Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Німеччині
стаття-список у проєкті Вікімедіа
Станом на 2024 рік на території Німеччини розташовані 52 об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО, що складає 4,33% від усієї кількості (1199) таких об'єктів у світі.
Головною передумовою для внесення об'єкту до списку є ратифікація країною Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, що була прийнята 16 листопада 1972 року. Обидві німецькі держави її ратифікували: Федеративна Республіка Німеччина 23 серпня 1976 року, а Німецька Демократична Республіка — 12 серпня 1988. Від 3 жовтня 1990 року, дня утворення єдиної сучасної німецької держави, зобов'язання згідно з конвенції поширюються на всю територію возз'єднаної Німеччини[1].
Список об'єктів
Легенда
Об'єкт культурного типу
Об'єкт природного типу
Список
| Тип | Об'єкт | № WHC | Розташування | Час внесення | Інформація | Критерії |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  Аахенський собор (нім. Aachener Dom) | 3 | Аахен | 1978 (корекція меж у 2013) | Собор розпочали зводити 793 року по вказівці Карла I Великого, який того часу перетворив Аахен на місто-резиденцію та хотів створити «новий Рим». Від самого початку будівля задумувалась як символ об'єднання західного світу. Сам Карл I Великий тут і похований. Собор був одним з перших об'єктів, внесених до списку ЮНЕСКО, а то на основі декількох критеріїв. По-перше, він мав великий вплив на розвиток усієї європейської архітектури, адже протягом усього Середньовіччя був взірцем для побудови інших соборів та завжди вважався великим досягненням людської творчості. По-друге, це перша будівля з куполом на північ від Альп з часів Античності. Накінець, у соборі відбувалися коронації німецьких королів з 934 по 1531 роки, а сама німецька корона була однією з корон імператора Священної Римської імперії[2][3]. | i, ii, iv, vi |
| 2 |  Шпаєрський собор (нім. Dom zu Speyer) | 168 | Шпаєр | 1981 | Побудова собору розпочалася 1030 року на вимогу Конрада II і на той час він був однією з найбільших церков у світі. З художньої точки зору це видатний взірець романської архітектури, а також це найбільший збережений храм у такому стилі. У 1689 році пожежа серйозно пошкодила будівлю, але протягом 1772—1778 років пробігла детальна реставрація, яка максимально опиралася на архівні дані, таким чином вона заклала основи сучасних принципів реставрації історичних об'єктів. Собор мав і велику політичну роль: протягом майже 300 років тут ховали імператорів Священної Римської імперії[4][5]. | ii |
| 3 |  Резиденція єпископа з парком і палацовою площею у Вюрцбургу (нім. Würzburger Residenz mit Hofgarten und Residenzplatz) | 169 | Вюрцбург | 1981 (корекція меж у 2010) | Вюрцбурзька резиденція є одним з найбільших барокових палаців у Німеччині, а зі стилістичної точки зору найбільш канонічним представником цієї течії. Будівлю зводили та оздоблювали від 1720 до 1770, сад створювали від 1765 до 1780, і разом вони стали унікальним продуктом співпраці низки видатних архітекторів, скульпторів та малярів з різних куточків Європи (Бальтазар Нойманн, Робер де Котт, Жермен Бофран, Лукас фон Гільдебрандт, Максиміліан фон Вельш, Антоніо Джузеппе Боссі, Джованні Баттіста Тьєполо, Георг Адам Гутман), а тому є символом не тільки німецької культури, а й європейської загалом[6][7]. | i, iv |
| 4 | .jpg) Паломницька церква у Вісі (нім. Wallfahrtskirche auf der Wies) | 271 | Штайнгаден, міська частина Віс | 1983 (корекція меж у 2011) | Церква у Вісі є видатним прикладом баварського рококо, співпраці видатних митців та увіковічненням традицій паломництва. 1738 року на місці у полі, де буде збудована церква, замироточила вирізьблена скульптура Ісуса. Опісля наплив паломників був настільки великий, що абат Штайнгаденського абатства вирішив побудувати церкву, у якій би помістив скульптуру. Творінням головував архітектор Домінікус Ціммерманн, його брат Йоганн Баптист оздоблював стелю та стіни, над вівтарем працювали Антон Штурм та Бальтазар Августин Альбрехт[8][9]. | i, iii |
| 5 |  Палац Августусбург і мисливський замок Фалькенлуст у Брюлі (нім. Schlösser Augustusburg und Falkenlust in Brühl) | 288 | Брюль | 1984 | Резиденція Августусбург та мисливський палц Фалькенлуст належать до одних з перших прикладів архітектури рококо на теренах сучасної Німеччини. Основний палац побудований на руїнах середньовічного замку на бажання Клеменса I Августа, архієпископа Кельна, і протягом наступного століття служив взірцем для створення інших резиденцій аристократії. Увесь комплекс (резиденція, мисливський палац, сади довкола) окрім художньої цінності має ще й історичну важливість, адже наочно демонструє як виглядало житло знаті у XVIII столітті[10][11]. | ii, iv |
| 6 |  Кафедральний собор Св. Марії і церква Св.Михайла в Гільдесгаймі (нім. Dom St. Mariae und Michaeliskirche in Hildesheim) | 187 | Гільдесгайм | 1985 (корекція меж у 2008) | Обидва храми є найяскравішими прикладами ранньої романської архітектури загалом та оттонської архітектури зокрема. Ба більше, церква святого Михайла (на фото) скрізь віки практично не змінилася, тим самим надаючи найкращий серед усіх храмів наочний приклад того, як має випадати та буди оздобленою романська церква. У скарбниці собору міститься низка унікальних середньовічних мистецьких об'єктів, таких як Бернвардські двері зі сценами з Книги Буття та життя Ісуса, чи Бернвардська колона зі сценами з Нового Завіту, яка була створена на основі колони Траяна[12][13]. | i, ii, iii |
| 7 |  Давньоримські пам'ятки, кафедральний собор Св. Петра та церква Богоматері в місті Трір (нім. Römische Baudenkmäler, Dom und Liebfrauenkirche in Trier) | 367 | Трір та Ігель | 1986 | Трір є найстарішим німецьким містом — його заснували римляни ще в 17 році до н. е. Одразу шість об'єктів (Порта-Нігра, амфітеатр, імператорські терми, базиліка Констянтина, терми Варвари, Римський міст) являють собою унікальну культурну спадщину римської цивілізації. Особливої уваги заслуговує Порта-Нігра, вінець фортифікаційних умінь римлян. За часів тетрархії він був однією зі столиць імперії та й загалом одним з найбільших міст, з культурної точки зору є прикладом того, як виглядало та розвивалося велике місто під час поділу Римської імперії. Саме у Трірі правив Констянтин Великий, звідси він розпочав свій похід супроти Максенція, якого переміг у 312 році: ця битва у подальшому вилилась у визнання християнства в імперії. Ще один об'єкт (Ігельська колона) знаходиться у містечку Ігель неподалік міста. Окрім римських споруд складовими об'єкта ЮНЕСКО є ще дві церкви: церква Богоматері, унікальна середньовічна готична споруда, та собор, який заклали ще за Констянтина, але який протягом віків увібрав у себе елементи усіх історичних стилів від античності до Нового часу[14][15]. | i, iii, iv, vi |
| 8 |  Ганзейське місто Любек (нім. Historische Hansestadt Lübeck) | 272 | Любек | 1987, (корекція меж у 2009) | Любек свого часу був найголовнішим містом ганзейського союзу, який об'єднував близько 200 міст на півночі Європи, та досі залишається важливим морським портом цього регіону. Не зважаючи на те, що десь біля 20% історичної забудови було знищено під час Другої світової війни, збережені райони міста служать наочним прикладом того, як виглядало типове гайзенське купецьке місто зокрема та історичної ролі цілого союзу загалом[16][17]. | iv |
