G7

міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу

G7, дослівно Група Семи (англ. Group of Seven, у минулому G6 (Група Шести) та G8 (Група Восьми) — міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Британія, Франція, Італія, Канада).

Країни G7 та їхні нинішні лідери
Країни G7
Країни G7
Канада Канада
Прем'єр-міністр Джастін Трюдо
Франція Франція
Президент Емманюель Макрон
Німеччина Німеччина
Канцлер Олаф Шольц
Італія Італія
Прем'єр-міністр Джорджа Мелоні
Японія Японія
Прем'єр-міністр Кісіда Фуміо
Велика Британія Велика Британія
Прем'єр-міністр Ріші Сунак
США США
Президент Джо Байден
Європейський Союз Європейський Союз
Президент Європейської комісії — Урсула фон дер Ляєн
Голова Європейської Ради — Шарль Мішель

Лідери цих країн регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику. Крім них у зустрічах бере участь Європейський Союз, проте без права голосувати за проведення щорічних зборів. Щороку група проводить зустріч глав урядів, численні допоміжні зустрічі та політичні дослідження. Міністри країн G7 зустрічаються протягом року. Зокрема, міністри фінансів G7 проводять зустрічі чотири рази на рік. Також відбуваються щорічні зустрічі міністрів з питань зовнішньоекономічної політики та міністрів з питань охорони навколишнього середовища.

Країна-президент групи змінюється щороку в такому порядку: Франція, Сполучені Штати, Велика Британія, Німеччина, Японія, Італія та Канада. Країна-голова приймає на своїй території учасників щорічних зборів та оголошує порядок денний. Останнім часом Велика Британія та Франція висловлюють бажання розширити групу та включити до неї п'ять країн, що розвиваються, так звану «Групу +5»: Бразилію, Китай, Індію, Мексику та Південну Африку. Це зумовлено зростанням політичного впливу цих держав. Ці країни брали участь у попередніх зустрічах як гості, такі зустрічі називають «G7+5». Станом на 2021 рік жодна з них не приєднана до G7. Через це вплив «Група семи» зменшується. Натомість частіше відбуваються зустрічі «Група двадцяти», яка реальніше відбиває стан політико-економічного життя світу.

Історія

Концепція створення форуму найбільших у світі індустріалізованих демократичних держав виникла після нафтової кризи 1973 року та подальшого глобального спаду. У 1974 Сполучені Штати сформували Бібліотечну Групу, неформальну зустріч керівників фінансових відомств Сполучених Штатів, Західної Німеччини, Японії та Франції для обговорення економічних проблем.

У 1975 французький президент Валері Жискар д'Естен запросив очільників урядів Західної Німеччини, Італії, Японії, Великої Британії та Сполучених Штатів до саміту в Рамбульє і запропонував регулярні зустрічі. Учасники погодились на щорічні зустрічі, організовані керівництвом, яке щорічно змінюється по циклу. Це формування отримало назву Група Шести (G6). На саміті в Пуерто-Рико 1976 року за пропозицією президента США Джеральда Форда та канцлера Німеччини Гельмута Шмідта до групи приєдналася Канада, що змінило назву організації на Групу

Замок Ельмау, місце проведення 41-го саміту (2015)

У 1991, після закінчення холодної війни, СРСР, а потім Росія, почали зустрічі з G7. Із саміту 1994 року в Неаполі група стала відомою як P8 (Політична вісімка) або «G7 плюс 1». За ініціативою президента США Білла Клінтона Росії дозволили брати більшу участь, починаючи з 1997, коли група отримала назву Група Восьми або G8. Економіку Росії Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 року зараховував до країн, що розвиваються[1].

2014 через військову агресію Росії щодо України держави G7 призупинили підготовку до саміту Групи восьми в Сочі, запланованого на червень 2014[2].

"Вісімка" могла мати сенс, тому що її ідеєю було зібрати країни-однодумці, але тепер ми не можемо говорити про країни-однодумці, коли одна країна анексує частину іншої

 — сказав глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу і нагадав, що члени «сімки» вирішили провести свій саміт у Брюсселі в ті ж дні, коли повинен був відбутися саміт «вісімки» в Сочі[3].

У спільній заяві на саміті в Брюсселі 4 червня 2014 лідери G7 засудили Росію за порушення суверенітету України. Вони також заявили, що готові запровадити нові санкції проти Росії через її дії в Україні[4].

У серпні 2019 року Трамп заявив, що можливе повернення РФ до Великої сімки було б вигідним. Він заявив, що ведеться робота з повернення Росії до G7[5].

У травні 2023 року, в ході 49-го саміту в Хіросімі (Японія), було заявлено, що країни G7 продовжать військову, фінансову та дипломатичну підтримку України, щоб забезпечити поразку рф. Також було зазначено, що країни Групи семи (G7) продовжать постачання Україні зброї навіть у разі завершення військових дій[6].

