Супутники Юпітера
Станом на 5 лютого 2024 року відомо 95 супутників Юпітера з підтвердженими орбітами. Це число не включає ані численні мінісупутники метрового розміру, утворені з внутрішніх супутників Юпітера, ані сотні можливих зовнішніх неправильних супутників кілометрового розміру, які лише на короткий час були зафіксовані телескопами[1]. Наймасивнішими супутниками є чотири Галілеєві супутники: Іо, Європа, Ганімед і Каллісто, які були незалежно відкриті в 1610 році Галілео Галілеєм і Симоном Маріусом і стали першими відкритими супутниками у інших планет Сонячної системи. Значно пізніше, починаючи з 1892 року, були виявлені десятки набагато менших супутників Юпітера, які отримали імена коханок (або інших сексуальних партнерів) або дочок римського бога Юпітера або його грецького еквівалента Зевса. Галілеєві супутники є найбільшими та наймасивнішими об’єктами, що обертаються навколо Юпітера, а решта 91 відомий супутник і кільця разом узяті складають лише 0,003% від загальної маси тіл на орбітах навколо Юпітера.
З супутників Юпітера вісім є регулярними супутниками з проградними та майже круговими орбітами, які не дуже нахилені відносно екваторіальної площини Юпітера. Галілеєві супутники мають майже сферичну форму через свою велику масу, і їх можна було б вважати планетами, якби вони оберталися навколо Сонця. Інші чотири регулярні супутники, відомі як внутрішні супутники, набагато менші та ближчі до Юпітера; вони служать джерелами пилу, з якого утворюються кільця Юпітера. Решта супутників Юпітера є зовнішніми нерегулярними супутниками, проградні й ретроградні орбіти яких розташовані набагато далі від Юпітера і мають високі нахили та ексцентриситети. Найбільші з цих супутників, ймовірно, є астероїдами, захопленими гравітацією Юпітера. Очікується, що Юпітер має близько 100 нерегулярних супутників, розміром понад 1 км[2]. З 87 відомих нерегулярних супутників Юпітера 38 ще не отримали офіційної назви.
Фізичні та орбітальні характеристики супутників дуже різні. Діаметри чотирьох Галілеєвих супутників перевищують 3100 км, а найбільший з них, Ганімед, є дев'ятим за величиною об'єктом у Сонячній системі після Сонця та семи планет, - він навіть більший за Меркурій. Усі інші супутники окрім Галілеєвих мають діаметри менші 250 км, причому більшість ледь перевищує 5 км. Форми їхніх орбіт коливаються від майже ідеально кругових до дуже ексцентричних та сильно нахилених, і багато з них обертаються в напрямку, протилежному до обертання Юпітера (ретроградний рух). Періоди обертання коливаються від семи годин (швидше, ніж обертання Юпітера навколо своєї осі) до майже трьох земних років.
Походження та еволюція
Вважається, що регулярні супутники Юпітера утворилися з навколопланетного газово-пилового диска, аналогічного протопланетному диску навколо Сонця, з якого утворились планети<r[3][4]. Вони можуть бути залишками десятка супутників з масами порядку мас галілеєвих супутників, утворених на початку історії Юпітера[3][5].
Чисельні моделювання показують, що цей навколопланетний диск мав відносно велику масу в будь-який момент часу, і з часом через нього пройшла значна частка (кілька десятків відсотків) маси Юпітера. Утворення нинішніх супутників потребувало б лише 2% маси протопланетного диска[3]. Таким чином, у ранній історії Юпітера могло існувати кілька поколінь супутників галілеєвої маси. Кожне покоління супутників могло з часом падати на Юпітер через взаємодію з диском, а нові супутники утворювалися з нового матеріалу, захопленого із навколосонячнго диска[3]. До моменту формування нинішнього (можливо, п’ятого) покоління диск розсіявся настільки, що вже не змушував супутники падати на Юпітер[5]. Тим не менш, супутники продовжували зазнавати збурень. Іо, Європа та Ганімед потрапили в орбітальний резонанс 1:2:4, і це частково допомогло стабілізувати їхні орбіти. Більша маса Ганімеда означає, що він мігрував всередину швидше, ніж Європа та Іо[3]. Припливна дисипація енергії в системі Юпітера все ще триває, і Каллісто, ймовірно, потрапить у резонанс приблизно через 1,5 мільярда років, створивши ланцюжок 1:2:4:8[6].
