Альберто Джилардіно

Вихованець футбольної школи клубу «П'яченца». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1999 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон, взявши участь у 17 матчах чемпіонату.

Протягом 2000—2002 років захищав кольори команди клубу «Верона».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Парма», до складу якого приєднався 2002 року. Відіграв за пармську команду наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Парми», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Парми» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,52 голу за гру першості.

2005 року уклав контракт з клубом «Мілан», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Мілана» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. В новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату. За цей час виборов титул переможця Ліги чемпіонів УЄФА, клубного чемпіона світу, ставав володарем Суперкубка УЄФА.

До складу клубу «Фіорентина» приєднався 2008 року. Відіграв за «фіалок» 118 матчів в національному чемпіонаті, в яких 48 разів вражав ворота суперників.

З 2011 по 2014 рік грав за «Дженоа» та «Болонью», після чого за 5 мільйонів євро досвідчений нападник перейшов до провідного китайського клубу «Гуанчжоу Евергранд». За півроку у Китаї забив 5 голів у 14 матчах місцевої першості.

26 січня 2015 року повернувся на батьківщину, приєднавшись на умовах оренди до добре йому відомої «Фіорентіни». Згодом виступав у Серії А за клуби «Палермо», «Емполі» та «Пескара», а завершив ігрову кар'єру 2017 року у клубі другого дивізіону «Спеція».

1998 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 15 іграх на юнацькому рівні (за збірні різних вікових категорій), відзначившись одним забитим голом.

Протягом 2000—2004 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 38 офіційних матчах, забив 22 голи. 2004 року захищав кольори олімпійської збірної Італії, яка на тогорічних Олімпійських іграх виборола бронзові нагороди.

2004 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Наразі провів у формі головної команди країни 47 матчів, забивши 17 голів. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, здобувши того року титул чемпіона світу, а також чемпіонату світу 2010 року у ПАР.

Пропустив Євро-2012 через низьку результативність у Серії А, але знову повернувся до збірної після гарного сезону за «Болонью» і склав ударний дует із Маріо Балотеллі на турнірі Кубку конфедерацій 2013 року у Бразилії, де здобув бронзові нагороди.

Восени 2013 року зіграв свої останні матчі за збірну, провівши всього за головну команду країни 57 ігор, в яких забив 19 голів.

У жовтні 2018 року призначений асистентом головного тренера аматорського клубу Серії D «Редзато» Луки Пріни^[5], а 27 лютого 2019 року призначений головним тренером команди^[6].

11 липня 2019 року він підписав контракт з «Про Верчеллі», командою, яка виступала в чемпіонаті Серії С, і таким чином вперше став тренером у професійній лізі. Команда посіла 14 місце в групі А, після чого Джилардіно покинув п'ємонтський клуб 21 липня 2020 року^[7].

8 вересня того ж року він офіційно став новим тренером «Сієни», яка відновила свої виступи у Серії D^[8]. 11 січня 2021 року за взаємною згодою з тосканським клубом він розірвав угоду з командою, яка посідала 2-е місце, маючи на 2 гри менше за лідера. Рівно через місяць він повернувся на тренерську лаву тосканського клубу після невдалої спроби попрацювати з клубом Мар'янса Пахарса, який опустився на 8-е місце на 9 очок позаду лідера. Під керівництвом Джилардіно клуб завершив чемпіонат на 5 місці, тим не менш через розширення Серії С команда отримала підвищення. Однак 24 жовтня після домашньої нічиєї з «Пескарою» (1:1) і незважаючи на 6 місце в турнірній таблиці, клуб ухвалив рішення про звільнення тренера^[9].

1 липня 2022 року було офіційно оголошено про його призначення новим головним тренером молодіжної команди «Дженоа»^[10]. У жовтні він отримав ліцензію UEFA Pro^[11], яка дозволяє тренувати команди вищого дивізіону, а 6 грудня 2022 року став тимчасовим тренером першої команди «Дженоа» замість звільненого Александера Блессіна^[12].

