Мангистауська область

область у Казахстані
(Перенаправлено з Мангістауська область)

Мангиста́уська о́бласть (каз. Маңғыстау облысы, колишня назва Мангишлацька область) — область на південному заході Казахстану. Адміністративний центр — місто Актау.

Мангистауська область

каз. Маңғыстау облысы

Герб Мангистауської області
Адм. центрАктау
КраїнаКазахстан Казахстан
РегіонКазахстан
Межує з: сусідні адмінодиниці
Атирауська областьАктюбінська область
Каракалпакстан
Балканський велаят
Номерний знакR і 12
Населення
 - повне 587 440 (2014) [1] (3,4%. 15-е)
 - густота3,55 осіб/км² (13-е місце)
Етніконказахи — 86,5 %;
росіяни — 8,6 %;
азербайджанці — 1,0 %;
українці — 0,7 %[2][3]
Площа
 - повна165 642 км² (6,1%. 7-е місце)
Висота
 - максимальна556 м
(плато Мангистау)
 - мінімальна−132 м (западина Карагіє)
Часовий поясUTC+5
Дата заснування20 березня 1973
АкимАлік Айдарбаєв
Вебсайтофіційний сайт
Код ISO 3166-2KZ-47

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Мангистауська область

Історія

Область утворена 20 березня 1973 року з південної частини Гур'євської області і мала назву — Мангишлацька. В 1988 році область була ліквідована, але 1990 року відновлена вже під новою назвою.

Географія

Розташована на східному березі Каспійського моря, в більшій частині на півострові Мангистау, межує: на півночі з Атирауською та північному сході з Актюбінською областями, на півдні — з Туркменістаном та на сході — з Узбекистаном.

Північна частина області з обширними солончаками розташована на Прикаспійській низовині, центральну і південну частину займає плато Мангистау (г. Бесшоки, 556 м),[4] плато Устюрт і Кендерлі-Каясанське (на крайньому півдні). Кілька западин лежать нижче рівня моря, в тому числі дві найнижчі точки Казахстану — западини Карагіє (на захід від плато Мангистау) — 132 м і Каринжарик (між плато Мангистау і Устюрт) −70 м, а також западина Каунди (за 60 км на північний схід від Казахської затоки) −57 м.[5]

Велика частина території області зайнята солончаковою пустелею з ділянками чагарникової рослинності на бурих ґрунтах: поверхня частково покрита солончаками, такировидними солонцями і пісками, в тому числі рухомими піщаними масивами (Бостанкум),[6] з вкрай рідкою рослинністю.

Берег Каспійського моря порізаний численними затоками:

Біля берегів Каспійського моря знаходяться острови Тюленячі (в районі Мангистауської затоки) та Дурнєва (затока Комсомолець).

Клімат різко-континентальний, вкрай посушливий. Середня температура в січні −7 °C, в липні +27 °C (в окремі дні максимальна температура перевищує +40 °C). Опадів всього випадає близько 100—150 мм на рік.

Господарство

В області видобувається 25 % усієї нафти Казахстану. На початку 1950-х років у надрах були виявлені великі поклади урану і рідкісноземельних елементів.

Транспорт

Територією області проходить нафтопровід Актау-Жетибай-Озен. Місто Актау є морськими воротами Казахстану.

2014 року був затверджений перелік автомобільних шляхів обласного значення загальною протяжність 1012 км[7]:

НомерНазваПротяжність,
км
KR-1«Актау-Каламкас» з під'їздом до аеропорту278
KR-2«Актау-Куюлус (ПГМК)»44
KR-3«Куюлус (ПГМК)-Шетпе»45
KR-4«Тасбулат-Карамандибас»11
KR-5«Жетиай-Карамандибас-Жанаозен»80
KR-6«Сайотес-Каракудук-Кизилсай»108
KR-7«Форт-Шевченко-43 км дороги Актау-Каламкас»89
KR-8«Форт-Шевченко-Таучик-Шетпе»161
KR-9«Опорний-Сарикамис»80
KR-10під'їзд до БВ «Фетісово» (Кендерлі)5
KR-11під'їзд до аеропорту «Актау»14
KR-12«Ата-Жоли»97

2015 року був затверджений новий перелік, загальна протяжність доріг при цьому зменшилась до 932 км[8]:

НомерНазваПротяжність,
км
KR-1«Актау-Форт-Шевченко»122
KR-2«43 км дороги Актау-Форт-Шевченко-родовище Каламкас»231
KR-3«Актау-аеропорт»24
KR-4«С.Шапагатов-аеропорт»4
KR-5«Актау-Куюлус»44
KR-6«Куюлус-Шетпе»45
KR-7«Тасболат-Карамандибас»11
KR-8«Жетибай-Карамандибас-Жанаозен»80
KR-9«Сайотес-Каракудук-Кизилсай»108
KR-10«Форт-Шевченко-Таучик-Шетпе»161
KR-11під'їзд до БВ «Кендерлі»5
KR-12«Ата-Жоли»97

Соціальна сфера

2010 року був затверджений Державний перелік пам'яток історії та культури місцевого значення, який налічує в собі 570 об'єктів[9].

Адміністративний поділ

Адміністративний поділ Мангистауської області

При утворені, у 1973 році, область ділилася на 3 райони: Бейнеуський, Єралієвський і Мангистауський. У 1980 році утворено Мунайлинський район, проте у 1988 він був ліквідований. У 1992 році утворено Тупкараганський район, а через рік Єралієвський район був перейменований в Каракіянський. У 2007 році відновлений Мунайлинський район.

РайонПлоща,
км²
Населення,
осіб (1989)
Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
ЦентрАОНП
1Бейнеуський район40519,33234302654846937Бейнеу1011
2Каракіянський район64297,01284032343729579Курик79
3Мангистауський район47018,32282822902431215Шетпе1221
4Мунайлинський район4921,89115371330074294Мангистау78
5Тупкараганський район8076,99144201422520544Форт-Шевченко66
6Актауська м.а.-160930144798169809Актау12
7Жанаозенська м.а.-5567563337113014Жанаозен45

Найбільші населені пункти

Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб:

Населений пунктНаселення,
осіб (1989)
Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
1Актау159 245143 396166 962
2Жанаозен48 33948 87191 332
3Бейнеу11 91314 29932 452
4Рахат---
5Атамекен--22 428
6Тенге4 57211 08016 688
7Кизилтобе--15 157
8Мангистау10 70312 43314 818
9Баскудук--14 215
10Шетпе10 58110 23712 223
11Жетибай8 9889 15311 326
12Батир---

Населення

Станом на 2016 рік населення області становить 626774 особи.

Національний склад (станом на 2016 рік[10]):

Зміна чисельності населення:[11][12]
Роки200320042005200620072008
Населення338 612349 668361 754374 430390 531407 403
Роки200920102011201220132014
Населення482 631503 265524 175545 724568 086

Примітки

Посилання