Супутники Юпітера

Вважається, що регулярні супутники Юпітера утворилися з навколопланетного газово-пилового диска, аналогічного протопланетному диску навколо Сонця, з якого утворились планети<r^[3][4]. Вони можуть бути залишками десятка супутників з масами порядку мас галілеєвих супутників, утворених на початку історії Юпітера^[3][5].

Чисельні моделювання показують, що цей навколопланетний диск мав відносно велику масу в будь-який момент часу, і з часом через нього пройшла значна частка (кілька десятків відсотків) маси Юпітера. Утворення нинішніх супутників потребувало б лише 2% маси протопланетного диска^[3]. Таким чином, у ранній історії Юпітера могло існувати кілька поколінь супутників галілеєвої маси. Кожне покоління супутників могло з часом падати на Юпітер через взаємодію з диском, а нові супутники утворювалися з нового матеріалу, захопленого із навколосонячнго диска^[3]. До моменту формування нинішнього (можливо, п’ятого) покоління диск розсіявся настільки, що вже не змушував супутники падати на Юпітер^[5]. Тим не менш, супутники продовжували зазнавати збурень. Іо, Європа та Ганімед потрапили в орбітальний резонанс 1:2:4, і це частково допомогло стабілізувати їхні орбіти. Більша маса Ганімеда означає, що він мігрував всередину швидше, ніж Європа та Іо^[3]. Припливна дисипація енергії в системі Юпітера все ще триває, і Каллісто, ймовірно, потрапить у резонанс приблизно через 1,5 мільярда років, створивши ланцюжок 1:2:4:8^[6].

Вважається, що зовнішні нерегулярні супутники походять від астероїдів, захоплених, коли як навколопланетний диск все ще був достатньо масивним, щоб поглинути більшу частину їхнього імпульсу та таким чином захопити їх на орбіту. Вважається, що багато з них були розбиті механічними навантаженнями під час захоплення або пізнішими зіткненнями з іншими малими тілами, утворивши супутники, які ми бачимо сьогодні^[7].

Візуальні спостереження

Галілео Галілей, спостерігаючи Юпітер у телескоп, побачив деякі з його супутників 1609 року^[8]. До січня 1610 року, за допомогою свого телескопа з 20-кратним збільшенням, він вже побачив всі чотири Галілеєві супутники, а опублікував свої результати в березні 1610 року^[9].

На першість у відкритті супутників претендував також німецький астроном Симон Маріус, який відкрив супутники через день після Галілея, хоча опублікував свою книгу на цю тему лише в 1614 році. Назви супутників Іо, Європа, Ганімед та Каллісто були дані саме Маріусом^[10].

Жодних нових супутників не було виявлено, поки Едвард Барнард не відкрив Амальтею в 1892 році^[11].

Фотографічні та космічні спостереження

На початку і в середині XX століття нові супутники відкривали за телескопічних фотографій на фотопластинки. Гімалія була відкрита в 1904 році^[12], Елара в 1905^[13], Пасіфе в 1908^[14] Сінопа в 1914^[15], Лісітея і Карме в 1938^[16], Ананке в 1951^[17], Леда в 1974^[18].

До того часу, коли космічні зонди «Вояджер» досягли Юпітера, приблизно в 1979 році, вже було відомо тринадцять супутників, не рахуючи Фемісто, який спостерігався в 1975 році^[19], але був втрачений до 2000 року через недостатність спостережних даних. У 1979 році космічний корабель «Вояджер» виявив ще три внутрішні супутники: Метіду, Адрастею та Тебу^[20].

Цифрові телескопічні спостереження

В наступні 20 років після «Вояджерів» нові супутники не спостерігались. Нарешті, в жовтні 1999 року проєкт Spacewatch випадково відкрив Калліррое^[21]. У 1990-х роках телескопи перейшли з фотопластинок на цифрові ПЗЗ-камери, які дозволяли ширококутні огляди неба з безпрецедентною чутливістю та зробили можливими відкриття багатьох нових супутників^[22].

