US Airways

З 1939 до кінця 1960-х

Заснована в 1939 братами Дюпон (Richard C. du Pont і Alexis Felix du Pont) під назвою All American Aviation Company. Першим генеральним директором (CEO) компанії став Стівен Гарднер. Штаб-квартира нової авіакомпанії розміщувалася в місті Пітсбург (штат Огайо, США).

У 1949 в зв'язку зі зміною своєї спеціалізації з перевезення пошти і відкриттям регулярних пасажирських рейсів компанія змінила свою назву на All American Airways, яке однак проіснувало недовго — в 1953 авіакомпанія перейменована в Allegheny Airlines.

Поступово компанія розширювала свою діяльність: в 1966 ввела в експлуатацію перший Douglas DC-9, в 1968 поглинула авіакомпанію Lake Central Airlines, в 1972 — авіакомпанію Mohawk Airlines, ставши найбільшим авіаперевізником північно-східної частини Сполучених Штатів і шостою в світі за обсягом перевезених пасажирів ^[3]. Однак, з розширенням діяльності прийшли й інші проблеми — в 1970-х роках Allegheny Airlines заслужила неофіційне прізвисько Agony Air через своій незадовільний сервіс^[4].

1970-1980 роки

Allegheny Airlines черговий раз змінила свою назву на USAir в 1979 році після прийняття в попередньому році «Закону про дерегулювання авіакомпаній», який дозволив їй розширити свою маршрутну мережу в південно-східній частині Сполучених Штатів.

На початку 1980-х років рейси компанії в північно-східній частині країни виконувалися невеликим перевізником Ransome Airlines, а також багатьма іншими. У 1987 році USAir придбала авіакомпанію Pacific Southwest Airlines, яка базувалася в аеропорту Сан-Дієго і в наступному році — авіакомпанію Piedmont Airlines, що розміщувалася в аеропорту Вінстон-Салем, Північна Кароліна. В цей же час USAir переносить свої офіси з Національного аеропорту Вашингтона в нову будівлю в окрузі Арлінгтон (штат Віргінія; неподалік від Національного аеропорту). Технічні служби та забезпечення перевезень залишилися в Міжнародному аеропорту Пітсбурга.

USAir замовляє нові літаки Boeing 737-300 з більш місткими салонами відповідно до швидкозростаючого попиту на пасажирські перевезення у Флориді На той момент авіакомпанія експлуатувала найбільший в світі парк DC-9 і звернулася в McDonnell Douglas із завданням на проектування нового літака. Однак наприкінці 1970-х років McDonnell Douglas представив чергову модиціфкацію DC-9-50, що не відповідала технічним вимогам завдання USAir. Протягом тривалих переговорів між компаніями фірма Boeing направила в авіакомпанію пропозицію про готовність розробки лайнера з необхідними характеристиками на базі свого Boeing 737. Пропозиція була прийнята і тісна співпраця USAir з Боїнгом тривала до 28 листопада 1984 року, коли здійснив свій перший політ лайнер Boeing 737-300.

USAir в значній мірі розширила свою діяльність, коли в 1987 році придбала Pacific Southwest Airlines і в 1988 році — Piedmont Airlines. Злиття перевізників дозволили USAir експлуатувати нові хаби в Балтіморі, Шарлотті, Сіракузах і Дейтоні, а також нові трансатлантичні рейси в аеропорт Лондона Гетвік. На сьогоднішній день з чотирьох хабів, які дісталися в спадок від Piedmont Airlines, експлуатуються два — Шарлотта і Балтімор. Після остаточного завершення угод поглинання компаній в 1989 році USAir стає найбільшим авіаперевізником в світі, який виконує понад п'ять тисяч щоденних рейсів.

