У рішенні2013 року Конституційний Суд України постановив, що всі чергові вибори депутатів місцевих рад та місцевих голів, обраних на чергових або позачергових виборах, відбуваються одночасно на всій території України в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень, обраних на чергових виборах 31 жовтня 2010 року. Тобто, загальні місцеві вибори на всій території України повинні відбутися 25 жовтня 2015 року[7].
Унаслідок російської окупації АР Крим українська влада перестала контролювати цю територію і, як наслідок, утратила можливість проводити там будь-які плебісцити.
Одночасно в суспільстві визріла думка щодо необхідності невідкладної децентралізації влади (передачі значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування) як обов'язкової складової успішних реформ та умови збереження територіальної цілісності України[10][11]. Децентралізацію також розглядали як розумну альтернативу федералізації, ідея якої проштовхувалася Росією на хвилі військової агресії рубежу 2014—15 років[12][13].
Мінські угоди, підписані представниками ОБСЄ, України та Росії з метою врегулювання кризи на Донбасі, також стосувалися питань децентралізації та місцевих виборів. Так, за Мінським протоколом від 5 вересня2014 року Україна зобов'язувалася:
…3. здійснити децентралізацію влади, зокрема через ухвалення Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (Закон про особливий статус);
Проте, вибори на окупованих територіях 7 грудня не відбулися, оскільки:
проросійські керманичі бойовиків на Донбасі не погодилися проводити голосування за законодавством України, організувавши натомість свої «вибори» в листопаді[17][18];
Верховна Рада України вчасно не визначила перелік районів і населених пунктів, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування (територія, на якій мали б проводитися вибори згідно зі ст. 1 Закону [Архівовано 30 вересня 2015 у Wayback Machine.]). У цей час у державі загострилася парламентська криза і проводилися позачергові вибори народних депутатів.
На початку 2015 року в окремих підконтрольних українському уряду районах Донеччини та Луганщини були утворені військово-цивільні адміністрації — тимчасові державні органи, які заміняли собою органи місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування. Виходячи з положень відповідного Закону[19], одночасне існування на одній території ВЦА та сформованих на місцевих виборах органів місцевого самоврядування, неможливе.
…4. у перший день після відводу [важкого озброєння] почати діалог про модальності проведення місцевих виборів відповідно до українського законодавства і Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», а також про майбутній режим цих районів на підставі зазначеного закону;
…11. проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової конституції, яка передбачає як ключовий елемент децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей;
…12. на підставі Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої Контактної групи. Вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ при моніторингу з боку БДІПЛ ОБСЄ[20].
Проект змін до Конституції України (щодо децентралізації влади), пов'язаних з необхідністю виконання Мінських домовленостей, був унесений ПрезидентомПетром Порошенком 1 липня 2015 року і зареєстрований в парламенті під № 2217а[21]. Він значно розширює права місцевого самоврядування і запроваджує новий адміністративно-територіальний устрій[22]. Законопроектом передбачено, що повноваження депутатів і голів, обраних на чергових місцевих виборах 25 жовтня 2015 року, будуть припинені у жовтні 2017 року — тоді пройдуть нові місцеві вибори відповідно до нового адміністративно-територіального устрою[23].
Керівники Донецької та Луганської військово-цивільних адміністрацій наполягали, що вибори 25 жовтня не можна проводити на всій контрольованій Україною території Донбасу[24]. З іншої сторони, вони ж повинні надати Центрвиборчкому перелік окремих підконтрольних українській владі населених пунктів, де місцеві вибори 25 жовтня 2015 року не проводитимуться. У цих місцевостях голосування може бути небезпечним для життя громадян через наближеність до військових дій. Перелік має бути затверджено Верховною Радою[4][25].
Особливості виборів
Кількість депутатів, що обираються до обласних рад
Новий Закон «Про місцеві вибори» запровадив низку нововведень, продиктованих, у тому числі, курсом на побудову європейської моделі місцевого самоврядування. Цьому приділялася увага і в коаліційній угоді парламенту поточного скликання[26]. Серед новацій:
У селах і селищах з населенням до 90 тис. вибори відбуваються за мажоритарною системою.
Міських голів населених пунктів з населенням більше 90 тисяч обирають абсолютною більшістю (50 %+1 голос). Передбачена можливість проведення другого туру.
Якщо партія набрала 5 % голосів, кількість кандидатів від неї які пройшли, визначається відповідно до кількості голосів, поданих безпосередньо за депутата в окремому окрузі.
