Search

Подільська губернія

губернія Російської імперії, УНР, Української держави, УСРР

Поді́льська губе́рнія — українська губернія на території східного Поділля: від 1797 року входила до Російської імперії, після Української революції в складі УНР; Української Держави, потім до 1925 року — в складі УСРР. Нині це переважно територія Хмельницької, Вінницької, частково Одеської, Кіровоградської, Миколаївської областей та Молдови.

Подільська губернія
Герб
Дата створення / заснування12 (23) грудня 1796
Зображення
Країна Російська імперія,  УНР і  Українська Радянська Соціалістична Республіка
СтолицяКам'янець-Подільськ і Вінниця
Адміністративна одиницяРосійська імперія
Українська СРР
УНР
Кількість населення3 018 299 осіб[1]
На замінуПодільське воєводство
Час/дата припинення існування1 серпня 1925
Площа42 020 586 770 квадратний метр
Мапа розташування
Категорія мап на Вікісховищіd
Мапа
CMNS: Подільська губернія у Вікісховищі

26°35′ сх. д. / 48.667° пн. ш. 26.583° сх. д. / 48.667; 26.583

Географія

Межувала на заході з Австро-Угорщиною (Королівство Галичини і Володимирії), причому протягом близько 180 км межу складала річка Збруч, ліва притока Дністра; на півночі — з Волинською губернією, на сході — з Київською губернією, на південному сході і частково на півдні — з Херсонською, на південному заході — з Бессарабською губернією, від якої відділялася річкою Дністер.

Межею між Подільською та Херсонською губерніями були річки Кодима та Ягорлик, повторюючи південний кордон Речі Посполитої з Єдисаном

Площа — 42 400 км².

Рельєф

Рельєф поверхні дуже складний завдяки, головним чином, розмиваючій діяльності річок. Загалом площу губернії представляло піднесене плато, що трохи знижувалося у напрямку з північного заходу до південного сходу і було перетнуте численними і глибокими річковими долинами; плато це продовжувалося на північ у Волинську губернію, на північний схід в Київську, на захід зливалося з Галицькою височиною, але з Карпатами ні орографічного, ні геологічного зв'язку не мало. Найбільш піднесені точки губернії знаходилися на північному заході.

У глибоких долинах річок абсолютні висоти спускалися до 121 м. Від вододілів між головними річками йшли на всі боки пологі схили, які потім круто обривалися в річкові долини. Південна частина губернії (по Дністру і його притоках) була сильніше порізана долинами і більш розчленована, ніж північна. У Кам'янець-Подільському повіті проходив чудовий ланцюг загострених горбів (мшанкових атолів), відомих під ім'ям Товтрів, або гір Медоборських. Великих низовин в Подільській губернії не було.

Водні ресурси

Найголовніші річки: Дністер і Південний Буг.

Дністер належав Подільській губернії впродовж 442,7 км (від гирла Збруча до гирла Ягорлика), складаючи природну її межу з Бессарабською губернією, і на всьому цьому протязі був судноплавним. Найважливіші його притоки в межах Подільської губернії — Збруч, Смотрич, Юшечка, Калюс, Лядава, Мурафа і Ягорлик, всі вони несудноплавні, текли вельми швидко в глибоких ущелинах і живилися не тільки атмосферними, але і ґрунтовими водами.

Буг протікав в Подільській губернії впродовж 542 км. (від с. Глядки до гирла Синюхи), був несудноплавним, з повільною течією, в болотистих берегах; такі ж і його притоки — Вовк, Бужок, Іква, Снівода, Десна, Згар, Рів, Соб, Синюха, Кодима.

Озер в Подільській губернії не було; з боліт найзначніші знаходились по річці Вовк, в Проскурівському повіті; по притоках Бугу було багато ставків.

