Великі Бірки

Сучасна назва Бірки походить від староукраїнського^[6] слова бір, що означає сосновий ліс. У XV ст. між річками Серетом і Гнізною був великий ліс^[7], тому селище дістало назву Бо́рки від місцевості де воно виникло, згодом назви трансформувались: у XVI—XVII ст. містечко Бо́рки, у другій половині XVII ст. — село Подбор'є, Бо́рки, від середини 30-х рр. XIX ст. Бо́рки вели́кі, згодом Вели́кі Бо́рки , від 1967 р. с. Вели́кі Бі́рки, від 27 травня 1978 р.  — селище Вели́кі Бі́рки^[8].

• XV—XVI ст. королівщина Борки входила до Теребовлянського староства (повіту), Галицької землі, Руського воєводства, Корони Королівства Польського.
• 1569—1772 — у складі Речі Посполитої.
• Після Першого поділу Речі Посполитої 1772 під владою Габсбурзької монархії.
• Від початку 1782 р. с. Борки увійшло до складу Тернопільського повіту, Тернопільського округу («циркулу»), Королівства Галичини та Володимирії.
• Від 15 червня 1810 до 3 травня 1815 віддано Росії в складі новоутвореного Тернопільського циркулу Тернопільського краю.
• 9 червня 1815, після Віденського конгресу, повернуто Габсбурзькій монархії.
• Під час Першої світової війни від 21 серпня 1914 р. до 25 липня 1917 р. Великі Бірки перебувають під російською окупацією в складі Тернопільської губернії, Галицько-Буковинського генерал-губернаторства.
• З початком Листопадового зриву від 1 листопада 1918 до 17 липня 1919 р. — в складі ЗУНР.
• Під час Польсько-радянської війни 1920 р. від 26 липня до 21 вересня село перебуває в складі ГСРР.
• 1 вересня 1921 р. входить до Тернопільського повіту, у складі новоутвореного Тернопільського воєводства Другої Речі Посполитої.
• 1 серпня 1934 утворено сільську гміну Борки Великі (пол. Borki Wielkie), у яку увійшли 11 навколишніх сільських громад Тернопільського повіту.
• Від 4 грудня 1939 р. входить до Тернопільської області УРСР.
• 2 липня 1941 — 21 березня 1944 рр. під час німецько-фашистської окупації від 1 серпня 1941 Великі Бірки — центр волості Тернопільського повіту Крайсгауптманшафту Тернопіль Дистрикту Галичина Генеральної губернії Третього Райху.
• Від 17 січня 1940 р. до 2 липня 1941 і від 21 березня 1944 до 1 січня 1963 р. — районний центр Великоборківського району Тернопільської області.
• У 1963–1966 рр. с. Великі Бірки входило до Підволочиського району.
• Від 8 грудня 1966 р. — до Тернопільського району.
• Від 29 серпня 2019 р. - центр Великобірківської селищної громади.

Населення

Мовні особливості

У містечку побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Великих Бірках:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Пам'ятники, пам'ятні знаки та меморіали Великих Бірок:

• Пам'ятний хрест, про скасування панщини в Галичині, і проведення селянської реформи, внаслідок Революції 1848 р.
• Хрест про заснування товариства тверезості 1878 р. (знаходиться на подвір'ї церкви святої Параскеви П'ятниці).
• На військовому цвинтарі, де у братських могилах захоронені понад 1 тис. воїнів Червоної армії, встановлено пам'ятники:
  • воїнам ЧА, які загинули на території Великоборківського району (1955);
  • воїнам односельчанам, полеглим під час Німецько-радянської війни, 1967 р^[10].
• У 1992 р. активістами місцевого осередку Народного руху України на старому цвинтарі споруджено меморіал борцям за волю України, до якого належать дві насипні могили, з хрестами на вершинах, та пам'ятна стела з написом: «Тут впали за волю сини України тут наша історія слава і честь». Ліва могила з березовим хрестом насипана в пам'ять про полеглих Українських січових стрільців та воїнів УГА, права на місці перезахоронення 34-х полонених вояків УПА, підпільників ОУН та заложників розстріляних гітлерівцями в селищі в січні 1944 року. Архітектор Павло Галоха.
• В неділю, 14 травня 1995 року, у центрі селища урочисто відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку, виготовлений за рахунок добровільних внесків жителів селища та місцевих підприємств. Скульптор Микола Невеселий, архітектор П. Галоха.
• У березні 1998 року на центральному корпусі Великобірківській ЗОШ І-ІІІ ст. ім. академіка Степана Балея урочисто встановлена іменна меморіальна дошка^[11].

Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташований на вулиці Грушевського, біля селищної ради.

Встановлений 1995 р. Скульптор — М. Невеселий, архітектор — П. Галоха.

Погруддя — карбована мідь, постамент — камінь.

