Індонезійська мова

В індонезійській мові є 30 звуків. А індонезійська абетка має 26 літер: Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz.

Наголос не виражений, слова вимовляються з однаковим наголосом на кожному складі. Голосні майже не редукуються. Звуки [ʤ], [ʧ], [j] позначаються літерами j, c, y (до реформи 1972 року, яка уніфікувала правопис з малайською мовою, писали dj, tj, j). Поєднання ng позначає звук [ŋ].

У словотворі найважливішу роль відіграє афіксація та редуплікація:. Афікси — префікси, суфікси, інфікси (ставляться відповідно попереду, в кінці та всередині слова). Часто слово має одночасно і префікс, і суфікс.

Редуплікація

Редуплікація: — це повторення всього слова (просте) або першого складу. Редуплікація буває зі змінами (наприклад, змінюється один голосний) або з додаванням афіксів.

Приклади: mata (око) — matamata (шпигун)

laki (чоловік [дружини]) — lelaki (чоловік [особа чоловічої статі])

rumah (будинок) — rumahrumah (макет будинку)

anak (дитина) — anakanak (по-дитячому)

abu (попіл) — abuabu (сірий)

barat (захід) — kebarat-baratan (західного)

gunung (гора) — gunung-gemunung (гірська країна)

Складні слова

В індонезійській є складні слова.

Приклади: nenek-moyang (предки), де nenek — дід, бабуся, moyang — прадід, прабаба

air-mata (сльози), де air — вода, mata — око

tanah-air (батьківщина), де tanah — земля, air — вода

hari-besar (свято), де hari — день, besar — великий, великий

Прості речення можуть бути поширеними і непоширеними. Непоширені складаються тільки з головних членів — підмета й присудка. Наприклад: Toko tutup. — Магазин зачинений.

До складу простого поширеного речення, крім головних членів речення, входять і другорядні члени: означення, додаток і обставини.

Підмет, як правило, передує присудку й може бути виражений іменником або вказівним займенником: Anak makan. — Дитина їсть. Ini pintu. — Це двері.

Присудок переважно дієслівний: Anak ini makan. — Ця дитина їсть.

Після дієслів makam і minum може вживатися додаток. Kami minum kopi. — Ми п'ємо каву. Anak itu makan ikan. — Та дитина їсть рибу.

Присудок може бути також іменним: Ini kota. — Це місто.

Порядок слів

Порядок слів у індонезійському реченні є одним з основних засобів вираження відносини між словами.

Головною ознакою виділення означення є позиція. Означення завжди слідує безпосередньо за означуваним словом і може бути виражене іменником, дієсловом, прикметником або займенником. Наприклад: paman anak — дядько дитини; kaki kanan — права нога; anak ini — це дитина.

Вказівні займенники ini та itu, що вживаються як означення, завжди йдуть за означуваним словом або утворюють групу слів, до яких вони належать. Наприклад: anak kakak itu — дитина старшого брата.

Підмет зі словами, що належать до нього, утворюють групу підмета. Присудок зі словами, що належать до нього, утворюють групу присудка. У реченні група підмета зазвичай передує групі присудка і відділяється від нього паузою, наприклад: Toko ini / tutup. — Цей магазин зачинений.Kakek ini / paman anak itu. — Цей дідусь того дядька дитини.

Вказівні займенники ini та itu часто обмежують групу підмета від групи присудка і самі часто входять до групи підмета.

Іменники не змінюються за відмінками. Відмінкові відносини показує порядок слів.

Наприклад: orang laut — моряк, морська людина (див. Баджас), negeri orang — країна людей, orang Indonesia — індонезієць, букв. «людина Індонезії».

Прості (кореневі) іменники мають недовільну структуру. Вони виконують функцію підмета у реченні без будь-яких допоміжних засобів.

Множина утворюється редуплікацією: orangorang — люди, tuantuan — пани (tuan — пан).

Дієслово

Прості кореневі дієслова є непохідними словами. Вони виконують функцію присудка в реченні без будь-яких допоміжних засобів. Деякі непохідні дієслова, наприклад: minum — пити, makan — їсти, можуть приєднувати безсполучниковий додаток.

Aku minum kopi. — Я п'ю каву.Dia makan. — Він їсть.

Дієслово mau «хотіти, мати намір», як правило, передує смисловому дієслову в розповідному реченні.

Наприклад, Aku mau makan. — Я хочу їсти.

