Еоцен
| Система/ Період | Відділ/ Епоха | Ярус/ Вік | Вік (млн років) | |
|---|---|---|---|---|
| Неоген, N | Міоцен, N1 | Аквітанський, N1aqt | молодше | |
| Палеоген, Ꝑ | Олігоцен, Ꝑ3 | Хаттський, Ꝑ3h | 23,03 | 27,82 |
| Рюпельський, Ꝑ3r | 27,82 | 33,9 | ||
| Еоцен, Ꝑ2 | Приабонський, Ꝑ2p | 33,9 | 37,8 | |
| Бартонський, Ꝑ2b | 37,8 | 41.2 | ||
| Лютецький, Ꝑ2l | 41,2 | 47,8 | ||
| Іпрський, Ꝑ2i | 47,8 | 56,0 | ||
| Палеоцен, Ꝑ1 | Танетський, Ꝑ1t | 56,0 | 59,2 | |
| Зеландський, Ꝑ1z | 59,2 | 61,6 | ||
| Данський, Ꝑ1d | 61,6 | 66,0 | ||
| Крейда, K | Верхня/Пізня, K2 | Маастрихтський, K2m | древніше | |
| Підрозділи палеогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1]. | ||||
Еоце́нова епо́ха, еоцен (дав.-гр. ἠώς — «світанок» і дав.-гр. καινός — «новий»[2][3]) — середня геологічна епоха палеогенового періоду. Почалася 56,0 і закінчилась 33,9 млн років тому, тривала близько 22 млн років[4]. Змінила палеоцен, змінилась олігоценом. Характеризується розвитком вічнозеленої тропічної рослинності (лаври, мирти, пальми)[2]. Відбулися значні трансгресії морів, моря вкривали Центральну і Південну Європу, Північну Африку, Південну Азію й Північну Америку[2].
Назва «еоцен» уперше була запропонована шотландським геологом Чарлзом Лайєлем в 1833 році. Пізніше, у 1855 році зі складу верхнього еоцену виділили олігоцен, а в 1874 році зі складу нижнього еоцену — палеоцен[3].
Періодизація
Еоценова епоха поділяється на 4 віки[4]:
| Західна Європа | Кримсько-Кавказька система[5] | Вік |
|---|---|---|
| Приабон | Альм | 37,8—33,9 млн років тому |
| Бартон | Бодрак | 41,2—37,8 млн років тому |
| Лютет | Сімферополь | 47,8—41,2 млн років тому |
| Іпр | Бахчисарай | 56,0—47,8 млн років тому |
Перші схеми поділу для усього палеогену були розроблені для Паризького, Бельгійського, Лондонсько-Гемпширського басейнів[6].
Геологія
Відклади, що утворилися протягом еоценової епохи, становлять еоценовий відділ. Відклади еоцену (вапняки, мергелі, глини, пісковики та ін.) поширені в Україні в межах Криму, Карпат, Українського щита, Дніпровсько-Донецької западини й Причорноморської западини[2]. З ними пов'язані родовища нафти (Карпати, Північний Кавказ, Фергана), газу, бурого вугілля (Придніпровський буровугільний басейн, Східний Сибір), каоліну, фосфоритів (Чернігів, Донбас, Тургай), діатомітів (Воронезька антекліза, Західно-Сибірська рівнина), залізних руд (Західно-Сибірська рівнина), будівельних матеріалів тощо[2][3].
Клімат
На початку еоцену клімат залишався теплим і вологим. Приблизно 43 млн років тому, кінець лютету, клімат на Землі став більш прохолодним і сухим.
Приблизно 36 млн років тому наприкінці еоцену почала замерзати Антарктика; її поверхня повільно вкривалася величезним крижаним щитом. Клімат на планеті став більш прохолодним, а рівень води в океанах впав — відбулась значна регресія моря. У різних частинах планети сильно змінився сезонний ритм дощів.
Флора та фауна
На початку еоцену значна частина суші була вкрита непрохідними джунглями. По лісовій підстилці бігали й стрибали примітивні ссавці (крихітний кінь пропалеотерій (Propalaeotherium), лептіктиди (Leptictida) тощо). На деревах жив один з найдавніших приматів — годиноція (Godinotia). В Азії жили амбулоцети (Ambulocetus natans) — примітивні кити, що ще вміли ходити сушею. На суходолі з'явилися перші примітивні носорогові (Rhinocerotidae), тапірові (Tapiridae), хоботні (Proboscidea)[2].
У тропічних морях широко розвинені нумулітіди — великі форамініфери, з'являються кити й сирени (Sirenia)[2][3].
У зв'язку із кліматичними змінами середини еоцену, на значній частині планети масиви джунглів поступилися місцем рідколіссю і рівнинам. Життя на відкритій місцевості сприяло збільшенню розмірів ссавців. Азія стала батьківщиною гігантських бронтотеріїв (Brontotherium) (наприклад, емболотерія (Embolotherium)) і масивних м'ясоїдних звірів (наприклад, ендрюзарх (Andrewsarchus mongoliensis), сягав у довжину 5,5 м[7]). У теплих морях плавали примітивні кити (наприклад, базилозавр (Basilosaurus) і дорудон (Dorudon)), а на узбережжі Африки жили мерітерій (Moeritherium) і химерний арсінотерій (Arsinoitherium).
Багато тварин не змогли пристосуватися до кліматичних змін кінця еоцену, й за кілька мільйонів років п'ята частина всіх видів живих істот на планеті вимерла. Серед вимерлих представників фауни еоцену: дорудон, базилозавр, ентелодон, амбулоцет, ендрюзарх, гієнодон.
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Посилання
- Еоцен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еоцен |
- Карта Землі в епоху еоцену [Архівовано 6 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- PaleoMap Project [Архівовано 14 травня 2012 у WebCite]
- (рос.) «Субтропики» за полярным кругом 53 миллиона лет назад [Архівовано 23 листопада 2012 у WebCite] — стаття про епоху на палеонтологіяному порталі Амонит.ру.
- Еоцен
- PBS Deep Time: Eocene [Архівовано 14 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Eocene Fossils
- Eocene and Oligocene Fossils
- Eocene Primate, Carnegie Museum of Natural History
- Basilosaurus Primitive Eocene Whales
- Basilosaurus — The plesiosaur that wasn't…. [Архівовано 14 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Eocene Whale Origins