Дата реєстрації партії для участі у виборах не має значення.
Обов'язковість присутності у списку партії не менше 30 % представників однієї статі[27].
Крім того, Закон уперше передбачив обрання ста́рост — нових посадових осіб місцевого самоврядування в об'єднаних територіальних громадах[28].
Для 159 об'єднаних територіальних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів ці вибори стали першими[29]. До об'єднання територіальних громад спричинився новий закон[30], спрямований на посилення спроможності місцевого самоврядування.
Міжнародні та українські спостерігачі, оглядачі, політологи неодноразово критикували законодавче забезпечення виборів як недосконале, непропрацьоване, заплутане[31][32][33][34][35].
Загалом виборцям належало обрати 10 721 місцевих рад зі 162-ма тисячами депутатів. Також 10 210 кандидатів балотувалися на посади «мерів» та голів рад. Що стосується гендерного представництва, загальне число жінок-кандидатів у ради становило близько 35 %, тоді як частка жінок, які балотувалися на посаду «мера»/голови — 13 %[33].
У перегонах узяли участь місцеві осередки 132-х партій[36].
Початковий бюджет виборів — 1,18 млрд ₴[37]. На проведення повторного голосування 15 листопада додатково виділено 26,99 млн.[38]
Виборчий процес
Відкриття однієї з останніх виборчих скриньок на ДВК у Солом'янському районіКиєва. 25 жовтня 2015Підрахунок голосів: процес розподілу бюлетенів за кандидатами у міські голови, та списками партій до міської ради. ДВК у Солом'янському районі Києва. 25 жовтня 2015
Виборчий процес, згідно постанови ЦВК, розпочався 5 вересня — за 50 днів до дати виборів (ч. 1 ст. 15 Закону)[5][39].
19 жовтня ЦВК завершила реєстрацію міжнародних офіційних спостерігачів на місцевих виборах. Їх загальна кількість становила 1555: 1421 осіб від 14-ти міжнародних організацій і 134 особи від 14-ти іноземних держав. Найчисельніше від організацій представлені Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (684 спостерігачів) та Європейська мережа організацій зі спостереження за виборами (ENEMO) — 383 спостерігача. Від держав найбільше надіслали Данія (33) та Угорщина (27). Крім того, дозвіл мати офіційних спостерігачів отримали 83 українські громадські організації[40][41].
Таким чином, кількість міжнародних спостерігачів зросла на 1065 порівняно з попередньою кампанією[42].
Комітет виборців України у звіті за результатами довготермінового спостереження за період 29 вересня—22 жовтня відзначив, що виборчий процес на цих виборах можна порівнювати з парламентськими виборами—2014 у питаннях кількості та масштабів порушень та рівня політичної культури. Основною формою агітації було розміщення агітаційних матеріалів у ЗМІ та на носіях зовнішньої реклами. Спостерігачі КВУ також схвалили достатню якість списків виборців[35].
Порушення, виявлені під час виборчої кампанії, описані розділом нижче.
О 8:00 25 жовтня 2015 року розпочалося голосування на місцевих виборах.
З 29 501 виборчих дільниць вчасно не відкрилися 237: в основному, в Донецькій області, а також у Сумах, Луганській, Одеській, Чернігівській областях (проблеми з бюлетенями та обладнанням дільниць)[43][44].
Повністю вибори зірвано в Маріуполі та Красноармійську Донецької області. Причина — відсутність легітимних бюлетенів на дільницях[45].
У Сватовому Луганської області вибори до міської ради визнані недійсними через помилки при друку бюлетенів[46].
Дільниці зачинилися о 20:00.
Явка виборців 25 жовтня
Явка виборців по областях 25 жовтняЯвка виборців по районах та містах обласного підпорядкування 25 жовтня
Загальна явка виборців, за даними ЦВК, склала 46,61 %[47], що приблизно нарівні з попередніми виборами 2010 року[48].
Вибори 15 листопада 2015, Чернігів, голова ДВК 741009, спортзал школи № 12.
У тому разі, якщо жоден з кандидатів на посаду міського голови не набрав абсолютної більшості голосів виборців у містах, кількість виборців у яких становить не менше 90 тисяч осіб, ЦВК згідно з Законом призначає повторне голосування (другий тур виборів).
Другий тур виборів відбувся 15 листопада 2015 року[49] в таких 29 містах:
ЦВК спочатку заперечувала проти проведення другого туру у Павлограді, мотивуючи це тим, кількість виборців там зменшилася до рівня нижче 90 тисяч. Проте, після скандалу погодилася провести повторне голосування у цьому місті[51][52][53].
