Підволочиський район

Розташування

Підволочиський район межує: зі сходу з Волочиським районом Хмельницької області, з півдня та південного сходу — з Гусятинським і Теребовлянським, з півночі та північного заходу — Лановецьким і Збаразьким, зі заходу — з Тернопільським районами.

Рельєф

Розташоване у межах Подільської височини, поверхня більшої частини — платоподібна, полого-хвиляста лісова, південно-західна — горбисто-пасмова. Абсолютні висоти — 250–400 м, максимальні — 417 м.

Мінеральні ресурси

Є поклади вапняків, глини, піску.

Клімат

Район належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони.

Гідрографія

Головні річки — Збруч та його притоки Гнила і Самець (басейн річки Дністер). Споруджено 23 ставки (загальною площею 192 га).

Ґрунти

Переважають чорноземи, типові малогумусні (79,3% площі району), чорноземи опідзолені й темно-сірі (14,8%), решта — лучні, болотні та ясносірі ґрунти.

Флора і фауна

Площа лісів — 3, 8 тис. га (переважають дуб, ясен, сосна, ялина, береза, осика, липа), лісосмуг — 11, 2 га.

Природоохоронні об'єкти

У районі — частина заповідника «Медобори», 11 пам'яток природи і заповідне урочище «Полупанівка».

За переказами, саме через територію нинішнього Підволочиського району Кучманським шляхом рухалося військо Богдана Хмельницького 1648 до м. Львів, 1649 — на м. Збараж (оповідають, що гетьман сповідався у церкві Івана Богослова в с. Скорики й подарував дерев'яний іконостас) та 1651 — при переході до містечка Берестечко (нині місто у Горохівському районі Волинської області).

Після 1-го поділу Речі Посполитої (1772) територія Підволочиського району відійшла до Австрії. Від 1774 створювалися народні парафіяльні школи.

У травні 1848 скасована панщина, в червні того ж року проголошено вибори послів австрійського парламенту, серед яких — представник Збаразького і Скалатського повітів С. Качала (парох с. Шельпаки).

На теренах р-ну діяло багато організацій і товариств, зокрема «Просвіта», «Молода просвіта», «Рідна школа», «Союз Українок», «Сокіл», «Луг», «Сіяч», «Пласт».

Одними з перших у Галичині споруджено пам'ятники Тарасу Шевченку в селах Лозівка, Лисичинці, Токи, Криве.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Підволочиського району було створено 64 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 79,89% (проголосували 26 872 із 33 638 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 47,56% (12 781 виборців); Юлія Тимошенко — 22,36% (6 009 виборців), Олег Ляшко — 13,01% (3 495 виборців), Анатолій Гриценко — 10,69% (2 782 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,67%.^[3]

Район утворено 1940 року (пізніше увійшли також частини колишніх Скалатського та Збаразького районів), об'єднує 62 населених пункти: смт Підволочиськ, м. Скалат, 60 сіл.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[4]

Районом проходить автошлях E50.

Релігія

У селах району відновлено старі церкви, збудовано нові.

Найбільше церковних громад УГКЦ, ПЦУ, крім того, діють храми РКЦ, протестантські угруповання, функціонує монастир св. Теодора Студита (с. Колодіївка).

Музеї

У селі Старий Скалат діє єдиний в Україні меморіальний музей-садиба Леся Курбаса. В 1991 році в с. Супранівка відкрито кімнату-музей Івана Франка.

Всього 8 музеїв.

Діють Скалатська лікарня, дві поліклініки, сім сільських лікарських амбулаторій, 44 ФАП, геріатричний центр (с. Токи).

Є 49 загальноосвітніх шкіл (навчаються 5960 учнів), 5 музичних шкіл, школа-інтернат, школа-гімназія, будинок-ліцей, ДЮСШ, ПТУ, 20 дошкільних закладів;

23 Будинків культури, 34 клуби, 56 бібліотек, 14 народних колективів самодіяльної творчості; 2 стадіони, 17 футбольних полів, 24 спортзали.

Загальноосвітні школи

Інші навчальні заклади

Архітектурні пам'ятки

Історичні й архітектурні пам'ятки:

• залишки замкових споруд у Токах (16-17 ст.) і Скалаті,
• храми в селах Козярі (1645), Скорики (1744), Шельпаки (1783),
• храмовий комплекс на г. Свята Гора (кін. 19 ст., с. Полупанівка).

Список усіх дерев'яних храмів

Пам'ятники і меморіальні комплекси

В населених пунктах насипано символічні могили на честь УСС, діячів ОУН і вояків УПА. На місцях поховань вояків УПА відкрито меморіали:

• 1992 в с. Нове Село (один із перших в Україні),
• смт Підволочиськ
• та в м. Скалат.

У Новому Селі, Підволочиську і Супранівці — меморіальні таблиці на будинках, де перебував І.Франко.

У багатьох населених пунктах споруджено пам'ятники на честь проголошення незалежності України, зокрема в Підволочиську (2001; у вигляд і Ангела-Хоронителя; скульптор Р. Вільгушинський).

