Гідронім

Походження гідронімів дає змогу з'ясувати, які народи жили на тій чи іншій території у минулому. Так, на території України є декілька гідронімів, що походять від давньоіранського (сарматського) кореня *danu-, що означає «вода, річка»: Дніпро, Донець, Дон, Дністер та Дунай.

Залежно від типу водойми серед гідронімів розрізняють:

• океаноніми — назви океанів: Тихий океан, Атлантичний океан;
• пелагоніми — назви морів: Середземне море, Азовське море;
• потамоніми — назви річок: Дністер, Прип'ять, Амазонка;
• лімноніми — назви озер: Байкал, Каспійське море;
• гелоніми — назви боліт: Глиняне болото, Зелене болото.

Океаноніми

Океанонім (від грецьких слів ώχεανός — океан, όνυμα, όνομα — ім'я, назва) — один із видів гідронімів, власна назва океануОскільки океанів на Землі небагато, то відповідно маємо у сучасній мові небагато океанонімів — Тихий океан, Індійський океан, Атлантичний океан, Північний Льодовитий океан, Південний океан.^[1]

Характерною особливістю давньоєвропейських гідронімів — давніх європеїзмів, тобто тих, які існували до виникнення індоєвропейської мовної спільності, є наявність у них основ на означення «вода», «джерело», «текти», «потік», а також кольорів — «білий», «блискучий» тощо^[2].

У Вікіпедії є проєкт «Гідрологія»

• Гідроніми стародавньої Європи
• Гідроніміка

• Карпенко О. П. Гідронім // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С.89—90.
• Словник гідронімів України / уклад. І. М. Железняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко [та ін.] ; редкол.: К. К. Цілуйко (голова) та ін. — К. : Наукова думка, 1979. — 781 с.

• Гідронімія басейну Дністра : монографія / С. О. Вербич ; НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. — Луцьк : Терен, 2017. — 543 с. : портр. ; 21 см. — (Бібліотека української ономастики). — Бібліогр.: с. 434—500 (770 назв). — Покажч. праслов'ян. мов: с. 531—541. — 300 пр. — ISBN 978-617-7117-62-8