Ґрунти

Переважають сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. Геологічна будова Подільської губернії була досить складна і різноманітна. По р. Бугу і деяких його притоках виступали граніти; у глибокій долині Дністра і по його притоках оголювалися силурійські і крейдяні відкладення; велика частина губернії була покрита третинними відкладеннями, що складалися головним чином з вапняків (у східній смузі губернії — з пісків так званого Балтського ярусу); у Вінницькому, Брацлавському і Гайсинському повітах зустрічалися піски, ймовірно, нижньотретинні, рясні підземні води витікали у вигляді джерел на верхньому спаї силурійських відкладень. З корисних копалини в Подільській губернії зустрічалися будівельні камені щільні вапняки, третинні м'які «пильні камені», літографський камінь, гіпс, фосфорити, жерновики).

Ліси складалися майже виключно з листяних порід (дуб, граб, берест, ясен, клен, береза, липа, осика, верба, черешня і ін.).

Ліси становили всього 11,7 % загальної площі зручних земель; вони були розподілені досить рівномірно. Найменше лісів було в повітах Проскурівському (5,7 %) і Балтському (7,9 %). Великих суцільних просторів лісів і боліт не було.

Адміністративний поділ

  
Подільська губернія 1900 рік
Подільська губернія зростання населення міст за даними переписів 1897 року

Центр — Кам'янець-Подільський до 1914, до 1925 — Вінниця.

У 1820 році губернія складалася з 12 повітів[2].Після Польського повстання 1830—1831 у представників польської шляхти, що підтримали його, були конфісковані маєтки, на основі яких створено 3 округи військових поселень з центрами в Ладижині Гайсинського повіту, Меджибожі Летичівського повіту і Саврані Балтського повіту.У 1880 губернія складалася з 12 повітів, в межах яких нараховувалося 12 повітових і 2 заштатних (приписних) міста і 83 містечка. У 1905 році було 12 повітових і 5 заштатних міст, одне безповітове місто Жмеринка та 121 містечко[3]

Згідно перепису 1897 року, в склад губернії входило 12 повітів:

№ПовітПовітове містоПлоща,
верст²		Населення[4]
(1897), осіб
1БалтськийБалта (23 363 осіб)6824,1391 018
2БрацлавськийБрацлав (7863 осіб)2706,3241 868
3ВінницькийВінниця (30 563 осіб)2619,3248 314
4ГайсинськийГайсин (9 374 осіб)2972,7248 142
5Кам'янець-ПодільськийКам'янець-Подільськ (35 934 осіб)2534,3266 350
6ЛетичівськийЛетичів (7 248 осіб)2371,7184 477
7ЛітинськийЛітин (9420 осіб)2919,0210 502
8МогилівськийМогилів-на-Дністрі (22 315 осіб)2413,0227 672
9УшицькийНова Ушиця (6371 осіб)2495,7223 312
10ОльгопільскийОльгопіль (8134 осіб)3521,9284 253
11ПроскурівськийПроскурів (22 855 осіб)2364,6226 091
12ЯмпільськийЯмпіль (6 605 осіб)3179,1266 300

31 січня 1923 року були ліквідовані Литинський, Летичівський, Ушицький, Ямпольський, Жмеринський і Ольгопільський повіти.[5]

Губернатори Подільської губернії

(джерело[6])

Подільська губернія в 1917—1920 роках

Адміністративно-територіальний устрій Української Держави
   Подільська губернія

У травні 1917 р. губернським комісаром Поділля був призначений Микола Стаховський.З проголошенням незалежності Української Народної Республіки 9(22) січня 1918 року Подільська губернія увійшла до складу незалежної України; губернським комісаром (губернатором) Поділля тоді був Григорій Степура; 11 березня 1918 року його змінив В.Дудич. Після гетьманського перевороту 29-30 квітня 1918 року губернатором (губернським старостою) гетьман Скоропадський призначив Сергія Кісєльова. Губернія мала бути складеною з 16 повітів. До вже існуючих 12 повітів заплановано було долучити 4 повіти Бессарабської губернії: Хотинський, Сороцький, Оргіївський та Більцівський повіти.