| 9 |  Укріплені рубежі Римської імперії (нім. Grenzanlagen des Römischen Reichs) | 430 | Ділянка довжиною 550 км від Райнбролю до Айнінгу | 1987 (корекція меж у 2005 та 2008 роках) | Міжнародний об'єкт ЮНЕСКО, який складається з різного ступеня збереженості лімесів Римської імперії, тобто укріплених кордонів. У Великій Британії складовими об'єкту є Адріанові та Антонінові вали. У Німеччині об'єкт представлений Верхньогермансько-реційським лімесом. Ці укріплені рубежі відповідають одразу декільком критеріям для внесення до світової спадщини. По-перше, вони наочно демонструють високий розвиток військової інженерії та архітектури у Римській імперії. По-друге, у північних частинах імперії ці ідеї чи не вперше демонструвалися місцевому населенню, яке згодом перебирало їх; таким чином вони впливали на подальший розвиток громад, а саме на урбанізм, архітектуру, ландшафтний дизайн. У деяких місцях цей вплив зберігся до сучасності. По-третє, ці межі побудовані за доби розквіту імперії, тобто є символами максимуму її розвитку, успіху в колонізації регіонів та романізації народів, служили кордоном між римським світом та варварами[18][19]. | ii, iii, iv |
| 10 |  Палаци і парки Потсдама та Берліна[de] (нім. Schlösser und Gärten von Potsdam und Berlin) | 532 | Потсдам і Берлін | 1990 (корекція меж у 1992 та 1999 роках) | Об'єкт являє собою ансамбль будівель, збудованих у часто разюче відмінних стилях, та парків: з 1730 до 1916 року низка видатних архітекторів (Кнобельсдорф, Ґонтард, Ланґганс, Шинкель, Ленне) працювали над його складовими, а тому палаци, вілли та парки є прикладом видатного людського мистецького досягнення. Попри різні стилі вони формують гармонійне ціле, а тому є прекрасним прикладом синтезу різних художніх віянь, який у подальшому вплинув на монументальне мистцетво у всій Німеччині. Насамкінець разом з вюрцбургзькою резиденцією ці палаци та парки є одними з найяскравіших представників європейських монарших резиденцій — уособленнями їхньої сили та влади. У Потсдамі зокрема складовими об'єкту є парк Сансусі а однойменний палац, парк Бабельсберг, Мармуровий палац, Новий палац, Шарлоттенгоф. У Берліні — палац Глініке та Павичевий острів[20][21]. | i, ii, iv |
| 11 |  Монастир і набрамна капела в місті Лорш (нім. Abtei und Altenmünster des Klosters Lorsch) | 515 | Лорш | 1991 (корекція меж у 2011) | Історія монастиря в Лорші своїм початком сягає середини VIII століття, і протягом середньовіччя це був потужній культурний та релігійний центр, зокрема саме тут була написана Лоршська фармакопея. Хоча більша частина монастиря не збереглась, королівська надбрамна зала з майже 1200-літньою історією дійшла до сучасності без руйнувань і є одним з небагатьох екземплярів недоторканної дороманської каролінгської архітектури, а також наочним прикладом Каролінгського відродження[22][23]. | iii, iv |
| 12 |  Старовинні копальні Раммельсберга, історичне місто Гослар та водне управління Верхнього Гарца[de] (нім. Bergwerk Rammelsberg, Altstadt von Goslar und Oberharzer Wasserwirtschaft) | 623 | Гослар | 1992 (корекція меж у 2008 та 2010 роках) | Копальні та шахти Раммельсберга увійшли до списку ЮНЕСКО як унікальний наочний символ розвитку гірництва та кольорової металургії: ці галузі тут були активні від XI століття до 1988 року і протягом цього часу постійно вигадувалися та імплементувалися різноманітні технологічні інновації, які мали вплив на розвиток цих сфер у всій Європі. Зокрема, De Re Metallica була написана під враженнями від тутешніх практик. Гослар, який знаходиться неподалік, завдяки цьому сусідству зазнав великого піднесення за часів Священної Римської імперії, був одним з її головних міст та важливим членом ганзейського союзу. Середньовічний історичний центр міста добре зберігся і може похвалитися біля 1500 фахверками. Водне управління Верхнього Гарцу, яке складається зі складної системи водних каналів (загалом 310 км), штучних озер (загалом 107), та ровів, також є наочним прикладом розвитку водного господарства крізь віки. Разом копальні, водне управління та Гослар формують єдиний технологічний та культурний ансамбль, який є визначним людським творінням[24][25]. | i, ii, iii, iv |
| 13 |  Монастирський комплекс Маульбронн (нім. Zisterzienserabtei Kloster Maulbronn) | 546 | Маульбронн | 1993 (корекція меж у 2019) | Історія цього цистерціанського монастирського комплексу починається у 1147 році, активне формування архітектурного ансамблю тривало аж до 16 століття і йому характерний перехід від елементів романської архітектури до готики. Вважається, що саме завдяки монастирю у Маульбронні готика поширилась північною та центральною Європою. Цистерціанці відомі своїми інноваціями в гідравліці, система іригаційних каналів та резервуарів монастиря, з'єднаних з Зальцахем, є однією з найбільших та найкраще збережених з доби Середньовіччя, та й загалом це найбільш збережений середньовічний монастирський комплекс на північ від Альпів[26][27]. | ii, iv |
| 14 |  Місто Бамберг (нім. Altstädte von Bamberg) | 624 | Бамберг | 1993 | У Бамбергу збереглися близько 1200 архітектурних об'єктів, що зводилися між XI та XVIII століттями, завдяки ним воно є чудовим взірцем того, як виглядало раннє середньовічне центральноєвропейське місто. Усі ці об'єкти розміщені у трьох історичних та органічно поєднаних зонах: у релігійному центрі на пагорбах (Bergstadt) з великою кількістю церков — основи місцевої дієцезії, на острові (так зване острівне місто — Inselstadt), де домінує типова міська забудова, та у місті садівників (Gärtnerstadt) — «зеленій» частині міста, де віддавна розвивалось садівництво. Принципи містобудування та архітектура Бамберга впливали на розвиток інших центральноєвропейських міст[28][29][30].. | ii, iv |
| 15 |  Колегіатська церква, замок і Старе місто в Кведлінбурзі (нім. Stiftskirche und Altstadt Quedlinburg) | 535 | Кведлінбург | 1994 | Історична важливість міста полягає у тому, що це була столиця Східного Франкського королівства, першої німецької держави. З архітектурної та культурної точки зору Кведлінбург наочно демонструє, як із звичайного поселення довкола замку виникло важливе і розвинуте місто, та як загалом виглядало типове середньовічне місто. Історичну цінність демонструють 2069 фахверків, велика кількість яких будували опісля Тридцятилітньої війни, коли Кведлінбург зажив ще один період розквіту. Накінець, визначною середньовічною пам'яткою архітектури є колегіатська церква святого Серватія (складова кведлінбурського абатства), побудована у романському стилі, та яка містить могилу першого німецького короля Генріха I Птахолова. Її склепіння, могили та капітелі відносяться до найвидатніших прикладів мистцетва X-XII століть[31][32]. | iv |