Скотт Шеппард, тогочасний аспірант Девіда Джуїтта, використовуючи ПЗЗ-камери 2,2-метрового телескопа UH88 в обсерваторії Мауна-Кеа та автоматизовані комп’ютерні алгоритми, у листопаді 2000 року відкрив одинадцять нових нерегулярних супутників Юпітера, включаючи раніше втрачену Фемісто^[23]. В наступні роки група Шеппарда і Джуїтта і незалежна від них група Бретта Гладмана, працюючи на телескопі CFHT, виявили десятки нових супутників^[24][25]. В результаті в 2000–2004 роках кількість відомих супутників Юпітера зросла з 17 до 63^[21][26]. Нові супутники були тьмяними і малими, із видимими зоряними величинами 22–23 і діаметрами менше 10 км^[23]. Багато з них не вдалось надійно відстежити, і вони загубилися^[27]. В 2010 році Майк Александерсен, Марина Брозович, Бретт Гладман, Роберт Джейкобсон і Крістіан Вейлет за допомогою CFHT і телескопа Гейла виявили два нові нерегулярні супутники^[28][29][30].

Найбільше супутників Юпітера відкрив Скотт Шеппард, працюючи на телескопі Віктора Бланко й телескопі Субару, іноді у співпраці з Чедвіком Трухільо та Девідом Толеном^[31]. Загалом Шеппард є відкривачем або співвідкривачем понад 70 супутників Юпітера (близько 3/4 всіх відомих супутників). Він зазначає, що він і його команда наразі відстежують ще більше супутників Юпітера, щоб підтвердити їхні орбіти й поки не оголошуючи про відкриття^[32].

Очікується, що в майбутньому будуть відкриті ще багато нерегулярних супутників Юпітера, особливо після початку глибоких оглядів неба обсерваторією Вери Рубін і Космічним телескопом Ненсі Грейс Роман у середині 2020-х років^[33][34].

Галілеєві супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед і Каллісто) були названі Симоном Маріусом незабаром після їх відкриття в 1610 році^[35]. Однак до XX століття ці назви втратили популярність. Натомість в астрономічній літературі згадувалися просто «Юпітер I», «Юпітер II» тощо, або «перший супутник Юпітера», «другий супутник Юпітера» тощо^[35]. Назви Іо, Європа, Ганімед і Каллісто стали популярними в середині XX століття^[36], натомість як решта супутників залишалися без назв і зазвичай нумерувалися римськими цифрами від V до XII^[37][38]. Юпітер V, відкритий у 1892 році, з ініціативи французького астронома Каміля Фламмаріона стали називати Амальтея, хоч ця назва й залишалась неофіційною^[39][40].

Інші супутники позначалися просто римськими цифрами у більшості астрономічних джерел до 1970-х років^[41]. Було висунуто кілька різних пропозицій щодо назв зовнішніх супутників Юпітера, але жодна з них не стала загальновизнаною аж до 1975 року, коли робоча група Міжнародного астрономічного союзу з номенклатури зовнішньої Сонячної системи надала назви супутникам V–XIII^[42] і передбачила формальний процес присвоєння назв майбутнім супутникам, які будуть відкриті в майбутньому^[42]. Супутники стали називати іменами коханок і фаворитів бога Юпітера (Зевса), а з 2004 року - також іменами їхніх нащадків^[39]. Усі супутники Юпітера, починаючи з XXXIV (Евпоріє) і далі, названі на честь нащадків Юпітера чи Зевса^[39], крім LIII (Дія), названої на честь коханки Юпітера. Назви, що в латинській формі запису закінчуються на "a" або "o", використовуються для нерегулярних супутників на проградних орбітах ("o" - для орбіт із великим нахилом), а назви, що закінчуються на "e", використовуються для нерегулярних з ретроградним обертанням^[22]. З відкриттям невеликих супутників кілометрового розміру навколо Юпітера Міжнародний астрономічний союз встановив додаткове обмеження: не присвоювати назв супутникам з абсолютною зоряною величиною більше 18 або діаметром менше 1 км^[43]. Деякі з нещодавно підтверджених супутників не отримали назв^[1].

