Чорноморськ

Місто Чорноморськ розташоване на південному березі Сухого лиману та на узбережжі Чорного моря. Відстань до облцентру становить 29 км і проходить автошляхом Н04.

Хоча Чорноморськ і молоде місто, але територія, на якій розташоване місто, має свою багатовікову історію, про що в якійсь мірі нагадує і назва міста.

Найдавнішим відомим місцем облаштування людей на території Чорноморська є багатошарове поселення Старе Бугове, розташоване на березі моря.

До грудня 1791 року — дати офіційного входження краю до складу Російської імперії — Буго-Дністровське межиріччя входило до складу руських і половецьких улусів (областей) Татарського царства (Золотої Орди), Великого Князівства Литовського, Польського Королівства, Кримського ханства, Османської імперії.

У 1790—1793 рр. землі міста до Північного Причорномор'я, самобутнього регіону у складі сучасного Українського господарства, де сформувалася локальна спільнота козаків-чорноморців, яка стала військовоутворюючою для Чорноморського Війська.

Наприкінці XVIII ст. та на початку XIX ст. після звільнення прихильниками Російської імперії цього уламку древнього Руського і Київського великого князівства від влади Турецького царства, Османської імперії тут почали селитися біженці з Туреччини — греки, албанці, молдовани, німці та ін. Також в освоєнні краю брали участь переселенці з Гетьманщини і Речі Посполитої — українці, запорожці, задніпровці, волинці, галичани, поліщуки, литвини, поляки.

По морському узбережжю і по правому берегу Сухого лиману були розкидані так звані Бугові хутори. Їхнє походження пов'язане з конкретною історичною особою — бойовим офіцером, греком за національністю Андрієм Бугою, що володів тут орними землями та побудував на свої кошти у 1814 році першу будівлю церкви Успіння Божої Матері в Олександрівці. Жителі хуторів займалися переважно риболовлею.

У 1896 році на хуторі Бугове вже було 10 дворів, працювало кілька рибних заводів. А в околицях лиману поступово виникли землеробські господарства.

Після встановлення радянської влади, у 1927 році, хутір Бугове був перейменований в Іллічівський.^[3] Через рік місцеві селяни організували тут кілька товариств зі спільної обробки землі.

У 1950 році було прийнято рішення про будівництво великого суднобудівного заводу. У серпні 1952 року селище, в якому проживало 3000 людей, було зарахо́ване до категорії селищ міського типу й отримало назву Іллічівськ^[4].

У 1957 році в Сухому лимані було розпочато будівництво торговельного порту, який було відкрито 5 серпня 1958 року.

У 1962 р. с. Червоне Іллічівської селищної Ради Одеської міськради виключено з облікових даних.^[5]

12 квітня 1973 р. Іллічівську надали статус міста обласного підпорядкування.^[6]

У 1987 р. до Іллічівська було приєднано с. Іллічівку.^[7][8]

9 липня 2003 року у межі міста Іллічівськ включили 1396,0 гектара земель, які знаходились у віданні Іллічівської міської ради, 99,37 гектара земель, які знаходились у віданні Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району і затвердили межі міста Іллічівська загальною площею 2124,37 гектара^[9].

27 лютого 2022 року під час вторгнення в Україну ЗС РФ була здійснена невдала спроба висадити морський десант у районі міста.^[10]

Назви

• до 1927 — Бугове
• 1927—1952 — Іллічівське
• 1952—2016 — Іллічівськ
• від 2016 — Чорноморськ

Перейменування міста

Місто Іллічівськ підлягало перейменуванню згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»^[11][12].

Серед пропозицій щодо перейменування — повернення історичної назви — Бугове (Бугові Хутори), а також новітні назви, як-от Скіфополь чи Святослав^[13]. Натомість мер міста Валерій Хмельнюк запропонував визнати, що Іллічівськ названий не на честь Володимира Ілліча Леніна, а на честь біблійного пророка Іллі, і, в такий спосіб, фактично уникнути перейменування^[14][12]. Одним із запланованих заходів було призначено заміну пам'ятника Леніну на пам'ятник пророку Іллі. 3 вересня 2015 р. було проведено демонтаж статуї Леніна^[15].

12 листопада 2015 року жителі міста на громадських слуханнях рекомендували міськраді звернутися до Верховної Ради з клопотанням про перейменування міста на Чорноморськ, за дану пропозицію проголосували 348 учасників із 385. Варіант «Іллічівськ» підтримали всього 26 осіб, також розглядалися варіанти Іллінськ, Пальміра, Порто-Франко, Приморськ, Святослав, Примор'я, Геліос, Миропіль, Портополій, Саус-Парк, Добромир, Скіфів, Портомаре, Миринськ, Берморія, Іллис, Сонцеморськ, Бугаз, Буговоморськ^[16]. 4 лютого 2016 Верховна Рада ухвалила постанову № 3854 про перейменування^[17]. Постанова набула чинності 18 лютого 2016 року.

