Щавель
Щаве́ль (Rumex), діал. квасо́к[1], розм. квасе́ць[2] — рід одно-, двох- та багаторічних трав'янистих рослин родини гречкових, порядку гвоздикоцвітих. Близько 200 видів, у тому числі 25 видів в Україні.
| Щавель | |
|---|---|
 | |
| щавель шпинатний (Rumex patientia) — типовий вид | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гречкові (Polygonaceae) |
| Підродина: | Polygonoideae |
| Рід: | Щавель (Rumex) L., 1753 |
| Види | |
≈ 200 видів, з яких в Україні поширені 25 | |
 Вікісховище: Rumex | |
Будова
Рослини роду стоячі, з довгими коренями, коренева система стрижнева. М'ясисті або шкірясті листки утворюють базальну розетку біля кореня. Базальні листки можуть відрізнятися від листків, що оточують суцвіття. Прилистки є або відсутні. Листкова пластинка суцільна або з виїмками по краю.
Квітки малопомітні, розташовані схожими на мутовки групами над листками, переважно двостатеві. Плід — сім'янка.
Поширення та середовище існування
Звичайні види, поширені на кислих ґрунтах, переважно в північній півкулі, але їх було інтродуковано майже у всі природні зони. Багато видів є бур'янами, проте деякі (особливо, щавель кислий (R. acetosa)) вживаються для приготування страв, особливо супів та салатів.
Практичне використання
Історія культивування
Перша згадка про цю рослину як овочеву культуру сягає XII століття (Франція). На наших теренах впродовж тривалого часу він вважався бур'яном і для харчових цілей не використовувався.
Лише в XX столітті він став поширеною городньою культурою. З більш аніж 200 видів щавлю загалом, лише кілька його різновидів вирощують для харчових та лікувальних цілей. Більшість видів залишаються бур'янами.
Деякі види, наприклад, щавель кислий (R. acetosa), введено в культуру як городину. В Україні культивують такі сорти щавлю:
- широколистий,
- бельвільський,
- одеський.
У медицині
Настої і екстракти з кореневища щавля кінського (R. confertus) та деяких інших видів використовують у медицині.
У харчуванні
Листя кисле на смак і використовується для зелених борщів, юшок, холодників. Щоб зменшити кислотність страв додають листя кропиви глухої, щириці, лободи білої, латуку, лутиги. Молоді листки та ніжні стебла збирають до початку цвітіння щавлю.
У Північній Європі щавель кучерявий (Rumex crispus) розводять як культурну рослину, вживаючи для харчу не лише листя, але й молоде коріння. З вареного листя роблять пюре і консервують. Так воно може зберігатися кілька років, не втрачаючи смакових та поживних якостей. Нерідко консервують про запас щавлеве листя цілим.
У Білорусі з щавлю готують холодник.
З листя щавлю можна готувати кисіль та квас.[3]
Споживча цінність
Харчова цінність щавлю (у розрахунку на 100 грам)
| Білки, гр. | Жири, гр. | Вуглеводи, гр. | Вода, гр. | Калорійність, кКал |
|---|---|---|---|---|
| 1,5 | 0,3 | 2,9 | 92,0 | 22 |
Галерея
Rumex britannica
Види
Див. також
Примітки
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Определитель высших растений Украины. Киев: Фитосоциоцентр, 1999.
- ЩАВЕЛЬ [Архівовано 11 травня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
- Щавель [Архівовано 9 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Посилання
- Щавель // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 483-485. — ISBN 5-88500-055-7.
- Щавель // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 17, 24, 44, 49, 55, 60, 102, 128, 146.