Прикметники можуть бути самостійними (besar — великий, putih — білий) або утворюються методами афіксації. В ролі прикметника може використовуватися іменник без будь-яких змін (див. Конверсія), наприклад

Bahasa Indonesia — індонезійська мова.

Займенники

Особові: я — hamba, aktivitetshanteraren (офіційно), aku (неформально)

ти — anda, saudara (офіційно), kamu (неформально)

він / вона — dia, ia, beliau

воно — dia

ми — kami (не включаючи співрозмовника), kita (включаючи співрозмовника)

ви — kalian, saudara-saudara, saudara sekalian

вони — mereka

Роль присвійних займенників відіграють енклітики (суфікси): Мій (офіційно) — … aktivitetshanteraren;

Мій (неформально) — …ku/…aku;

Твій (офіційно) — …Anda/Saudara;

Твій (неформально) — …kamu/…mu;

Його/її — …dia; nya;

Їх — …mereka;

Приклади:

• моя їжа — makanan aku, makananku
• твоя їжа — makanan Anda, makananmu
• його/її їжа — makanan dia
• їхня їжа — makanan mereka

• Rumahku — мій дім,
• rumahmu — твій дім,
• rumahnya — його, її будинок.

Відносно-питальні:

• Хто — siapa,
• Що — apa,
• Який — yang mana

Зворотні: sendiri — сам, себе (для всіх осіб), diriku — мене, я сам, dirimu — тебе, ти сам, dirinya — його, її, він сам, вона сама.

Вказівні займенники: itu — то, той, ini — це, цей.

Вказівний займенник ini — «це, цей, ця» вживається для вказівки на предмети, що знаходяться в сфері мовця, тобто поблизу мовця.Вказівний займенник itu — «той, той, той» — у сфері співрозмовника.

Невизначені: semua — все, segala — все, все, masing-masing — кожен, tiap — всякий, кожен, apa-apa — щось, щось, apapun — що б то не було.

Прислівники

Прислівники часу: sekarang — зараз, kini — тепер, dulu — спершу, спочатку, kemudian — потім, sudah — вже, masih — ще, belum — ще не, kemarin — вчора, besok — завтра, bila(mana) — коли, pernah — коли-небудь, tidak pernah — ніколи.

Прислівники місця: disini — тут, kesini — сюди, disitu -там, darisini — звідси, dimana-mana — скрізь, kebawah — вниз, dimana — де, kemana — куди, kesini, kemari — сюди, kesitu, kesana — туди, dimanapun — де б ні.

Модальні прислівники: seharusnya — потрібно, semoga-moga — нехай, jangan — не треба, tidak — не, ні (для присудка та визначення), ya — так, bukan (не підлягає), dilarang — заборонено.

Прислівники ступеня: sangat — дуже, banyak — багато, sedikit — мало, kurang — менш, lebih — більше, paling — найбільш.

Інші: bagus — чудово, baik — добре, baik sekali — дуже добре, tentu — звичайно, mungkin — можливо, biasanya — зазвичай, tidak-baik, jelek — погано, boleh — дозвольте, bisa — можна, perlu — потрібно, berapa — скільки, beberapa — кілька, cepat — швидко, pelan — повільно, jauh — далеко, dekat — близько, didalam — всередині, diluar — зовні, diatas — згори, dibawah — знизу, lurus — прямо, kemuka, terus — вперед, kebelakang — тому, kekanan — праворуч, kekiri — ліворуч, lama — давно, tidak lama lagi — скоро, pernah — колись, belum pernah — ще ніколи.

Сполучники

dan — і, tetapi/tapi — але, namun — однак, melainkan — а/окрім, karena — тому що, karena itu — тому, jika, ayo — давай, kalau — якщо, meskipun — хоча, atau — або, bahwa, bahasa, yang — що, supaja — щоб.

Основні прийменники

atas — на, над, за (+ знахідний відмінок), dari, daripada — від, з, di — в, на, до, dengan — з, разом з

В Україні індонезійська мова вивчається в Інституті східної філології Київського університету (бакалаврська та магістерська програми)^[1].

• Індонезійсько-український словник

Вікіпедія має розділ
індонезійською мовою
Halaman Utama

• Індонезійська мова на сайті Ethnologue: Indonesian. A language of Indonesia (англ.)
• Індонезійська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Indonesian [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Індонезійська мова на сайті WALS Online: Language Indonesian [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• «Чому ніхто не розмовляє індонезійською мовою» [Архівовано 8 січня 2019 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.