Весілля Моцарта» (1932); балет-пантоміма «Красочки» по О. М. Ремізову (1912); фортепіанне тріо Op. 2.^[14]. Написав сценарії до музичних фільмів «Місячна соната» (про Л. Бетховена) і «Романтичні ночі» (про Ф. Шопена, 1934).

• Trio en fa dièse mineur pour piano, violon et violoncelle: op. 2. Belaieff, 1905.
• Лукреція: Музична драма на 2 дії (3 картинках). Німецький текст Валер'яна Торніуса (Valerian Tornius) і Германа Ловцкого. Lucretia: Musikdrama in zwei Aufzügen (drei Bildern). Лейпциг: Брейткопф і Гертель (Breitkopf & Härtel), 1910.

• Л. Г. Барсова. Нєізвєстний Г. Л. Ловцький з-поміж відомих імен: до 160-річчя Миколи Римського-Корсакова. СПб: СПбГАТІ, 2004.
• Г. Л. Ловцький. Музика і діалектика // Муз. академія. — 1997. — № 2. — С. 147—148.
• פֿאַרן אָפּשייד (Ефраїм Скляр на слова Лейба Яффі, з присвятою Герману Ловцькому). St. Petersburg: Gesellschaft für jüdische Volksmusik, 1914.^[15]
• Hermann Lowtzky. Leo Schestow. Archiv für systematische Philosophie und Soziologie, Bd. 29, Heft 1/2, ss. 70-7, 1925.
• Lowtzky H. (Besprechungen). Schestow, Leo, Dostojewski und Nietzsche // Kant-Studien. 1928. № 33. S. 411—412.
• Lowtzky H. (Besprechungen). Schestow, Leo, Tolstoi und Nietzsche // Kant-Studien. 1928. № 33. S. 410—411.
• Lowtzky H. (Besprechungen). Schestow, Leo, Potestas clavium (Die Schlüsselgewalt) // Kant-Studien. 1929. № 34. S. 228—229.
• Ловцький Г. Л. М. А. Римський-Корсаков. Джерела його творчості.[Архівовано 12 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Сучасні записки. 1921. Кн. VI. С. 92-111.