1990-ті роки

На початку 1990-х USAir відкрила нові рейси в Лондон, Париж і Франкфурт зі своїх чотирьох головних хабів. Також, компанія підписала угоду про партнерство з приватною авіакомпанією Trump Shuttle, яка отримала назву USAir Shuttle. Пізніше USAir уклала договір про інвестиції з британської авіакомпанією British Airways, який в подальшому став прототипом майбутніх трансатлантичних альянсів. На залучені гроші були закуплені нові лайнери Boeing 767, що літали потім в лівреях Брітіш Ейрвейз, а також побудований новий термінал в головному хабі авіакомпанії — Пітсбурзі.^{[5] [6]}

У 1996 партнерські відносини між USAir і Брітіш Ейрвейз закінчилися в залі суду, оскільки Брітіш оголосила про свої наміри співпрацювати з конкурентом USAir — авіакомпанією American Airlines. В цьому ж році авіакомпанія черговий раз змінює свою назву на чинне в даний момент US Airways і створює дочірню компанію MetroJet, яка експлуатує літаки в однокласному компонуванні салонів, для конкуренції з авіакомпаніями-дискаунтерами східної частини США, головним чином — з Southwest Airlines .

6 листопада 1996 відразу після свого ребрендингу розмістила замовлення на 400 вузькофюзеляжних літаків Airbus A320, з яких 120 замовлялися з фірмовими конфігураціями салонів. На той момент це замовлення стало найбільшим за всю історію авіації.

У 1998 авіакомпанія розміщує замовлення на поставку 30 широкофюзеляжних Airbus A330, з яких сім літаків A330-300 — з фірмовими салонами.

У 1997 придбала свого партнера Trump Shuttle. Незважаючи на те, що до середини 1990-х років авіакомпанія вийшла в прибуток, її стан маршрутної мережі перевезень, сконцентрованої на північному сході США, укупі з високими операційними витратами змусили керівництво задуматися про необхідність злиття з іншими авіаперевізниками.

Перше невдале поєднання

24 травня 2000 року US Airways озвучила свої плани з придбання за 4.3 мільярда доларів компанії UAL Corp., Власника найбільшого в той час в світі комерційного авіаперевізника United Airlines. Переговори між авіакомпаніями супроводжувалися серйозними запереченнями обох профспілок і антимонопольними службами і врешті-решт зупинилися зовсім після інформації про можливе блокування угоди федеральною владою. 27 липня 2001 року UAL Corp. в односторонньому порядку вийшла з переговорів, заплативши US Airways 50 мільйонів доларів штрафу.

З 2001 по 2004 роки

Починаючи з 2000 року US Airways планомірно заміняла парк застарілих літаків новими A320 для спрощення технічного обслуговування свого флоту і зниження різного роду витрат експлуатації.

Будучи найбільшим авіаперевізником в аеропорту Вашингтона, US Airways постраждала сильніше всіх після закриття аеропорту в зв'язку з терористичними атаками 11 вересня. В результаті фінансової катастрофи було закрито дочірній підрозділ MetroJet, аеропорт Балтімора перестав бути головним хабом авіакомпанії, почались звільнення тисяч співробітників.

11 серпня 2002 року US Airways скористалася главою 11 Кодексу США і оголосила про своє банкрутство. Авіакомпанія отримала гарантований федеральним агентством Air Transportation Stabilization Board^[en] займ і змогла вийти зі стану банкрутства вже в 2003 році. На початку 2003 року керівництво US Airways ліквідувало пенсійні програми для шести тисяч пілотів компанії, тим самим ставши однією з перших великих авіакомпаній, що згорнули пенсійні програми своїх працівників. У наступному році US Airways припинила безкоштовне харчування пасажирів на внутрішніх рейсах авіакомпанії.

Протягом фінансової кризи компанія здійснила великі скорочення витрат, проте як і раніше зберегла високі операційні витрати в основній діяльності. 19 жовтня 2005 року US Airways виплатила гарантований урядовий кредит за рахунок його рефінансування іншими кредиторами.