Деякі астероїди мають ті самі назви, що й супутники Юпітера: 9 Метіда, 38 Леда, 52 Європа, 85 Іо, 113 Амальтея, 239 Адрастея. Ще два астероїди в українській мові мають такі ж назви, що й супутники Юпітера, однак в англійській мові Міжнародний астрономічний союз спеціально встановив для них різне написання: супутник Ганімед (Ganymede) і астероїд 1036 Ганімед (Ganymed), супутник Каллісто (Callisto) та астероїд 204 Каллісто (Kallisto).

Регулярні супутники

Регулярні супутники мають проградні та майже колові орбіти з низьким нахилом і поділяються на дві групи:

• Внутрішні супутники або група Амельтеї: Метіда, Адрастея, Амальтея і Теба. Їхні орбіти дуже близькі до Юпітера. Метіда й Адрастея обертаються по орбіті менше ніж за юпітеріанський день. Амальтея і Теба є відповідно п'ятим і сьомим за розмірами супутниками Юпітера. Спостереження вказують, що принаймні найбільший з внутрішніх супутників, Амальтея, утворився не на теперішній орбіті, а далі від планети, або навіть є захопленим тілом Сонячної системи, яке утворилось окремо від Юпітера^[44]. Чотири внутрішні супутники, а також ряд поки ще невідкритих дрібніших супутників, втрачають речовину з поверхні, поповнюючи кільця Юпітера. Метіда і Адрастея допомагають підтримувати головне кільце Юпітера, а Амальтея і Теба підтримують свої власні слабкі зовнішні кільця^[45][46].

• Основна група або Галілеєві супутники: Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. З радіусами, більшими за радіус будь-якої карликової планети, вони належать до найбільших (за масою) об'єктів Сонячної системи, за винятком Сонця і восьми планет, а Ганімед перевершує за діаметром планету Меркурій. Вони є, відповідно, четвертим, шостим, першим і третім за розмірами природними супутниками в Сонячній системі і сукупно містять у собі 99,997 % усієї маси на орбіті навколо Юпітера. Сам Юпітер у 5000 разів важчий за Галілеєві супутники^{[п 1]}. Іо, Європа і Ганімед знаходяться в орбітальному резонансі 1:2:4. Моделі припускають, що Галілеєві супутники утворилися внаслідок повільної акреції в дископодібній газовопиловій субтуманності, яка існувала в протопланетному диску навколо новоутвореного Юпітера. Процес їхнього утворення тривав до 10 мільйонів років (для Каллісто)^[47]. Вважається, що в Європі, Ганімеді та Каллісто є підповерхневі водні океани^[48][49], а на Іо може бути підповерхневий магматичний океан^[50].

Нерегулярні супутники

Нерегулярні супутники є значно меншими об’єктами з більш віддаленими та ексцентричними орбітами. Вони утворюють групи зі схожими параметрами орбіт (велика піввісь, нахил, ексцентриситет) і складом. Вважається, що це принаймні деякі з цих груп утворились у зіткненнях більших батьківських тіл з астероїдами, захопленими гравітаційним полем Юпітера. Групи отримують назви за іменами найбільших супутників, які в них входять. Розбиття супутників на групи є попереднім, але зазвичай виділяють такі групи^[1][51][52]:

• Проградні супутники:

• Фемісто є внутрішнім нерегулярним супутником і не входить до жодної відомої групи^[1][51].
• Група Гімалії містить супутники з великою піввіссю від 11 до 12 млн. км, нахилом орбіти в діапазоні 27-29° й орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,12-0,21^[53]. Припускають, що група може бути залишком розпаду астероїда з головного поясу астероїдів^[51].
• Група Карпо включає два відомі супутники з дуже високим нахилом орбіти 50° і великими піввісями в межах 16-17 млн. км^[1]. Завдяки своїм дуже великим нахилам ці супутники піддаються гравітаційним збуренням через резонанс Лідова–Козаї, який змушує їхні ексцентриситети та нахили періодично коливатися у відповідності один з одним. Резонанс Лідова-Козаї може значно змінювати орбіти цих супутників: наприклад, ексцентриситет і нахил Карпо можуть коливатися в межах 0,19-0,69 і 44-59° відповідно^[54].
• Валетудо є найдальшим проградним супутником і не входить до жодної відомої групи. Його проградна орбіта перетинається з кількома ретроградними супутниками, що в майбутньому може призвести до зіткнення супутників^[55].