Структура та діяльність

Група семи (G7) створювалась як неформальний форум, тому у неї немає адміністративної структури, на відміну від інших міжнародних організацій, таких як ООН чи Світовий Банк. Група G7 не має постійного секретаріату чи кабінетів для учасників.

Після саміту на той час Група восьми 2008 року, група могла б змінити назву на G9, оскільки президент Єврокомісії брав участь як рівний учасник у всіх заходах саміту.

Президентство у групі ротується серед країн-учасниць на річний термін, що починається з 1 січня. Країна-президент групи відповідає за планування та проведення серій зустрічей на міністерському рівні, керує на саміті голів урядів, що проводиться посеред року.

Зустрічі міністрів збирають разом міністрів з метою обговорення питань, що складають взаємний або глобальний інтерес. Обговорюються теми здоров'я, втілення у життя законів, праці, економічного та соціального розвитку, енергетики, навколишнього середовища, зовнішньоекономічних відносин, правосуддя та питань внутрішньої політики, тероризму та торгівлі. Також проводилися окремі серії зустрічей, так звані «8+5» (на той час), започатковані у 2005 році на саміті у Шотландії, які відвідували міністри фінансів та енергетики усіх восьми (на той час) країн-учасниць групи, а також Бразилії, Китаю, Індії, Мексики та Південної Африки.

У червні 2005 міністри юстиції та міністри внутрішніх справ країн групи G8 (на той час) погодили створення міжнародної бази даних педофілів. Представники G8 також створили спільну базу даних щодо тероризму, який заборонений законодавчо в окремих країнах.

Глобальне потепління та енергетика

На саміті 2007 року G8 (на той час) підтримала пропозицію ЄС щодо всесвітньої ініціативи з ефективного використання енергії. Вони погодили проведення досліджень спільно з Міжнародним енергетичним агентством (IEA) та міжнародних заходів щодо сприяння ефективному використанню енергоресурсів. Рік потому, 8 червня 2008, G8 разом з Китаєм, Індією, Південною Кореєю та Європейською Співдружністю заснували Міжнародне партнерство з кооперації ефективного використання енергетичних ресурсів (IPEEC) на зустрічі міністрів енергетики, що проходила у Японії.

Міністри фінансів у рамках підготовки до 34-го саміту керівників країн та урядів країн Великої вісімки (на той час) у Тояко (острів Хокайдо) зустрілись в Осаці (Японія) 13-14 червня 2008, де погодили «План дій країн Великої вісімки щодо кліматичних змін з метою посилення відповідальності приватних та фінансових інституцій». На закритті зустрічі міністри підтримали створення нових Кліматичних інвестиційних фондів (CIFs) Світовим Банком, які допомагатимуть наявним зусиллям до 2012 року, після чого вони об'єднаються в новій структурі під Рамковою конвенцією ООН щодо кліматичних змін (UNFCCC).

Лідери

Порівняльна статистика країн

КраїнаТоргівля млн. USD (2014)ВВП (номінал) млн. USD (2014)[7]ВВП (ПКС) млн. USD (2014)[8]ВВП (номінал) на душу USD (2014)[9]ВВП (ПКС) на душу USD (2014)[10]ІЛР (2015)Населення (2014)Рада Безпеки ООНG7Комітет сприяння розвиткуОЕСРЕкономічна класифікація (МВФ)[11]
 Канада947,2001,788,7171,591,58050,39844,8430.91335,467,000 Ні Так Так ТакПередова
 Франція1,212,3002,846,8892,580,75044,53840,3750.88863,951,000 Так Так Так ТакПередова
 Німеччина2,866,6003,859,5473,721,55147,59045,8880.91680,940,000 Ні Так Так ТакПередова
 Італія948,6002,147,9522,127,74335,82335,4860.87359,960,000 Ні Так Так ТакПередова
 Японія1,522,4004,616,3354,750,77136,33237,3900.891127,061,000 Ні Так Так ТакПередова
 Велика Британія1,189,4002,945,1462,548,88945,65339,5110.90764,511,000 Так Так Так ТакПередова
 США3,944,00017,418,92517,418,92554,59754,5970.915318,523,000 Так Так Так ТакПередова
 Європейський Союз4,485,00018,495,34918,526,47736,63836,7000.865505,570,700N/AN/AN/AN/AN/A

