Шлунково-кишковий тракт

Травна́ систе́ма, або травний тракт, або Шлунково-кишковий тракт людини — система органів, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності).

Травна система людини
Деталі
Ідентифікатори
Латина Apparatus digestorius
Анатомічна термінологія

У медицині також використовують назву шлунково-кишковий тракт та абревіатуру ШКТ. Існує й поняття травного каналу, де відбувається механічна обробка їжі — її подрібнення, перемішування, розчинення; він є транспортною системою, якою просуваються харчові маси. Тут їжа також зазнає хімічної обробки травними соками, що містять необхідні ферменти. У травному каналі відбувається всмоктування низькомолекулярних органічних речовин — продуктів реакцій розчеплення; травний канал виводить неперетравлені залишки їжі з організму. Травний канал складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкого і товстого кишечника, що закінчується прямою кишкою з анальним отвором.

Функції травної системи

Виділення ферментів та інших речовин у складі слини, шлункового, підшлункового, кишкового соків та жовчі становить секреторну функцію. Всмоктування поживних речовин здійснюється слизовою оболонкою шлунку, тонкої і товстої кишок. Поряд з цими функціями органи травлення здійснюють видільну функцію, яка полягає у виведенні з організму деяких продуктів обміну речовин.

Будова травної системи людини

Схема травної системи людини

Травний канал

В середньому довжина травного каналу дорослого чоловіка становить 7,5 метрів, в ньому виділяються такі відділи:

Допоміжні органи

Перетравлення їжі відбувається під дією ряду речовин — ферментів, що містяться у виділеннях в травний канал соку декількох великих залоз. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, виділена ними слина змочує ротову порожнину і їжу, сприяє її перемішування та формування харчової грудки. Також за участю ферментів слини амілази і мальтози у ротовій порожнині починається перетравлення вуглеводів.

У тонкий кишечник, а саме в дванадцятипалу кишку, виділяються сік підшлункової залози і золотисто-жовтий секрет печінки — жовч. Сік підшлункової залози містить бікарбонати і ряд ферментів, наприклад, трипсин, хімотрипсин, ліпазу, панкреатичну амілазу, а також нуклеази. Жовч, перш ніж потрапити в кишечник, накопичується в жовчному міхурі. Ферменти жовчі поділяють жири на дрібні краплі, що прискорює розщеплення їх ліпазою.

Гістологія

Стінка травної трубки утворена чотирма оболонками:

    • епітеліальну пластинку — утворює бар'єр із вибірковою проникністю на межі зовнішнього і внутрішнього середовищ. Вона має ряд особливостей у різних відділах травної трубки. У передньому вона представлена багатошаровим плоским незроговілим, або частково зроговілим епітелієм, як і в задньому відділі. У середньому відділі стає одношаровим призматичним епітелієм. На поверхню епітелію виділяються секрети залоз, кінцеві секреторні відділи яких розташовуються в стінці травної трубки;
    • власна пластинка — розміщується під епітелієм, відмежована від нього базальною мембраною та представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні і лімфатичні судини;
    • м'язова пластинка — лежить на межі із підслизовою оболонкою та утворена 1-3 шарами гладеньких м'язових клітин. Її скорочення сприяє зміні рельєфу слизової оболонки. У деяких відділах травної трубки, а саме в ротовій порожнині, м'язова пластинка слизової оболонки відсутня.
  • м'язова — утворена, як правило, двома шарами м'язових елементів — зовнішнім поздовжнім і внутрішнім циркулярним, між якими в прошарках пухкої волокнистої тканини шлунка та кишки розташовуються міжм'язові нервові сплетення Ауербаха. Більша частина травної трубки, а саме її середній відділ, утворений гладенькою м'язовою тканиною. Передній і задній — утворені поперечнопосмугованою м'язовою тканиною. Скорочення цієї оболонки забезпечують перемішування та пересування вмісту травної трубки;
  • зовнішня — в передньому і задньому відділах представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною — адвентиційною оболонкою, де вона нерухомо зв'язана з органами, які її оточують. В середньому відділі вона утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, що вкрита одношаровим плоским епітелієм — серозна оболонка.

Див. також

Джерела

Література

Посилання