• Ретроградні супутники:

• Група Карме містить супутники з великою піввіссю від 22 до 24 млн. км, з нахилом орбіти в діапазоні від 164 до 166° й орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,25 до 0,28^[53]. Клас дуже однорідний за кольором (світло-червоний) і вважається, що його члени утворилися в результаті подріблення астероїда типу D, можливо, троянця Юпітера^[23].
• Група Ананке містить супутники з порівняно більшим, ніж в інших групах, діапазоном параметрів, для великої півосі понад від 19 до 22 млн. км, нахилами орбіт від 144° і 156° й ексцентриситетом від 0,09 до 0,25^[53]. Більшість членів групи сірі. Вважається, що група сформувалась з уламків астероїда, захопленого гравітацією Юпітера^[23].
• Група Пасіфе досить розсіяна: її члени мають великі півосі від 22 до 25 млн. км, нахили орбіт в діапазоні 141-157° й ексцентриситети в межах 0,23-0,44^[53]. Кольори також досить різноманітні, від червоного до сірого, що може бути результатом зіткнень кількох різних тіл. Інколи Сінопе відносять до групи Пасіфе^[23]. Цей супутник червоний і, зважаючи на різницю в нахилі орбіти, можна стверджувати, що він був захоплений окремо від інших супутників цієї групи^[51]. Пасіфе і Сінопе перебувають у віковому резонансі^[56].

Оцінюється, що в Юпітера повинно бути близько 100 нерегулярних супутників яскравіших за 24 зоряну величину (діаметр понад 1 км)^[23][28]:4 і близько 600 нерегулярних супутників яскравіших за зоряну величину 25,7^[2]:6. Ймовірно, вже відкриті всі нерегулярні супутники яскравіші за зоряну величину 23,2 (діаметр понад 3 км)^[2]:6[28]:4.

Супутники Юпітера перераховані нижче за орбітальним періодом. Товстим шрифтом виділено супутники, достатньо масивні, щоб їхня поверхня набула сферичної форми. Це чотири Галілеєві супутники, розміри яких близькі до розмірів Місяця. Інші супутники набагато менші. Найлегший Галілеїв супутник у понад 7000 разів масивніший за наймасивніший з решти супутників. Нерегулярні проградні супутники заштриховані світло-сірим і помаранчевим кольорами, а ретроградні - жовтим, червоним і темно-сірим.

Орбіти неправильних супутників сильно змінюються протягом короткого періоду часу через сильні планетарні та сонячні збурення^[54], тому бажано використовувати власні орбітальні елементи, усереднені за певний період часу. Власні орбітальні елементи неправильних супутників, перелічені тут, усереднені за період 400 років. Вони можуть сильно відрізнятися від оскулюючих орбітальних елементів, наведених в інших джерелах^[53]. Для нещодавно відкритих неправильних супутників, для яких поки що немає опублікованих власних елементів, надані неточні оскулюючі орбітальні елементи. Вони виділеними курсивом, щоб відрізнити їх від неправильних супутників з власними орбітальними елементами. Власні орбітальні елементи неправильних супутників наведено на епоху 1 січня 2000 року^[53].

За деякими неправильними супутниками спостерігали лише короткий час протягом року або двох, але їхні орбіти відомі достатньо точно, щоб вони вже не були втрачені через неточність їхніх орбіт^[54][1].

