Імператор Священної Римської імперії
Імпера́тор Свяще́нної Ри́мської імпе́рії (лат. Imperator Romanus Sacer) — титул виборного монарха Священної Римської імперії. Для зручності першим імператором вважається Карл I Великий, що був коронований папою Левом III у 800 році, як імператор Заходу. Імператори Священної Римської імперії коронувалися папою Римським до XVI століття, а останній імператор — Франц II відрікся в 1806 році, під час Наполеонівських воєн. Слово «Римський» в титулі імператора є вираженням ідеї translatio imperii, згідно з якою імператори Священної Римської імперії були спадкоємцями імператорів Західної, а то і всієї Римської імперії. З 1772 по 1835 рік до повного титулу Імператора Священної Римської імперії серед переліку королівств було додано титул Король Галичини та Володимирії. Офіційна назва — імпера́тор ри́млян (лат. Romanorum Imperator), римський імператор; в німецькій історіографії — римсько-німецький імператор (нім. Römisch-deutscher Kaiser).
| Імператор Священної Римської імперії Romanorum Imperator | |
|---|---|
 | |
 | |
| Стиль | Його Імператорська величність |
| Тип | імператор і emperor of the Occidentd |
| Призначає | Рейхстаг (Священна Римська імперія) |
| Створення | 800 |
| Перший на посаді | Карл I Великий як Імператор Заходу, Оттон I Великий як Імператор Священної Римської імперії |
| Останній на посаді | Франц II |
| Скасовано | 1806 |
Наслідування престолу
Наслідування престолу Священної Римської імперії супроводжувалось великою кількістю особливостей. Імператорський престол, через вибори, був лише частково спадковим. Але часто імператорське звання залишалося довгий час в одній династії, та виборність вимагала від кандидатів робити поступки виборцям (так звані — Wahlkapitulationen, виборні капітуляції). Згідно із Золотою буллою 1356 року імператора обирала Колегія, що складалася з семи осіб (курфюрстів) і призначалася правлячим імператором. Але в 1623 році, під час Тридцятирічної війни, кількість курфюрстів зросла.
Формально обраним міг бути будь-який католик-чоловік.
З 1483 року королями Німеччини (а отже й імператорами Священної Римської імперії) завжди були представники дому Габсбурґів (з короткою перервою у 1742—1745 роках). Постійно, після 1556 року, король вступав на посаду обраного імператора для того, щоб не робити тривалої подорожі до Риму.
Список
Цей перелік включає як коронованих, так і обраних імператорів. Нумерація подається із врахуванням королів Німеччини.
Каролінги
- Карл I Великий (800—814)
- Людовик I Благочестивий (814—840)
- Лотар I (843—855)
- Людовик II (855—875)
- Карл II Лисий (875—877)
- Карл III Товстий (881—887)
Династія Гвідескі
- Гі III Сполетський (891—894)
- Ламберт II Сполетський (894—898)
Каролінги
- Арнульф I Каринтійський (896—899)
- Людовик III Сліпий (903—905)
- Беренгар I (915—924)
Саксонська (Оттоніанська) династія
- Оттон I Великий (962—973)
- Оттон II (973—983)
- Оттон III (996—1002)
- Генріх II (1014—1024)
Салії
.svg)
Суплінбурги
Гогенштауфени
.svg)
Вельфи
Гогенштауфени
Люксембурги
Віттельсбахи
Люксембурги
Габсбурги
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
Віттельсбахи
Лотаринзький дім
.svg)
Див. також
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Імператор Священної Римської імперії |
- Schneidmüller, Bernd. Die Kaiser des Mittelalters. Von Karl dem Großen bis Maximilian I. — München, 2006. ISBN 3-406-53598-4.
- Schneidmüller, Bernd; Weinfurter, Stefan (Hrsg.) Die deutschen Herrscher des Mittelalters. Historische Porträts von Heinrich I. bis Maximilian I. (919—1519). — München, 2003. ISBN 3-406-50958-4.
