Урсула Ле Гуїн
Урсула Кребер-Ле Гуїн (англ. Ursula Kroeber Le Guin[8]; 21 жовтня 1929, Берклі, Каліфорнія — 22 січня 2018, Портленд, Орегон) — американська письменниця-фантаст, літературний критик і перекладачка фантастики. Лауреатка премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2001).
| Урсула Ле Гуїн | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Ursula Kroeber Le Guin | ||||
 Урсула Ле Гуїн у 2004 році | ||||
| Ім'я при народженні | Урсула Кребер | |||
| Народилася | 21 жовтня 1929 Берклі, Каліфорнія, США[1] | |||
| Померла | 22 січня 2018 (88 років) Портленд, Орегон, США ·інфаркт міокарда | |||
| Поховання | невідомо[2] | |||
| Громадянство |  США | |||
| Місце проживання | Берклі Портленд[3] | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Сфера роботи | художня література[d], наукова фантастика[4], літературний твір у жанрі фентезі[4] і науково-фантастична літератураd[4] | |||
| Alma mater | Коледж Редкліфф, Колумбійський університет | |||
| Заклад | Університет Каліфорнії (Берклі) | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | 1962 — 2018 | |||
| Жанр | наукова фантастика, фентезі | |||
| Magnum opus |
| |||
| Членство | Фі Бета Каппа і Американська академія мистецтв та літератури | |||
| Конфесія | Даосизм | |||
| Батько | Альфред Кребер | |||
| Мати | Теодора Кребер | |||
| Брати, сестри | Karl Kroeberd | |||
| У шлюбі з | Чарльз Ле Гуїн | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди |
| |||
| Сайт: ursulakleguin.com | ||||
 Урсула Ле Гуїн у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Урсула Ле Гуїн писала також віршовані твори, нефантастичні дитячі та інші книги, есе про літературу, однак найбільшої популярності набула як авторка романів і повістей у жанрах наукової фантастики та фентезі. Книги Ле Гуїн завжди чудові за стилем, в них авторка звертається до конфліктів і взаємодії різних культур, даосизму, анархізму, психологічних і соціальних тем. У пізніших роботах вона торкається також феміністської тематики (зокрема, в жанрі екофемінізму)[9]. Авторка є однією з найавторитетніших фантастів, лауреаткою кількох найвищих нагород в області наукової фантастики і фентезі (премія Г'юго, премія Неб'юла, премія Локус). Також відома як перекладачка з іспанської (зокрема творів Анхеліки Городішер).
Життєпис
Народилася 1929 року в Берклі, штат Каліфорнія, у родині відомого антрополога Альфреда Луї Кребера і письменниці Теодори Кребер[10]. Перше оповідання написала у віці 11 років (журнал Astounding Science Fiction повернув оповідання авторці, відмовившись друкувати його). У 1951 році здобула освітній ступінь бакалавра в коледжі Редкліф, у 1952 — захистила магістерську роботу в Колумбійському університеті на тему «Романтична література Середньовіччя та Відродження», спеціалізувалася на середньовічній романській літературі[11]. Під час навчання у Франції у 1953 році познайомилася з істориком Чарльзом Ле Гуїном, одружилася з ним у тому ж році в Парижі[12].Діти — дві дочки і син. З 1958 року мешкала у місті Портленд, штат Орегон[13].
Урсула Ле Гуїн померла 22 січня 2018 року у своєму домі в Портланді у віці 88 років. Її син не повідомив причину смерті, але зазначив, що вона мала тяжкий стан здоров'я вже протягом декількох місяців[14].
Творчість
Стиль
Ле Гуїн відрізняється від інших письменниць фантастики насамперед гуманітарним ухилом, акцентом на соціологію й антропологію. Це особливо помітно в науково-фантастичних книгах так званого Гайнського циклу, об'єднаних темою культурної взаємодії планет у далекому майбутньому[9]. Найпоказовішим щодо цього є роман «Знедолені» з підзаголовком «Неоднозначна утопія», який розповідає про цивілізацію, засновану на анархізмі.