Вважається, що зовнішні нерегулярні супутники походять від астероїдів, захоплених, коли як навколопланетний диск все ще був достатньо масивним, щоб поглинути більшу частину їхнього імпульсу та таким чином захопити їх на орбіту. Вважається, що багато з них були розбиті механічними навантаженнями під час захоплення або пізнішими зіткненнями з іншими малими тілами, утворивши супутники, які ми бачимо сьогодні[7].
Історія. Загальний опис
Візуальні спостереження
Галілео Галілей, спостерігаючи Юпітер у телескоп, побачив деякі з його супутників 1609 року[8]. До січня 1610 року, за допомогою свого телескопа з 20-кратним збільшенням, він вже побачив всі чотири Галілеєві супутники, а опублікував свої результати в березні 1610 року[9].
На першість у відкритті супутників претендував також німецький астроном Симон Маріус, який відкрив супутники через день після Галілея, хоча опублікував свою книгу на цю тему лише в 1614 році. Назви супутників Іо, Європа, Ганімед та Каллісто були дані саме Маріусом[10].
Жодних нових супутників не було виявлено, поки Едвард Барнард не відкрив Амальтею в 1892 році[11].
Фотографічні та космічні спостереження
На початку і в середині XX століття нові супутники відкривали за телескопічних фотографій на фотопластинки. Гімалія була відкрита в 1904 році[12], Елара в 1905[13], Пасіфе в 1908[14] Сінопа в 1914[15], Лісітея і Карме в 1938[16], Ананке в 1951[17], Леда в 1974[18].
До того часу, коли космічні зонди «Вояджер» досягли Юпітера, приблизно в 1979 році, вже було відомо тринадцять супутників, не рахуючи Фемісто, який спостерігався в 1975 році[19], але був втрачений до 2000 року через недостатність спостережних даних. У 1979 році космічний корабель «Вояджер» виявив ще три внутрішні супутники: Метіду, Адрастею та Тебу[20].
Цифрові телескопічні спостереження
В наступні 20 років після «Вояджерів» нові супутники не спостерігались. Нарешті, в жовтні 1999 року проєкт Spacewatch випадково відкрив Калліррое[21]. У 1990-х роках телескопи перейшли з фотопластинок на цифрові ПЗЗ-камери, які дозволяли ширококутні огляди неба з безпрецедентною чутливістю та зробили можливими відкриття багатьох нових супутників[22].
Скотт Шеппард, тогочасний аспірант Девіда Джуїтта, використовуючи ПЗЗ-камери 2,2-метрового телескопа UH88 в обсерваторії Мауна-Кеа та автоматизовані комп’ютерні алгоритми, у листопаді 2000 року відкрив одинадцять нових нерегулярних супутників Юпітера, включаючи раніше втрачену Фемісто[23]. В наступні роки група Шеппарда і Джуїтта і незалежна від них група Бретта Гладмана, працюючи на телескопі CFHT, виявили десятки нових супутників[24][25]. В результаті в 2000–2004 роках кількість відомих супутників Юпітера зросла з 17 до 63[21][26]. Нові супутники були тьмяними і малими, із видимими зоряними величинами 22–23 і діаметрами менше 10 км[23]. Багато з них не вдалось надійно відстежити, і вони загубилися[27]. В 2010 році Майк Александерсен, Марина Брозович, Бретт Гладман, Роберт Джейкобсон і Крістіан Вейлет за допомогою CFHT і телескопа Гейла виявили два нові нерегулярні супутники[28][29][30].
Найбільше супутників Юпітера відкрив Скотт Шеппард, працюючи на телескопі Віктора Бланко й телескопі Субару, іноді у співпраці з Чедвіком Трухільо та Девідом Толеном[31]. Загалом Шеппард є відкривачем або співвідкривачем понад 70 супутників Юпітера (близько 3/4 всіх відомих супутників). Він зазначає, що він і його команда наразі відстежують ще більше супутників Юпітера, щоб підтвердити їхні орбіти й поки не оголошуючи про відкриття[32].