Конфлікт з хабом Пітсбурга: 2003-2004 роки

В кінці 2003 на початку 2004 року US Airways висунула вимоги щодо зниження операційних зборів до Міжнародного аеропорту Пітсбурга, мотивуючи їх важкою фінансовою ситуацією, а також тим фактом, що авіакомпанія була головним перевізником і найбільшим орендарем площ в аеропорту. Управляюча аеропортом Пітсбурга компанія Allegheny County Airport Authority^[en] відхилила вимоги US Airways щодо зниження зборів за злети/посадки і оренду приміщень посилаючись на антимонопольне законодавство і правила Федеральної адміністрації з авіації США, згідно з якими вона буде зобов'язана знизити ці розцінки і для інших авіакомпаній.

US Airways пообіцяла, що в разі відморві у вирішені питання, основний пасажирський трафік буде переведений в інші головні хаби. У листопаді 2004 року авіакомпанія виконала свої погрози, перевівши велике число рейсів в хаби Філадельфії і Шарлотт і знизивши статус аеропорту Пітсбурга до вторинного хаба.^[7] US Airways, очолювана колишнім генеральним директором America West Airlines Дугом Паркером (Doug Parker), протягом наступних років продовжувала знижувати свій трафік через Пітсбург, поки кількість рейсів через цей аеропорт не скоротилося до п'ятдесяти в порівнянні з п'ятьмастами раніше.

2004-2005 роки

У серпні 2004 року US Airways здійснила спробу створити ще один хаб в Міжнародному аеропорті Форт-Лодердейл / Голівуд, оголосивши про відкриття десяти регулярних рейсів в Латинську Америку і країни Карибського басейну. Усі починання зі створення хабу на латиноамериканських напрямках закінчилися провалом, в основному через його близькість до Міжнародного аеропорту Маямі, що був головним хабом авіакомпанії American Airlines, яка в свою чергу мала широку мережу маршрутів в Латинську Америку.

У 2005 році US Airways зробила акцент на прямих рейсах між великими аеропортами східної частини США, такими як Вашингтон (ім. Рональда Рейгана), Нью-Йорк (Ла Гуардіа) і Форт-Лодердейл / Голівуд. Як не дивно, модель пріоритету саме на прямих рейсах була запозичена усіма великими авіакомпаніями країни у низькобюджетного перевізника Southwest Airlines і почала використовуватися ними з середини 1980-х років.

Різке зростання вартості палива і відсутність позитивних зрушень у переговорах з профспілками (і в першу чергу з Асоціацією пілотів авіакомпаній ( Air Line Pilots Association (ALPA)^[en] ), традиційно завжди йшла на компроміси і вирішення конфліктів), змусили US Airways вдруге вдатися до Глави 11 кодексу США про банкрутство 12 вересня 2004 року. Широке невдоволення співробітників авіакомпанії високим обсягом роботи, звинувачення в нестачі персоналу, розпіарені фінансові труднощі — все це призвело до спекуляцій про те, що компанія буде ліквідована.

Злиття US Airways і America West Airlines

Ще до другого банкрутства US Airways вивчалася можливість злиття з авіакомпанією America West Airlines. Транспортні схеми компаній були взаємодоповнюючими, а витрати на оплату праці персоналу — майже аналогічними. Сторони провели попередні обговорення, проте переговори закінчилися нічим у зв'язку з актуальними проблемами з профспілками, пенсіями, посібниками співробітникам і іншими витратами компаній.

У грудні 2004 року US Airways істотно знизила витрати на оплату праці, а її фінансовий консультант Seabury Group запропонував виставити компанію на продаж. В наступному місяці US Airways і America West Airlines відновили переговори по злиттю, і 19 травня 2005 року обидві авіакомпанії оголосили про підписання остаточного договору об'єднання шляхом зворотного поглинання . Операцію підтримували зовнішні інвестори в особі концерну Airbus — виробника літаків і дочірньої компанії Європейського аерокосмічного і оборонного концерну, компанією Air Wisconsin Airlines Corporation власника US Airways Express і холдингом ACE Aviation Holdings^[en] — власником канадської авіакомпанії Air Canada.

