Снігурівський район

Він займає площу 1395 кв.км. На його території 59 населених пунктів, включно з райцентром — містом Снігурівкою та 58 сіл, які підпорядковані 20 місцевим радам.

Сусідні райони:

	Баштанський район	Березнегуватський район	Великоолександрівський район
	Вітовський район	Пн	Бериславський район
		Зх    Снігурівка    Сх
		Пд
		Білозерський район, Дніпровський район

Рельєф району переважно рівнинний з незначними перепадами в басейні річки Інгулець. Територія має загальний нахил з північного заходу до південного сходу.

Корисні копалини представлені, головним чином, нерудними родовищами — піском, глиною, бутовим камінням. Діє кілька кар'єрів місцевого значення з їхнього видобутку. Виявлено горизонти мінеральних вод хлоридно-сульфатно-натрієвого складу. У радянський час було налагоджено розлив мінеральної води під назвою «Снігірьовська». Однак на початку XXI ст. виробництво припинили.

Перші відомості про поселення людей на території Снігурівщини сягають VIII-VII століть до нашої ери. Тут мешкали кімерійці, які залишили після себе багато поховань у курганах, що були насипані ще раніше іншими кочівниками. Кімерійців згодом витіснили звідси войовничі скіфи.

Територією району проходив стовповий шлях, яким рухалися з глибин Азії кочові орди. Століттями тут володарювали хозари, печеніги, половці. За часів монголо-татарської навали цей безлюдний південний край дістав назву «Дике поле».

Сучасна територія району увійшла до складу Росіїйської імперії після її війни з Туреччиною (1768—1774 рр).

З кінця XVIII століття почалася колонізація краю німцями. Сюди переселялися також державні селяни, осідали й нащадки козаків та кріпаки-втікачі з Росії, Білорусі.

В 1775 році територія району увійшла до Новоросійської губернії. У 1803 році терени, які нині складають Снігурівщину стали складовою Херсонської губернії.

У 1916 році введено в експлуатацію залізничну гілку Херсон-Миколаїв-Катеринослав (нині це Апостолове—Херсон). Снігурівка стала великою вузловою залізничною станцією^[4].

1923 року утворено Снігурівський район, який підпорядковувався Херсонському округу.

8 жовтня 1930 року виходить перший номер районної газети «Соціалістичним шляхом».

18 червня 1931 р. в районі починає працювати одна з перших в Україні машинно-тракторних станцій.

У вересні 1937 року район входить складовою частиною до новоствореної Миколаївської області.

В серпні 1941 року район було окуповано нацистською Німеччиною. За часів поневолення на Снігурівщині діяло шість підпільних груп народних мешканців. Ранньою весною 1944 року район став ареною березнігувато-снігурівської операції, в ході якої було розгромлено 13 ворожих дивізій, які входили до складу 6-ї так званної «армії месників», сформованої замість знищеної під Сталінградом.

Район звільнено від окупантів 14 березня 1944 року.

За короткий час вдалося підняти з руїн народне господарство, відновити виробництво.

1951 року в районі розпочато будівництво Інгулецької зрошувальної системи — тоді однієї з найбільших в Європі. 1956 року завершено першу чергу, яка забезпечила зрошенням 10,8 тис. га землі. 1963 року будівництво завершено^[5]. У Снігурівському та Вітовському районі ІЗС зрошує 42,6 тис. га землі^[6].

На Снігурівщині нині діє 7 промислових підприємств. Серед них зокрема ВАТ «Снігурівська машинно-технологічна станція», акціонерне товариство «Завод продтоварів», районна друкарня, харчокомбінат районного споживчого товариства, кілька будівельних і транспортних організацій, приватні олійні, хлібопекарні.

В ході реформування агропромислового комплексу на території району засновано 14 приватно-орендних підприємств. Особливо успішно працюють серед них «Зоря», «Веселий Кут», «Нібулон», «Куйбишевський», «Свобода», «Дружба». В районі зареєстровано 225 фермерських господарств.

Населення району становить 46.6 тис. осіб. в тому числі, міського 15.1 тис.осіб. У районі мешкають представники близько 100 національностей. Переважна більшість — українці (87.4 %). Мешкає 9 % росіян. Решта — білоруси, поляки, молдовани, гагаузи, болгари, вірмени, азербайджанці, татари, чехи, турки-месхетинці, корейці, узбеки та інші.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[7]

Національний склад населення за даними перепису 2001 року^[8]:

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року^[8]:

В районі функціонує 44 загально-освітніх школи, професійно-технічне училище з підготовки механізаторів, водіїв, будівельників, кулінарів, бухгалтерів.

Медичне обслуговування здійснюють районна лікарня, поліклініка, санепідемстанція, дільнична лікарня, 4 лікарні амбулаторії та 39 фельдшерсько-акушерських пунктів.

В розпорядженні снігурівчан 37 будинків культури та клубів, 36 бібліотек.

Є кінотеатр, музична школа, будинок творчості дітей та юнацтва, станція юних техніків, дві дитячо-юнацьких спортивних школи. Серед вихованців спортшколи майстер спорту міжнародного класу, член збірної команди України з футболу Ю.Дмитрулін, чемпіон Світу з підводної стрільбі С.Нетилько, призери чемпіонату Світу і Європи В.Каляма, А.Варакса. В районному центрі споруджено стадіон на 10 тис.місць

Понад 2000 цікавих експонатів представлено в районному історико-краєзнавчому музеї.

Надають свої послуги відділення Ощадбанку, банків «Аваль», Імексбанк та «Приватбанк».

На території району зареєстровано 42 релігійні громади.

В Снігурівці засновано парк ім. Шевченка, кілька скверів із зонами відпочинку. Аналогічні місця для дозвілля є в більшості населених пунктів.

На території району збереглися залишки поселень та поховань епохи бронзи ІІІ — І тисячоліть до н.е.

В селі Гречанівка збереглася церква, споруджена у 1850 року. Діє храм у Галаганівці (1890), Василівці (1886).Вистояв і до цього часу успішно експлуатується залізничний міст біля села Любино, збудований у другій половині XIX століття.

В райцентрі споруджено меморіал з скульптурною групою на честь загиблим землякам фронтовикам у роки Великої Вітчизняної війни. Біля залізничної станції на постаменті встановлено танк Т-34 в пам'ять воїнам, котрі проявили масовий героїзм в ході Березнігувато-Снігурівської операції і визволенні Снігурівщини від фашистських загарбників. Пам'ятники на братських могилах загиблим бійцям і офіцерам Червоної Армії встановлено в усіх населених пунктах.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Снігурівського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 53,27 % (проголосували 16 482 із 30 943 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 41,53 % (6 845 виборців); Юлія Тимошенко — 13,54 % (2 232 виборців), Сергій Тігіпко — 11,50 % (1 895 виборців), Олег Ляшко — 6,08 % (1 002 виборців), Михайло Добкін — 5,67 % (934 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,26 %.^[9]

• У селі Вавилове народився письменник-фантаст, член-засновник Української Гельсінкської групи Олесь Бердник (1926–2003).
• Уродженець Снігурівки Валерій Бойченко (1941— 2011) — український поет, перекладач, громадський діяч.
• Юрій Дмитрулін (1975) — український футболіст, колишній захисник київського «Динамо» та національної збірної України. Багаторазовий чемпіон України та володар Кубка України.
• Станіслав Курак (1946) зі Снігурівки — український художник, педагог, член Національної спілки художників України (1995).