Глузман Семен Фішельович
Семе́н Фі́шельович Глу́зман (нар. 10 вересня, 1946, Київ) — лікар-психіатр і правозахисник[1], колишній дисидент та політв'язень, президент Асоціації психіатрів України[2], директор Українсько-американського бюро захисту прав людини від 1990 р.[1], член Американського товариства психіатрів від 1979 р.[1], член Королівського коледжу психіатрів Великої Британії з 1980 р.[1], член Канадської психіатричної асоціації з 1981 р.[1], Товариства психіатрів і неврологів Німеччини[3][1], співголова Комітету «Бабин Яр» (разом із Мирославом Поповичем, Іваном Дзюбою). За його життя в 1977 р. його ім'ям названа французька клініка Сен-Дені[1]: фр. CAC Saint-Denis "Sémion Gluzman", Centre de sante semion gluzman clinique psychiatrique à st denis[4][5][6][7]. Один із авторів Закону України «Про психіатричну допомогу»[8]. 1978 р. був оголошений роком Семена Глузмана від «Amnesty International»[9]. У 1998—1999 рр. експерт Організації Об'єднаних Націй з прав людини[10].
| Семен Глузман | |
|---|---|
 | |
| Народився | 10 вересня 1946 (77 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  СРСР Україна |
| Місце проживання | Україна |
| Діяльність | медицина |
| Галузь | психіатрія |
| Відомий завдяки | правозахисник, психіатр |
| Alma mater | Національний медичний університет імені О.О. Богомольця |
| Нагороди | людина 1978 р. «Міжнародної амністії», премія 1998 р. Європейського союзу — США «За розвиток демократії та громадянського суспільства», Людина року — 1999, премія 2001 р. Американської психіатричної асоціації «Захист прав людини», подяка 2002 р. СБУ, Женевська премія 2008 р. XIV конгресу Всесвітньої психіатричної асоціації |
| його ім'я носить клініка Сен-Дені | |
| |
Лауреат України «Людина року — 1999» як «правозахисник року»[11][12].
Життєпис
У 1970 р. закінчив студіювання у Київському медичному інституті[1]. Працював у м. Житомирі, у м. Коростені, а з 1972 р. — у м. Києві[1].
У листопаді 1971 р. підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в справі генерала Петра Григоренка, якою генерала було визнано психічно здоровим всупереч державній точці зору політичного режиму в СРСР, довів незаконність застосування проти генерала методів репресивної психіатрії, те, що він «психічно хворий» — підготована була фахівцями інституту судової психіатрії ім. В. П. Сербського[13]. У 1972 році Семен Глузман був засуджений (головно за вказану незалежну експертизу) на 7 років концтаборів (у Пермській області), додатково йому дали 3 роки заслання (у Тюменській області)[1]. Він відбував покарання разом із Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Левком Лук'яненком[1].
Від 1982 р. — працював у Києві робітником фабрики[1].З 1985 року почав друкуватися та займатись професійною діяльністю.
Від 1991 року — виконавчий секретар Асоціації психіатрів України[1].
У серпні 2010 року президент України Віктор Янукович ввів Семена Глузмана у Громадську гуманітарну раду при президенті України[14]. Семен Глузман на фоні загалом гіперкритичного ставлення до пострадянських порядків в Україні та в охороні здоров'я зокрема, схвально відгукувався про діяльність уряду Азарова[15], лаяв Ющенка та іронізував щодо умов утримання в тюрмі Юлії Тимошенко[16]
Учасник ініціативи «Першого грудня» з 1 грудня 2011 р.[17] по 18 грудня 2012 р.[18]
Виступав на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[19][20]
У 2012 році вийшла друком книжка спогадів Семена Глузмана «рос. Рисунки по памяти или воспоминания отсидента».