У листопаді — грудні 1918 р. в ході повстання проти гетьмана влада перейшла до Директорії УНР. Губернатором Поділля знову став Григорій Степура. В березні — квітні 1919 р. війська РСФСР в результаті свого наступу і боїв з військами УНР захопили Подільську губернію. Війська УНР частково були розбиті, частково відступили на територію ЗУНР і Бессарабії, що була вже під владою Румунії. 17 квітня 1919 р. російські більшовицькі війська захопили м. Кам'янець-Подільський.

Але наприкінці травня — на початку червня 1919 р. війська УНР, які на той час опинились під загрозою цілковитого знищення з боку військ Польщі і Радянської Росії, перейшли в рішучий контрнаступ з Кременецького повіту Волині і східних районів ЗУНР. Протягом червня — початку липня 1919 р. західні повіти Поділля були звільнені українськими військами від червоних росіян. В Кам'янець-Подільський з території ЗУНР переїхав уряд і Директорія УНР на чолі з С. Петлюрою. У червні — липні 1919 р. губернатором Поділля від УНР був М. Куриленко. Однак у липні 1919 ситуація на фронті різко загострилася, війська РСФСР перейшли в наступ на контрольовану УНР територію. Становище було врятоване тим, що 16-17 липня через р.Збруч в Кам'янець-Подільський повіт губернії відступили зі своєї власної території Галичини війська (УГА) і уряд ЗУНР під тиском військ Польщі. А оскільки УНР і ЗУНР були союзниками і формально навіть об'єдналися 22 січня 1919 р. в одну державу, то сили незалежної України подвоїлися. Наприкінці липня 1919 р. об'єднані війська УНР і ЗУНР перейшли в рішучий наступ проти РСЧА. На кінець серпня — початок вересня 1919 практично вся територія Подільської губернії була визволена від російських більшовиків.

Але вже у вересні 1919 нависла інша загроза — з боку Добровольчої армії генерала Денікіна, що наступали з півдня і сходу проти Червоної армії. Керівництво УНР намагалось домовитися з Денікіним, оскільки в обох був спільний ворог — більшовики. УНР просила країни Антанти — Францію, В.Британію, США та інших вплинути на російських білогвардійців, щоб вони не воювали проти українців. Та все було марно. Жодна з великих держав не стала на захист української держави. Наприкінці вересня 1919 р. Добровольча армія за наказом Денікіна розпочала активні воєнні дії проти армії УНР і УГА. Під час жорстоких і героїчних боїв у вересні — жовтні — листопаді 1919 війська УНР і ЗУНР зазнали поразки від білогвардійців. Армія УНР відійшла в район міст Старокостянтинова і Любара на півдні Волині, а УГА уклала в умовах епідемії тифу сепаратне перемир'я з Денікіним. Західні райони губернії з містом Кам'янцем уряд УНР добровільно віддав під окупацію військами Польщі, щоб вони не дістались росіянам.

В січні — лютому 1920 р. війська РСФСР, які розгромили денікінців, знову захопили більшу частину Подільської губернії. УГА перейшла на бік більшовиків, знову ж таки бажаючи у такий спосіб фізично вціліти. На заході губернії встановився фронт між військами Польщі і Радянської Росії на захід від Вінниці, Жмеринки, Могилева-Подільського. На виконання умов Варшавського договору між С. Петлюрою і Польщею 25 квітня 1920 р. війська Польщі і 2 дивізії УНР перейшли у наступ проти військ РСФСР. У цей час вже більша частина губернії опинилась під контролем військ Польщі і УНР. Але у червні 1920 р. набагато чисельніша РСЧА перейшла в контрнаступ. В липні війська Польщі і УНР були відкинуті більшовиками за р. Збруч.

У вересні 1920 р. під час контрнаступу війська УНР і Польщі звільнили від більшовиків західні повіти Поділля, в Кам'янець знову переїхав уряд УНР. Але Польща більше не хотіла і не могла воювати з Росією і жертвувати життям своїх людей, тому уклала перемир'я з РСФСР. Російські більшовики скористались цим і протягом 10-21 листопада розбили війська УНР і вийшли на новий кордон з Польщею по р. Збруч.