Очікується, що в майбутньому будуть відкриті ще багато нерегулярних супутників Юпітера, особливо після початку глибоких оглядів неба обсерваторією Вери Рубін і Космічним телескопом Ненсі Грейс Роман у середині 2020-х років[33][34].
Назви
Галілеєві супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед і Каллісто) були названі Симоном Маріусом незабаром після їх відкриття в 1610 році[35]. Однак до XX століття ці назви втратили популярність. Натомість в астрономічній літературі згадувалися просто «Юпітер I», «Юпітер II» тощо, або «перший супутник Юпітера», «другий супутник Юпітера» тощо[35]. Назви Іо, Європа, Ганімед і Каллісто стали популярними в середині XX століття[36], натомість як решта супутників залишалися без назв і зазвичай нумерувалися римськими цифрами від V до XII[37][38]. Юпітер V, відкритий у 1892 році, з ініціативи французького астронома Каміля Фламмаріона стали називати Амальтея, хоч ця назва й залишалась неофіційною[39][40].
Інші супутники позначалися просто римськими цифрами у більшості астрономічних джерел до 1970-х років[41]. Було висунуто кілька різних пропозицій щодо назв зовнішніх супутників Юпітера, але жодна з них не стала загальновизнаною аж до 1975 року, коли робоча група Міжнародного астрономічного союзу з номенклатури зовнішньої Сонячної системи надала назви супутникам V–XIII[42] і передбачила формальний процес присвоєння назв майбутнім супутникам, які будуть відкриті в майбутньому[42]. Супутники стали називати іменами коханок і фаворитів бога Юпітера (Зевса), а з 2004 року - також іменами їхніх нащадків[39]. Усі супутники Юпітера, починаючи з XXXIV (Евпоріє) і далі, названі на честь нащадків Юпітера чи Зевса[39], крім LIII (Дія), названої на честь коханки Юпітера. Назви, що в латинській формі запису закінчуються на "a" або "o", використовуються для нерегулярних супутників на проградних орбітах ("o" - для орбіт із великим нахилом), а назви, що закінчуються на "e", використовуються для нерегулярних з ретроградним обертанням[22]. З відкриттям невеликих супутників кілометрового розміру навколо Юпітера Міжнародний астрономічний союз встановив додаткове обмеження: не присвоювати назв супутникам з абсолютною зоряною величиною більше 18 або діаметром менше 1 км[43]. Деякі з нещодавно підтверджених супутників не отримали назв[1].
Деякі астероїди мають ті самі назви, що й супутники Юпітера: 9 Метіда, 38 Леда, 52 Європа, 85 Іо, 113 Амальтея, 239 Адрастея. Ще два астероїди в українській мові мають такі ж назви, що й супутники Юпітера, однак в англійській мові Міжнародний астрономічний союз спеціально встановив для них різне написання: супутник Ганімед (Ganymede) і астероїд 1036 Ганімед (Ganymed), супутник Каллісто (Callisto) та астероїд 204 Каллісто (Kallisto).
Групи
Регулярні супутники
Регулярні супутники мають проградні та майже колові орбіти з низьким нахилом і поділяються на дві групи:
- Внутрішні супутники або група Амельтеї: Метіда, Адрастея, Амальтея і Теба. Їхні орбіти дуже близькі до Юпітера. Метіда й Адрастея обертаються по орбіті менше ніж за юпітеріанський день. Амальтея і Теба є відповідно п'ятим і сьомим за розмірами супутниками Юпітера. Спостереження вказують, що принаймні найбільший з внутрішніх супутників, Амальтея, утворився не на теперішній орбіті, а далі від планети, або навіть є захопленим тілом Сонячної системи, яке утворилось окремо від Юпітера[44]. Чотири внутрішні супутники, а також ряд поки ще невідкритих дрібніших супутників, втрачають речовину з поверхні, поповнюючи кільця Юпітера. Метіда і Адрастея допомагають підтримувати головне кільце Юпітера, а Амальтея і Теба підтримують свої власні слабкі зовнішні кільця[45][46].