Скульптура — 1,5 м, постамент — 2,85 м.^[12][13]

Церква святої Параскеви П'ятниці

Церква святої Параскеви П'ятниці (Великі Бірки) — найдавніший парфіяльний християнський храм у Великих Бірках, належить до Великобірківського протопресвітеріату^[14], Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ^[15].

Церква святих верховних апостолів Петра і Павла

Церква святих верховних апостолів Петра і Павла (Великі Бірки) — новозбудований парафіяльний храм, освячений 8 грудня 2019 р., належить до Великобірківського протопресвітеріатуТернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ^[15].

Монастир Введення в храм Пресвятої Богородиці^[16]

21 грудня 2003 р. Єпископом Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ Михаїлом (Сабригою) та ігуменом монастиря св. Теодора Студита ієромонахом Григорієм Планчаком освячено святовведенську обитель жіночого монастиря Введення в храм Пресвятої Богородиці у Великих Бірках.

Каплиця Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією

11 червня 2005 р., Львівський Єпископ-помічник РКЦ Леон Малий^[17], спільно з Тернопільськими дієцезійними священиками РКЦ та парохом УГКЦ церкви святої Параскеви П'ятниці о. Василем Михайлишиним освячено каплицю Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією^[18].

• Великобірківська загальноосвітня школа
• Великобірківський Будинок творчості школярів
• Великобірківська музична школа
• Великобірківський дитячий ясла-садок
• Великобірківське відділення ЦРЛ
• Великобірківький будинок культури
• ЦБС Тернопільського району — Центральна бібліотека [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Бібліотека для школярів та юнацтва.

• Гідрологічний заказник місцевого значення «На куті».
• Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Лиса гора (пам'ятка природи, Тернопільський район).
• Ландшафний заказник місцевого значення Головачеве.

У селищі діють 19 закладів торгівлі та бар-ресторан «Мрія»^[19]

Найбільшими промисловими підприємствами селища є Тернопільське ВАТ «Агропромтехніка», сільськогосподарське ТОВ «Обнова» (засновник П. М. Литвин), ПП «Хлібодар» (засновник О. Є. Клепач), ТОВ «Українські Технологічні Системи» (засновник В. М. Шульга), ТзОВ фабрика Веснянка, млини підприємців О. Є. Клепача та В. П. Клепача. Діють 2 хлібопекарні, приватні підприємства з деревообробки, виробництва меблів, будівельних матеріалів, металообробки, виробництва ПВХ вікон, дверей, ремонтування та фарбування автомобілів та інші.

Народилися

• Біґус Петро (1882—1966) — просвітянин, військовик УГА, секретар «Українського Канадійського Легіону» в Торонто (Канада),
• Балей Степан-Максим^[20] (1885—1952) — Доктор філософії і медицини, професор, академік Польської АН,
• Дудар Антін (1886—1919) — український правник, поручник УГА,
• Дячук Андрій (—2020) — український військовик, учасник російсько-української війни,^[21]
• Замора Федір (Теодор) Павлович (1887—1937) — педагог та громадський діяч, делегат УНРади ЗУНР, голова Тернопільського повітового Ревкому ГСРР,
• Мацелюх Євген (1893—1972) — священик — крилошанин УГКЦ, поет і драматург, автор творів на релігійну тематику,
• Жидек Степан (1900—1970) — військовик, польський і радянський генерал,
• Дейна Кароль (Karol Dejna, 1911—2004) — польський мовознавець-славіст, доктор філологічних наук, професор, академік Польської АН,
• Лящинська Текля (1911— )  — український державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1940–1947),
• Кравчук Євген (1912—1992) — багатолітній в'язень сталінських таборів, священик УГКЦ у підпіллі, доктор філософії і богословських наук,
• Солонинка Марія (1912—1982) — громадсько-політичний діяч, педагог, журналіст, член ОУН, голова об'єднання Жінок Ліги Визволення України (Канада) ^[22],
• Пелешок (Шумейко) Катерина (1898—1981) — почесний голова Союзу Українок Америки ,
• Карпіньський Антоній (1924—2004) — польський військовий історик, полковник ВП,
• Горбатюк (дівоче Шумейко) Ольга (нар. 1937) — диригент, педагог, ст. викладач кафедри українського народного хорового співу та фольклору (1990) КДІК^[23],
• Мацелюх Євген (1938—2017) — спортивний діяч, тренер (волейбол), педагог, Суддя національної категорії^[24],
• Сидяга Віталій-Роман Томкович (1941—2017) — громадсько-політичний діяч, секретар Тернопільської філії УГС, Представник Президента України в Тернопільському районі (1992—1994).
• Локтіонов Роман (нар. 1945) — гірник державного акціонерного товариства «Шахта імені Л. І. Лутугіна» (Донецька область), нагороджений знаком пошани «Шахтарська слава» трьох ступенів, Заслужений шахтар України (1999)^[25],
• Пасько Володимир (1946—2014) — начальник Української Військово-медичної Академії, заступник міністра МО України, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, генерал-лейтенант медичної служби, член НСПУ,
• Лютюк Анатолій (нар. 1947) — український громадський і культурний діяч в Естонії, очільник Центру української культури в Таллінні, Заслужений художник України (2007),
• Бойко Ярослав (нар. 1952) — спортсмен, тренер (футбол), Заслужений тренер України (2001),^[26],
• Фатхутдінов Василь, нар. 1956. — генерал-майор міліції, заступник Міністра внутрішніх справ України, кандидат юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України,
• Прус Богдан (нар. 1959)^[27] — виконавчий директор Асоціації фермерів та приватних землевласників України^[28].
• Мацелюх Роман Євгенович — український інженер-механік, краєзнавець, громадський діяч, вікіпедист.
• Кульпа Юрій (нар. 1976) — український журналіст, військовик (капітан). Член НСЖУ (2002)^[29].
• Юрій Федаш (нар. 1980) — Капітан 1 рангу ВМС України, командир морського тральщика «Черкаси» (U-311)^[30].