Економіка

У галузевій структурі підприємницької діяльності домінуючими є промисловість, сільське господарство і торгівля.

На території Підволочиського району на кінець 2004 року діяли 105 суб'єктів малого підприємництва — юридичних осіб та 766 фізичних осіб — підприємців. Питома вага малого бізнесу у загальних обсягах виробництва товарів, робіт, послуг становить 26,9%.

У районі діють понад 200 магазинів, 3 підприємства побуту, 37 їдалень, кафе, ресторанів.

Сільське господарство

Діє агропромисловий комплекс (38 підприємств). Пл. сільськогосподарських угідь (за всіма товаровиробниками, у тому числі підсобними господарствами) — 72, 3 тис. га, ріллі — 61, 5 тис. га, пасовищ і сіножатей — 8, 5 тис. га.

Структура сільськогосподарського виробництва — тваринництво — 32% %, рослинництво — 68% %.

Землі району (переважно чорноземи) придатні для вирощування районованих сільськогосподарських культур. Обсяги валової продукції сільського господарства у 2004 році склали 153,0 млн грн.;

У районі вирощуються та виробляються:

• зернові культури — 99,3 тис. т;
• цукрові буряки — 140,3 тис. т;
• картопля — 56,5 тис. т;
• овочі — 6,4 тис. т;
• м'ясо — 5,0 тис. т;
• молоко — 33,7 тис. т;
• яйця — 11,9 млн шт.

Розвиток аграрного сектора та наявні мінеральні ресурси району зумовлюють домінування переробної і добувної промисловості у галузевій структурі промислового виробництва.

Промисловість

Нині у районі працюють 15 промислових підприємств (найрентабельніші: Новосілківський спиртозавод, ПП «Харчовик», ТОВ «Полупанівський кар'єр», ТОВ «Тера», ЗАТ «Лотос», ВАТ «Скалатська агропромтехніка»);

Найважливіші галузі промисловості: хімічна, легка та поліграфічна. Найбільші галузі промисловості за питомою вагою галузі (станом на 2004 рік):

• харчова і переробна — 46,7%
• добувна — 26,8%
• легка — 6,6%
• поліграфічна — 6,6%

У районі народилося багато діячів науки, культури, мистецтва та політики:

Матковський Орест Іллярович (нар. 17 листопада 1929) — український учений-мінералог. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1993 р.

• тележурналістка, громадська діячка, головний редактор Першого Національного телеканалу Христина Стебельська (Скалат),
• диригент, правник В. Балешта (с. Токи),
• кобзар і художник М. Баран (с. Хмелиська),
• український підприємець, громадський діяч, мемуарист О. Брик (с. Колодіївка),
• краєзнавець Є. Гасай (с. Токи),
• актор, режисер Я. Геляс (с. Терпилівка),
• діяч ОУН і УПА М. Голояд та громадський діяч Павло Голояд (обидва — с. Теклівка),
• кандидат історичних наук, краєзнавець Петро Гуцал^[5]
• правник А. Жуковський (с. Дорофіївка),
• вчений-політолог, публіцист А. Камінський,
• художник і мистецтвознавець В. Кивелюк,
• церковний діяч, доктор східного канонічного права, професор О. Каськів (с. Староміщина),
• правник І. Кивелюк,
• лікар і громадський діяч С. Кивелюк (м. Скалат),
• церковний діяч М. Колодій (с. Клебанівка),
• художник І. Кучмак (с. Заднишівка, нині належить до смт Підволочиськ),
• громадсько-політичний діяч, господарник, вчений-економіст Н. Миколюк (с. Колодіївка),
• письменниця Н. Мориквас (с. Шельпаки),
• живописець, графік П. Обаль (с. Ободівка),
• художник М. Осінчук (с. Голошинці),
• письменник і перекладач М. Палій (с. Богданівка),
• громадсько-політичний діяч Н. Процик (с. Гнилички),
• науковець Т. Рибак (с. Староміщина),
• політичний діяч М. Сорока (с. Кошляки),
• громадська діячка М. Татаринська-Скубова (с. Іванівка) та ін.

У с. Гущанки неодноразово гостював у тестя поет Дмитро Павличко, написав тут низку сонетів та поему для дітей «Золоторогий олень» (1968).

Також 1919 перебував Борис Антоненко-Давидович у Підволочиську, Богданівці та Тернополі, про що написав в оповіданні «Блакитна Галілея»^[6].

• Т. Середа. Підволочиський район // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 74—76.
• Інформація про Підволочиський район на Тернопільському бізнес-порталі
• Державний реєстр національного культурного надбання (пам'ятки містобудування і архітектури України). Тернопільська область. Підволочиський район

Підволочиський район у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Підволочиський район у Вікісховищі?

• Підволочиський район

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Збаразький район	Лановецький район
Тернопільський район		Хмельницька область (Волочиський район)
Теребовлянський район	Гусятинський район