Об'єднана авіакомпанія зберігала назву US Airways, тим самим підкреслюючи свою приналежність до числа національних перевізників країни і зберігаючи всесвітньо відомий бренд компанії. Залишалися без змін членство в альянсі Star Alliance і програма для часто літаючих пасажирів Dividend Miles ^[8]. 13 вересня 2005 року акціонери America West Airlines проголосували за злиття авіакомпаній, а через три дні суд Східного округу штату Віргінія схвалив процедуру виходу US Airways з банкрутства, що дозволило повністю завершити операцію по злиттю авіакомпаній 27 вересня 2005 року. При цьому об'єднана компанія використовує позивний «кактус», яким раніше користувалася AWA.

З вересня 2005 року штаб-квартира об'єднаної авіакомпанії розміщувалася в місті Темпе (Аризона) — це фактично передмістя Фінікса, розташоване на схід від Міжнародного аеропорту Фінікса Скай Харбор.

З 2005 по 2007 роки

Протягом 2006 року US Airways проводила ре брендинг своїх дочірніх компаній, переводячи їх під єдиний фірмовий бренд US Airways.

9 лютого 2006 року авіакомпанія оголосила про замовлення нових літаків Embraer 190, а в липні — на 20 літаків Airbus A350 .

У травні цього ж року були об'єднані вебсайти US Airways і America West Airlines, новий сайт містив вже новий єдиний стиль двох авіакомпаній, що увібрав в себе індивідуальні особливості обох перевізників.

В кінці 2006 року US Airways спробувала придбати ще одну американську авіакомпанію Delta Air Lines, що знаходилася в той час в стані банкрутства. Остаточна сума пропозиції становила трохи більше 10 мільярдів доларів, проте внаслідок серйозного опору керівництва Delta Air Lines і в першу чергу її кредиторів, 31 січня 2007 року пропозиція про покупку було відкликано. ^[9]

4 березня 2007 відбулося об'єднання комп'ютерних систем US Airways і America West Airlines. За базову була взята система QIK^[en], заснована в свою чергу на системі бронювання Amadeus. З колишньої Sabre^[en] в нову комп'ютерну систему управління перейшли деякі сервісні модулі, найбільш відомим з яких є модуль DECS^[en], в якому оброблялися оперативні дані по вазі, балансу, завантаженні і технічного обслуговування літаків. Процес навчання співробітників авіакомпанії роботі в новій системі був повністю завершений до 25 вересня 2007 року.

25 вересня є датою остаточного злиття двох авіакомпаній і ліквідації бренду America West Airlines (AWA). Працівники колишньої авіакомпанії, в тому числі пілоти, служба персоналу, бортпровідники і техніки, залишилися на своїх колишніх контрактах. До жовтня 2008 року літаки America West Airlines літали з екіпажами колишньої AWA і продовжували використовувати позивний CACTUS, а літаки US Airways — відповідно зі своїми екіпажами і під позивним US AIR. У жовтні 2008 року компанія розпочала використання єдиного операційного сертифіката, вибравши в якості свого позивного колишній позивний AWA — CACTUS. Крім того, рейси колишньої America West Airlines виконувалися з номерами з діапазону з 1 до 699, рейси US Airways — під номерами з 700 до 1999. Діапазон номерів з 2000 до 2199 використовувався підрозділами US Airways Shuttle, а номери з 2200 і вище — для інших дочірніх авіакомпаній.

Незважаючи на перехід до єдиної комп'ютерної системи, рейси America West Airlines досі відмічаються так, ніби вони досі виконуються незалежним перевізником. В принципі це звичайна практика для авіакомпаній, що мають код-шерингові угоди з іншими авіакомпаніями або регіональними перевізниками. І хоча такий код-шеринговий метод виділення рейсів поглиненої компанії в складі всіх перевезень є великою рідкістю для великих авіакомпаній, проте це значно спрощує процес стиковки пасажирів усередині маршрутних мереж колишніх незалежних авіакомпаній US Airways і America West Airlines.

