G20

Рішення про організацію міжнародного форуму «Група двадцяти» (G-20) було прийнято на зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків країн «Групи семи» у Вашингтоні 25 вересня 1999 року.

Ідея створення «Групи двадцяти» обумовлена прийнятим на зустрічі лідерів «Групи семи» в Кельні в червні 1999 року рішенням встановити «неформальний механізм для діалогу з ключових питань економічної і фінансової політики між системоутворюючими країнами світу з метою досягнення стабільного і стійкого зростання світової економіки на благо всіх країн».

Засновницька конференція міністрів фінансів і керівників центральними банками «Великої двадцятки» відбулася 15-16 грудня 1999 року в Берліні. Конференція визначила, що «Група двадцяти» є неформальною організацією, що об'єднує країни з різних регіонів світу і з різним рівнем господарського розвитку, а також провідні міжнародні фінансові організації на основі зацікавленості в колективному вирішенні найважливіших світових економічних і фінансових проблем.

Членами «двадцятки» є Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Південна Корея, Мексика, Німеччина, ПАР, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Японія і Європейський Союз. Постійними учасниками зустрічей «двадцятки» є МВФ, Європейський центральний банк і Світовий банк.

Загалом на країни «двадцятки» припадає понад 85 % світового ВВП. У них живе понад 60 % населення світу, причому 66 % бідного населення також припадає на ці країни.

Основна форма діяльності G20 — щорічні зустрічі на рівні міністрів фінансів і голів центробанків. Зустрічі проходять в країні, яка є головою групи.

Країна-голова G20 міняється щорічно за принципом ротації. При цьому щороку країни, що головують, повинні бути з різних регіонів (наприклад, у 2007 році головувала ПАР, у 2008 році — Бразилія, в 2009 році — Велика Британія). Тимчасовий секретаріат розташовується в країні, що головує.

Посилення ролі форуму під час світової кризи

14-16 листопада 2008 року у Вашингтоні відбувся саміт «двадцятки», в рамках якого обговорювалися наслідки світової фінансової кризи і заходи, необхідні для його подолання. Учасники саміту в спільній декларації затвердили п'ять принципів реформ для зміцнення фінансових ринків і режимів регуляцій для запобігання майбутнім кризам, а також домовилися провести наступну зустріч «двадцятки» до 30 квітня 2009 року. У роботі вашингтонського форуму брали участь лідери держав-членів G20, ЄС, ООН, МВФ, Світового банку і Форуму фінансової стабільності.

Саміт «двадцятки» в Лондоні 2 квітня 2009 року продовжив обговорення шляхів подолання кризи, і водночас зібрав значні виступи антиглобалістів.

25 вересня 2009 на саміті G20 в Піттсбурзі лідери країн G20 домовилися про перерозподіл квот в Міжнародному валютному фонді і Світовому банку на користь країн, що розвиваються. На користь динамічних ринків країн, що розвиваються, буде перерозподілено не менше трьох відсотків голосів у СБ і щонайменше п'ять відсотків голосів в МВФ. Крім того, вирішено, що з 2011 року саміти G20 проходитимуть щорічно, а не двічі в рік, як раніше. У 2010 році зустрічі «двадцятки» пройшли в червні в Канаді і в листопаді в Південній Кореї. У 2011 році саміт відбувся у Франції. Згідно з рішеннями саміту, G20 стане головним форумом для вирішення питань глобальної економіки замість «Групи семи», а Світовий банк візьме на себе вирішення таких глобальних проблем, як продовольча безпека і зміна клімату.

Саміти

Саміти G-20 були створені як відповідь на глобальну фінансову кризу 2007—2010 років і на зростаюче визнання того, що ключові розвиткові економіки не були належним чином включені до основної глобальної економічної дискусії й управління. Саміти глав держав та урядів G-20 проводяться на додаток до засідань міністрів фінансів і керівників центральних банків. Після дебюту в 2008 році на найвищому рівні у Вашингтоні, лідери G-20 зустрічалися двічі на рік в Лондоні і Піттсбурзі в 2009, Торонто і Сеулі в 2010 році. Також саміти було проведено у Франції (2011), Мексиці (2012), Росії (2013), Австралії (2014), Туреччина (2015), Китайська Народна Республіка (2016), Німеччина (2017), Аргентина (2018), Японія (2019), Італія (2021).

Дата	Держава	Місто
Листопад 2008	США	Вашингтон
Квітень 2009	Велика Британія	Лондон
Вересень 2009	США	Пітсбург
Червень 2010	Канада	Торонто
Листопад 2010	Південна Корея	Сеул
Листопад 2011	Франція	Канни
Червень 2012	Мексика	Лос Кабос[en]
Вересень 2013	Росія	Санкт Петербург
Листопад 2014	Австралія	Брисбен
Листопад 2015	Туреччина	Анталія
Вересень 2016	КНР	Ханчжоу[1]
Липень 2017	Німеччина	Гамбург
Листопад 2018	Аргентина	Буенос-Айрес
Червень 2019	Японія	Осака[2]
Листопад 2020	Саудівська Аравія
Жовтень 2021	Італія	Рим[3]
Листопад 2022	Індонезія	Балі

Учасники

Двадцятим, колективним членом організації, є Європейський союз, який репрезентують голова Європейської Ради та голова Європейського центрального банку.

• 
  Саміт G20 у Вашингтоні, листопад 2008 року
• 
  Саміт G20 у Лондоні, квітень 2009 року
• 
  Саміт G20 у Сеулі, листопад 2010 року
• 
  Саміт G20 у Каннах, листопад 2011 року
• 
  Саміт G20 у Мексиці, червень 2012 року
• 
  Саміт G20 Санкт Петербург, 2013 року
• 
  Саміт G20 Брисбен, 2014 року
• 
  Саміт G20 Анталія, 2015 року
• 
  Саміт G20 Ханчжоу, 2016 року
• 
  Саміт G20 Гамбург, 2017 року
• 
  Саміт G20 Буэнос-Айрес, 2018 року
• 
  Саміт G20 Осака, 2019 року
• 
  Саміт G20 Рим, 2021 року

• http://www.g20.org/ [Архівовано 8 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• G-20 Seoul Summit 2010
• G-20 Information Centre [Архівовано 16 лютого 2013 у Wayback Machine.] from the University of Toronto
• A Guide To Committees, Groups, And Clubs [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.] from the International Monetary Fund
• G-20 Special Report [Архівовано 8 січня 2013 у Wayback Machine.] from The Guardian
• IPS News — G-20 Special Report
• The G-20's role in the post-crisis world by FRIDE
• The Group of Twenty—A History, 2007