Проживали

• Ґавліч Володимир — священик, василіянин, доктор філософії і богослов'я, громадський діяч, письменник.
• Мороз Микола (1861—1935) — український педагог та громадський діяч у Галичині, вчителював у сільській школі наприкінці ХІХ ст.
• Стадник Йосип — український актор, режисер та діяч театру (проживав у 1890—1894 рр. на залізничній станції Бірки Великі).
• Шумейко Степан — український публіцист, журналіст, редактор, літературознавець, громадсько-політичний діяч української діаспори США, президент УККА у 1944—1949.
• Ігор Конотопський (1963—2022) — учасник російсько-української війни^[31].
• Яськів Володимир Богданович (1977—202) — учасник російсько-української війни^[32].

Перебували

• 1884 р. — заснував осередок, згодом читальню, товариства «Просвіта» Барвінський Олександр
• 2-4.06.1919 р. — Головний отаман військ УНР Симон Петлюра
• 1920-ті рр. — розписував церковний іконостас художник Антін Манастирський
• 1942 р. —ігумен монастиря в Тернополі, редемпторист, згодом єпископ УГКЦ, новомученик Української греко-католицької церкви Василь Величковський
• 1943 р. — під час Карпатського рейду Ковпака, поет, партизан Платон Воронько
• 1944-1952 р.  — український радянський діяч, почесний громадянин міста Тернополя Степан Ткач
• Депутат ВР СРСР, вперше тричі Герой Радянського Союзу, Олександр Покришкін
• 1982–1985 р. — господарник, Деп. ВР УРСР 11-го скл. Олександр Ткаченко
• 1987 р. — проводив археологічні дослідження Ігор Герета
• 1994 р. — Перший Президент України Леонід Кравчук
• 1999 р. — український політичний діяч Юрій Шухевич
• 2002 р. — Блаженніший Любомир Гузар кардинал УГКЦ, єпископи Михаїл (Сабрига), Василь (Семенюк)
• 2015 р. — польський римо-католицький священник, архієпископ-митрополит Львівський Мечислав Мокшицький
• Народні депутати України: Лесь Танюк, Степан Хмара, Ігор Тарасюк, Василь Деревляний, Геннадій Москаль, Арсеній Яценюк, Андрій Парубій, Тарас Юрик, Степан Барна.
• 2018 р.  — Міністр закордонних справ України Павло Клімкін

• Погода weather.in.ua [Архівовано 4 січня 2009 у Wayback Machine.]
• Погода rp5.ua [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Погода у Великих Бірках на тиждень на sinoptik.ua [Архівовано 26 травня 2022 у Wayback Machine.]

• Білинський Петро. Борки Великі // «Місто Тарнопіль і його околиці» // Rocznik kólka naukowego Tarnopolskego sa rok 1895, cz. III. Tarnopol, 1896. — С. 63—64.
• о. Закревський Роман, о. Мацелюх Євген. Бірки Великі //«Шляхами Золотого Поділля Тернопільщина і Скалатщина» [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. — Філадельфія, 1983. — том ІІІ. — С. 341—345.
• Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 541—549.
• Мацелюх Р. Великі Бірки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 239-240. — ISBN 966-528-197-6.
• Мацелюх Р. Великі Бірки // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 343-347. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Мацелюх Р. Великі Бірки [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X. — С. 212.
• Мацелюх Р. Церква св. Параскеви П'ятниці у Великих Бірках. — Тернопіль : Горлиця, 2001. — 16 с.
• Мацелюх Р., Побер Б., Ханас В. Великі Бірки: З глибини віків до наших днів/ — Тернопіль : Лілея, 2005. — 220 с.
• Bauer Jan. Miasteczko Borek // «Z przeszłości osiedli woewództwa Tarnopolskiego». Część 1. — Tarnopol, 1935. — S. 17—34. (пол.)
• Borki 3.) B. wielkie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 312. (пол.) — S. 312. (пол.)