Влітку 2007 року US Airways серйозно зайнялася якістю свого сервісу і послуг, що надаються на борту літака, починаючи від продуктів харчування і систем розваг і закінчуючи перепідготовкою бригад бортпровідників. На початку 2008 року авіакомпанія планувала ввести в експлуатацію нові крісла пасажирів з вбудованими системами розваг, проте паливна криза 2008 року звела ці плани нанівець. В результаті після фінансової кризи авіакомпанія повністю зупинила свою програму оновлення сервісу та послуг у польоті і припинила надання розважальних послуг на всіх рейсах усередині країни. ^[10]

В результаті проведеного опитування 23 тисяч читачів журналу Consumer Reports в липні 2007 року US Airways була визнана найгіршою авіакомпанією по споживчим критеріям обслуговування пасажирів. Опитування проводилося в березні, результати ж квітневого опитування меншої вибірки респондентів показали зниження оцінки ще на десять пунктів. ^[11]

У тому ж році Північноамериканський рейтинг авіакомпаній Zagat Survey оцінив US Airways як найгіршу серед усіх авіакомпаній Сполучених Штатів, виставивши рейтинги 10/30 в оцінці комфортності, 5/30 по бортхарчуванню, 10/30 по наданих послугах і 15/30 по послугах бронювання авіаквитків .^[12] US Airways посіла останнє місце в списку 20 внутрішніх авіакомпаній США за оцінкою Міністерства транспорту США, проведеної в березні, квітні і травні 2007 року. Відповідно до доповіді Бюро статистики транспорту^[en] (Bureau of Transportation Statistics) в червні 2008 року кількість рейсів US Airways, які прибули в пункти призначення за розкладом, склало всього лише 7 відсотків від загальної кількості.

US Airways лідирує і за кількістю скарг з показником 4,4 скарги на 100 тисяч пасажирів ^[13], що наприклад в 7,5 рази більше аналогічного показника авіакомпанії JetBlue (0,59 на 100 тисяч) і в 11 разів більше, ніж в Southwest Airlines (0,4 на 100 тисяч пасажирів). Робота служби розгляду скарг авіапасажирів поставлена в US Airways також на низькому рівні — в 2007 році було розглянуто лише 50% всіх скарг пасажирів, які надійшли по телефону в колл-центр авіакомпанії.

Компанія продовжує політику зниження кількості регулярних рейсів через міжнародний аеропорт Пітсбурга, станом на вересень 2007 року їх число становить 68 рейсів в день проти п'ятисот в 2001-му році. Генеральний директор Дуг Паркер заявляє про своє розчарування в тому, що аеропорт стає збитковим, однак підтверджує подальші плани скорочення присутності в ньому. Все це продовжує погіршувати і без того напружені відносини між керівництвом авіакомпанії і керуючою компанією Allegheny County. 3 жовтня 2007 року US Airways оголошує про зниження до початку наступного року кількості внутрішніх рейсів через аеропорт Пітсбурга з 77 до 46 і магістральних маршрутів з 31 до 22 в день.^[14]

25 вересня 2007 року Міністерство транспорту США дозволяє US Airways відкриття маршруту Шарлотт- Пекін через Філадельфію. Авіакомпанія планує почати виконання рейсу в березні 2009 року. ^[15]

29 жовтня 2007 року US Airways оголосила про плани введення регулярних рейсів між Шарлотт і Боготою (Колумбія) після того, як Міністерство транспорту США почало конкурсний відбір серед авіакомпаній на право виконання 21 нових рейсів в тиждень в Латинську Америку. Конкурс US Airways програла. ^[16]

11 листопада 2007 року авіакомпанія анонсувала новий безпосадочний рейс між Філадельфією і лондонським аеропортом Хітроу .

2008 і 2009 роки

25 квітня 2008 року засобами масової інформації повідомлялося, що US Airways бере участь в переговорах про можливе злиття з American Airlines або United Airlines, як відповідь на об'єднання двох північноамериканських авіакомпаній Delta Air Lines і Northwest Airlines .^[17] Через три дні US Airways заявила, що остаточні результати переговорів її злиття з United будуть опубліковані протягом двох тижнів ^[18] і в травні 2008 року авіакомпанія оголосила про офіційне завершення переговорів, в результаті яких злиття авіакомпаній не відбулось.^[19] Проте з приміткою, якщо процес консолідації Delta Air Lines і Northwest Airlines закінчиться вдало, то US Airways і Юнайтед будуть готові знову повернутися до питання злиття авіакомпаній.