- Основна група або Галілеєві супутники: Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. З радіусами, більшими за радіус будь-якої карликової планети, вони належать до найбільших (за масою) об'єктів Сонячної системи, за винятком Сонця і восьми планет, а Ганімед перевершує за діаметром планету Меркурій. Вони є, відповідно, четвертим, шостим, першим і третім за розмірами природними супутниками в Сонячній системі і сукупно містять у собі 99,997 % усієї маси на орбіті навколо Юпітера. Сам Юпітер у 5000 разів важчий за Галілеєві супутники[п 1]. Іо, Європа і Ганімед знаходяться в орбітальному резонансі 1:2:4. Моделі припускають, що Галілеєві супутники утворилися внаслідок повільної акреції в дископодібній газовопиловій субтуманності, яка існувала в протопланетному диску навколо новоутвореного Юпітера. Процес їхнього утворення тривав до 10 мільйонів років (для Каллісто)[47]. Вважається, що в Європі, Ганімеді та Каллісто є підповерхневі водні океани[48][49], а на Іо може бути підповерхневий магматичний океан[50].
Нерегулярні супутники
Нерегулярні супутники є значно меншими об’єктами з більш віддаленими та ексцентричними орбітами. Вони утворюють групи зі схожими параметрами орбіт (велика піввісь, нахил, ексцентриситет) і складом. Вважається, що це принаймні деякі з цих груп утворились у зіткненнях більших батьківських тіл з астероїдами, захопленими гравітаційним полем Юпітера. Групи отримують назви за іменами найбільших супутників, які в них входять. Розбиття супутників на групи є попереднім, але зазвичай виділяють такі групи[1][51][52]:
- Проградні супутники:
- Фемісто є внутрішнім нерегулярним супутником і не входить до жодної відомої групи[1][51].
- Група Гімалії містить супутники з великою піввіссю від 11 до 12 млн. км, нахилом орбіти в діапазоні 27-29° й орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,12-0,21[53]. Припускають, що група може бути залишком розпаду астероїда з головного поясу астероїдів[51].
- Група Карпо включає два відомі супутники з дуже високим нахилом орбіти 50° і великими піввісями в межах 16-17 млн. км[1]. Завдяки своїм дуже великим нахилам ці супутники піддаються гравітаційним збуренням через резонанс Лідова–Козаї, який змушує їхні ексцентриситети та нахили періодично коливатися у відповідності один з одним. Резонанс Лідова-Козаї може значно змінювати орбіти цих супутників: наприклад, ексцентриситет і нахил Карпо можуть коливатися в межах 0,19-0,69 і 44-59° відповідно[54].
- Валетудо є найдальшим проградним супутником і не входить до жодної відомої групи. Його проградна орбіта перетинається з кількома ретроградними супутниками, що в майбутньому може призвести до зіткнення супутників[55].
- Ретроградні супутники:
- Група Карме містить супутники з великою піввіссю від 22 до 24 млн. км, з нахилом орбіти в діапазоні від 164 до 166° й орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,25 до 0,28[53]. Клас дуже однорідний за кольором (світло-червоний) і вважається, що його члени утворилися в результаті подріблення астероїда типу D, можливо, троянця Юпітера[23].
- Група Ананке містить супутники з порівняно більшим, ніж в інших групах, діапазоном параметрів, для великої півосі понад від 19 до 22 млн. км, нахилами орбіт від 144° і 156° й ексцентриситетом від 0,09 до 0,25[53]. Більшість членів групи сірі. Вважається, що група сформувалась з уламків астероїда, захопленого гравітацією Юпітера[23].
- Група Пасіфе досить розсіяна: її члени мають великі півосі від 22 до 25 млн. км, нахили орбіт в діапазоні 141-157° й ексцентриситети в межах 0,23-0,44[53]. Кольори також досить різноманітні, від червоного до сірого, що може бути результатом зіткнень кількох різних тіл. Інколи Сінопе відносять до групи Пасіфе[23]. Цей супутник червоний і, зважаючи на різницю в нахилі орбіти, можна стверджувати, що він був захоплений окремо від інших супутників цієї групи[51]. Пасіфе і Сінопе перебувають у віковому резонансі[56].
Оцінюється, що в Юпітера повинно бути близько 100 нерегулярних супутників яскравіших за 24 зоряну величину (діаметр понад 1 км)[23][28] і близько 600 нерегулярних супутників яскравіших за зоряну величину 25,7[2] . Ймовірно, вже відкриті всі нерегулярні супутники яскравіші за зоряну величину 23,2 (діаметр понад 3 км)[2][28] .