Номер [note 1]	Назва	Зображення	Абс. зор. величина[57]	Діаметр (км)[1][note 2]	Маса (× 1016 кг)[58][note 3]	Велика піввісь (км)[53]	Період обертання (д) [53][note 4]	Нахил орбіти (°)[53]	Ексцентриситет [1]	Рік відкриття[24]	Рік оголошення	Відкривач[39][24]	Група
16 !XVI	Метіда		10.5	43 (60 × 40 × 34)	3.6 !≈ 3.6	128000	0.2948 !+0.2948 (+7h 04m 29s)	0.060	0.0002	1979	1980	Synnott (Вояджер-1)	Внутрішній
15 !XV	Адрастея		12.0	16.4 !16.4 (20 × 16 × 14)	0.20 !≈ 0.20	129000	0.2983 !+0.2983 (+7h 09m 30s)	0.030	0.0015	1979	1979	Джевіт (Вояджер-2)	Внутрішній
05 !V	Амальтея		7.1	167 !167 (250 × 146 × 128)	208	181400	0.4999 !+0.4999 (+11h 59m 53s)	0.374	0.0032	1892	1892	Барнард	Внутрішній
14 !XIV	Теба		9.0	98.6 !98.6 (116 × 98 × 84)	43 !≈ 43	221900	0.6761 !+0.6761 (+16h 13m 35s)	1.076	0.0175	1979	1980	Synnott (Вояджер-1)	Внутрішній
01 !I	Іо		-1.7	3643.2 (3660 × 3637 × 3631)	8931900	421800	1.7627 !+1.7627 (+1d 18h 18m 20s)	0.050[59]	0.0041	1610	1610	Галілей	Галілеїв
02 !II	Європа		-1.4	3121.6	4799800	671100	3.5255 !+3.5255 (+3d 12h 36m 40s)	0.470[59]	0.0090	1610	1610	Галілей	Галілеїв
03 !III	Ганімед		-2.1	5268.2	14819000	1070400	7.1556 !+7.1556	0.200[59]	0.0013	1610	1610	Галілей	Галілеїв
04 !IV	Каллісто		-1.2	4820.6	10759000	1882700	016.690 !+16.690	0.192[59]	0.0074	1610	1610	Галілей	Галілеїв
18 !XVIII	Фемісто		13.3	9 !≈ 9	0.038 !≈ 0.038	7398500	130.03 !+130.03	43.8	0.340	1975/2000	1975	Kowal & Roemer/ Шепард та ін.	Themisto
13 !XIII	Леда		12.7	21.5	0.52 !≈ 0.52	11146400	240.93 !+240.93	28.6	0.162	1974	1974	Kowal	Гімалія
71 !LXXI	Ерса		16.0	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	11401000	249.23 !+249.23	29.1	0.116	2018	2018	Шепард	Гімалія
L !	S/2018 J 2		16.5	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	11419700	249.92 !+249.92	28.3	0.152	2018	2022	Шепард	Гімалія
06 !VI	Гімалія		8.0	139.6 (150 × 120)	420	11440600	250.56 !+250.56	28.1	0.160	1904	1905	Perrine	Гімалія
65 !LXV	Пандія		16.2	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	11481000	251.91 !+251.91	29.0	0.179	2017	2018	Шепард	Гімалія
10 !X	Лісітея		11.2	42.2	3.9 !≈ 3.9	11700800	259.20 !+259.20	27.2	0.117	1938	1938	Nicholson	Гімалія
07 !VII	Елара		9.7	79.9	27 !≈ 27	11712300	259.64 !+259.64	27.9	0.211	1905	1905	Perrine	Гімалія
I !	S/2011 J 3		16.3	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	11716800	259.84 !+259.84	27.6	0.192	2011	2022	Шепард	Гімалія
53 !LIII	Дія		16.1	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	12260300	278.21 !+278.21	29.0	0.232	2000	2001	Шепард та ін.	Гімалія
N !	S/2018 J 4		16.7	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	16328500	427.63 !+427.63	50.2	0.177	2018	2023	Шепард	Карпо
46 !XLVI	Карпо		16.2	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	17042300	456.29 !+456.29	53.2	0.416	2003	2003	Шепард	Карпо
62 !LXII	Валетудо		17.0	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	18694200	527.61 !+527.61	34.5	0.217	2016	2018	Шепард	Валетудо
34 !XXXIV	Евпоріє		16.3	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	19265800	550.69 !−550.69	145.7	0.148	2001	2002	Шепард та ін.	Ананке
55 !LV	S/2003 J 18		16.4	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20336300	598.12 !−598.12	145.3	0.090	2003	2003	Gladman	Ананке