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1999–00	«П'яченца»	A	17	3	-	-	-	-	-	-	-	-	-	17	3
2000		B	0	0	КІ	3	2	-	-	-	-	-	-	3	2
Усього за «П'яченцу»			17	3		3	2		-	-		-	-	20	5
2000–01	«Верона»	A	22+2[a 1]	3+0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	24	3
2001–02		A	17	2	КІ	2	1	-	-	-	-	-	-	19	3
Усього за «Верону»			39+2	5+0		2	1		-	-		-	-	43	6
2002–03	«Парма»	A	24	4	КІ	2	1	КУ	2	0	-	-	-	28	5
2003–04		A	34	23	КІ	2	0	КУ	4	3	-	-	-	40	26
2004–05		A	38+1[a 1]	23+1	КІ	1	0	КУ	8	1	-	-	-	48	25
Усього за «Парму»			96+1	50+1		5	1		14	4		-	-	116	56
2005–06	«Мілан»	A	34	17	КІ	3	2	ЛЧ	10	0	-	-	-	47	19
2006–07		A	30	12	КІ	4	2	ЛЧ	11	2	-	-	-	45	16
2007–08		A	30	7	КІ	1	0	ЛЧ	7	2	СК + КЧС	1 + 1	0 + 0	40	9
Усього за «Мілан»			94	36		8	4		28	4		2	0	132	44
2008–09	«Фіорентина»	A	35	19	КІ	1	0	ЛЧ + КУ	8[a 2] + 2	5[a 3] + 1	-	-	-	46	25
2009–10		A	36	15	КІ	3	0	ЛЧ	9[a 4]	4[a 5]	-	-	-	48	19
2010–11		A	35	12	КІ	1	0		-	-		-	-	36	12
2011–12		A	12	2	КІ	1	1		-	-		-	-	13	3
2011–12	«Дженоа»	A	14	4	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	14	4
2012–13		A	0	0	КІ	1	1	-	-	-	-	-	-	1	1
2012–13	«Болонья»	A	36	13	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	37	13
2013–14	«Дженоа»	A	36	15	КІ	1	1	-	-	-	-	-	-	37	16
Усього за «Дженоа»			50	19		2	2		-	-		-	-	52	21
2014	«Гуанчжоу Евергранд»	СЛ	14	5	КК	1	1	ЛЧ	2	0	СК	0	0	17	6
2014–15	«Фіорентина»	A	14	4	КІ	0	0	ЛЄ	0	0	-	-	-	14	4
Усього за «Фіорентину»			132	52		6	1		19	10		-	-	157	63
2015–16	«Палермо»	A	33	10	КІ	1	1	-	-	-	-	-	-	34	11
2016–17	«Емполі»	A	14	0	КІ	2	1	-	-	-	-	-	-	16	1
2016–17	«Пескара»	A	3	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	3	0
2017–18	«Спеція»	B	16	6	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	16	6
Усього			357+3	141+1		24	9		61	18		2	0	447	169

