Радикальна партія Олега Ляшка

Українська Радикально-Демократична Партія

Українська Радикально-Демократична Партія була утворена на Установчому з'їзді в місті Миколаєві 18 серпня 2010 року. Зареєстрована Міністерством юстиції Україні 28 вересня 2010 року і стала 184-ю партійною організацією, зареєстрованою в Україні.^[14][15][16]

На момент створення партії її очолював Владислав Теліпко.

Станом на 1 червня 2011 року була представлена в 24 з 27 регіонів України.

Радикальна партія Олега Ляшка

8 серпня 2011 року новим лідером партії обраний позафракційний народний депутат України Ляшко Олег Валерійович, при цьому партію перейменовано в «Радикальну Партію Олега Ляшка»^[17]

Метою своєї діяльності партія визначила сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, участь у виробленні й реалізації державної політики, сприяння побудові в Україні демократичної правової держави з ефективною, соціально-орієнтованою ринковою економікою, утвердження принципів відкритого громадянського суспільства на засадах свободи і парламентської демократії.

Першим заступником лідера Радикальної Партії був обраний Юрій Сухін. Іншим першим заступником делегати обрали Владислава Теліпка. Заступниками лідера були обрані: Андрій Лозовой, Світлана Хіхлуха та Олександр Гальона.^[18]

Спостерігачі визначили партію як ліву^[19][20], праву^[21][22] або ультраправу^[23][24]. Радикальна партія зосереджена на персоні Ляшка, який відомий своїм популізмом та дуже войовничою поведінкою. Партія поєднує націоналістичні настрої із рядом традиційних лівих позицій з економіки,^[25] таких як зниження податків на зарплату, заборона продажу сільськогосподарських земель та усунення незаконного ринку землі, десятикратне збільшення бюджетних витрат на охорону здоров'я та створення первинних медичних центрів у кожному селі.^[26] Антон Шеховцов з Університетського коледжу Лондона відносить партію Ляшка до лівого популістського та націоналістичного ухилу.^[27] Аналогічної точки зору дотримується політолог Маттіа Зуліанелло.^[28]

Партія обіцяє «очистити» країну від олігархів «вилами»,^[29] збільшити податки на продукцію, виготовлену олігархами, та ввести кризовий податок на багатіїв.^[30]

Радикальна Партія хоче переозброїти Україну ядерною зброєю^[29] і виступала за припинення війни на Донбасі шляхом застосування сили.^[31]

Ляшко наголосив, що в травні 2011 року він нічого не мав проти сексуальних меншин^[32]. У вересні 2015 року заявив, що бути ЛГБТ це «вибір кожної людини», який він не може засуджувати.^[33]

Місцеві вибори у Києві 2014 року

Партія отримала 7 депутатських мандатів у Київській міській раді на місцевих виборах 2014 року. Від партії були обрані:

• Лозовой Андрій Сергійович
• Сухін Юрій Михайлович
• Костенко Людмила Василівна
• Мосійчук Ігор Володимирович
• Лапшов Олександр Васильович
• Вовченко Олександр Леонідович
• Кириченко Олексій Миколайович

Президентські вибори 2014 року

На позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року Ляшко, як єдиний кандидат Радикальної Партії,^[34] одержав 8,32 % голосів, посівши третє місце в країні.

Парламентські вибори 2014 року

Радикальна Партія Олега Ляшка є одним з фаворитів виборчої кампанії на парламентських виборах 2014 року.

За даними інформаційного агентства «ЛІГАБізнесІнформ», стратегією виборчої кампанії Радикальної Партії на парламентських виборах займається російський політтехнолог Ігор Шувалов, близький до Сергія Льовочкіна, а безпосередніх керівників штабу партії очолює Владислав Каськів^[35]

Місцеві вибори 2015 року

Напередодні місцевих виборів в Україні 2015 року Олег Ляшко оголосив «Тарифний майдан» — політичну акцію, спрямовану на зниження комунальних тарифів. Тарифний майдан розпочався мітингом перед Кабінетом міністрів України у Києві 19 жовтня 2015 року. До акції приєднались Батьківщина Юлії Тимошенко та Партія простих людей Сергія Капліна. Основною вимогою протестувальників крім зниження комунальних тарифів оголошувалась відставка прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.^[36][37][38] Акція завершилась 17 листопада 2015 року — наступної ночі після завершення місцевих виборів.^[39] Радикальна партія пояснила цей крок ескалацією ситуації на фронті, загрозами терористичних актів і переходом до іншої форми протесту. За твердженням Сергія Капліна, акцію припинено в результаті перемовини між «радикалами» і Яценюком та Ахметовим. Він оцінив ціну «зливу тарифного майдану» у 2 мільйони доларів.^[40]

Виборчі списки Радикальної Партії Олега Ляшка

Партійний список Радикальної Партії Олега Ляшка був зареєстрований ЦВК 26 вересня 2014 року, в нього було внесено 223 імен^[41].

Також Радикальна Партія Олега Ляшка бере участь в виборах по мажоритарних округах^[42].