Незважаючи на фантастичні деталі, книги Ле Гуїн — завжди про людину. Романи Гайнського циклу розповідають про конфлікти, взаємодію і взаємопроникнення відмінних одна від одної культур[9]. Найчастіше ці культури мають незвичайні, часом екзотичні риси, і обігруючи цю незвичайність, авторка показує нам деякі сторони нашої власної культури. Прикладом може бути глибоке дослідження впливу статі на особистість, життя і сприйняття людини в книзі «Ліва рука темряви», протагоніст/ка якої — людина з планети, жителі якої можуть змінювати стать.
Світи Ле Гуїн переконливі, детальні, населені персонажами, головне в яких — їхні незмінні людські риси. На відміну від багатьох інших фантаст/ок, сюжети її книг — це дорослішання, подолання себе, пізнання або входження в іншу культуру, пошук відповіді на якесь питання в собі, а не перетворення світу поза собою. Так, наприклад, романи циклу про Земномор'я — «Чарівник Земномор'я» (1968), «Гробниці Атуану» (1971), «Останній берег» (1972) тощо — які стали класикою фентезі, можна читати як притчі про дорослішання, про зустріч з інакшістю, про життя і смерть, про злагоду з самими собою.
Кар'єра
Ранні твори, дія яких відбувається у вигаданій центральноєвропейській країні Орсинії, стилістично не належали до фантастики і не публікувалися, але мали значний вплив на подальшу творчість, зокрема збірку оповідань «Орсинійські історії» і роман «Малафрена». Першим опублікованим оповіданням Ле Гуїн було «Квітень в Парижі» («April in Paris»), журнал «Fantastic», 1962. Відтоді Ле Гуїн регулярно публікувала фантастичні оповідання та повісті. Популярність прийшла до неї в 1969 році після публікації роману «Ліва рука темряви», який здобув обидві найвищі премії англомовної фантастики — «Г'юго» та «Неб'юла».
Вшанування
- На 33-й поштовій марці з серії «Літературні мистецтва» від Поштової служби США зображено портрет Ле Гуїн і фонова сцена з її роману «Ліва рука темряви»[15]
- 18 жовтня 2021 року Літературний траст Урсули Ле Гуїн (Ursula K. Le Guin Literary Trust) заявив про започаткування літературної нагороди з фантастики, названої її ім'ям (Ursula K. Le Guin Prize for Fiction), якою передбачається нагороджувати за опублікований у книжці твір художньої фантастики. Премія у 25 тисяч доларів вперше вручена 21 жовтня 2022 року, у день народження Ле Гуїн. Щоб мати право на участь, твори повинні бути опубліковані в США англійською мовою або в англійському перекладі. Передбачено, що у разі виграшу перекладеного твору приз буде розділено порівну між автором і перекладачем. Автор може виграти приз лише один раз за життя. Номінації відкриються 2 лютого 2022 року. Траст обере шорт-лист із номінантів, а журі визначить переможця. До складу журі 2022 року увійшлт Адрієн Марі Браун, Беккі Чемберс, Моллі Глос, Девід Мітчелл і Луїс Альберто Урреа[16].