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
04/09/2004	Палермо	Італія	2 – 1	Норвегія	Відбір до ЧС 2006	-
08/09/2004	Кишинів	Молдова	0 – 1	Італія	Відбір до ЧС 2006	-
09/10/2004	Цельє	Словенія	1 – 0	Італія	Відбір до ЧС 2006	-
13/10/2004	Парма	Італія	4 – 3	Білорусь	Відбір до ЧС 2006	1
09/02/2005	Кальярі	Італія	2 – 0	Росія	товариський матч	1
26/03/2005	Мілан	Італія	2 – 0	Шотландія	Відбір до ЧС 2006	-
17/08/2005	Дублін	Ірландія	1 – 2	Італія	товариський матч	1
07/09/2005	Мінськ	Білорусь	1 – 4	Італія	Відбір до ЧС 2006	-
08/10/2005	Палермо	Італія	1 – 0	Словенія	Відбір до ЧС 2006	-
12/10/2005	Лечче	Італія	2 – 1	Молдова	Відбір до ЧС 2006	1
12/11/2005	Амстердам	Нідерланди	1 – 3	Італія	товариський матч	1
16/11/2005	Женева	Італія	1 – 1	Кот-д'Івуар	товариський матч	-
01/03/2006	Флоренція	Італія	4 – 1	Німеччина	товариський матч	1
31/05/2006	Женева	Швейцарія	1 – 1	Італія	товариський матч	1
02/06/2006	Лозанна	Україна	0 – 0	Італія	товариський матч	-
12/06/2006	Ганновер	Італія	2 – 0	Гана	ЧС 2006 - 1-й етап	-
17/06/2006	Кайзерслаутерн	Італія	1 – 1	США	ЧС 2006 - 1-й етап	1
22/06/2006	Гамбург	Чехія	0 – 2	Італія	ЧС 2006 - 1-й етап	-
26/06/2006	Кайзерслаутерн	Італія	1 – 0	Австралія	ЧС 2006 - 1/8 фіналу	-
04/07/2006	Дортмунд	Німеччина	0 – 2 д.ч.	Італія	ЧС 2006 - 1/4 фіналу	-
02/09/2006	Неаполь	Італія	1 – 1	Литва	Відбір до ЧЄ 2008	-
06/09/2006	Париж	Франція	3 – 1	Італія	Відбір до ЧЄ 2008	1
15/11/2006	Бергамо	Італія	1 – 1	Туреччина	товариський матч	-
17/10/2007	Сієна	Італія	2 – 0	ПАР	товариський матч	-
21/11/2007	Модена	Італія	3 – 1	Фарерські острови	Відбір до ЧЄ 2008	-
20/08/2008	Ніцца	Італія	2 – 2	Австрія	товариський матч	1
06/09/2008	Ларнака	Кіпр	1 – 2	Італія	Відбір до ЧС 2010	-
11/10/2008	Софія	Болгарія	0 – 0	Італія	Відбір до ЧС 2010	-
15/10/2008	Лечче	Італія	2 – 1	Чорногорія	Відбір до ЧС 2010	-
19/11/2008	Афіни	Греція	1 – 1	Італія	товариський матч	-
10/02/2009	Лондон	Бразилія	2 – 0	Італія	товариський матч	-
10/06/2009	Преторія	Італія	4 – 3	Нова Зеландія	товариський матч	2
15/06/2009	Преторія	США	1 – 3	Італія	Кубок Конфедерацій 2009 - 1-й етап	-
21/06/2009	Преторія	Італія	0 – 3	Бразилія	Кубок Конфедерацій 2009 - 1-й етап	-
12/08/2009	Базель	Швейцарія	0 – 0	Італія	товариський матч	-
09/09/2009	Турин	Італія	2 – 0	Болгарія	Відбір до ЧС 2010	-
10/10/2009	Дублін	Ірландія	2 – 2	Італія	Відбір до ЧС 2010	1
14/10/2009	Парма	Італія	3 – 2	Кіпр	Відбір до ЧС 2010	3
14/11/2009	Пескара	Італія	0 – 0	Нідерланди	товариський матч	-
03/06/2010	Брюссель	Італія	1 – 2	Мексика	товариський матч	-
05/06/2010	Женева	Швейцарія	1 – 1	Італія	товариський матч	-
14/06/2010	Кейптаун	Італія	1 – 1	Парагвай	ЧС 2010 - 1-й етап	-
20/06/2010	Мбомбела	Італія	1 – 1	Нова Зеландія	ЧС 2010 - 1-й етап	-
07/09/2010	Флоренція	Італія	5 – 0	Фарерські острови	Відбір до ЧЄ 2012	1
17/11/2010	Клагенфурт	Румунія	1 – 1	Італія	товариський матч	-
29/03/2011	Київ	Україна	0 – 2	Італія	товариський матч	-	кап.
07/06/2011	Льєж	Італія	0 – 2	Ірландія	товариський матч	-
6/2/2013	Амстердам	Нідерланди	1 – 1	Італія	товариський матч	-	71'
21/3/2013	Женева	Італія	2 – 2	Бразилія	товариський матч	-	83'
26/3/2013	Та-Калі	Мальта	0 – 2	Італія	Відбір до ЧС 2014	-	86'
31/5/2013	Болонья	Італія	4 – 0	Сан-Марино	товариський матч	1	50'
11/6/2013	Ріо-де-Жанейро	Італія	2 – 2	Гаїті	товариський матч	-	кап. - 55'
16/6/2013	Ріо-де-Жанейро	Мексика	1 – 2	Італія	Кубок Конфедерацій 2013 - 1-й етап	-	86'
27/6/2013	Форталеза	Іспанія	0 – 0 д.ч. (7 - 6 п.п.)	Італія	Кубок Конфедерацій 2013 - півфінал	-	91'
30/6/2013	Салвадор	Італія	2 – 2 д.ч. (3 - 2 п.п.)	Уругвай	Кубок Конфедерацій 2013 - матч за 3-тє місце	-
6/9/2013	Палермо	Італія	1 – 0	Болгарія	Відбір до ЧС 2014	1
11/10/2013	Копенгаген	Данія	2 – 2	Італія	Відбір до ЧС 2014	-	82'
Усього		Матчів (37 місце)	57		Голів (13 місце)	19