| 16 |  Залізоробний завод у місті Фельклінген (нім. Völklinger Hütte) | 687 | Фельклінген | 1994 | Металургійний завод у Фельклінгені, заснований 1873 року, є єдиним збереженим серед усіх заводів з доменною піччю, збудованих у Європі та Північній Америці протягом XIX та XX століття. Остання перебудова цьому об'єкті відбулась 1935 року, але навіть тоді більшість споруд XIX століття залишились недоторканними, наприклад єдиний у світі похилий рудний ліфт, вугільна вежа з 1898 року, шість газових двигунів з 1905—1914 років. Через це він служить унікальним наочним прикладом того, як виглядав та як розвивався типовий металургійний завод з вироблення переробного чавуна зокрема, та як розвивалась металургія протягом першої та другої промислових революцій. Низка технічних нововведеннь вперше з'явились у Фельклінгені, а потім розповсюдилися по всьому світу[33][34]. | ii, iv |
| 17 |  Археологічні знахідки в кар'єрі Мессель (нім. Grube Messel) | 720 | Мессель | 1995 (корекція меж у 2010) | Кар'єр поблизу Месселя є найбагатшою за кількістю знахідок скам'янілостей палеогенового періоду, насамперед еоценової епохи, і, таким чином, є безцінною для як тодішньої флори та фауни загалом, так і для вивчення ссавців зокрема — класу, що тоді активно зароджувався[35][36]. | viii |
| 18 |  Кельнський собор (нім. Kölner Dom)[37] | 292 | Кельн | 1996 (корекція меж у 2008) | Натхненні готичними церквами Парижу, містяни Кельна хотіли побудувати церкву, яка би перевершувала паризькі аналоги. Будівництво розпочалося 1248 року, а завершилось у 1880. Незавжаючи на шість століть будування, усі частини собору виконані суворо у відповідності з превинним задумом, а тому ця церква вважається одним з найвизначніших готичних храмів, а за визнанням комісії ЮНЕСКО «винятковим творінням людського генія». Вважається, що собор є прикладом кульмінації у будуванні подібних споруд та символом міцності християнства у Європі за Середньовіччя та Нового часу. У церкві розміщена низка унікальних артефактів, важливих у християнському світі, як-от розп'яття Геро та рака трьох Святих королів[38][39]. | i, ii, iv |
| 19 |  Пам'ятники архітектурної школи Баугауз в містах Веймар, Дессау та Бернау (нім. Bauhaus-Stätten: Bauhaus Dessau, Kunstschule und Kunstgewerbeschule Weimar, Musterhaus Am Horn) | 729 | Ваймар, Дессау та Бернау | 1996 (корекція меж у 2017) | Архітектурна школа Баугауз, з ідей якої розпочався модернізм, виникла 1919 року у Ваймарі, 1925 року перемістилась до Дессау, накінець 1932—1933 роках існувала в Берліні, опісля була закрита на вимогу Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. Використання нових матеріалів, як-от цемент, сталь та скло, та нових підходів у проєктуванні (скляні фасади, сталеві несучі конструкції), відмова від орнаментів та традиційних архітектурних форм, акцент на функції будівлі, а не на її формі чи оздобленні, використання наукового підґрунття та соціального контексту при плануванні — усі ці ідеї вперше виникли у стінах Баугаузу та сформували подальшу архітектуру XX століття. Основоположниками та працівниками школи були такі видатні архітектори, як Вальтер Ґропіус, Анрі ван де Вельде, Ласло Могой-Надь, Василь Кандидський. Складовими цього об'єкту є власне будова Баугаузу з майстернями та будинки зі входом з балкону в Дессау, будова колишньої мистецької школи та Дім на розі у Ваймарі, торгова школа в Бернау, заразом вони є важливими символами втілення ідей початку XX століття[40][41][42]. | ii, iv, vi |
| 20 |  Пам'ятні місця Лютера в містах Айслебен і Віттенберг (нім. Lutherstädte Eisleben und Wittenberg) | 783 | Айслебен і Віттенберг | 1996 | Розпочата Лютером Реформація є однією з найважливіших подій в історії західної цивілізації. Пам'ятними місцями в Айслебені та Віттенбергу, які напряму пов'язані з його життям та життям його послідовника Філіппа Меланхтона, є: будиники, у яких Лютер народився та помер (Айслебен), дім Меланхтона, дім Лютера, місцева парафільяна церква та замкова церква Всіх Святих, де він вперше опублікував свої «95 тез»[43][44]. | iv, vi |
| 21 |  «Класичний Ваймар» (нім. Klassisches Weimar) | 846 | Ваймар | 1998 | У кінці XVIII — на початку XIX століття під патронажем герцогині Анни Амалії та її сина Карла Августа Ваймар став одним з найголовніших інтелектуальних та культурних центрів Європи: у цей період, який названо «ваймарським класицизмом», у місті творили Гете, Шиллер та Гердер. 12 будівель, що разом формують єдиний об'єкт ЮНЕСКО, серед яких бібліотека герцогині Анни Амалії, є наочним прикладом високого розвитку, якогось місто досягнуло у той час.[45][46]. | iii, vi |
| 22 | .jpg) Музейний острів в Берліні (нім. Museumsinsel in Berlin) | 896 | Берлін | 1999 | На острові розташовані п'ять музеїв (Старий музей, Новий музей, Стара національна галерея, Пергамський музей та музей Боде), які містять культурні, природничі та історичні об'єкти, які ілюструють близько 6000 років людської історії. Їхнє будівництво тривало з 1824 по 1930 рік і вони наочно демонструють як протягом цього століття змінювався підхід до музею як соціального явища, еволюцію його дизайну та форми. Музейний острів був цілеспрямовано створений як вінець міста, і, беручи натхнення з Акрополя, мав відігравати роль місця зібрання містян. На думку комітету ЮНЕСКО, він є одним з найяскравіших прикладів реалізації та надання форми самій ідеї «музею»[47][48]. | ii, iv |
| 23 |  Замок Вартбург (нім. Wartburg bei Eisenach) | 897 | поблизу Айзенаху | 1999 | Замок Вартбург має велике значення як для формування єдиної Німеччини, так і для всього світу. Саме тут Мартін Лютер переклав на німецьку Новий заповіт, що допомогло у майбутньому сформувати єдиний стандарт німецької мови, а також було важливим епізодом в історії Реформації. 18 жовтня 1807 року тут відбувся Варбурзький фестиваль — зустріч 500 протестантських студентів, які висловились на підтримку створення єдиної німецької держави. Замок цінний і з архітектурної точки зору — хоча сучасний ансамбль набув своїх рис під час реконструкції XIX століття, деякі його елементи, як-от палац з XII століття, є наочним прикладом піздньої романської архітектури[49][50]. | iii, vi |
| 24 |  Паркове королівство Дессау-Верліц (нім. Dessau-Wörlitzer Gartenreich) | 534 | Дессау і Вьорліц | 2000 (корекція меж у 2019) | Паркове королівство було ідеєю Леопольда III Фрідріха Франца та Фрідріха Вільгельма фон Ердмансдорфа, які надихалися парками в Англії та давніми спорудами в Італії. Мова йде про перший парк англійського типу на континентальній Європі, який до того ж був створений на засадах гармонії у час Просвітництва: і ландшафт, і покращені сільськогосподарські угіддя, і архітектура за задумом повинні були служити як для естетичних цілей, так і для навчальних (ландшафтний дизайн) та господарських цілей. Дизайн парку мав вплив на у подальшому створені у Європі подібні об'єкти. Локальна архітектура (понад 100 будівель) також впливала на континентальну архітектуру: палац Верліц був першою у Німеччині неокласичною будівлею, а Готичний будинок повпливав на зародження неоготичної архітектури в центральній Європі. З площею 140 квадратних кілометрів, парковий комплекс є одним з найвизначніших таких об'єктів XVII століття — часу зародження ландшафтного дизайну[51][52]. | ii, iv |