60 !LX	Евфеме		16.6	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20768600	617.73 !−617.73	148.0	0.241	2003	2003	Шепард	Ананке
Q !	S/2021 J 3		17.2	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20776700	618.33 !−618.33	147.9	0.239	2021	2023	Шепард	Ананке
52 !LII	S/2010 J 2		17.4	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	20793000	618.84 !−618.84	148.1	0.248	2010	2011	Veillet	Ананке
54 !LIV	S/2016 J 1		17.0	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	20802600	618.49 !−618.49	144.7	0.232	2016	2017	Шепард	Ананке
40 !XL	Мнеме		16.3	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20821000	620.07 !−620.07	148.0	0.247	2003	2003	Шепард & Gladman	Ананке
33 !XXXIII	Еванте		16.4	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	20827000	620.44 !−620.44	148.0	0.239	2001	2002	Шепард та ін.	Ананке
F !	S/2003 J 16		16.3	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20882600	622.88 !−622.88	148.0	0.243	2003	2003	Gladman	Ананке
22 !XXII	Гарпаліке		15.9	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	20892100	623.32 !−623.32	147.7	0.232	2000	2001	Шепард та ін.	Ананке
35 !XXXV	Ортозіє		16.6	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20901000	622.59 !−622.59	144.3	0.299	2001	2002	Шепард та ін.	Ананке
45 !XLV	Геліке		16.0	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	20915700	626.33 !−626.33	154.4	0.153	2003	2003	Шепард	Ананке
P !	S/2021 J 2		17.3	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	20926600	625.14 !−625.14	148.1	0.242	2021	2023	Шепард	Ананке
27 !XXVII	Праксідіке		14.9	7	0.018 !≈ 0.018	20935400	625.39 !−625.39	148.3	0.246	2000	2001	Шепард та ін.	Ананке
64 !LXIV	S/2017 J 3		16.5	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20941000	625.60 !−625.60	147.9	0.231	2017	2018	Шепард	Ананке
O !	S/2021 J 1		17.3	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	20954700	627.14 !−627.14	150.5	0.228	2021	2023	Шепард	Ананке
E !	S/2003 J 12		17.0	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	20963100	627.24 !−627.24	150.0	0.235	2003	2003	Шепард	Ананке
68 !LXVIII	S/2017 J 7		16.6	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20964800	626.56 !−626.56	147.3	0.233	2017	2018	Шепард	Ананке
42 !XLII	Тельксіное		16.3	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20976000	628.03 !−628.03	150.6	0.228	2003	2004	Шепард & Gladman et al.	Ананке
29 !XXIX	Тіоне		15.8	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	20978000	627.18 !−627.18	147.5	0.233	2001	2002	Шепард та ін.	Ананке
A !	S/2003 J 2		16.7	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	20997700	628.79 !−628.79	150.2	0.225	2003	2003	Шепард	Ананке
12 !XII	Ананке		11.7	29.1	1.3 !≈ 1.3	21034500	629.79 !−629.79	147.6	0.237	1951	1951	Nicholson	Ананке
W !	S/2022 J 3		17.4	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	21047700	630.67 !−630.67	148.2	0.249	2022	2023	Шепард	Ананке
24 !XXIV	Іокасте		15.5	5 !≈ 5	0.0065 !≈ 0.0065	21066700	631.59 !−631.59	148.8	0.227	2000	2001	Шепард та ін.	Ананке
30 !XXX	Герміппе		15.5	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	21108500	633.90 !−633.90	150.2	0.219	2001	2002	Шепард та ін.	Ананке
70 !LXX	S/2017 J 9		16.2	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	21768700	666.11 !−666.11	155.5	0.200	2017	2018	Шепард	Ананке