Окрім вищезгаданих 29-ти «других турів», у день 15 листопада в Україні відбулися ще 637 повторних голосувань — там, де результати виборів не були встановлені з різних причин (наприклад, якщо кандидати набрали рівну кількість голосів)[49]. Загалом ці голосування охопили більше 30 % усіх виборців України[54].
Явка виборців 15 листопада
Загальна явка виборців, за даними ЦВК, склала 34,08 %[55], що на 12 в. п. менше, ніж 25 жовтня.
Інформаційно-аналітичний центр «RATING Pro» провів аналіз зведених показників партій на виборах (сума результатів виборів до Київської міської ради та облрад та виборів до районних рад і рад міст обласного значення Донецької та Луганської областей), за результатами якого сформована думка про покращення показників тих партій, які гостро критикували владу. Результат партії по Україні розраховувався як відношення сукупної кількості голосів виборців, поданих за політичну партію, до загальної кількості голосів виборців, поданих за місцеві організації партій[118].
Дані «RATING Pro» щодо зведених показників партій
КВУ також проаналізував результати партій за кількістю обраних депутатів та голів[119].
Найбільш ефективними партіями на перегонах (за відношенням кількості обраних кандидатів до кількості висунених) КВУ назвав «Наш край» (32.3 %), БПП «Солідарність» (29.7 %) та ВО «Батьківщина» (29 %)[120].
Порушення, висновки спостерігачів
Напередодні 25 жовтня
Комітет виборців України на початку кампанії (червень—серпень 2015) фіксував підкуп виборців продуктовими наборами (у Хмельницькій, Полтавській, Дніпропетровській та Кіровоградській областях) та застосування адміністративного ресурсу[121]. Підкуп виборців набув поширення: протягом вересня роздача продуктових наборів здійснювалась у Закарпатській, Хмельницькій, Кіровоградській, Черкаській, Дніпропетровській, Чернівецькій, Миколаївській, Запорізькій, Полтавській та Житомирській областях[122].
Міліція відкрила 25 кримінальних проваджень стосовно порушення виборчого процесу (станом на 28 вересня)[123], проте її недостатня активність критикувалася спостерігачами[35].
КВУ зафіксував такі суттєві недоліки законодавства про місцеві вибори і практики його застосування за підсумками вересня:
складна для розуміння система виборів до місцевих рад, порушення рівності виборчих прав кандидатів та застарілість окремих виборчих процедур;
через специфіку виборчої системи та дисбаланс в адміністративно-територіальному устрої практично неможливо сформувати виборчі округи з рівною кількістю виборців;
кандидати продовжують використовувати рекламні матеріали, які не маркуються як передвиборча агітація;
гендерна нерівність: у просторі зовнішньої політичної реклами жінки займають ледь 10 % від простору чоловіків-кандидатів;
батьки подекуди звинувачують політичні сили у використанні дітей як інструментів політичного піару;
факти використання адміністративного ресурсу чинними міськими головами у Києві, Харкові та Одесі;
Попри заборону, кандидати часто висуваються на декілька різних виборних посад. У такій ситуації кандидати, що сумлінно виконували норми закону і балотувались лише в одному одномандатному окрузі, опиняються в менш вигідних умовах, аніж порушники[124].
Громадянська мережа ОПОРА та Місія Європейської мережі організацій зі спостереження за виборами (ENEMO) оприлюднили схожі попередні звіти щодо виборчого процесу напередодні дня голосування. Найбільше нарікань у них міститься на недосконалість законодавства. Відзначено, що передвиборча агітація проходила у переважно конкурентних умовах, проте територіальні виборчі комісії масово не дотрималися строків виготовлення виборчих бюлетенів та інших виборчих процедур.
ОПОРА зафіксувала понад 668 різноманітних порушень виборчого законодавства, до яких вдавалися усі найактивніші кандидати і партії. Їх класифіковано таким чином:
незаконна агітація (395 випадків), у тому числі:
виготовлення та поширення матеріалів передвиборчої агітації не за рахунок коштів виборчого фонду, без вихідних даних
розміщення агітаційних матеріалів у не призначених для цього місцях;
брудна агітація та чорний піар
непрямий підкуп виборців (≈200 випадків), у тому числі:
благоустрій прибудинкових територій та дорожньої інфраструктури, встановлення дитячих та спортивних майданчиків, роздача продуктових наборів та подарунків, надання виборцям безкоштовних медичних, юридичних послуг
порушення з боку виборчих комісій (38 випадків), у тому числі:
маніпуляції з виборчими документами та ін.