| 25 |  Монастирський острів Райхенау (нім. Klosterinsel Reichenau im Bodensee) | 974 | Боденське озеро | 2000 | Три церкви — базиліка Святого Петра та Павла, церква Святої Марії та Марка та церква святого Юрія — є важливими зразками монастирської архітектури раннього Середньовіччя, були зведені в проміжку між IX та XI століттям як складові бенедиктинського монастиря. Вони багаті на деталі, характерні для каролінгської, оттонської та салічної архітектур, а отже важливі для розуміння розвитку монастирської архітектури загалом: середхрестя базиліки є дуже раннім та чудово збереженим прикладом такого архітектурного вирішення, настінні малюнки у церкві святого Георгія є єдиними збереженими такими малюнками з першого тисячоліття на північ від Альп. Рівень образотворчого мистцетва вказує ще й на те, що монастир на Райхенау був важливими культурним центром в південній Німеччині[53][54]. | iii, iv, vi |
| 26 |  Індустріальний комплекс вугільної шахти Цольферайн (нім. Industriekomplex Zeche Zollverein in Essen) | 975 | Ессен | 2001 | Заснована ще в середині XIX століття, свого зеніту Цольферайн досягла в міжвоєнний період на фоні поступового посилення міжнародної торгівлі та глобалізації. Відкрита у 1932 році шахта №12, яка є основою об'єкту ЮНЕСКО, стала уособоленням цього розвитку, символом ревучих двадцятих та індустріалізації. Увесь комплекс побудований у відповідності до принципів баугазу, що робить його ще й визначним архітектурним об'єктом[55][56]. | ii, iii |
| 27 |  Долина Середнього Рейну (нім. Kulturlandschaft Oberes Mittelrheintal zwischen Bingen/Rüdesheim und Koblenz) | 1066 | Федеральні землі Рейнланд-Пфальц і Гессен | 2002 | 65-кілометрова ділянка Рейну простягається від Бінгену-ам-Райн аж до так званого Німецького кута в Кобленці. Вузькість річки сприяла виникненню поселень на обох берегах, які активно торгували та взаємодіяли між собою: саме у цій ділянці річки відбувався один з найінтенсивніших обмінів ідеями та надбаннями між північною та південною частинами Європи. На схилах та берегах розташовані понад 40 замків різного віку та 60 містечок, які служать наочним прикладом того, як розвивалися людські поселення та людська взаємодія у вузьких долинах річок. Долина Середнього Рейну являє собою визначні ландшафти, які виникли під впливом як природи, так і людської праці та фантазії. Місцеві краєвиди служили натхненням для німецьких романтиків (так звана течія рейнського романтизму), зокрема тут розташована Лореляй, яка надихнула Гейне на написання однойменного вірша[57][58]. | ii, iv, v |
| 28 |  Історичні центри міст Вісмар і Штральзунд (нім. Die historischen Altstädte Stralsund und Wismar) | 1067 | Вісмар і Штральзунд | 2002 | І Вісмар, і Штральзунд були складоваю Ганзи — протягом XIII—XV століть — це провідні міста її вендської складової, а протягом XVII—XVIII століття — це важливі центри Шведської імперії на окупованих німецьких землях. У цих населених пунктах бурно розвивалася будівництво з використанням цегли (зокрема так звана цегляна готика), а перебування у складі територіально великих держав та наддержавних союзів дозволило їй звідси поширитись Північною Європою. Низка типів житлових будинків, як-от Kemladen та Dielenhaus, які у подальшому стали візитівкою цього регіону, також виникали та поширювалися звідси. Типову архітектуру того часу можна спостерігати у збережених ще зі Середньовіччя історичних центрах міст, найяскравішими прикладами якої є штральзундська ратуша, церква Святої Марії у Вісмарі чи однойменна церква в Штральзунді[59][60]. | ii, iv |
| 29 |  Бременська ратуша і статуя Роланда на Ринковій площі (нім. Rathaus und Roland in Bremen) | 1087 | Бремен | 2004 | Бременська ратуша збудована в XV столітті як готична будова, однак у XVII столітті була перебудована відповідно до канонів везерського ренесансу і є одним з найяскравіших прикладів цього стилю. Разом зі статуєю Роланда вона є символом розвитку міських та громадських свобод: статуя зайняла своє місце на площі ще у 1404 році за часів Священної Римської імперії, а ратуша було збудована опісля приєднання міста до Ганзи, союзу, що захищав торгівлю між вільними містами. У ті часи такі статуї були символом наданих свобод для певного міста, бременська статуя є найстарішою зі збережених і сиволізувала не тільки типові права (торгові чи судові), але також вказувала на статус Бремена як імперського міста[61][62][63]. | iii, iv, vi |
| 30 |  Парк Мускау/Парк Музаковскі (нім. Fürst-Pückler-Park Bad Muskau) | 1127 | найближче місто Бад-Мускау | 2004 | Парк площею 559,9 га був створений між 1815 та 1844 роками особисто Германом фон Пюклер-Мускау. На відміну від класичного підходу, парк не створювався як ідеальне фантастичне місце з екзотичними рослинами, навпаки, для його розбудови використовували місцеві рослини, а усі його складові органічно вписані та змішані з місцевою природою долини Ниси-Лужицької. Також вони плавно переходили в парки та сквери довколишніх міст. Такий підхід (інтеграція населених пунктів до загальної композиції) у подальшому мав вплив на ландшафтний дизайн та планування міст в Європі та у світі, як-от в Бостоні. Свої ідеї та досвід створення цього парку Пюклер-Мускау опублікував у книзі «Andeutungen über Landschaftsgärtnerei». Також він мав учнів, як іу подальшому створили школу ландшафтного дизайну. Таким чином, виникнення парку Мускау мала великий вплив на формування ландшафтної архітектури як дисципліни. Одна третина парку знаходиться в Німеччині, дві третини — у Польщі[64][65]. | i, iv |
| 31 |  Старе місто Регенсбурга, включно з районом Штадтамхоф[de] (нім. Altstadt Regensburg mit Stadtamhof) | 1155 | Регенсбург | 2006 | Регенсбург заснований у 179 році нашої ери, як форпост Римської імперії і протягом віків перетворився у важливий політичний, культурний та торговий центр Європи. Переживши війни, у тому числі і Другу світову, його антична, готична, романська та інші архітектури, збереглися до сучасності. Регензбург є добре збереженим прикладом того, як виглядало середньовічне європейське місто. Він був важливим транзитним пунктом для купців з різних кутків Європи та навіть Азії (Великий шовковий шлях) і, як наслідок, місцем обміну ідеями та взаємодії різних культур. Місто також було одним із центрів Священної Римської імперії: з 1663 і аж по розпад імперії у 1806 році тут засідав Райхстаг. Це відобразилося на архітектурі міста, зокрема наявністю залишків імператорських палаців[66][67][68]. | ii, iii, iv |
| 32 |  Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи (нім. Alte Buchenwälder und Buchenurwälder der Karpaten und anderer Regionen Europas) | 1133 | Ясмунд Серран Грумсін Гайніх Келлервальд | 2007 (розширено у 2011, 2017, 2021 та 2023 роках) | До цього об'єкту входять 94 складові у 18 країнах, у тому числі і в Україні, які представлені відносно недоторканими буковими лісами, які безцінні з точки зору вивчення еволюції та поширення буків. Ліси розташовані у різних країнах, кліматичних зонах та висотах, і таким чином демонструють широкий спектр комплексних екологічних моделей і процесів за різних умов. У Німеччині розташовані 5 складових: букові ліси національного парку Ясмунд на острові Рюкен, Серранові пагорби (складова Мекленбурського озерного плато), ліс Грумсін в біосферному заповіднику Шорфхайде-Хорін, букові ліси національного парку Гайніх та ліси національного парку Келлервальд-Едерзее[69][70]. | ix |
