Пріонозух

Prionosuchus — від дав.-гр. πρίων «пилка», «оскал» і σοῦχος «крокодил», plummeri — на честь геолога Ф. Б. Пламмера (1886—1947), що описав разом з колективом авторів формацію^[2], де було знайдено пріонозуха. Прайс був одним зі співавторів опису формації.

Спочатку знайдені уламки черепа належали дрібним особинам, але в 1970-х роках було виявлено ростр пріонозуха довжиною близько 80 см, що передбачає довжину черепа понад 160 см! Загальна довжина тварини могла досягати 9 м. Пріонозух вирізняється надзвичайно вузьким ростром. Череп пневматизований, як у крокодилів. М'які тканини неба були вкриті кістковими пластинками, обсадженими дрібними зубчиками.

Здається, пріонозух мав короткі слабкі кінцівки — можливо, він не покидав воду. Він міг населяти великі озера. Зовні дуже нагадував гавіала і, видимо, займав ту ж екологічну нішу засадного мисливця на риб і інших водних тварин.

Керролл відніс пріонозуха до Archegosauridae^[3]. Він був проголошений єдиним видом монотипового роду.

У 1991 році Кокс і Хатчинсон помістили пріонозуха до роду Platyoposaurus, знайденого в Росії. На цій підставі формація Педра де Фого стала вважатися пізньопермською^[4]. Однак Platyoposaurus був набагато дрібнішим, його загальна довжина — лише 2,5 м. Альтернативні дослідження, що опиралися на рослинах і пилку, показують, що це утворення є швидше ранньопермським, а отже, пріонозух жив з Platyoposaurus в різний час^[5][6]. Більшість палеонтологів вважають пріонозуха представником окремого роду.