58 !LVIII	Філофросіне		16.7	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	22604600	702.54 !−702.54	146.3	0.229	2003	2003	Шепард	Пасіфе
J !	S/2016 J 3		16.7	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	22719300	713.64 !−713.64	164.6	0.251	2016	2023	Шепард	Карме
U !	S/2022 J 1		17.0	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	22725200	738.33 !−738.33	164.5	0.257	2022	2023	Шепард	Карме
38 !XXXVIII	Пазітеє		16.8	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	22846700	719.47 !−719.47	164.6	0.270	2001	2002	Шепард та ін.	Карме
69 !LXIX	S/2017 J 8		17.1	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	22849500	719.76 !−719.76	164.8	0.255	2017	2018	Шепард	Карме
T !	S/2021 J 6		17.3	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	22870300	720.97 !−720.97	164.9	0.271	2021	2023	Шепард та ін.	Карме
H !	S/2003 J 24		16.6	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	22887400	721.60 !−721.60	164.5	0.259	2003	2021	Шепард та ін.	Карме
32 !XXXII	Еврідоме		16.2	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	22899000	717.31 !−717.31	149.1	0.294	2001	2002	Шепард та ін.	Пасіфе
56 !LVI	S/2011 J 2		16.8	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	22909200	718.32 !−718.32	151.9	0.355	2011	2012	Шепард	Пасіфе
B !	S/2003 J 4		16.7	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	22926500	718.10 !−718.10	148.2	0.328	2003	2003	Шепард	Пасіфе
21 !XXI	Халдене		16.0	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	22930500	723.71 !−723.71	164.7	0.265	2000	2001	Шепард та ін.	Карме
63 !LXIII	S/2017 J 2		16.4	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	22953200	724.71 !−724.71	164.5	0.272	2017	2018	Шепард	Карме
26 !XXVI	Ісоное		16.0	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	22981300	726.27 !−726.27	164.8	0.249	2000	2001	Шепард та ін.	Карме
V !	S/2022 J 2		17.6	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	23013800	781.56 !−781.56	164.7	0.265	2022	2023	Шепард	Карме
R !	S/2021 J 4		17.4	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	23019700	728.28 !−728.28	164.6	0.265	2021	2023	Шепард	Карме
44 !XLIV	Калліхоре		16.3	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23021800	728.26 !−728.26	164.8	0.252	2003	2003	Шепард	Карме
25 !XXV	Еріноме		16.0	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	23032900	728.48 !−728.48	164.4	0.276	2000	2001	Шепард та ін.	Карме
37 !XXXVII	Кале		16.3	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23052600	729.64 !−729.64	164.6	0.262	2001	2002	Шепард та ін.	Карме
57 !LVII	Ейрене		15.8	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	23055800	729.84 !−729.84	164.6	0.258	2003	2003	Шепард	Карме
31 !XXXI	Етне		16.0	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	23064400	730.10 !−730.10	164.6	0.277	2001	2002	Шепард та ін.	Карме
47 !XLVII	Евкеладе		16.0	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	23067400	730.30 !−730.30	164.6	0.277	2003	2003	Шепард	Карме
43 !XLIII	Архе		16.2	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	23097800	731.88 !−731.88	164.6	0.261	2002	2002	Шепард	Карме
20 !XX	Тайгете		15.6	5 !≈ 5	0.0065 !≈ 0.0065	23108000	732.45 !−732.45	164.7	0.253	2000	2001	Шепард та ін.	Карме
K !	S/2016 J 4		17.3	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	23113800	727.01 !−727.01	147.1	0.294	2016	2023	Шепард	Пасіфе