Статусу міста Чорноморськ набув у 1973 році. Відтоді місто дуже змінилося. Чорноморськ дуже компактний, більшість будівель — багатоповерхівки. Місто швидкими темпами розбудовується. Нещодавно йому було надано статус міста-курорту, що стало великим стимулом для розбудови та реконструкції рекреаційних зон.

Місто має чітке зонування території: промислові райони розміщені уздовж лиману, житлові райони — уздовж моря, між ними широка смуга зелених насаджень, площа яких становить 325 га. Уздовж південного берега лиману простягнулися десятки причалів Морського торговельного порту «Чорноморськ». Приморська зона міста добре впорядкована. У ній розміщені парк, пляж, водна станція. На узбережжі моря є численні бази відпочинку.

Найтепліший місяць року — липень, з середньомісячною температурою +21,9 °C, найхолодніший — січень — −1,1 °C.^[18]. Упродовж року випадає 449 мм опадів, з яких найбільше — у липні (48 мм)^[18].

Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений таким чином:

• українці — 67,6 %;
• росіяни — 27,4 %;
• білоруси — 1,1 %;
• болгари — 1 %;
• інші національності — 2,9 %^[19].

У місті діють громади ПЦУ, УПЦ МП, РКЦ та Церкви адвентистів сьомого дня.

Християнство

Свято-Преображенська церква (УПЦ МП)

Церква святого Іллі (УГКЦ)

Костел Матері Божої Неустанної Допомоги (РКЦ)

Церква "Воскресіння" (Баптизм)

Церква адвентистів сьомого дня

У місті швидко розвивається пляжний туризм. У місті велика увага приділяється дозвіллю та відпочинку. Пляжі, які простягнулися на 12 кілометрів уздовж моря, підтримуються в чистоті й порядку. Місто спроектоване компактно і зручно. Транспортні розв'язки з'єднують між собою торгові центри, місця відпочинку та житлові райони. Це сприяє притоку туристів у літній сезон, який триває з травня по жовтень. У цей період населення Чорноморська практично потроюється.

• Музей художньої порцеляни різних періодів^[20][21];
• Приморські сходи — мають 155 сходинок, що на 37 менше, ніж у однотипної пам'ятки Одеси. На верхній частині є площа з двома колонадами, сходи спускаються до міського пляжу.^[22][23]
• Чорноморський маяк;
• Пам'ятник засновнику Морського торговельного порту Чорноморськ — Олександру Євгеновичу Данченку;

У місті діють два професійно-технічних училища ІПСЛ-15 і ІМКОНМУ-22, де навчаються понад 1500 учнів, українська гімназія, шість середніх шкіл I—III ступенів (3 україномовні) та одна середня школа I—II ступенів, в яких навчаються 10 000 учнів, Школа мистецтв, Будинок творчості учнів, дитячий екологічний центр, дитячо-юнацька спортивна школа, центр культури і мистецтв, а також ряд муніципальних і відомчих дошкільних установ.

Незважаючи на невелику площу, Чорноморськ має дуже велику кількість музичних колективів, здебільшого андерґраундних напрямків. Серед усіх музичних груп і композиторів особливо привабливі в якісному плані Shedding Tears, Хроніка, Good Chemistry^[24], Ziegelstein. Також у місті з 2000 року (дата неточна) транслюється передача Metal Special^[25]. Пізніше організатори цієї передачі успішно організували концерти для груп локальної сцени, які проводяться під назвою Metal Special Fest (MSF). Також у місті проводиться фестиваль Black Sea Metal.

Завдяки приморським пляжам у Чорноморську велику популярність завоювали пляжні види спорту. У 2007 році з метою розвитку цих видів спорту була створена Асоціація пляжних видів спорту м. Чорноморська.

У місті є футбольний клуб «Старт», який бере участь у чемпіонаті України з пляжного футболу.

У 2010 р. в місті було створено спортивне товариство «Здоров'я» з метою розвитку екстремальних і масових видів спорту. Головним проектом спортивного товариства на сьогодні є будівництво екстрим-парку «XS».

Крім цього, в місті працює 3 дитячі спортивні школи, безліч спортклубів, танцювальних шкіл, сім сучасних відкритих стадіонів, яхт-клуб, дайвінг-центр і база моряків. У Чорноморську підготували 12 членів для збірних команд України з різних видів спорту, у тому числі призерів олімпійських ігор.

З 1977 року тут видається газета Чорноморської міської ради «Черноморский маяк».