Список
Супутники Юпітера перераховані нижче за орбітальним періодом. Товстим шрифтом виділено супутники, достатньо масивні, щоб їхня поверхня набула сферичної форми. Це чотири Галілеєві супутники, розміри яких близькі до розмірів Місяця. Інші супутники набагато менші. Найлегший Галілеїв супутник у понад 7000 разів масивніший за наймасивніший з решти супутників. Нерегулярні проградні супутники заштриховані світло-сірим і помаранчевим кольорами, а ретроградні - жовтим, червоним і темно-сірим.
Орбіти неправильних супутників сильно змінюються протягом короткого періоду часу через сильні планетарні та сонячні збурення[54], тому бажано використовувати власні орбітальні елементи, усереднені за певний період часу. Власні орбітальні елементи неправильних супутників, перелічені тут, усереднені за період 400 років. Вони можуть сильно відрізнятися від оскулюючих орбітальних елементів, наведених в інших джерелах[53]. Для нещодавно відкритих неправильних супутників, для яких поки що немає опублікованих власних елементів, надані неточні оскулюючі орбітальні елементи. Вони виділеними курсивом, щоб відрізнити їх від неправильних супутників з власними орбітальними елементами. Власні орбітальні елементи неправильних супутників наведено на епоху 1 січня 2000 року[53].
За деякими неправильними супутниками спостерігали лише короткий час протягом року або двох, але їхні орбіти відомі достатньо точно, щоб вони вже не були втрачені через неточність їхніх орбіт[54][1].
Позначення | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Внутрішні супутники | Галілеєві супутники | Група Фемісто | Група Гімалії | Група Карпо | Група Валетудо | Група Ананке | Група Карме | Група Пасіфе |
Номер [note 1] | Назва | Зображення | Абс. зор. величина[57] | Діаметр (км)[1][note 2] | Маса (× 1016 кг)[58][note 3] | Велика піввісь (км)[53] | Період обертання (д) [53][note 4] | Нахил орбіти (°)[53] | Ексцентриситет [1] | Рік відкриття[24] | Рік оголошення | Відкривач[39][24] | Група |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
XVI | Метіда | 10.5 | 43 (60 × 40 × 34) | ≈ 3.6 | 128000 | +0.2948 (+7h 04m 29s) | 0.060 | 0.0002 | 1979 | 1980 | Synnott (Вояджер-1) | Внутрішній | |
XV | Адрастея | 12.0 | 16.4 (20 × 16 × 14) | ≈ 0.20 | 129000 | +0.2983 (+7h 09m 30s) | 0.030 | 0.0015 | 1979 | 1979 | Джевіт (Вояджер-2) | Внутрішній | |
V | Амальтея | 7.1 | 167 (250 × 146 × 128) | 208 | 181400 | +0.4999 (+11h 59m 53s) | 0.374 | 0.0032 | 1892 | 1892 | Барнард | Внутрішній | |
XIV | Теба | 9.0 | 98.6 (116 × 98 × 84) | ≈ 43 | 221900 | +0.6761 (+16h 13m 35s) | 1.076 | 0.0175 | 1979 | 1980 | Synnott (Вояджер-1) | Внутрішній | |
I | Іо | -1.7 | 3643.2 (3660 × 3637 × 3631) | 8931900 | 421800 | +1.7627 (+1d 18h 18m 20s) | 0.050[59] | 0.0041 | 1610 | 1610 | Галілей | Галілеїв | |
II | Європа | -1.4 | 3121.6 | 4799800 | 671100 | +3.5255 (+3d 12h 36m 40s) | 0.470[59] | 0.0090 | 1610 | 1610 | Галілей | Галілеїв | |
III | Ганімед | -2.1 | 5268.2 | 14819000 | 1070400 | +7.1556 | 0.200[59] | 0.0013 | 1610 | 1610 | Галілей | Галілеїв | |
IV | Каллісто | -1.2 | 4820.6 | 10759000 | 1882700 | +16.690 | 0.192[59] | 0.0074 | 1610 | 1610 | Галілей | Галілеїв | |
XVIII | Фемісто | 13.3 | ≈ 9 | ≈ 0.038 | 7398500 | +130.03 | 43.8 | 0.340 | 1975/2000 | 1975 | Kowal & Roemer/ Шепард та ін. | Themisto | |
XIII | Леда | 12.7 | 21.5 | ≈ 0.52 | 11146400 | +240.93 | 28.6 | 0.162 | 1974 | 1974 | Kowal | Гімалія | |
LXXI | Ерса | 16.0 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 11401000 | +249.23 | 29.1 | 0.116 | 2018 | 2018 | Шепард | Гімалія | |
S/2018 J 2 | 16.5 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 11419700 | +249.92 | 28.3 | 0.152 | 2018 | 2022 | Шепард | Гімалія | ||
VI | Гімалія | 8.0 | 139.6 (150 × 120) | 420 | 11440600 | +250.56 | 28.1 | 0.160 | 1904 | 1905 | Perrine | Гімалія | |
LXV | Пандія | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 11481000 | +251.91 | 29.0 | 0.179 | 2017 | 2018 | Шепард | Гімалія | |
X | Лісітея | 11.2 | 42.2 | ≈ 3.9 | 11700800 | +259.20 | 27.2 | 0.117 | 1938 | 1938 | Nicholson | Гімалія | |