Бібліографія
Цикл про Земномор'яРомани
Оповідання
Екранізації
Гайнський цикл (НФ)Романи
Збірки творів короткої форми
Позасерійні твориРомани
| Збірки оповідань
Дитячі книгиКішкокрилі
Інше
Критика, есе
Поезія
Переклади
|
Нагороди та премії
- 1970: «Ліва рука темряви» (The Left Hand of Darkness), 1969 — Премія «Г'юго» за найкращий роман[17]
- 1973: «Слово для світу — ліс» (The Word for World is Forest), 1972 — Премія «Г'юго» за найкращу повість[18]
- 1974: «Ті, хто покидає Омелас» (The Ones Who Walk Away from Omelas), 1973 — Премія «Г'юго» за найкраще оповідання[19]
- 1975: «Знедолені» (The Dispossessed), 1974 — Премія «Г'юго» за найкращий роман[20]
- 1988: «Дівчата Баффало, чи не бажаєте вийти вночі» (Buffalo Gals, Won't You Come Out Tonight), 1987 — Премія «Г'юго» за найкращу коротку повість[21]
- 2017: «Слова — це моя справа: Записки про життя та книги» (Words Are My Matter: Writings About Life and Books), 2000—2016 — Премія «Г'юго» за найкращу книгу про фантастику[22]
- 1970: «Ліва рука темряви» (The Left Hand of Darkness), 1969 — Премія «Неб'юла» за найкращий роман
- 1975: «День перед революцією» (The Day Before the Revolution), 1974 — Премія «Неб'юла» за найкраще оповідання
- 1975: «Знедолені» (The Dispossessed), 1974 — Премія «Неб'юла» за найкращий роман
- 1991: «Техану: Остання книга Земномор'я» (Tehanu: The Last Book of Earthsea), 1990 — Премія «Неб'юла» за найкращий роман
- 1996: «Самотність» (Solitude), 1994 — Премія «Неб'юла» за найкращу коротку повість
- 2002: Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта
- 2009: «Сили» (Powers), 2007 — Премія «Неб'юла» за найкращий роман
- 1988: «Дівчата Баффало, чи не бажаєте вийти вночі» (Buffalo Gals, Won't You Come Out Tonight), 1987 — Всесвітня премія фентезі за найкращу повість
- 1995: Всесвітня премія фентезі за досягнення упродовж життя (Life Achievement)
- 2002: «Інший вітер» The Other Wind), 2001 — Всесвітня премія фентезі за найкращий роман
Меморіальна премія Джеймса Тіптрі-молодшого
- 1994: «Проблема Сеггрі» (The Matter of Seggri), 1994 — оповідання[25]
- 1995: «Ліва рука темряви» (The Left Hand of Darkness), 1969 — ретроспективна премія[26]
- 1996: «Гірські шляхи» (Mountain Ways), 1996 — оповідання[27]
Меморіальна премія імені Теодора Стерджона
- 1995: «День прощення» (Forgiveness Day), 1994[28]
- 1972: «Різець небесний» (The Lathe of Heaven), 1971 — Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман
- 1975: «Знедолені» (The Dispossessed), 1974 — Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман
- 1975: «День перед революцією» (The Day Before the Revolution), 1974 — Премія «Локус» за найкраще оповідання
- 1976: «Нова Атлантида» (The New Atlantis), 1975 — Премія «Локус» за найкращу коротку повість
- 1976: «Дванадцять румбів вітру» (The Wind's Twelve Quarters), 1975 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку
- 1983: «Сур» (Sur), 1982 — Премія «Локус» за найкраще оповідання
- 1983: «Роза вітрів» (The Compass Rose), 1982 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку
- 1991: «Техану: Остання книга Земномор'я» (Tehanu: The Last Book of Earthsea), 1990 — Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман
- 1995: «День прощення» (Forgiveness Day), 1994 — Премія «Локус» за найкращу повість
- 1996: «Чотири шляхи до прощення» (Four Ways to Forgiveness), 1995 — Премія «Локус» за найкращу повість
- 1997: «Гірські шляхи» (Mountain Ways), 1996 — Премія «Локус» за найкращу коротку повість
- 2001: «Тлумачі» (The Telling), 2000 — Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман
- 2001: «День народження світу» (The Birthday of the World), 2000 — Премія «Локус» за найкращу коротку повість
- 2002: «Шукач» (The Finder), 2001 — Премія «Локус» за найкращу повість
- 2002: «Кістки Землі» (The Bones of the Earth), 2001 — Премія «Локус» за найкраще оповідання