Подільська губернія у складі Української СРР (1920—1925)

Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2018)
  • Карта Подільської губернії, 1921
  • Карта Подільської губернії, 1921
  • Карта Подільської губернії, 1922
  • Карта Подільської губернії, 1923
  • Територія колишньої Подільської губернії, адміністративні межі станом на 1 жовтня 1925
  • Територія колишньої Подільської губернії, адміністративні межі станом на 1 березня 1927

Керівники губернії в 1919—1925 роках

Голови губернського революційного комітету і губернського виконавчого комітету

Голови губернського комітету КП(б)У

Відповідальні секретарі губернського комітету КП(б)У

Населення

Мовний склад населення Подільської губернії за переписом 1897 року
Частка українськомовного населення в повітах Подільської губернії за даними перепису населення 1897 року

Рідна мова населення (перепис 1897 року[7]) :

Густота населення, за даними перепису 1897 року, становила 82,1 жит. на кв. версту. За густотою населення Подільська губернія посідала друге після Московської губернії місце в Європейській Росії (не рахуючи губерній Царства Польського). Найнаселенішим був Кам'янецький повіт — 105 жит. на кв.в., найменше Балтський — 52,5 на 1 кв. в.

Кількість поселень в губернії — 7207, зокрема 17 міст і 120 містечок. У 1872 р. всього населення було 1 954 627 жителів, а за переписом 1897 року — 3 031 513 (1 516 760 чоловік і 1 514 753 жінок.), що становило близько 2 % щорічного приросту.

У 17 містах за переписом 1897 р. проживало 221 870 осіб, або 7,4 % населення губернії

У 1666 селах, 150 крупніших селищах та хуторах у 1897 р. мешкало 2 796 429 жителів, або 92,6 % населення губернії.

За суспільними станами населення у 1895 р. розподілялося так:

  • дворяни — 26 208
  • духовного звання — 468
  • міщани 511 273
  • спадкові почесні громадяни — 4384
  • особисті почесні громадяни — 5329
  • купці — 5590
  • селяни — 2 037 754
  • євреї-землевласники — 13 951
  • відставні нижні чини і їх сімейства — 176 709
  • іноземці і ін. — 9986
Розподіл населення в містах губернії за мовою
(перепис 1897 року)
МістоУкраїнськаРосійськаЄврейськаПольськаНімецькаІнша
Кам'янець-Подільський27,1%20,6%44,8%6,0%0,3%1,5%
Балта17,7%23,0%56,3%1,3%0,1%1,6%
Брацлав33,2%22,7%41,7%1,5%0,3%0,6%
Вінниця35,5%17,0%37,5%7,1%0,4%2,5%
Гайсин42,1%9,4%46,1%1,8%0,1%0,5%
Летичів23,7%9,0%56,6%10,2%0,5%
Літин32,3%22,6%40,6%3,8%0,7%
Сальниця74,6%0,4%24,3%0,5%0,1%0,1%
Хмільник46,1%1,3%51,3%1,3%
Могилів-Подільський29,2%12,0%54,6%3,1%0,3%0,8%
Бар33,4%4,9%57,7%3,8%0,2%
Ольгопіль59,5%7,7%30,3%0,8%1,7%
Проскурів19,4%15,2%49,7%12,4%0,3%3,0%
Нова Ушиця28,8%33,3%34,8%2,8%0,2%0,1%
Стара Ушиця59,6%1,1%37,9%1,4%
Вербовець55,5%1,6%28,6%14,1%0,2%
Ямпіль49,7%4,2%42,7%2,5%0,3%0,6%

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призового віку Подільської губернії становила 80,88 %, євреїв — 12,35 %, поляків — 5,36 %, молдован (румунів) - 0,6%, росіян — 0,44 %, мазурів - 0,25%, німців — 0,05 %, чехів - 0,04%[8].

Релігія

«Мапа народонаселення Подільської губернії за віросповіданнями» Олександра Ріттіха, 1864 рік

Релігійний склад населення (перепис 1897 року[9]) :

Православні в Подільській губ.
Юдеї в Подільській губ.
Римо-католики в Подільській губ.
Старообрядці в Подільській губ.