кримінальне втручання у виборчих процес (23 випадки), у тому числі:
Містами, найбільш проблемними з точки зору порушень у передвиборчий період, названі Дніпропетровськ, Харків, Рівне та Херсон[126].
КВУ у звіті за 29 вересня — 22 жовтня звернув увагу на те, що тервиборчкоми не дотримуються норм Закону та ігнорують вимоги ЦВК і судові рішення; відчувається брак кандидатур до складу дільничних комісій; через недосконалість законодавства мають місце підкуп та порушення в царині агітації; тематика передвиборчої агітації залишається малозмістовною і будується навколо спекуляцій на поширених гаслах; спостерігається висока тінізація коштів, залучених учасниками перегонів. Всього спостерігачами КВУ було зафіксовано понад 1800 порушень виборчого законодавства. Із них понад 80 % — це порушення щодо розміщення агітаційних матеріалів і технічного характеру, що не мають серйозного впливу на хід виборів у зазначений період[35].
Порушення були і в «день тиші» 24 жовтня, коли низка учасників розміщували непряму політичну рекламу в характерній стилістиці або під гаслами, що твердо асоціюються з певним кандидатом, партією[127].
У день голосування 25 жовтня
КВУ: день голосування, за виключенням виборів у кількох територіальних громадах, у цілому відповідав стандартам вільних та демократичних виборів. Зафіксовані порушення чинного законодавства в переважній більшості не мали суттєвого впливу на результат голосування.
Всього зафіксовано понад 1500 порушень. Більшість з них, понад 70 %, є порушеннями процедурного і технічного характеру, які не здатні вплинути на результати виборів. До таких порушень належать несвоєчасне відкриття виборчих дільниць, оголошення перерв у роботі дільничних виборчих комісій, відсутність кабінок для голосування, відсутність бланків протоколів для підрахунку голосів на момент початку голосування, часткове заповнення протоколів та контрольних талонів до завершення голосування, вкидання контрольних листів в урну для голосування без печаток тощо[128][129].
Типові порушення, зафіксовані ГО «ОПОРА»:
У цілому протягом дня виборів спостерігачі фіксували незначні порушення на 24,1 % виборчих дільниць у межах України. Більш вагомі порушення мали місце на 2,3 % виборчих дільниць. Разом з тим, зафіксовані зловживання не носили спланованого й системного характеру.
Деякі ДВК невчасно розпочинали підготовчі засідання; невчасно відкривали для голосування дільниці.
Спроби видачі (або отримання) бюлетенів без паспорта громадянина України.
Порушення таємниці голосування: розголошення виборцем результатів волевиявлення; голосування за межами кабінки для голосування.
Фотографування бюлетенів.
Спроби вкидання бюлетенів пачками.
Перешкоди та обмеження, що чинилися спостерігачам з боку виборчих комісій.
Непроведення виборів в містах Маріуполь і Красноармійськ Донецької області, на думку ОПОРИ, стало наслідком застосування політичних мотивів суб'єктами виборчого процесу. Аналогічні проблеми були і в інших містах, проте в Маріуполі вони не були вирішені у законний спосіб. Відзначені довготривала бездіяльність ТВК і політизоване визначення підприємства-виготовлювача бюлетенів.
ОПОРА вважає, що зрив виборів в містах Маріуполь і Красноармійськ має непрогнозовані правові наслідки та необхідні негайні зміни до Закону[130].
У день голосування 15 листопада
КВУ: Ведення кампанії відповідало міжнародним стандартам вільних, відкритих і демократичних виборів. Випадки порушень чинного законодавства не носили системного характеру і не мали суттєвого впливу на результати. В день голосування спостерігачі КВУ зафіксували 285 порушень чинного законодавства. Правоохоронці виявили масштабну спробу підкупу виборців у місті Дніпропетровськ, до якої було залучено близько 10 000 осіб. Дебати відбулися у 16 із 29 міст, де проходило повторне голосування[131].
БДІПЛ/ОБСЄ: Другий тур виборів мерів великих міст відбувся на високому організаційному рівні. Спостерігачі оцінюють процедуру голосування як «добру» і «дуже добру» в 99 % випадків[132].
ENEMO: Другий тур місцевих виборів пройшов у відповідності до більшості міжнародних стандартів вільних і демократичних виборів, однак залишилися питання до непрозорості фінансування виборчої кампанії, нерівного доступу кандидатів до ЗМІ, неоднорідного представництва учасників виборчого процесу у виборчкомах, підкупу виборців[133].