• Маарду, Естонія
• район Бейоглу, Стамбул, Туреччина
• Тчев, Польща
• Хайкоу, Китайська Народна Республіка
• Нарва, Естонія
• Вісмар, Німеччина^[26]
• Бойнтон-Біч, США

До складу Чорноморської міської громади входять також 3 населені пункти:

• с-ще Олександрівка (колишнє грецьке поселення Арнаутівка),
• с. Бурлача Балка (утворене в кінці XVIII століття запорізькими козаками та вільними людьми),
• с. Малодолинське (колишнє німецьке поселення Клейн-Лібенталь або Мала Акаржа).

Морський торговельний порт «Чорноморськ» — один з «наймолодших» на Чорному морі. Будувався в радянський час із кінця 1950-х (закінчений у 1960-х) років, в основному для морського товарообігу з сусідніми країнами.

Має залізничні та автомобільні підходи, пов'язані з магістралями країни. Діють міжнародні поромні переправи Чорноморськ — Варна (Болгарія), Чорноморськ — Поті та Чорноморськ — Батумі (Грузія), Чорноморськ — Стамбул, Чорноморськ — Деріндже. У порту розташований міжнародний транспортний проєкт з обробки регулярного контейнерного потягу «Вікінг» за маршрутом Чорноморськ — Київ — Мінськ — Вільнюс — Клайпеда і в зворотному напрямку.

Вантажно-розвантажувальні комплекси порту, що складаються з 28 причалів загальною довжиною 5500 метрів, оснащені сучасним перевантажувальним устаткуванням, зокрема портальними кранами вантажністю від 5 до 40 тонн, тягачами, автомобільними кранами тощо.

До складу порту входить допоміжний флот, що включає буксири, плавучі крани вантажністю до 300 тонн, танкери-бункерувальники, плавучий зерноперевантажувач, лоцманські катери, нафтосміттєзбиральні та інші плавзасоби.

Порт має можливість перевантажувати за рік до 20 мільйонів тонн вантажів, основну частину яких становить різноманітна металопродукція, контейнери, автомобілі, тарно-штучні вантажі, важковагове обладнання, мінеральні добрива, зерно, рослинні олії, технічні рідини.

• Бабуріна Світлана Миколаївна (* 1985) — українська пляжна волейболістка, тренерка. Дванадцятиразова чемпіонка України. Триразова володарка Кубка України.
• Горбунов Дмитро Вікторович (1981—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ігор Кузьменко (нар. 1987) — танцюрист, хореограф, кіноактор, переможець міжнародних танцювальних конкурсів. Учасник п'ятого сезону проєкту Танці з зірками
• Конокеєнко Дмитро Павлович (1990—2017) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Манів Денис Романович (1981—2015) — український правник та політик.
• Пихтєєв Василь Юрійович (1983—2015) — старший сержант, 28-ма бригада, загинув при обороні Мар'їнки.
• Савінов Едуард Володимирович (1970—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Феклісова Наталія Євгенівна (* 1974) — українська веслувальниця-байдарочниця, срібна призерка чемпіонату світу, учасниця літніх Олімпійських ігор в Сіднеї. Майстер спорту України міжнародного класу.
• Шум Віталій Олександрович (1984—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув 2014-го під Маринівкою.
• Лефі Богдан Борисович (1980—2023) — солдат 126 обр тро.
• Паршенко Дмитро Олександрович (1974—2022) — молодший сержант 126 обр тро.
• Агаджанов Васіф Ібратович (1989—2023) солдат 126 обр тро.
• Бабан Арсеній Вадимович (1997—2023) солдат
• Бережок Олександр Вікторович (1976—2023) солдат
• Глумаков Микола Миколайович (1986—2023) — учасник російсько-української війни.
• Демидась Олександр Миколайович (1970—2023) — сержант
• Пасічник Андрій Іванович (1977—2023) — сержант
• Попов Дмитро Олександрович (1989—2023) — молодший сержант
• Тенц Сергій Олександрович (1989—2023) солдат

• Вулиці Чорноморська
• Іллічівка (Чорноморськ)

Чорноморськ у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Одещина»
	Інформація у Вікіданих?
	Означення у Вікісловнику?
	Теми у Вікіджерелах?
	Проєкт «Одещина»
	Проєкт «Населені пункти України»
	Чорноморськ у Вікісховищі?

• Офіційний вебсайт Верховної Ради^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Погода в Чорноморську
• Асоціація пляжних видів спорту
• Греки под Одессой 1999
• Іллічівськ: початок історії. Книга-фотоальбом. 2008
• История Ильичевска. 2003
• Cities & towns of Ukraine
• Банк даних Державної служби статистики України

Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.