Найбільші громади юдеїв (за переписом 1897 р.):

Населений пунктПовітВсьогоЮдеї%
Кам'янець-ПодільськийКам'янецький35 93416 22145,14
БалтаБалтський23 36313 23556,65
Могилів-ПодільськийМогилівський22 31512 34455,32
ВінницяВінницький30 56311 68938,25
ПроскурівПроскурівський22 85511 41149,93
ТульчинБрацлавський16 24510 05561,90
БершадьОльгопільський8885660874,37
МеджибіжЛетичівський8164604073,98
ХмільникЛітинський11 657597751,27
БогопільБалтський7226590981,77
БарМогилівський9982577357,83
Криве ОзероБалтський7836547869,91
НемирівБрацлавський8920528759,27
ДунаївціУшицький7849519866,22

Найбільшою чисельність римо-католиків була в таких населених пунктах (за переписом 1897):

Населений пунктПовітВсьогоРимо-католикиВ%
ГородокКам'янецький8848428848,46
Кам'янець-ПодільськийКам'янецький35 934421111,72
ЧернівціЯмпільський8994330536,75
ПроскурівПроскурівський22 855320114,01
ВінницяВінницький30 56326298,60
ГречаниПроскурівський2185215198,44
ЖмеринкаВінницький13 944163811,75
ШаровечкаПроскурівський1381136899,06
БарМогилівський9982133213,34
Шостаківка тепер (Шаргород)Могилівський1348123391,47
МацьківціПроскурівський1168116199,40
ОрининКам'янецький5727106118,53
МаниківціЛетичівський1167100786,29

Розселення старообрядців в Подільській губернії (за переписом 1897 року):

Населений пунктПовітВсьогоСтарообрядціУ %
БалтаБалтський23 36318047,72
БрацлавБрацлавський7863114414,55
ПерепеличчяБрацлавський95312913,54
Шура КопіївськаБрацлавський231596441,64
БорсківВінницький1934192799,64
ВінницяВінницький30 5635621,84
ЖуківціВінницький1764101457,48
Курники з АтакамиВінницький70040157,29
ЛюдавкаВінницький160081951,19
ГайсинГайсинський93742642,82
ЖенишківціЛетичівський25042389,50
ПетрашіЛетичівський2534128250,59
ЛітинЛітинський94205345,67
Слобода-ЧернятинськаЛітинський71370699,02
БарМогилівський99822332,33
КуренівкаОльгопільський137532223,42
ПилипонівкаОльгопільський1466133290,86
Пилипи-ХребтіївськіУшицький112278469,88
СтавчаниУшицький95016817,68
БушинкаЯмпільський110434030,80
КраснянкаЯмпільський61614323,21
Пилипи-БорівськіЯмпільський101196195,05
ЮхимівкаЯмпільський143516611,57

Господарство

Головне заняття жителів — сільське господарство. Ремеслами в 1895 році займалося 69 399 людей. За даними 1886, кустарними промислами займалося більше 6 тис. чоловік. У Проскурівському, Ольгопольському і Балтському повітах селяни деяких сіл займалися шиттям кожухів і кожушків, виробом овчин і шкіри і шиттям чобіт. У Вінницькому, Летичівському і Ольгопольському повітах існувало гончарне виробництво, в останньому — також вироблялися дерев'яні вироби; у Ямпольському — тесання каменів. Всіх фабрик і заводів в 1896 р. було 5 171, з 28 501 робітниками.

У губернії на межі з Австрією були 2 митниці — Гусятинська та Ісаковецька, Гуківська застава і Сатановський перехідний пункт.

Залізниць було 565 км, поштових доріг — близько 12 тис.км, поштових станцій — 50, з 715 кіньми. Ґрунтових доріг — 3 307 км.