| 33 |  Райони житлової забудови в стилі берлінського модернізму (нім. Siedlungen der Berliner Moderne) | 1239 | Берлін | 2008 | Шість районів (місто-сад Фалькенберг, Зіменсштадт, поселення імені Карла Легіна, Бріц (поселення-підкова), Шиллерпарк та «Біле місто») є наочним свідченням реформ у житловій сфері, яка пробігала протягом 10-х — 30-х років XX століття у Берліні. Окрім архітектурних, дизайнерських та гігієнічних нововведень, які стали взірцем для майбутніх архітекторів, революційним було й те, що квартири (добре освітлені, з балконами та ванними кімнатами) у цих районах були доступні для людей зі середніми та низькими доходами. Серед архітекторів, що працювали над цією забудовою, були Бруно Таут, Мартін Вагнер, Вальтер Гропіус, Ганс Шарун, Отто Рудольф Зальвісберг, Гуго Герінг[71][72]. | ii, iv |
| 34 |  Ватове море (нім. Wattenmeer) | 1314 | Федеральні землі Нижня Саксонія та Шлезвіг-Гольштейн | 2009 (корекція меж у 2011 та 2014 роках) | Міжнародний об'єкт, його складові окрім Німеччини розташовані ще в Нідерландах та Данії. Мова йде про 1 143 403 га безперервних літоралей з недоторканною природою. У контексті відсутності антропогенного впливу мова йде про одну з останніх приливно-відпливних зон, де геоморфологія місцевості формується виключно природним шляхом. У світовому масштабі йдеться про території з однією з найбільших біологічних продуктивностей у світі: лише кількість птахів, що мігрують через Ватове море, становить 10-12 мільйонів особин, ще близько 5000 видів становлять виключно локальну флору та фауну. Ці території є також ключовими місцями перепочинку птахів, шо мігрують уздовж східно-атлантичних та афро-євразійських перельотних шляхів. Унікальності Ватовому морю надає той факт, що по суті розмаїття місцевого рельєфу (бар'єрні острови, вати, канали, марші) формується виключно під впливом приливів та відпливів, практично без впливу річок[73][74]. | viii, ix, x |
| 35 |  Фабрика Фагус в Альфельді (нім. Fagus-Werk in Alfeld) | 1368 | Альфельд | 2011 | Взуттєва фабрика в Альфельді була спроєктована Валтером Гропіусом та Адольфом Меєром і є передтечією та натхненням баугаузу і модерністської архітектури. Новизною стало використання широких скляних панелей, засклених кутів, менш виражених опорних структур. Архітектори поєднали в одне архітектурне та функціональне ціле одразу 10 будівель фабрики, таким чином формуючи тренди у побудові майбутніх індустріальних об'єктів та намагаючись по-гуманістичному відповідати на соціальні та естетичні зміни, пов'язані з індустріалізацією, створити дійсно «людські» умови праці за допомогою архітектури[75][76]. | ii, iv |
| 36 |  Доісторичні пальові поселення в Альпах (нім. Prähistorische Pfahlbauten um die Alpen) | 1363 | Альпи | 2011 | 111 поселень з хатинами на палях розкидані уздовж Альп на території 6 європейських країн: Німеччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Італії та Словенії. У Німеччині розташовані 18 таких місцин. Зважаючи на їхній вік (найстаріші об'єкти датують 5000 роком до нашої ери, найпізніші — 500 роком до нашої ери), вони є важливим джерелом вивчення побуту та звичаїв людини в цій місцевості за неоліту та бронзової доби, принципів ведення сільського господарства, маршрутів торгівлі та розвитку самих поселень. Зокрема, під час розкопок віднайдені найстаріший у Європі віз з колесами (3400 рік до нашої ери) та зразки текстилю (3000 років до нашої ери)[77][78]. | iv, v |
| 37 |  Маркграфський оперний театр (нім. Markgräfliches Opernhaus) | 1379 | Байройт | 2012 | Опера була збудована протягом 1746—1750 років у бароковому стилі одним з найкращих тодішніх архітекторів опер Джузеппе Галлі Бібієною на замовлення маркграфині Вільгеміни. Хоча функціонально опера була придворовою, тобто вистави споглядали маркграф, його дружина та наближені аристократи, її розташували не в палаці, а посеред міста у зазделегіть підготовленому місці. Вважається, що у подальному це повпливало на розміщення інших оперних театрів у майбутньому і, як наслідок, їхній доступності широкій публіці. Маркграфська опера збергла своє оригінальне розміщення, фасад, інтер'єр та дах, що робить її єдиним повністю збереженим бароковим театром[79][80]. | i, iv |
| 38 |  Гірський парк Вільгельма (нім. Bergpark Wilhelmshöhe) | 1413 | Кассель | 2013 | На території парку, чия площа складає 240 гектарів, розміщено багато штучних водоспадів, гротів, фонтанів, водних каскадів, озер, ставків та каналів, що з'єднанні між собою. Завдяки своїм розмірам, монументальні водні споруди цього парку не мають аналогів у світі. На штучному пагорбі, з якого розпочинається каскад водоспадів, розміщена статуя Геркулеса, що домінує над усім парковим комплексом, згідно з ЮНЕСКО, це «найвеличніша та найпропрацьованіша статуя раннього Нового часу». Через монументальність та розміри парку, вважається, що він є чудовим прикладом мистецьким об'єктом-символом доби абсолютизму. З художньої точки зору, він визначний представник парків доби бароко та романтизму[81][82]. | iii, vi |
| 39 |  Вестверк епохи Каролінгів і абатство Корвей[de] (нім. Karolingisches Westwerk und Klosterstadt Corvey) | 1447 | Гекстер | 2014 | Вестверк неподалік Гекстеру є єдиною спорудою такого типу, яка збереглася з часів Каролінгів. Вважається, що він вплинув на архітектуру культових будівель у романському, готичному та навіть бароковому періодах. Абатство Корвей, складовою якого є вестверк, було знищено під час Тридцятилітньої війни та відновлено у бароковій формі в XVII столітті. Попри це, у Середні віки це був один з найважливіших монастирів у Європі, центр паломництва, науки та запорука влади Каролінгів на периферії їхньої держави. Місцеві монахи займалися поширенням християнства на місцевих землях, а довкола самого монастиря виникали цілі поселення з людьми зі світськими заняттями. Абатство Корвей ввійшло до списку ЮНЕСОК, адже є наочним прикладом того, яку важливу релігійну та державну функцію виконували подібні монастирі у франкській державі[83][84]. | ii, iii, iv |
| 40 |  Старовинний комплекс пакгаузів Шпайхерштадт і район Конторхауз з будівлею Чиліхауз у Гамбурзі (нім. Speicherstadt und Chilehaus mit dem Kontorhausviertel in Hamburg) | 1467 | Гамбург | 2015 | Об'єкт сформований двома районами: Шпайхерштадтом, який збудований у 1885—1927 роках у неоготичному цегляному стилі та являє собою біля 300000 м2 складських приміщень для потреб місцевого порту (найбільший такий комплекс у світі), та Конторхаузем — міською частиною площею 5 гектарів, наповненою офісними будівлями, що збудовані між 20-ми та 40-ми роками XX століття у стилі модернізм. Офісна робота тут також здебільшого пов'язана з діяльністю порту. Таким чином обидва райони формують одне функціональне ціле, яке є взірцем змін у розвитку міста під впливом великого росту міжнародної торгівлі кінця XIX — початку XX століть[85][86]. | iv |