VII | Елара | 9.7 | 79.9 | ≈ 27 | 11712300 | +259.64 | 27.9 | 0.211 | 1905 | 1905 | Perrine | Гімалія | |
S/2011 J 3 | 16.3 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 11716800 | +259.84 | 27.6 | 0.192 | 2011 | 2022 | Шепард | Гімалія | ||
LIII | Дія | 16.1 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 12260300 | +278.21 | 29.0 | 0.232 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Гімалія | |
S/2018 J 4 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 16328500 | +427.63 | 50.2 | 0.177 | 2018 | 2023 | Шепард | Карпо | ||
XLVI | Карпо | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 17042300 | +456.29 | 53.2 | 0.416 | 2003 | 2003 | Шепард | Карпо | |
LXII | Валетудо | 17.0 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 18694200 | +527.61 | 34.5 | 0.217 | 2016 | 2018 | Шепард | Валетудо | |
XXXIV | Евпоріє | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 19265800 | −550.69 | 145.7 | 0.148 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
LV | S/2003 J 18 | 16.4 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20336300 | −598.12 | 145.3 | 0.090 | 2003 | 2003 | Gladman | Ананке | |
LX | Евфеме | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20768600 | −617.73 | 148.0 | 0.241 | 2003 | 2003 | Шепард | Ананке | |
S/2021 J 3 | 17.2 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20776700 | −618.33 | 147.9 | 0.239 | 2021 | 2023 | Шепард | Ананке | ||
LII | S/2010 J 2 | 17.4 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20793000 | −618.84 | 148.1 | 0.248 | 2010 | 2011 | Veillet | Ананке | |
LIV | S/2016 J 1 | 17.0 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20802600 | −618.49 | 144.7 | 0.232 | 2016 | 2017 | Шепард | Ананке | |
XL | Мнеме | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20821000 | −620.07 | 148.0 | 0.247 | 2003 | 2003 | Шепард & Gladman | Ананке | |
XXXIII | Еванте | 16.4 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 20827000 | −620.44 | 148.0 | 0.239 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
S/2003 J 16 | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20882600 | −622.88 | 148.0 | 0.243 | 2003 | 2003 | Gladman | Ананке | ||
XXII | Гарпаліке | 15.9 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 20892100 | −623.32 | 147.7 | 0.232 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Ананке | |
XXXV | Ортозіє | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20901000 | −622.59 | 144.3 | 0.299 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
XLV | Геліке | 16.0 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 20915700 | −626.33 | 154.4 | 0.153 | 2003 | 2003 | Шепард | Ананке | |
S/2021 J 2 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20926600 | −625.14 | 148.1 | 0.242 | 2021 | 2023 | Шепард | Ананке | ||
XXVII | Праксідіке | 14.9 | 7 | ≈ 0.018 | 20935400 | −625.39 | 148.3 | 0.246 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Ананке | |
LXIV | S/2017 J 3 | 16.5 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20941000 | −625.60 | 147.9 | 0.231 | 2017 | 2018 | Шепард | Ананке | |
S/2021 J 1 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20954700 | −627.14 | 150.5 | 0.228 | 2021 | 2023 | Шепард | Ананке | ||
S/2003 J 12 | 17.0 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20963100 | −627.24 | 150.0 | 0.235 | 2003 | 2003 | Шепард | Ананке | ||
LXVIII | S/2017 J 7 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20964800 | −626.56 | 147.3 | 0.233 | 2017 | 2018 | Шепард | Ананке | |
XLII | Тельксіное | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20976000 | −628.03 | 150.6 | 0.228 | 2003 | 2004 | Шепард & Gladman et al. | Ананке | |
XXIX | Тіоне | 15.8 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 20978000 | −627.18 | 147.5 | 0.233 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
S/2003 J 2 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20997700 | −628.79 | 150.2 | 0.225 | 2003 | 2003 | Шепард | Ананке | ||