Землевласники розводили головно яблука, груші і сливи, місцями і «волоські горіхи»; вишні і черешні стояли на другому плані; нерідкі персики і абрикоси; айва зустрічалися переважно в Балтському повіті. У селян переважали сливи і вишні. З ягід землевласники розводили полуницю, малину, смородину, аґрус. Кизил росте в дикому вигляді на південних кам'янистих схилах і стрімчастих берегах річок і струмків басейну Дністра. Дико ростуть також барбарис і терен. Виноград розводився головно в прибережній смузі Дністра. Виноробство існувало в Ольгопільському, Балтському, Ямпільському і Новоушицькому повітах.

Див. також

Примітки

  • ↑ Генеральная карта Подольской губерніи Съ показаніемъ почтовыхъ и большихъ проѣзжихъ дорогъ, станціи и разстоянія между оными верстъ — Сочинена 1820 года въ Ст. Петербургѣ
  • ↑ Олена Кримська. Фонди Хмельницького обласного державного архіву — важливе джерело для вивчення землеволодінь міст і містечок Подільської губернії кінця XVIII — початку XX ст. [Архівовано 19 січня 2022 у Wayback Machine.]
  • ↑ Демоскоп Weekly. Перший загальний перепис населення Російської Імперії 1897 р. Наявне населення в губерніях, повітах, містах Російської Імперії (без Фінляндії). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 10 грудня 2016.
  • ↑ Постанова ВУЦВК № 90 від 31 січня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
  • ↑ Всесвітній історичний проект. Архів оригіналу за 9 березня 2007. Процитовано 17 серпня 2007.
  • ↑ Сергій Чорний. Національний склад населення України в XX сторіччі. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 29 липня 2009.
  • ↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 146. (рос. дореф.)
  • ↑ [1]

    • Джерела

    • рос. дореф. Памятная книжка Подольской губерніи. Изданіе губернскаго статистическаго комитета. - Каменецъ-Подольскъ: Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1909. - VIII + 416 + VIII с.
    • рос. дореф. Памятная книжка Подольской губерніи. Изданіе губернскаго статистическаго комитета. - Каменецъ-Подольскъ: Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1911. - XVI + 296 + 218 + 66 с.
    • Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. : в 89 т. (119 вып.) / [ЦСК МВД]; Под ред. Н. А. Тройницкого. — С.-Пб. : [Типография С.-Пб. акц. общества печатного и писчебумажного дела в России «Слово»], 1904. — Т. XXXII : Подольская губерния. — [4], XI, [1], 285 с. — 4000 екз.(рос. дореф.)

    Посилання

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Подільська губернія
    • Подольская губерния // pomnirod.ru
    • Мороз Валентин. Україна у двадцятому столітті: 1900—1920 роки. Львів: Астролябія, 2010. — С. 326—418.
    • Україна. 1919 рік: М. Капустянський. «Похід Українських армій на Київ-Одесу в 1919 році». Є. Маланюк. «Уривки зі спогадів». Документи та матеріали. — Київ: Темпора, 2004. — 558 с.
    • Ковальчук Михайло. Невідома війна 1919 року: українсько-білогвардійське протистояння. — Київ: Темпора, 2006. — 576 с.
    • Сосюра Володимир. Третя рота: роман. — Київ: Знання, 2010. — C. 151—178.
    Отримано з https:https://www.search.com.vn/wiki/index.php?lang=uk&q=Подільська_губернія&oldid=41999625
    🔥 Top keywords: Файл:Pornhub-logo.svgГоловна сторінкаPorno for PyrosБрати КапрановиСпеціальна:ПошукUkr.netНові знанняЛіга чемпіонів УЄФАХ-69Файл:XVideos logo.svgСлобоженко Олександр ОлександровичPornhubЧернігівYouTubeУкраїнаЛунін Андрій ОлексійовичІскандер (ракетний комплекс)Шевченко Тарас ГригоровичATACMSДень працівників пожежної охорониВірастюк Василь ЯрославовичВікторія СпартцАлеппоFacebookГолос УкраїниКиївПетриченко Павло ВікторовичДуров Павло ВалерійовичСексФолаутТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиTelegramНаселення УкраїниГай Юлій ЦезарЛеся УкраїнкаОхлобистін Іван ІвановичOLXДруга світова війнаЗагоризонтний радіолокатор