За словами координатора ГО «ОПОРА», другий тур пройшов дуже спокійно порівняно з 25-м жовтня. Основне порушення, виявлене на 9 % дільниць, — розголошення таємниці голосування[134].
Акції протесту в Кривому Розі
Найбільш резонансними стали акції протесту в Кривому Розі, де чинного мера Ю. Вілкула було звинувачено у фальсифікаціях виборів. Акції протесту розпочалися 17 листопада[135]. Того ж дня під тиском громадськості Блок Петра Порошенка відкликав заяву про визнання виборів у Кривому Розі легітимними[136].
У день голосування 29 листопада
ОПОРА зафіксувала лише незначні процедурні порушення на виборчих дільницях у Маріуполі та Красноармійську[137].
БДІПЛ/ОБСЄ: Вибори були добре організовані і в цілому виборча кампанія продемонструвала відданість демократичним процесам. Проте, існують складності у виборчому законодавстві, а також домінування потужних груп, які мали більше можливостей проводити рекламну кампанію[142].
ОПОРА: Вибори відбулися з порушенням низки міжнародних стандартів та належної практики організації і проведення виборчого процесу. Основні відхилення стосувались нестабільності та невизначеності виборчого законодавства, незабезпечення належного рівня захисту виборчих бюлетенів та підкупу виборців. У той же час, порушення в день голосування у більшості громад мали несистемний характер та переважно не впливали на результат виборів, а кампанія в цілому була конкурентною.
Адміністративний ресурс не мав системного впливу на виборчий процес, його масштаби були в рази меншими від виборів 2010 року[130].
За час виборів (з 5 вересня по 16 листопада) до органів внутрішніх справ надійшло 8056 заяв та повідомлень, прямо чи опосередковано пов'язаних з виборчим процесом. За ними розпочато 574 кримінальних проваджень[143].
Роль ЗМІ у виборчому процесі
У передвиборчий період ENEMO відзначила, що українські медіа надзвичайно різноманітні та активні. Телебачення є найбільш популярним засобом масової інформації, хоча інтернет-медіа стають дедаліпопулярнішими. Як національні, так і регіональні медіа подекуди політично заангажовані, залежні від політичних та бізнес-інтересів власників медіа-холдингів, необ'єктивно висвітлюють хід виборчої кампанії.
Практика профінансованої журналістики отримала широке поширення. Прозорість засобів масової інформації залишається незначною, тому що бізнесмени та політики часто воліють приховувати свій вплив на телемедійні програми. Головний політичний тиск на ЗМІ здійснюється через фінансове забезпечення.
Найбільш заангажованими названі ЗМІ Запоріжжя, Чернігова та Вінниці[33].
Журналістський аналітичний центр «Інститут масової інформації», проаналізувавши розміщення замовниками прихованої політичної реклами в публікаціях ЗМІ («джинса»), виявив їх значну кількість. Найбільше корумпованих журналістських матеріалів за час моніторингу зафіксовано в Дніпропетровській (934), Запорізькій (483), та Миколаївській (160) областях[144].
У день виборів ІМІ зафіксував 5 порушень свободи слова, що менше, ніж у попередні роки. Існували, крім того, системні проблеми з доступом журналістів та спостерігачів до інформації, пов'язані з новим законодавством[145].
КВУ звернув увагу на масовість використання кандидатами технологій чорного PR, особливо під час другого туру[146].
Цікаві факти
Президент Петро Порошенко нагородив голову ЦВК Михайла Охендовськогоорденом кн. Ярослава Мудрого V ступеня за два місяці до початку виборчої кампанії[147]. За даними народного депутата і журналіста-розслідувача Сергія Лещенка, нагороду вручили на підставі подання, датованого червнем минулого року[148]. Група народних депутатів зажадала відкликати це нагородження[149], також цьому присвячена одна з електронних петицій, поданих Президентові України[150].
У другому турі виборів мера Кривого Рогу перемогу з незначним відривом від конкурента здобув представник «Опозиційного блоку» Юрій Вілкул. Після того, як місцеві осередки партій «Батьківщина» та Радикальної партії своїми діями підтримали Вілкула, вони були розпущені центральними проводами відповідних партій[157].
Виборчий процес у Маріуполі ліг в основу документального фільму «Від виборів до виборів» із циклу Місто героїв[158].
2020 ›