15 січня 2009 року літак Airbus A320, що виконував рейс № 1549 Нью-Йорк (Ла Гуардіа) -Шарлотт-Сіетл, відразу після зльоту з аеропорту Ла Гуардіа здійснив аварійну посадку на річку Гудзон. Ніхто з 150 пасажирів і п'яти членів екіпажу (2 пілота і 3 бортопровідника) серйозно не постраждав. Губернатор Нью-Йорка Девід Патерсон назвав подію «Гудзонським дивом», а президент Джордж Буш сказав, що він «натхнений майстерністю і героїзмом екіпажу» і дав високу оцінку діям добровольцям і силам оперативного реагування.

2014 рік

31 березня 2014 року компанія закінчила процедуру злиття з авіакомпанією American Airlines, ставши його дочірньою компанією, і вступила як афілійований член в глобальний авіаційний альянс пасажирських перевезень Oneworld ^[1] .

У 2008 році US Airways виконувала близько 3130 рейсів в день по 200 напрямках в понад 30 країнах світу зі своїх хабів в Філадельфії, Фініксі і Шарлотт.

Маршрути US Airways були зосереджені уздовж східного узбережжя США, в південно-східній частині країни і Карибському басейні, звідки виконувалися рейси в західну частину США і країни Європи. Код-шерингова угода з United Airlines дозволяло US Airways пропонувати своїм пасажирам зручні стикування по всіх штатах, розташованих на територіях Середнього Заходу США, Великих рівнин і Скелястих гір. Крім того, код-шеринг з United Airlines відкривав стикування в країни Південної Америки, Азії та Австралії.

Під брендом US Airways Express здійснювалася велика кількість рейсів з хабів US Airways в невеликі міста, а також рейси між малими містами в північно-східній, середньо-атлантичній і південній частинах країни, тим самим забезпечувалося виконання урядової програми EAS. У лютому 2007 року US Airways Express оголосила про відкриття свого головного хабу в аеропорті Пітсбурга (Пенсільванія).

16 липня 2007 року US Airways подала заявку в Міністерство транспорту США на відкриття нового безпосадочного рейсу Філадельфія- Пекін. У разі позитивного рішення рейс передбачалося виконувати на літаку Airbus A340 ^[20]. 25 вересня 2007 року Міністерство повідомило про попереднє погодження заявки авіакомпанії з датою початку рейсів 25 березня 2009 року^[21], проте в зв'язку паливною кризою 2008 року US Airways звернулася до Міністерства з проханням відкласти запуск маршруту ще на один рік ^[22].

11 листопада 2007 року US Airways оголосила про початок прямих рейсів Філадельфія-Лондон (Хітроу), разом з тим авіакомпанія зберігала свої безпосадочні рейси Філадельфія-Лондон (Гатвік) і Шарлотт-Лондон (Гатвік).

У тому ж році US Airways планувала відкрити новий рейс Шарлотт- Богота ( Колумбія ), проте Міністерство транспорту відхилило заявку авіакомпанії, а рейси до Боготи були віддані перевізникам Delta Air Lines, JetBlue Airways і Spirit Airlines з аеропортів Нью-Йорка, Орландо і Форт- Лодердейла відповідно.

нові маршрути

US Airways планувала до відкриття наступні міжнародні рейси:

• з Шарлотт (CLT)
  • Париж (аеропорт імені генерала Шарля-де-Голля) - з 21 квітня 2009 року
  • Ріо-де-Жанейро, Бразилія - з осені 2009 року ^[23]

• з Філадельфії (PHL)
  • Бірмінгем, Велика Британія - з 12 травня 2009 року
  • Осло, Норвегія - з 21 травня 2009 року
  • Тель-Авів, Ізраїль - з 2 липня 2009 року
  • Пекін, Китай - був відкладений до весни 2010 року ^[24] .

