Скалатський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)
| Округ | Тернопільський (до 1867) |
| Коронний край | Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Скалат |
| Площа | 834 км² (після 1867)[1] |
| Населення | 57907 (1867)[1] |
 | |
Скалатський повіт — адміністративна одиниця коронного краю Королівство Галичини та Володимирії у складі Австро-Угорщини (до 1867 року назва держави — Австрійська імперія). Повіт існував у період з 1854 до 1940 року.
1854—1867
1854 року була проведена адміністративна реформа, згідно з якою у складі Королівства Галичини та Володимирії були утворені повіти.
Статистика[2]:
Площа — 7,34 географічних миль² (~404 км²)
Населення — 28367 (1866)
Кількість будинків — 4881 (1866)
Староста (Bezirk Vorsteher): Ігнац Бауманн (Ignaz Baumann) (1866)[3]
Громади (гміни): Скалат (місто), Великі Бірки, Хмелиська, Малий Ходачків з Костянтинівкою, Черняшівка тепер Чернилівка, Дичків, Фащівка, Галущинці, Городниця, Іванівка, Качанівка, Кам'янки, Колодіївка, Красівка, Криве, Мовчанівка, Новосілка, Горіхівці тепер Голошинці, Панасівка, Полупанівка,Росохуватець, Рожиска тепер Рожиськ, Старий Скалат, Тарноруда, Жеребки Королівські і Жеребки Шляхетські тепер Жеребки.
1867—1918
1867 року були скасовані округи, а повіти реорганізовані: частина зникла, а частина збільшилася за рахунок інших. Скалатський повіт залишився і після реформи.
До його складу увійшла територія Скалатського повіту (окрім гміни Підсмиківці) разом з Гримайлівським повітом[4]
Староста: Леон Студзінський (1867)[5]