Саміти

ДатаКраїна проведенняЛідер країни проведенняМісце проведенняЗображення
1-й15-17 листопада 1975  ФранціяПрезидент Валері Жискар д'ЕстенІль-де-Франс
2-й27–28 червня 1976  СШАПрезидент Джеральд ФордДорадо, Пуерто-Рико
3-й7–8 травня 1977  Велика БританіяПрем'єр-міністр Джеймс КаллаганДаунінґ-стріт, 10, Лондон
4-й16-17 липня 1978  НімеччинаКанцлер Гельмут ШмідтБонн
5-й28-29 червня 1979 ЯпоніяПрем'єр-міністр Охіра МасайосіТокіо
6-й22-23 червня 1980  ІталіяПрем'єр-міністр Франческо КоссіґаВенеція
7-й20-21 липня 1981  КанадаПрем'єр-міністр П'єр ТрюдоКвебек
8-й4-6 червня 1982  ФранціяПрезидент Франсуа МіттеранВерсаль
9-й28-29 травня 1983  СШАПрезидент Рональд РейганВільямсбург
10-й7-9 липня 1984  Велика БританіяПрем'єр-міністр Маргарет ТетчерЛондон
11-й2-4 травня 1985  НімеччинаКанцлер Гельмут КольБонн
12-й4-6 травня 1986 ЯпоніяПрем'єр-міністр Накасоне ЯсухіроТокіо
13-й8-10 червня 1987  ІталіяПрем'єр-міністр Амінторе ФанфаніВенеція
14-й19-21 червня 1988  КанадаПрем'єр-міністр Браян МалруніТоронто
15-й14-16 червня 1989  ФранціяПрезидент Франсуа МіттеранПариж
16-й19-11 липня 1990  СШАПрезидент Джордж Герберт Вокер БушХ'юстон
17-й15-17 липня 1991  Велика БританіяПрем'єр-міністр Джон МейджорЛондон
18-й6-8 липня 1992  НімеччинаКанцлер Гельмут КольМюнхен
19-й6-9 липня 1993 ЯпоніяПрем'єр-міністр Міядзава КійтіТокіо
20-й8-10 липня 1994  ІталіяПрем'єр-міністр Сільвіо БерлусконіНеаполь
21-й15-17 червня 1995  КанадаПрем'єр-міністр Жан КретьєнГаліфакс
22-й27-29 червня 1996  ФранціяПрезидент Жак ШиракЛіон
23-й20-22 червня 1997  СШАПрезидент Білл КлінтонДенвер
24-й15-17 травня 1998  Велика БританіяПрем'єр-міністр Тоні БлерБірмінгем
25-й21-23 липня 1999  НімеччинаКанцлер Герхард ШредерКельн
26-й21-23 липня 2000 ЯпоніяПрем'єр-міністр Морі ЙосіроНаґо
27-й20-22 липня 2001  ІталіяПрем'єр-міністр Сільвіо БерлусконіГенуя
28-й26-27 червня 2002  КанадаПрем'єр-міністр Жан КретьєнАльберта
29-й1-3 червня 2003  ФранціяПрезидент Жан КретьєнЕвіан
30-й26-27 червня 2004  СШАПрезидент Джордж Вокер БушДжорджія
31-й6—8 липня 2005  Велика БританіяПрем'єр-міністр Тоні БлерЕдинбург
32-й15—17 липня 2006  РосіяПрезидент Володимир ПутінСтрєльна
33-й6—8 червня 2007  НімеччинаКанцлер Ангела МеркельГайлігендамм
34-й7—9 липня 2008 ЯпоніяПрем'єр-міністр Фукуда ЯсуоТояко
35-й7—9 липня 2009  ІталіяПрем'єр-міністр Сільвіо БерлусконіЛ'Аквіла
36-й25—26 червня 2010  КанадаПрем'єр-міністр Стівен ГарперОнтаріо
37-й26—27 травня 2011  ФранціяПрезидент Ніколя СаркозіДовіль
38-й18-19 травня 2012  СШАПрезидент Барак ОбамаКемп-Девід
39-й17 — 18 червня 2013  Велика БританіяПрем'єр-міністр Девід КемеронЛох-Ерн
40-й4-5 червня 2014  БельгіяПрезидент Європейської Комісії Жозе Мануел Баррозу
Голова Європейської Ради Герман Ван Ромпей
Брюссель
41-й7-8 червня 2015  НімеччинаКанцлер Ангела МеркельЗамок Ельмау
42-й26—27 травня 2016 ЯпоніяПрем'єр-міністр Шіндзо АбеШіма
43-й26—27 травня 2017  ІталіяПрем'єр-міністр Паоло ДжентілоніТаорміна
44-й8-9 червня 2018  КанадаПрем'єр-міністр Джастін ТрюдоКвебек
45-й24-26 серпня 2019  ФранціяПрезидент Емманюель МакронБіарриц
46-йвідмінено  СШАПрезидент Дональд ТрампКемп-Девід
47-й11-13 червня 2021  Велика БританіяПрем'єр-міністр Борис ДжонсонСент-Айвз
48-й26-28 червня 2022  НімеччинаКанцлер Олаф ШольцЗамок Ельмау
49-й19-21 травня 2023 ЯпоніяПрем'єр-міністр Фуміо КішідаХіросіма
50-й2024  Італія
51-й2025  Канада
52-й2026  Франція

Див. також

Примітки

Література

Посилання