72 !LXXII	S/2011 J 1		16.7	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23124500	733.21 !−733.21	164.6	0.271	2011	2012	Шепард	Карме
11 !XI	Карме		10.6	46.7	5.3 !≈ 5.3	23144400	734.19 !−734.19	164.6	0.256	1938	1938	Nicholson	Карме
50 !L	Герсе		16.5	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23150500	734.52 !−734.52	164.4	0.262	2003	2003	Gladman et al.	Карме
61 !LXI	S/2003 J 19		16.6	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23156400	734.78 !−734.78	164.7	0.265	2003	2003	Gladman	Карме
51 !LI	S/2010 J 1		16.5	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23189800	736.51 !−736.51	164.5	0.252	2010	2011	Jacobson et al.	Карме
C !	S/2003 J 9		16.9	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	23199400	736.86 !−736.86	164.8	0.263	2003	2003	Шепард	Карме
66 !LXVI	S/2017 J 5		16.5	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23206200	737.28 !−737.28	164.8	0.257	2017	2018	Шепард	Карме
67 !LXVII	S/2017 J 6		16.6	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23245300	733.99 !−733.99	149.7	0.336	2017	2018	Шепард	Пасіфе
23 !XXIII	Каліке		15.4	6.9	0.017000 !≈ 0.017	23302600	742.02 !−742.02	164.8	0.260	2000	2001	Шепард та ін.	Карме
39 !XXXIX	Гегемоне		15.9	3 !≈ 3	0.0014 !≈ 0.0014	23348700	739.81 !−739.81	152.6	0.358	2003	2003	Шепард	Пасіфе
M !	S/2018 J 3		17.3	1 !≈ 1	0.000052 !≈ 0.000052	23400300	747.02 !−747.02	164.9	0.268	2018	2023	Шепард	Карме
S !	S/2021 J 5		16.8	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23414600	747.74 !−747.74	164.9	0.272	2021	2023	Шепард та ін.	Карме
08 !VIII	Пасіфе		10.1	57.8	10 !≈ 10	23468200	743.61 !−743.61	148.4	0.412	1908	1908	Melotte	Пасіфе
36 !XXXVI	Спонде		16.7	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23543300	748.29 !−748.29	149.3	0.322	2001	2002	Шепард та ін.	Пасіфе
D !	S/2003 J 10		16.9	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23576300	755.43 !−755.43	164.4	0.264	2003	2003	Шепард	Карме
19 !XIX	Мегакліте		15.0	5 !≈ 5	0.0065 !≈ 0.0065	23644600	752.86 !−752.86	149.8	0.421	2000	2001	Шепард та ін.	Пасіфе
48 !XLVIII	Кіллене		16.3	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23654700	751.97 !−751.97	146.8	0.419	2003	2003	Шепард	Пасіфе
09 !IX	Сінопе		11.1	35	2.2 !≈ 2.2	23683900	758.85 !−758.85	157.3	0.264	1914	1914	Nicholson	Пасіфе
59 !LIX	S/2017 J 1		16.8	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23744800	756.41 !−756.41	145.8	0.328	2017	2017	Шепард	Пасіфе
41 !XLI	Аойде		15.6	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	23778200	761.42 !−761.42	155.7	0.436	2003	2003	Шепард	Пасіфе
28 !XXVIII	Автоное		15.5	4 !≈ 4	0.0034 !≈ 0.0034	23792500	761.00 !−761.00	150.8	0.330	2001	2002	Шепард та ін.	Пасіфе
17 !XVII	Калліррое		14.0	9.6	0.046 !≈ 0.046	23795500	758.87 !−758.87	145.1	0.297	1999	2000	Scotti et al.	Пасіфе
G !	S/2003 J 23		16.6	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	23829300	760.00 !−760.00	144.7	0.313	2003	2004	Шепард	Пасіфе
49 !XLIX	Коре		16.6	2 !≈ 2	0.00042 !≈ 0.00042	24205200	776.76 !−776.76	141.5	0.328	2003	2003	Шепард	Пасіфе

• Колонізація супутників Юпітера
• Супутники Сатурна
• Супутники Урана
• Супутники Нептуна
• Троянські астероїди Юпітера

• Супутники Юпітера [Архівовано 12 січня 2006 у Wayback Machine.].