Волинське воєводство (1566—1795)
Воли́нське воєво́дство (лат. Palatinatus Volhynensis, пол. Województwo wołyńskie) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського (до 1569) та Корони Польської Речі Посполитої. Існувало у 1566–1795 роках. Охоплювало більшу частину історичної Волині. Головне місто — Луцьк. Очолювали його волинські воєводи. Сеймик воєводства збирався у Луцьку. Мало представництво із трьох сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з трьох повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила 38 323,80 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало 805 170 осіб.
| Волинське воєводство | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Адм. центр | Луцьк | ||||
| Країна |  Велике князівство Литовське і  Корона Королівства Польського | ||||
| Регіон | Велике князівство Литовське Малопольська провінція | ||||
| |||||
| Населення | |||||
| - повне | |||||
| Площа | |||||
| - повна | 38 324 км² | ||||
| Дата заснування | 1566 | ||||
| Дата ліквідації | 1795 | ||||
 | |||||
 | |||||
| |||||
Назва
На картах також трапляється назва Верхня Волинь (лат. Volynia superior, фр. Haute Volhynie) або Ближня Волинь (лат. Volynia citerior).
Історія
.jpg)
Воєводство створене 1566 року у складі Великого князівства Литовського[2]. Після Люблінської унії 1569 року відійшло до Корони Польської[2]. Входження Волині до складу Польщі активізувало процеси польської колонізації цих земель і покатоличення місцевої шляхти[2].
Волинське воєводство було ареною активного національно-культурного руху і релігійної боротьби, що виразно проявилось у діяльності православних братств, Острозької академії, у відгомоні, який дістали тут повстання Косинського 1591—1593 років, повстання Наливайка 1594—1596 років, національна революція 1648—1676 під проводом Богдана Хмельницького, гайдамацький рух[2]. Внаслідок Руїни землі Волині було спустошено, населення масово переселялося на схід, міста занепали[2].
Після другого поділу Польщі 1793 року і включення Волині до складу Російської імперії Волинське воєводство було ліквідовано, а його територія увійшла до Ізяславського намісництва, яке від 1795 року називалося Волинським намісництвом[2].
Адміністративний устрій
Головним осідком воєводства був Луцьк[2]. Воєводство складалося з трьох повітів[2]:
Населення
За даними 1629 року, тут зафіксовано 2200 поселень (з них 114 міст та містечок), чисельність населення становило 650 тис. осіб[2]. Близько 1000 міст і сіл належало князям Острозьким, решта — Вишневецьким, Заславським, Любомирським, Сангушкам[2]. До складу воєводства входили у середині XVIII століття такі міста як Броди, Збараж.[3]
Уряди
Воєводи
- Януш Острозький (від 1558)
- Олександр Чорторийський (від 1566)
- Андрій Вишневецький (від 1576)
- Олександр Острозький (від 1593)
- Януш Заславський (1604—1629)
- Адам Олександр Санґушко (1630—1653)
- Микола Юрій Чорторийський (від 1657)
- Михайло Юрій Чарторийський (від 1661)
- Миколай Єронім Сенявський (від 1679)
- Ян Станіслав Яблоновський (1693—1697)
- Ян Адам Стадніцький (до 1713)
- Атаназій Валентій Мьончиньський (25 серпня 1713—1723)
- Станіслав Лєдуховський (26 березня 1724—1726)
- Міхал Потоцький (від 1726)
- Северин Юзеф Жевуський (у 1751[4])
- Францішек Потоцький (1755)
- Юзеф Оссолінський (1757—1775)
- Ієронім Януш Санґушко (1775)
Персоналії
- У 1470-х роках народився Михайло Василевич. Був писар литовський, староста мідницький, кревський, стоклішський[a], кормяловський[b] і упітський. Можливий переписувач старовинного Пересопницького Євангелія, на якому складають присягу президенти України.
- На початку XVI століття народився Дмитро Вишневецький «Байда» (р. н. невід. — 1563/1564, Стамбул) — українсько-литовський магнат на Волині, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів, козацький ватажок, гетьман. Урядник Польського Королівства (староста канівський і черкаський). Власник маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.
- У 2-й половині XVI століття народилася у місті Луцьку Ганна Гойська або Анна (до шлюбу Козинська; пом. 1617) — руська шляхтичка, меценатка, фундаторка Почаївського монастиря, засновниця друкарні.
- Близько 1575 року народилася Галшка Гулевичівна (Єлизавета Василівна Гулевич, пом. у 1642, Луцьк, Волинь) — українська шляхтичка старовинного українського роду Гулевичів, меценатка, фундаторка Києво-Братського монастиря Київського Богоявленського братства та Київської братської школи, від якої веде історію Києво-Могилянська академія. Заповідала також гроші Луцькому Хресто-Воздвиженському братству. Опікувалась розвитком духовності та освіти.
Артефакти
- 1580-ті роки Острозька Біблія — надрукована книга першого повного перекладу Біблії (як Новий Завіт так і Старий Завіт) церковнослов'янською мовою. Переклад здійснено гуртком учених при Острозькій школі та видано в Острозі 1580—1581 року заходами князя Костянтина Василя Острозького. Надрукована друкарем Іваном Федоровичем.
Примітки
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волинське воєводство (1566—1795) |
- Верменич Я. В. Волинське воєводство 1) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 610. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Кокін Ю. Волинське воєводство // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5. — С. 94.
- Gloger Z. Województwo Wołyńskie [Архівовано 15 липня 2013 у Wayback Machine.] // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.
- Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] — T. I. — S. 177—178.
Література
- Lustracye królewszczyzn ziem ruskich Wołynia, Podola i Ukrainy z piérwszéj połowy XVII wieku / wydał Aleksander Jabłonowski. — Warszawa : Gebethner i Wolff, 1877. — 226 с. — (Źródła dziejowe. T. 5) (пол.)