| 41 |  Архітектурна спадщина Ле Корбюзьє: видатний внесок у модернізм (нім. Das architektonische Werk von Le Corbusier - ein herausragender Beitrag zur Moderne) | 1321 | Штутгарт | 2016 | Міжнародний об'єкт, шедевр людської творчості, що складається зі 17 будівель у 7 країнах (Німеччина, Японія, Франція, Індія, Аргентина, Швейцарія та Бельгія), які є втіленням ідей Ле Корбюзьє, видатного архітектора, одного з основоположників архітектурного модернізму. 50 років праці архітектора по всій земній кулі вилилися в обмін ідеями між різними континентами та поширенню засад архітектури модернізму, по суті мова йде про чи не першу спробу використання одної і тої ж самої «архітектурної мови» у планетарному масштабі. Модернізм повністю відмовився від попередніх традицій в архітектурі і намагався задовільнити потреби людини в новій епосі («потреби нової людини в епоху машин»), використовуючи нові матеріали та форми. Він багато у чому досі впливає на архітектуру XXI століття. Будівлі у цьому об'єкті стали зразком для інших модерних архітекторів: наприклад, вілла Ля Рош—Женнере стала передтечією пуризму, Житлова одиниця у Марселі — бруталізму. У Німеччині складовою спадщини будинки в Вайсенгофі, для яких характерне новаторське використання цементних балок. Крім того, ці будинки служили прикладом потенційної побудови доступного житла для менш заможніх верств суспільства. Таким чином Ле Корбюзьє хотів показати, що ця течія — це рух не для малого соціального прошарку, а для суспільства загалом[87][88]. | i, ii, vi |
| 42 |  Печери та мистецетво Льодовикового періоду у Швабській Юрі (нім. Höhlen und Eiszeitkunst im Schwäbischen Jura) | 1527 | Швабський Альб | 2017 | Розкопки у середині XIX століття у 6 печерах у Швабському Альбі виявили фігурки, ювелірні прикраси та музичні інструмети, вік яких становить 33 000 — 43 000 тисячі років — вік тотожний часу прибуття перших сучасних людей до Європи під час останнього льодовикового періоду. Це одні з найстаріших таких об'єктів у світі. Вирізьблені фігурки зображають тогочасну фауну (мамонти, печерні леви та ведмеді), але також людей (Венера з Голе-Фельс) та гібридів людей та тварин (людинолев зі Штаделю). Ці об'єкти безцінні для розуміння розвитку людської культури у Європі на її самих початках[89][90]. | iii |
| 43 |  Наумбурзький собор (нім. Naumburger Dom) | 1470 | Наумбург | 2018 | Собор має наву, виконану в романському стилі, та два готичні хори (один зі західної сторони, а один — зі східної), і таким чином є прикладом переходу в пізньому Середньовіччі від одного стилю до іншого. Західний хор є творінням анонімного митця, відомого як «Майстер з Наумбургу»: для підсилення художнього ефекту під час творення хору він поєднував архітектуру, скульптуру та кольорове скло — унікальний для того часу синтез мистецтв, що знаменав новий підхід в образотворчому мистцетві та релігійній традиції. Дванадцять фігур засновників собору у натуральну величину та рельєфи хресної дороги також вважають видатними прикладами середьовічної скульптури. «Майстер з Наумбурга» надихався церквами Франції, свої ідеї приніс до Наумбурга (сучасна Саксонія-Ангальт, тодішня Священна Римська імперія), заснував тут школу, де трудилися архітектори та скульптури, чиї напрацювання у подальшому ширились Європою — таким чином собор є ще й прикладом культурного обміну між частинами континенту[91][92]. | i, ii |
| 44 |  Прикордонний археологічний комплекс Хедебю та Даневірке (нім. Archäologischer Grenzkomplex Haithabu und Danewerk) | 1553 | Шлезвіг-Гольштейн | 2018 | Хедебю — це археологічний об'єкт, складовою якого є колишнє данське торгове місто, розташований неподалік Бусдорфу (земля Шлезвіг-Гольштейн). Даневірке — оборонна лінія, побудована датськими королями, також розташована в землі Шлезвіг-Шольштейн. Розташовуючись у минулому між франкськими державними утвореннями та скандинавськими королівствами, вони були центром обміну ідеями та культурними надбаннями між північною та західною Європою. Завдяки добрій збереженності та розмаїттю археологічного матеріалу, ці місця мають велику цінність у вивчені побуту, основ соціального та політичного життя і принципів торгівлі та економіки вікінгів та їхнього впливу на Європу у VIII—XI століттях[93][94]. | iii, iv |
| 45 |  Гірний регіон Рудні Гори (нім. Montanregion Erzgebirge/Krušnohoří) | 1478 | Саксонія | 2019 | Транскордонний об'єкт (Чехія та Німеччина). Гірнича справа у цьому регіоні розпочалася з видобування срібла, а в XX ст. була на піку завдяки видобуванню урану. Загалом вона має понад 800 років, протягом яких задля ефективнішого видобування руд застосовувалися інноваційні технічні рішення, які в подальшому впливали на галузь у цілому світі. Перший дослідницький інститут, який вивчав питання гірництва, також виник на цих землях. Окрім історії самої галузі, на прикладі Рудних Гір можна простежити її вплив на побудову міст. Загалом у регіоні розташовані 22 об'єкти ЮНЕСКО, 17 з них в Німеччині: середньовічна копальня срібла в Діппольдісвальде, гірничий регіон в Альтенберзі—Цінвальді, Лявенштайн, гірничий регіон у Фрайберзі, гірничий регіон у Гогер Фрості, гірничий регіон у Шниберзі, завод з виготовлення синьої фарби Еразмуса Шиндлера, гірничий регіон в Аннаберзі—Фронау, гірничий регіон у Пелберзі, гірничий регіон у Бухгольці, історичний центр Марієнбергу, а разом з ним гірничий регіон Лявта, Еренфрідерсдорф, зейгерні печі в Ґрюнталі, гірничий регіон в Айбенштоку, гірничий регіон на Червоній Горі, уранові копальні в західній частині Рудних Гір[95][96]. | ii, iii, iv |
| 46 |  Система управління водними ресурсами Аугсбургу (нім. Augsburger Wassermanagement-System) | 1580 | Аугсбург | 2019 | Система управління водними ресурсами в Аугзбурзі виникла ще в XIV столітті. Завдяки своєму безперервному розвитку вона зробила місто піонером у цій царині: ще у XV столітті тут почали розмежовувати питну воду та воду для виробництва, у проміжку між XV та XVII століттями побудували водонапірні вежі, що завдяки спеціальним насосам перекачували воду з водойм до міста, у XVII столітті побудували м'ясний цех з водним охолодженням, у XIX столітті — нові гідравлічні станції, що одними з перших використовували посудини високого тиску та перейняли на себе завдання по забезпеченню питною водою, у подальшому —гідроелектростанції, що досі забезпечують Аугсбург електрикою. Загалом 22 елементи формують цей об'єкт ЮНЕСКО, серед них і три фонтани великої мистецької цінності (Август, Геркулес та Меркурій) та водонапірна башня біля Червоних воріт, що є найстарішою будівлею у своєму роді у Європі[97][98][99]. | ii, iv |