Праці
- Семен Глузман, «Псалмы и скорби». Харьков. Фолио. 1994
- Моісеєнко Р. О., Терещенко О. В., Марценковський І. А., Глузман С. Ф., Пінчук І. Я., Юрченко Т. В., Доленко О. В. (2012). «Напрямки реформування системи охорони психічного здоров'я дітей і підлітків в Україні». Український вісник психоневрології 20 (1 (70) додаток) (укр.)
- Gluzman, Semyon (1989). On Soviet totalitarian psychiatry. International Association on the Political Use of Psychiatry. ISBN 90-72657-02-0. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 25 серпня 2015. (англ.)
- Глузман С. Ф. Расширенная судебно-психиатрическая заочная экспертиза по делу Григоренко Петра Григорьевича, 1907 г.р., украинца, жителя г. Москвы (восстановлено на основании копии Самиздата) [Архівовано 25 березня 2012 у Wayback Machine.] // Новости медицины и фармации (329), 2010.
- Глузман Семен «Запах ненависті» [Архівовано 19 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- «Діагноз Семена Глузмана» [Архівовано 11 березня 2007 у Wayback Machine.] (Інтерв'ю А. Лемишу, 12 листопада 1999)
- Глузман Семен: «Владу в Україні неможливо змінити зверху. починати все треба знизу» [Архівовано 13 січня 2014 у Wayback Machine.] (Інтерв'ю Юрію Саєнко, журнал «Універсум», 02.04.2003)
- Я хочу жити в країні, де образи героїв не потрібні / Без героїв? [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Алла Котляр 27 грудня 2012, 14:27
- Логика войны [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] // lb.ua, 25 августа 2014, 12:34; Логіка війни [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] // 28.08.2014
- Брудна та безсовісна еліта України [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.], ru [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Новое Время, 28 Липня, 2016, 20:11
- Утраченное чудо [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Ракурс, 26 грудня 2018, 20:26
Членство в професійних організаціях
З 1979 року — Почесний член Американської психіатричної асоціації.
З 1980 — член Королівського коледжу психіатрів Великої Британії.
З 1981 — член Канадської психіатричної асоціації.
З 1990 — член Німецького товариства психіатрів і неврологів.
З 1992 — патрон Міжнародного фонду «Женевська ініціатива в психіатрії».
З 1994 по 2003 — член Всесвітньої ради реабілітації жертв тортур.
З 1998 — член Контрольної комітету з проблем зловживань психіатрією Всесвітньої психіатричної асоціації[21].
Примітки
Джерела
- Шаповал Ю. І. Глузман Семен Фішелевич [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 121. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Шаповал Ю.І. Глузман Семен Фішельович [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Диссидент, вернувшийся в холод: Интервью Ю. Константинова с С. Глузманом. «Киевские новости», 1995 г., 3 ноября; Антонюк З. та ін. Листи з волі. м. Київ, 1999 р.
- Згода в психіатрії. Виступ на Всесвітньому конгресі з біоетики. м. Амстердам, 1991 р. «Український оглядач», 1992 р., № 10; Псалмы и скорби. г. Харьков, 1994 г.
- Про Семена Глузмана
- Феофанова Алла «Песня судьбы»
- ІнформацІйне повідомлення про створення Громадського комітету «Бабин Яр»
- Глузман Семен: Страна рабов? [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Глузман Семен Фішельович (біографічна довідка) [Архівовано 3 червня 2009 у Wayback Machine.]
- Семен Глузман: «Не лечитесь у профессоров!» [Архівовано 22 квітня 2018 у Wayback Machine.] (интервью изданию «2000» : № 7(854) 16 — 22 февраля 2018 г.)
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Глузман Семен Фішельович |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глузман Семен Фішельович- Шаповал Ю. І., «Глузман Семен Фішелевич [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]» (том 2), сайт «Інститут історії України Національної академії наук України» (укр.)
- Пограничное состояние. Психиатр и диссидент Семен Глузман о выздоровлении Украины и страхе перед Путиным [Архівовано 23 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