- 2002: «Оповіді Земномор'я» (Tales from Earthsea), 2001 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку
- 2003: «Дикі дівчата»(The Wild Girls), 2002 — Премія «Локус» за найкращу коротку повість
- 2004: «Пересадка» (Changing Planes), 2003 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку
- 2005: «Хвилі розуму» (The Wave in the Mind), 2004 — Премія «Локус» за найкращу публіцистичну книгу
- 2009: «Лавінія» (Lavinia), 2008 — Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман
- 2010: Cheek by Jowl: Essays, 2009 — Премія «Локус» за найкращу публіцистичну книгу
- 2018: «Урсула К. Ле Ґуїн: Гайнські романи та оповідання» (Ursula K. Le Guin: The Hainish Novels and Stories), 2017 — Премія «Локус» за найкращу авторську збірку
Екранізації
- «Різець небесний» — телевізійний фільм, США, 1980 (сама Ле Гуїн брала участь у масовках)
- «Різець небесний» — телевізійний фільм, США, 2002
- «Чарівник Земномор'я» — ігровий фільм, США, 2004
- «Оповіді Земномор'я» — аніме від Studio Ghibli (Горо Міядзакі), 2006
Переклади українською
- Романи
- Урсула Ле Ґуїн. Чарівник Земномор'я (Земномор'я #1). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2005. 205 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
- (передрук) Урсула Ле Ґуїн. Чарівник Земномор'я (Земномор'я #1). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Наталія Клочкова. Київ: KM Books, 2017. 256 стор. (Серія «Земномор'я») ISBN 978-617-7409-33-4
- Урсула Ле Ґуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 280 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-528-1
- (передрук) Урсула Ле Ґуїн. Гробниці Атуану (Земномор'я #2). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Наталія Клочкова. Київ: KM Books, 2017. 232 стор. (Серія «Земномор'я») ISBN 978-617-7409-82-2
- Урсула Ле Ґуїн. Останній берег (Земномор'я #3). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-636-9
- Урсула Ле Ґуїн. Техану, (Земномор'я #4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстрації: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 400 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-638-5
- (перші 4 романи) Урсула Ле Ґуїн. Чарівник Земномор'я[30] (Земномор'я #1,2,3,4). Переклад з англійської: Анатолій Саган; ілюстраці: Яна Гавриш, Володимир Гавриша, Олег Кіналь. Тернопіль: НК-Богдан 2006. 672 стор. (Серія «Світовид») ISBN 966-692-809-4
- Оповідання
- Урсула Ле Ґуїн. Слово, що звільняє. Переклад з англійської: Алла Хандога. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 1991, № 8 — стор. 235—238
- Урсула Ле Ґуїн. Історія моєї уяви. Переклад з англійської: Іван Яндола. Київ: журнал «Всесвіт». Всесвіт, 2011, № 3-4 — стор. 260—264
- Урсула Ле Ґуїн. Ті, хто покидають Омелас. Переклад з англійської: Орися Божко. Київ: журнал «Всесвіт». // Всесвіт, 2011, № 7-8 — стор. 258—264
Див. також
Примітки
She met Charles Le Guin.
Джерела
- Н. І. Криницька. «Правило імені» у земноморському циклі Урсули Ле Гуїн: Антропонімія як онтопоетичний засіб.
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
- The Encyclopedia of Fantasy
- The Visual Encyclopedia of Science Fiction
- The Encyclopedia of Science Fiction
Посилання
- Ле Гуїн Урсула // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 24. — ISBN 966-692-744-6.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Урсула Ле Гуїн |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Урсула Ле Гуїн |
- Офіційний сайт
- Урсула Ле Гуїн. Ті, хто покидають Омелас. «Всесвіт» [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Урсула Ле Гуїн на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)
- Урсула Ле Гуїн на сайті Goodreads(англ.)
- Урсула Ле Гуїн на сайті IMDb (англ.)
- Ursula K. Le Guin (AMERICAN AUTHOR) [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