Припинені рейси

Наступні регулярні маршрути US Airways зупинила в 2009 році:

• з Лас-Вегасу (LAS)
  • Балтимор (BWI) - 8 липня
  • Калгарі (YYC) - 2 червня
  • Едмонтон (YEG) - 9 травня
  • Нью-Йорк (JFK) - 9 травня
  • Портленд (PDX) - 8 липня;

• з Фініксу (PHX)
  • Калгарі (YYC) - 9 травня
  • Едмонтон (YEG) - 10 травня.

2014-2015 роки

В кінці 2014 року US Airways експлуатувала повітряний флот з 344 двохдвигунових літаків (твінджетів), що складався з нових Ейрбасів і старих Боїнгів ^[25], причому US Airways володіла найбільшим діючим парком літаків Airbus серед усіх авіакомпаній світу ^[26] . Станом на квітень 2014 року середній вік флоту авіакомпанії становив 12,3 року ^[27] .

US Airways використовувала власну програму заохочення пасажирів, що часто літали — Dividend Miles, учасники якої отримували додаткові милі, мали пріоритет в обслуговуванні на стійках реєстрації та інші пільги. Dividend Miles, крім партнерів US Airways по альянсу Oneworld, поширювалася і на пасажирів,таких авіакомпаній:

Список аеропортів США, що мали зали Клубу авіакомпанії:

• Bahamas Air
• Hawaiian Airlines
• Virgin Atlantic Airways

До злиття з US Airways авіакомпанія America West Airlines мала власну програму заохочення пасажирів, що часто літали яка називалася FlightFund. Після об'єднання авіакомпаній програми обох перевізників були об'єднані в єдину систему Dividend Miles.

Авіакомпанія мала спеціальні приміщення (зали) в 15 аеропортах США і один в Гатвіку (Лондон) для пасажирів, що мали клубну картку US Airways Club. Членство в Клубі відрізнявся за рівнями сервісу:

• Base — доступ тільки в зали US Airways Club,
• Red Carpet — доступ в US Airways Club і в зали Red Carpet Clubs авіакомпанії United Airlines пасажирам, які мали квитки на рейси United Airlines.

Нижче перераховані інциденти з літаками US Airways. У список не включені події з дочірніми авіакомпаніями і літаками під брендом US Airways Express.

• Бостон
• Буффало
• Шарлотт / Дуглас
• Гринсборо
• Гартфорд (Бредлі)
• Лас-Вегас (МакКарран)
• Лос Анджелес
• Нью-Йорк (Ла Гардіа)
• Філадельфія
• Фінікс (Скай-Харбор)
• Пітсбург
• Ролі / Дарем
• Тампа
• Вашингтон (імені Рональда Рейгана)

2008 рік

Станом на липень 2008 року US Airways мала код-шерингові угоди з наступними авіакомпаніями: ^[28]

Розірвані до 2008 року

• Big Sky Airlines (припинила операції 8 березня 2008 року)
• British Airways (код-шеринг з US Airways і America West Airlines з 1993 по 1997 роки
• Caribbean Sun (припинила існування 31 січня 2007 року)
• Continental Airlines (код-шеринг з America West Airlines розірваний 1 травня 2002 року через маленьку кількість проданих квитків ^[29] )
• Lufthansa (код-шеринг в 1990-х роках, в 2001-му був розірваний на трирічний період до вступу US Airways до альянсу Star Alliance)
• Qantas (код-шеринг з US Airways і America West Airlines в 1990-х роках, був розірваний 28 лютого 2007 року з набранням Qantas до альянсу Oneworld)
• Northwest Airlines (код-шеринг з America West Airlines на рейсах в Азію)
• Windward Islands Airways (код-шеринг був припинений на невизначений термін)