XII | Ананке | 11.7 | 29.1 | ≈ 1.3 | 21034500 | −629.79 | 147.6 | 0.237 | 1951 | 1951 | Nicholson | Ананке | |
S/2022 J 3 | 17.4 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 21047700 | −630.67 | 148.2 | 0.249 | 2022 | 2023 | Шепард | Ананке | ||
XXIV | Іокасте | 15.5 | ≈ 5 | ≈ 0.0065 | 21066700 | −631.59 | 148.8 | 0.227 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Ананке | |
XXX | Герміппе | 15.5 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 21108500 | −633.90 | 150.2 | 0.219 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
LXX | S/2017 J 9 | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 21768700 | −666.11 | 155.5 | 0.200 | 2017 | 2018 | Шепард | Ананке | |
LVIII | Філофросіне | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22604600 | −702.54 | 146.3 | 0.229 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | |
S/2016 J 3 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22719300 | −713.64 | 164.6 | 0.251 | 2016 | 2023 | Шепард | Карме | ||
S/2022 J 1 | 17.0 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 22725200 | −738.33 | 164.5 | 0.257 | 2022 | 2023 | Шепард | Карме | ||
XXXVIII | Пазітеє | 16.8 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22846700 | −719.47 | 164.6 | 0.270 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Карме | |
LXIX | S/2017 J 8 | 17.1 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 22849500 | −719.76 | 164.8 | 0.255 | 2017 | 2018 | Шепард | Карме | |
S/2021 J 6 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 22870300 | −720.97 | 164.9 | 0.271 | 2021 | 2023 | Шепард та ін. | Карме | ||
S/2003 J 24 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22887400 | −721.60 | 164.5 | 0.259 | 2003 | 2021 | Шепард та ін. | Карме | ||
XXXII | Еврідоме | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 22899000 | −717.31 | 149.1 | 0.294 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Пасіфе | |
LVI | S/2011 J 2 | 16.8 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 22909200 | −718.32 | 151.9 | 0.355 | 2011 | 2012 | Шепард | Пасіфе | |
S/2003 J 4 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22926500 | −718.10 | 148.2 | 0.328 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | ||
XXI | Халдене | 16.0 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 22930500 | −723.71 | 164.7 | 0.265 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
LXIII | S/2017 J 2 | 16.4 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22953200 | −724.71 | 164.5 | 0.272 | 2017 | 2018 | Шепард | Карме | |
XXVI | Ісоное | 16.0 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 22981300 | −726.27 | 164.8 | 0.249 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
S/2022 J 2 | 17.6 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23013800 | −781.56 | 164.7 | 0.265 | 2022 | 2023 | Шепард | Карме | ||
S/2021 J 4 | 17.4 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23019700 | −728.28 | 164.6 | 0.265 | 2021 | 2023 | Шепард | Карме | ||
XLIV | Калліхоре | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23021800 | −728.26 | 164.8 | 0.252 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | |
XXV | Еріноме | 16.0 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 23032900 | −728.48 | 164.4 | 0.276 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
XXXVII | Кале | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23052600 | −729.64 | 164.6 | 0.262 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Карме | |
LVII | Ейрене | 15.8 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 23055800 | −729.84 | 164.6 | 0.258 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | |
XXXI | Етне | 16.0 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 23064400 | −730.10 | 164.6 | 0.277 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Карме | |
XLVII | Евкеладе | 16.0 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 23067400 | −730.30 | 164.6 | 0.277 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | |
XLIII | Архе | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 23097800 | −731.88 | 164.6 | 0.261 | 2002 | 2002 | Шепард | Карме | |
XX | Тайгете | 15.6 | ≈ 5 | ≈ 0.0065 | 23108000 | −732.45 | 164.7 | 0.253 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
S/2016 J 4 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23113800 | −727.01 | 147.1 | 0.294 | 2016 | 2023 | Шепард | Пасіфе | ||
LXXII | S/2011 J 1 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23124500 | −733.21 | 164.6 | 0.271 | 2011 | 2012 | Шепард | Карме | |
XI | Карме | 10.6 | 46.7 | ≈ 5.3 | 23144400 | −734.19 | 164.6 | 0.256 | 1938 | 1938 | Nicholson | Карме | |
L | Герсе | 16.5 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23150500 | −734.52 | 164.4 | 0.262 | 2003 | 2003 | Gladman et al. | Карме | |
LXI | S/2003 J 19 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23156400 | −734.78 | 164.7 | 0.265 | 2003 | 2003 | Gladman | Карме | |
LI | S/2010 J 1 | 16.5 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23189800 | −736.51 | 164.5 | 0.252 | 2010 | 2011 | Jacobson et al. | Карме | |
S/2003 J 9 | 16.9 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23199400 | −736.86 | 164.8 | 0.263 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | ||
LXVI | S/2017 J 5 | 16.5 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23206200 | −737.28 | 164.8 | 0.257 | 2017 | 2018 | Шепард | Карме | |
LXVII | S/2017 J 6 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23245300 | −733.99 | 149.7 | 0.336 | 2017 | 2018 | Шепард | Пасіфе | |
XXIII | Каліке | 15.4 | 6.9 | ≈ 0.017 | 23302600 | −742.02 | 164.8 | 0.260 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
XXXIX | Гегемоне | 15.9 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 23348700 | −739.81 | 152.6 | 0.358 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | |
S/2018 J 3 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23400300 | −747.02 | 164.9 | 0.268 | 2018 | 2023 | Шепард | Карме | ||
S/2021 J 5 | 16.8 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23414600 | −747.74 | 164.9 | 0.272 | 2021 | 2023 | Шепард та ін. | Карме | ||
VIII | Пасіфе | 10.1 | 57.8 | ≈ 10 | 23468200 | −743.61 | 148.4 | 0.412 | 1908 | 1908 | Melotte | Пасіфе | |
XXXVI | Спонде | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23543300 | −748.29 | 149.3 | 0.322 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Пасіфе | |
S/2003 J 10 | 16.9 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23576300 | −755.43 | 164.4 | 0.264 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | ||
XIX | Мегакліте | 15.0 | ≈ 5 | ≈ 0.0065 | 23644600 | −752.86 | 149.8 | 0.421 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Пасіфе | |
XLVIII | Кіллене | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23654700 | −751.97 | 146.8 | 0.419 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | |
IX | Сінопе | 11.1 | 35 | ≈ 2.2 | 23683900 | −758.85 | 157.3 | 0.264 | 1914 | 1914 | Nicholson | Пасіфе | |
LIX | S/2017 J 1 | 16.8 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23744800 | −756.41 | 145.8 | 0.328 | 2017 | 2017 | Шепард | Пасіфе | |
XLI | Аойде | 15.6 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 23778200 | −761.42 | 155.7 | 0.436 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | |
XXVIII | Автоное | 15.5 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 23792500 | −761.00 | 150.8 | 0.330 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Пасіфе | |
XVII | Калліррое | 14.0 | 9.6 | ≈ 0.046 | 23795500 | −758.87 | 145.1 | 0.297 | 1999 | 2000 | Scotti et al. | Пасіфе | |
S/2003 J 23 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23829300 | −760.00 | 144.7 | 0.313 | 2003 | 2004 | Шепард | Пасіфе | ||
XLIX | Коре | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 24205200 | −776.76 | 141.5 | 0.328 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе |
Див. також
Примітки
Посилання
- Супутники Юпітера [Архівовано 12 січня 2006 у Wayback Machine.].