Титули і досягнення

• Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (1):

«Мілан»: 2006–07

• Володар Суперкубка УЄФА (1):

«Мілан»: 2007

• Клубний чемпіон світу (1):

«Мілан»: 2007

• Чемпіон Китаю (1):

«Гуанчжоу Евергранд»: 2014

Збірні

• Чемпіон світу (1): 2006
• Бронзовий призер Олімпійських ігор (1): 2004
• Чемпіон Європи (U-21): 2004

Примітки

↑ BDFA

d:Track:Q19368470

↑ As — Madrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671

d:Track:Q2807d:Track:Q1466106d:Track:Q719880

↑ Olympedia — 2006.

d:Track:Q95606922

↑ Alberto Gilardino riparte dal Rezzato in serie D: progetto “biellese” con l’amico Luca Prina. La Stampa (італ.). 9 жовтня 2018. Процитовано 6 грудня 2022.

↑ Gilardino: dal violino al debutto in panchina in Serie D. gazzetta.it. 28 лютого 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 6 грудня 2022.

↑ Pro Vercelli, Gilardino ai saluti: “È stata una palestra importante per la mia crescita” - TUTTOmercatoWEB.com. www.tuttomercatoweb.com (італ.). Процитовано 6 грудня 2022.

↑ CalcioNews24, Redazione (8 вересня 2020). Siena, Gilardino: «Sposo con entusiasmo questo progetto». Calcio News 24 (it-IT) . Процитовано 6 грудня 2022.

↑ Il Siena esonera Alberto Gilardino dopo undici giornate. La Gazzetta dello Sport (it-IT) . Процитовано 6 грудня 2022.

↑ Genoa, Gilardino è il nuovo allenatore della Primavera. la Repubblica (італ.). 1 липня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.

↑ UEFA Pro, ecco i nomi di tutti i neoallenatori abilitati: tra di loro anche Gilardino e Demichelis. Federazione Italiana Giuoco Calcio (англ.). 6 жовтня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.

↑ COMUNICATO STAMPA. Genoa Cricket and Football Club - Official Website. 6 грудня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.

Джерела

• Офіційний сайт [Архівовано 5 травня 2013 у Wayback Machine.] (англ.), (італ.)
• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
• Профіль гравця на TransferMarkt [Архівовано 2 лютого 2013 у Wayback Machine.] (італ.)