• 15 лютого 1986 року, рейс 496, Ері (Пенсильванія), McDonnell Douglas DC-9-31 (бортовий номер N961VJ). Літак приземлився на засніжену смугу 24 при попутному вітрі в 12 вузлів, не зміг загальмувати і викотився за межі ЗПС, постраждалих не було. Помилка екіпажу ^[30] .
• 20 вересня 1989 року, рейс 1643, Флашинг (Нью-Йорк), Boeing 737-401 (бортовий номер N416US). Літак прямував з аеропорта Ла Гвардіа (Нью-Йорк) в Шарлотт і при виконанні зльоту вийшов за межі ЗПС, зачепив дерев'яний покажчик виведення і зупинився в напівзатопленому стані в Іст-Рівер. Причиною аварії стала помилка КПС, який вчасно не ухвалив рішення про припинення зльоту і не проконтролював дії другого пілота, який виконував зліт з дисбалансом (на 16 градусів вліво) триммера керма повороту. Жертв — 2 з 63 осіб. ^[31]

• 2 лютого 1991 року, рейс 1493, Лос-Анджелес (Каліфорнія), Boeing 737-3B7 (бортовий номер N388US). При заході на посадку на зайняту смугу 24L аеропорту Лос-Анджелес в нічних умовах врізався в Fairchild Metroliner авіакомпанії Skywest Airlilnes. Після зіткнення обидва літаки зійшли зі смуги і зупинилися на пожежній станції аеропорту. Помилка диспетчерської служби. Загинуло 22 з 87 осіб на Боїнгу і всі 12 чоловік на Fairchild Metroliner.
• 22 березня 1992 року, рейс 405, Ла Гуардіа (Нью-Йорк), Fokker F28 Fellowship (бортовий номер N485US). Перед рейсом літак два рази проходив процедуру антиобледеніння. Між останнім антиобледенінням і зльотом пройшло тридцять п'ять хвилин, протягом яких на крилах накопичився лід. Після відриву літак втратив швидкість і впав, перевернувшись і частково затонувши, в затоці Флашинг Бей. Помилка авіатранспортної індустрії і FAA, що не організувала процедури антиобледеніння, які мали бути жорстко за часом прив'язані до вильоту незалежно від затримки рейсу. Загинуло 27 осіб з 51.
• 2 липня 1994 року, рейс 1016, Шарлотт (Північна Кароліна), McDonnell Douglas DC-9-32 (бортовий номер N954VJ). При заході на посадку на смугу 18L аеропорту Ла Гурдіа екіпаж промахнувся мимо смуги і пішов на друге коло, після чого потрапив в сильний зсув вітру, викликаний мікрозбросом в атмосфері. Дуглас упав на дерева і приватний будинок, загинуло 37 з 57 пасажирів рейсу. ^[32]
• 8 вересня 1994, рейс 427 USAir, Алікіппа (Пенсильванія), Boeing 737-3B7 (бортовий номер N513AU). При заході на посадку на смугу 28R в аеропорту Пітсбурга потрапив в турбулентний слід Боїнга 727 авіакомпанії Delta Air Lines При спробі екіпажу вийти в нормальний режим літак увійшов в піке і розбився в лісистій балці в семи милях на захід від аеропорту. Втрата управління сталася через поворот керма напрямку понад допустиму межу, або від мимовільного зворотного ходу керма напряму. Найбільш вірогідний поворот керма в сторону, протилежну тій що була дана по команді, через заклинювання клапана сервомотору керма. Загинули всі 132 пасажира.
• 16 жовтня 2003 року, рейс 1172, Тампа (Флорида), Airbus A319-112 . Несправність гальмівної системи рульового управління (BSCU).^[33]
• 15 січня 2009 року, рейсу 1549, Ла Гуардіа (Нью-Йорк), Airbus A320-214. Відразу після зльоту з аеропорту Ла Гуардіа сталася зупинка обох двигунів, лайнер здійснив аварійну посадку на річку Гудзон. Причина інциденту — потрапляння зграї птахів в двигуни літака.

• US Airways [Архівовано 17 жовтня 2000 у Wayback Machine.]
• US Airways Magazine inflight magazine
• US Airways [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.] at YouTube
• Oneworld [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]