Згідно з оцінками аналітиків, прохідна частина партійного списку складає 40-45 чоловік^[43]. Серед прохідної частини списку — партійні активісти, учасники АТО, діячі культури, а також політики, яких пов'язують з іменами Сергія Льовочкіна і Дмитра Фірташа^[43].

Політики і партійні активісти

• № 1, Ляшко Олег Валерійович — лідер партії.
• № 2, Лозовой Андрій Сергійович — депутат Київради.
• № 5, Юрій-Богдан Шухевич — голова УНА-УНСО у 1990—1994 і 2005—2014 роках, син Романа Шухевича.
• № 6, Попов Ігор Володимирович — був Представником Президента у Верховній Раді і одним із лідерів партії «Єдиний центр» (разом з Віктором Балогою та іншими політиками).

Родичі і близькі політиків

• № 24, Корчинська Оксана Анатоліївна — дружина Дмитра Корчинського, лідера партії «Братство», який входив до Вищої Ради українофобного Євразійського союзу молоді, дехто пов'язував його з іменем Віктора Медведчука^[44][45].
• № 26, Юзькова Тетяна Леонідівна — колишня громадянська дружина Олега Ляшко^[46], за інформацією журналістів, завдяки їй Олег Ляшко подружився з Віктором Медведчуком^[47].

Учасники АТО

• № 3, Мельничук Сергій Петрович — командир батальйону «Айдар».
• № 7, Вітко Артем Леонідович — командир батальйону «Луганськ-1».
• № 20, Лінько Дмитро Володимирович — міліціонер, батальйон «Шахтарськ» (вказано при реєстрації) або «Свята Марія» (створений після реєстрації).

Друзі і партнери олігархів

• № 8, Вощевський Валерій Миколайович — вважають людиною Хорошковського^[43], разом з ним та Інною Богословською очолював список альянсу Команда озимого покоління на парламентських виборах 2002 року.
• № 16, Артеменко Андрій Вікторович — колишній член команди Леоніда Черновецького^[47]
• № 25, Чижмарь Юрій Васильович — вважають людиною Льовочкіна^[43].
• № 36, Юраков Олександр Дмитрович — вважають людиною групи Фірташа-Льовочкіна^[43].

Місцеві вибори 2020

1 вересня 2015 року лідер фракції Радикальної партії у Верховній Раді Олег Ляшко заявив про вихід фракції зі складу парламентської коаліції. «Ми переходимо в опозицію до нинішнього курсу уряду, президента і чинної парламентської коаліції» — заявив він. Одностайне рішення фракції було прийняте на підставі того, що за заявою партії «в результаті діяльності парламентської коаліції в країні фактично відбувся реванш влади Януковича».^[48][49]

На парламентських виборах в Україні 2012 року Радикальна Партія Олега Ляшка набрала 1,08 %. Два роки по тому, після Євромайдану, рейтинг Олега Ляшка та його партії значно зріс.^[50]

Третє місце лідера Радикальної Партії Олега Ляшка на позачергових виборах Президента України (8,32 % голосів) був названий пресою «однією з головних несподіванок президентських виборів в Україні».^[51]

На позачергових парламентських виборах в Україні 2014 року Радикальна Партія Олега Ляшка була одним з фаворитів з рейтингом, за різними опитуваннями і оцінками, від 9,2 % до 18,4 % (за опитуваннями після початку передвиборчої кампанії).

За даними журналістів Сергія Лещенка і Мустафи Найєма станом на 17 серпня 2014, Радикальна Партія на закритих соцопитуваннях отримала 19-20 відсотків рейтингу, посівши друге місце після Блоку Петра Порошенка.^[52]

У підсумку на позачергових виборах до Верховної ради 2014 року Радикальна Партія Олега Ляшка посіла п'яте місце за кількістю голосів виборців (1 173 131 голос — 7,44 %), що дозволило їй у Верховній Раді України VIII скликання отримати 22 мандати за партійними списками^[53].

Серед причин такого зростання популярності експерти називають велику кількість ефірів Олега Ляшка на телеканалі «Інтер» (співвласником якого є Сергій Льовочкін, що з ним пов'язують Ляшка), фінансові вливання (наприклад, член партії Сергій Скуратовський надав квартиру для бійця АТО під час передвиборчої кампанії^[54]), розчарування електорату ВО «Батьківщина» та «Свобода», а також нішовість партії.^[50]

Значна частина українських політологів і журналістів зазначають, що Радикальна Партія, як і сам політик Олег Ляшко, є політичним проєктом Сергія Льовочкіна.^[50][52][55]

Директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко відзначає: «Ляшко не лідер власної партії, популярність якої нарощена грошима Фірташа і колишньої команди „РосУкрЕнерго“».^[56]

За словами соціолога Ірини Бекешкіної, електорат Ляшка це люди більш вразливі до популізму, з порівняно нижчим рівнем освіти і порівняно молодшого віку.^[50]

• Українська Радикальна Партія

• Офіційний сайт [Архівовано 20 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт Криворізька міська організація

Це незавершена стаття про політичну партію України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.