Тунгуський метеорит

Тунгу́ський метеори́т — великий метеорит, що впав 30 червня 1908 року в басейні річки Підкам'яна Тунгуска.

Тунгуський метеорит
Повалені дерева в районі тунгуської події, за матеріалами експедиції Л. Кулика, 1927
Тип Болід
Країна Російська імперія
Регіон Басейн річки Підкам'яна Тунгуска
Координати 60°54′07″ пн. ш. 101°55′40″ сх. д. / 60.90194° пн. ш. 101.92778° сх. д. / 60.90194; 101.92778
Дата падіння 30 червня 1908 року

Приблизне місце події

За свідченнями 30 червня 1908 року о 7 годині 14,5±0,8 хвилин за місцевим часом (0 год 14,5 хв за Гринвічем) над басейном Єнісею з південного сходу на північний захід пролетіла велика вогняна куля. Політ завершився вибухом на висоті 7—10 км над незаселеним районом тайги. Потужність вибуху оцінюється у 10—20 мегатонн (у тротиловому еквіваленті)[1], що відповідає енергії найпотужніших водневих бомб.

Вибухова хвиля двічі обігнула земну кулю. Вона була зареєстрована кількома метеостанціями в Англії[2], а у Потсдамі (Німеччина) було зареєстровано дві хвилі: одна безпосередньо від місця вибуху, та друга — з іншого боку земної кулі[1]. Сейсмічні хвилі спостерігались в Іркутську[1], Ташкенті, Слуцьку, Єні, Тбілісі[3]. За повідомленнями А. В. Вознесенського акустичні явища поширилися в радіусі близько 800 км (на площу понад 1 млн км²)[джерело?].

У результаті вибуху було повалено дерева на території понад 22 000 км²[1]. На нічному небі над територією від Атлантики до центрального Сибіру спостерігалось інтенсивне світіння хмар.

Дослідження

Перші дослідження цього явища розпочато лише у 20‑х роках XX століття. До місця падіння об'єкта було надіслано чотири експедиції, організовані АН СРСР, очолювані мінералогом Леонідом Куликом. На місці вибуху дерева було повалено радіально, хоча у центрі деякі з них залишилися стояти, однак без гілок. Більшість лісу вигоріло. Вивал лісу мав характерну форму «метелика», вісь симетрії якого добре збігається з напрямком польоту боліда — з південного сходу на північний захід[1].

На місці події не було виявлено кратерів чи значних залишків метеорита. Не було виявлено ніяких слідів радіоактивного забруднення. Однак подальший аналіз частинок на місці падіння (у торфі) виявив дрібні оплавлені кульки силікатів та магнетиту з підвищеним вмістом алюмінію, брому, цезію, кобальту та іридію[3]. Останній є звичайним для метеоритів, але дуже рідко трапляється на поверхні Землі. Іридій було виявлено також в антарктичній кризі 1908—1909 року утворення[1].

Єдиного погляду на походження тунгуського метеорита немає. Розглядаються версії, що це могло бути ядро невеликої комети (або уламок ядра комети Енке[4]), кілька слабопов'язаних між собою метеорних тіл або кам'яний астероїд розміром 90—190 м. Космічне тіло рухалося назустріч Землі зі швидкістю близько 40 км/с та увійшло в атмосферу під кутом близько 30° до горизонту[1].

Спогади безпосередніх свідків

Найближче до місця падіння в той час жили поодинокі евенки. Доволі докладний опис подій дали брати Чучанчі та Чекарена Шанягірь, що перебували за 30 кілометрів від місця падіння. Вони описували події в такій послідовності: землетрус, падіння дерев, грім, ще один землетрус, сильний жар (хвоя на деревах і мох почали горіти), поява «другого сонця», ще один грім, блискавка і ще один грім, вітер, настільки сильний, що збив братів з ніг, ще одна блискавка і ще два (усього п'ять) удари грому. Деякі з цих громів, ймовірно, були луною інших[5]. Інші свідки також згадували грім, смерчі, вогонь у небі, сильний жар[5].

Альтернативні версії

Космічні

Земні

Див. також

Посилання

Література