| 47 |  Укріплені рубежі Римської імперії — Дунайські рубежі (західний сегмент) (нім. Grenzen des Römischen Reichs – Donaulimes (westliches Segment)) | 1608 | Ділянка 600 км від Бад Геггінг (Німеччина) до Іжи (Словаччина) | 2021 | Рубежі простягаються на 600 кілометрів від Баварії через Австрію і аж до Словаччини. Вони є прикладом досягнень римлян у побудові фортифікацій, оглядових веж, таборів, доріг, а також пов'язаних з ними цивільних споруд, а також демонструють, як римляним модифікували свою військову та цивільну архітектуру у відповідності з особливостями географії. Ці табори були також центрами установлення римських звичаїв на периферії імперії та регулювали торгівлю річкою, а тому і були місцем обміну ідеями та здобутками між римляними та іншими народами. Опісля падіння Римської імперії на основі таборів і фортів розбудовувалися середньовічні міста, визначаючи таким чином адміністративний поділ у цій частині Європи[100][101]. | ii, iii, iv |
| 48 | .jpeg) Великі курортні міста Європи (нім. Bedeutende Kurstädte Europas) | 1613 | Бад Емс Баден-Баден Бад Кіссінген | 2021 | До цього міжнародного об'єкту входять 11 міст, 8 поза Німеччиною (Баден (Австрія), Спа (Бельгія), Віші (Франція), Карлові Вари, Маріанські Лазні та Франтішкові Лазні (Чехія), Монтекатіні-Терме (Італія) та Бат (Велика Британія)) та 3 у ній: Бад Емс, Баден-Баден та Бад Кіссінген. Перелічені міста є прикладами розвитку курортної культури з XVIII ст аж по 30-ті роки XX ст. на європейському континенті, для якої характерні поєднання медицини та відпочинку в одному місці. Вона впливала та задавала тренди в урбаністиці таких містечок, що вилилося у проєктування типових для курортів споруд, як бювети та колонади, а також великої кількості об'єктів для проведення вільного часу (театри, казино, парки). Курорти Європи посприяли міжнародному обміну в сфері науки та охорони здоров'я, насамперед у бальнеології, сприяли поширенню таких міст по всьому світу[102]. | ii, iii |
| 49 | _(7882268852).jpg) Колонія митців у Дармштадті (нім. Mathildenhöhe Darmstadt) | 1614 | Дармштадт | 2021 | Колонія митців у Дармштадті на пагорбі Матільденгеге, чия діяльність мала великий вплив на архітектуру, дизайн житлових просторів та ландшафтний дизайн, існувала з 1897 по 1914 рік та була центром реформ в мистецтві загалом та архітектурі з урбанізмом окремо. Локальні об'єкти (загалом їх 23, як-от Весільна вежа, басейн з ліліями, павільйон «Лебединий храм») зазнали великого впливу руху мистецтв та ремесел і сецесії та були передтечією модернізму: деякі елементи та тенденції, характерні для сучасної архітектури (чіткі лінії, плоскі дахи, мінімальна кількість орнаменту) вперше використовувалися саме тут. Об'єкти створювалися на засадах гезамткунстверку, тобто синтезу архітектури, дизайну та образотворчого мистецтва у відповідності з єдиним задумом заради створення певного цілісного об'єкту. 1901, 1904, 1908 та 1914 років тут проводили архітектурні експозиції, які вплинули на проведення подібних заходів у майбутньому. Зокрема чи не вперше складовою виставки стали житлові будинки[103][104]. | ii, iv |
| 50 | _(archaeological_park_Xanten,_Germany,_2005-04-23).jpg) Укріплені рубежі Римської імперії — Нижньонімецькі рубежі (нім. Grenzen des Römischen Reiches – Niedergermanischer Limes) | 1631 | 400 км від Райнських сланцевих гір поблизу Бонна до аж до узбережжя Північного моря у Нідерландах | 2021 | Транскордонний об'єкт, до якого входять 102 компоненти (воєнні бази, форти, акведуки, дороги) у 44 кластерах, з них 64 — у Німеччині, що служили північним кордоном для Нижньої Германії. Побудова рубежів у цих місцинах є наочних прикладом того, як римляни приносили на периферію своєї імперії розвинуту архітектуру та технології. Ці лімеси хоч і були відповіддю на неможливість встановити тривалий мир зі сусідніми племенами дипломатичним шляхом, усе ж були відкриті для торгівлі та контрольованої міграції, а тому служили місцями взаємодії між різними народами та соціальними верствами. Вони також демонструють максимальні межі, яких досягла Римська імперія, та куди сягла романізація. Не менш важливою є можливість вивчення побути звичайних римських солдат та їх сімей[105][106]. | ii, iii, iv |
| 51 |  Об'єкти в містах ШУМ: Шпаєр, Вормс і Майнц (нім. SchUM-Stätten von Speyer, Worms und Mainz) | 1636 | Шпаєр, Вормс, Майнц | 2021 | Об'єкт складається з єврейських цвинтарів у Майнці та Вормсі, єврейський двір у Шпаєрі (чоловіча та жіночі синагоги, залишки єшіви, міква) та комплекс єврейських будівель у Вормсі (чоловіча та жіночі синагоги, міква та громадський зал). Споруди та кладовища дозволяють вивчити історію виникнення та розвитку єврейських громад на північ від Альп від самого моменту їхнього виникнення, а також появу культуральних відмінностей євреїв-ашкеназі. Кількість об'єктів та їхня збереженість не має аналогів в інших частинах центральної Європи. Архітектура локальних будівель та приципи створення кладовищ надалі були взірцями для інших єврейських громад в центральній Європі та Англії. ШУМ є абрівіатурою, де кожна літера є першою літерою єврейської назви Шпаєра (Шпіра), Вормса (Вармайса (розпочинається з єврейської літери «вав») та Майнца (Магеназа)[107][108]. | ii, iii, vi |
| 52 |  Середньовічна єврейська спадщина в Ерфурті (нім. Jüdisch-Mittelalterliches Erbe in Erfurt) | 1656 | Ерфурт | 2023 | Синагога, Кам'яний будинок та міква в Ерфурті є добре збереженими середньовічними єврейськими об'єктами, їхня архітектура та оздоблення є наочними прикладами того, як єврейська спільнота у центальній Європі адаптувала свої звичаї задля співжиття з місцевими християнами. Вони також демонструють високий рівень розвитку центральноєвропейської єврейської громади перед початком чуми та погромів[109]. | iv |
Розташування об'єктів
Колишні об'єкти
| Тип | Об'єкт | № WHC | Розташування | Час перебування | Інформація | Критерії |
|---|---|---|---|---|---|---|
 Долина Ельби біля Дрездену (нім. Kulturlandschaft Dresdner Elbtal) | 1156 | Дрезден та його околиці | 2004—2009 | 18-кілометрову берегову лінію Ельби, що простягалася від палацу Юбігау до палацу Пілнітц, внесли до спадщини ЮНЕСКО 2004 року як через її визначну палацову архітектуру, будівлі середнього класу, парки та приміські віли, виноградники, так і через вплив Дрездена на розвиток центральної Європи. 2009 року об'єкт позбавили статусу через побудову Вальдшльосхенського мосту в межах ареалу[110][111]. | ii, iii, iv, v |
Попередній список
Кандидати
| № | Об'єкт | № WHC | Розташування | Час внесення | Інформація | Критерії |
|---|---|---|---|---|---|---|
 Соціальні установи Франке в Галле: сиротинець та освітня архітектура(нім. Die Franckeschen Stiftungen zu Halle: Waisenhaus und Bildungsarchitektur) | ||||||
 Мрії, втілені в камені — палаци короля Баварії Людовіка II: Нойшваншайтайн, Ліндергоф та Герренкімзе(нім. Gebaute Träume – Die Schlösser Neuschwanstein, Linderhof und Herrenchiemsee des Bayerischen Königs Ludwig II) | ||||||
 Ансамбль палацу-резиденції у Шверині — культурний ландшафт романтичного історизму(нім. Residenzensemble Schwerin – Kulturlandschaft des romantischen Historismus) | ||||||
 Альпійські та приальпійські лучні та болотні ландшафти (історичні антропогенні ландшафти Вердефельзер-Лянду, Аммергау, озера Штафель та Мурнавер-Моосу в районі Гарміш-Партенкірхен(нім. Alpine und voralpine Wiesen-, Weide- und Moorlandschaften im Werderfelser Land, Ammergau, Staffelseegebiet und Murnauer Moos) | ||||||
.JPG) Єврейське кладовище в Альтоні(нім. Jüdischer Friedhof Altona) | ||||||
 Поселення Моравської церкви (нім. Siedlungen der Herrnhuter Brüdergemeine) | ||||||
 Замкова каплиця Торгау (нім. Lutherstätten) | ||||||
 Розширення об'єкту «Райони житлової забудови в стилі берлінського модернізму» (нім. Siedlungen der Berliner Moderne) | ||||||
 Телевізійна вежа в Штутгарті: архетип і символ сучасної масової комунікації(нім. Der Fernsehturm Stuttgart: Archetyp und Symbol moderner Massenkommunikation) | ||||||
 Місця шенінгенських списів — люди та полювання 300 000 років тому назад (нім. Fundstätte der Schöninger Speere – Mensch und Jagd vor 300.000 Jahren (Niedersachsen)) | ||||||
.jpg) Претцинський водозлив (нім. Pretziener Wehr) | ||||||
 Олімпійський парк в Мюнхені (нім. Olympiapark München) | ||||||
 Зелений пояс (нім. Grünes Band) |
Колишні кандидати
Низка об'єктів протягом історії мала шанси стати складовою Світової спадщини, однак з різних причин вони цього статусу неотримали, зокрема і тому, що не мали «виключної універсальної цінності». Ще під час третьої сесії комітету Світової спадщини пролунало прохання про те, що кожна країна мала би підготувавти список потенційний кандидатів. Вже через рік Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) разом з Канадою були першими двома країнами, які опублікували такі переліки. До німецького списку ввійшли як успішні у майбутньому номінації (Шпаєрський собор, церква у Візі, у Гільдесгаймі, резиденція у Вюрцбурзі, історичний центр Любеку та поселення-підкова у Берліні), так і три номінації, які ніколи не стали успішними[112]:
| Тип | Об'єкт | № WHC | Розташування | Час перебування | Інформація | Критерії |
|---|---|---|---|---|---|---|
 Церква Святої Єлизавети (нім. Elisabethkirche) | — | Марбург | 1980—1996 | Номінація ґрунтувалася на великій культурній та архітектурній цінності церкви: разом з церквою Богоматері у Трірі, церква Святої Єлизавети була однією з найперших готичних храмів у Німеччині та слугувала прикладом для інших церков у подальшому. Також тут зберігаються кістки Єлизавети Угорської[113]. Номінація була наявна в оновленому списку кандидатів 1993 року[114], але відсутня у оновлення за 1996 рік[115]. | — | |
 Замок та історичний центр Гайдельбергу (нім. Heidelberger Schloss und Altstadt) | — | Гайдельберг | 1980—1996 1999—2015 | Перша номінація відбулася 1980 року, апліканти вказували як на його велику художню цінність («одне з найкращих свідоцтв поширення Ренесансу на північ від Альп»), так і на культурну (зв'язок з історичним центром Гайдельберга, з його університетом — одним з найперших університетів Європи)[113]. У списку кандидатів за 1985 рік номінація видозмінилася: номінували не тільки замок, а й увесь історичний центр міста[116]. Список за серпень 1993 знову наводив лише замок[117]. У 1996 році номінацію закрили[118], але 1999 року повторно спробували здобути статус, номінуючи як замок, так й історичний центр, знову вказуючи на нього, як на визначний приклад німецького Відродження, як на центр німецького романтизму в XIX столітті, а також як на приклад однієї з перших сучасних консервацій архітектурного об'єкта. Під час голосування у 2007 році, комітет відмовив у статусі Світової спадщини[119], а 2015 року заявка була скасована[120][121]. | — ii, iii, iv, vi | |
 Вальгалла (нім. Walhalla) | — | Донаустауф | 1980—1996 | Побудована як місце слави великих германців. Висувалася як один з найвеличніших німецьких національних пам'ятників, зі стилістичим зв'язком з Античністю та ідейним зв'язком з лицарством зі Середньовіччя[113]. Номінація була наявна в оновленому списку кандидатів 1993 року[114], але відсутня у оновлення за 1996 рік[115]. З 1984 по 1993 кандидатом на включення була не тільки сама Вальгалла, але і долина Дунаю поблизу неї[122]. | — |
1984 року ФРН видала оновлений список кандидатів. Він складався з 52 об'єктів, зокрема успішних у майбутньому об'єктів у Трірі, монастиря у Лорші, острова Райхенау, історичних центрів Бамбергу, Гослару та Регенсбургу, монастиря Маульбронн, ратуші у Бремені, опери у Байроті, торгових кварталів у Гамбурзі, павичевого острова у Берліні разом з палацом Ґлініке (у подальшому складова палаців та парків Постдаму). Решту об'єктів, що не стали спадщиною ЮНЕСКО, перераховані нижче (ані критерії, ані висвітлення унікальності та важливості цих документів ненаведені)[122]:
Вормський собор
1984—1993
Абатство Марії Лаах
1984—1993
Екстернські камені
1984—1996
Брайншвайзький лев
1984—1996
Фрайбурзький собор
1984—1996
Монастир Ебербах
1984—1996
Імператорський пфальц Гельнгаузен
1984—1996
Замок Ельтц
1984—1996
Ратуша в Люнебурзі
1984—1993
Цитадель Шпандау
1984—1996
Абатство Вайнгартен
1984—1996
Монастир Оттобойрен
1984—1993
Замок Вайсенштайн
1984—1996
Палац Німфенбург
1984—1996
Театр у Байроті
1984—1993
Ульмська фортеця
1984—1993
Вулиця Максиміліана в Аузбурзі
1984—1993
Вулиця Людвіга в Мюнхені
1984—1993
Площа Людвіга в Заарбрюкені
1984—1996
Ротенбург-на-Таубері, Нердлінген та Дінкельсбуль
1984—1993
Історичний центр Ландсгуту
1984—1993
Історичний центр Пассау
1984—1993
Історичний центр Вольфенбюттелю
1984—1993
Долина Майнцу між монастирем Банц та Базилікою чотирнадцяти святих
1984—1993
Долина Дунаю біля Вельтенбургу
1984—1993
Артланд — ландшафт з фермами
1984—1993
_01_(bearb_Sp).jpg)
.jpg)
-damir-zg.jpg)
Велика кількість об'єктів у цьому списку не мала глобальної цінності, а тому на прохання ЮНЕСКО 1993 року відбувся перегляд кандидатів. У новому списку серед неуспішних потенційних номінацій з'явилися:
Замок Мюнценбург — 1993—1996
Фортеця Юліх — 1993 —1996
Будинок Гете — 1993—1996
Вежа Гелдерліна — 1993—1996
Церква святого Павла — 1993—1996
Фабрика турбін АЕГ — 1993—1996
Берлінська філармонія 1 1993—1996
Королівська площа в Мюнхені — 1993—1996
Арсенал в Аусбурзі — 1993—1996
Римська вілла з мозаїками у Неннігу — 1993—1996
.jpg)
.jpg)
  Церква Св. Єлизавети Гайдельберг Вальгалла Екстернське каміння Вормський собор Абатство Марії Лаах Брауншвайзький лев Фрайбурзький собор Монастир Ебербах Гельнгаузен Ельтц Люненбурзька ратуша Шпандау Абатство Вайнгартен Абатство Оттобойрен Вайсенштайн |
Примітки
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Німеччині |
- Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Німеччині [Архівовано 27 серпня 2011 у WebCite] (англ.)
- Каталог посилань по Світовій спадщині в Німеччині [Архівовано 1 березня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
🔥 Top keywords: Файл:Pornhub-logo.svgГоловна сторінкаPorno for PyrosБрати КапрановиСпеціальна:ПошукUkr.netНові знанняЛіга чемпіонів УЄФАХ-69Файл:XVideos logo.svgСлобоженко Олександр ОлександровичPornhubЧернігівYouTubeУкраїнаЛунін Андрій ОлексійовичІскандер (ракетний комплекс)Шевченко Тарас ГригоровичATACMSДень працівників пожежної охорониВірастюк Василь ЯрославовичВікторія СпартцАлеппоFacebookГолос УкраїниКиївПетриченко Павло ВікторовичДуров Павло ВалерійовичСексФолаутТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиTelegramНаселення УкраїниГай Юлій ЦезарЛеся УкраїнкаОхлобистін Іван ІвановичOLXДруга світова війнаЗагоризонтний радіолокатор
