Дводомні рослини

У мохоподібних (мохи, печіночники і антоцеротовидні) гаметофіти є повністю незалежними рослинами і виробляють спори лише одного типу (ізоспори)^[2]. Насінні є різноспоровими рослинами, виробляючи спори двох різних розмірів (гетероспори)^[3]. Гаметофіти насінних залежні від спорофіту і розвиваються всередині спор. У покритонасінних чоловічі гаметофіти розвивається в пилкових зернах, вироблених тичинками спорофіта, а жіночі гаметофіти розвиваються в насінних зачатках, вироблених жіночими плодолистками^[4].

Близько 65 % видів голонасінних є дводомними^[5], але майже всі хвойні є однодомними^[6].У голонасінних дводомність і однодомність сильно корелюють зі способом розповсюдження пилку, однодомні види є здебільшого вітрозапильними, а дводомні є тваринозапильними^[7].

Близько 6 % видів покритонасінних повністю дводомні і 7 % родів покритонасінних містять хоча б 1 дводомний вид^[8]. Дводомність є більш поширеною в деревних рослин^[9] і гетеротрофних видів^[10]. У більшості дводомних рослин, утворення чоловічих чи жіночих гаметофітів визначається генетично, але в деяких випадках може визначатися навколишнів середовищем, як у видів Arisaema^[11].

Певні водорості є дводомними^{[прояснити: ком.][12]}. Дводомність поширена в бурих водоростей і, можливо, бурі водорості пішли саме від дводомних предків^[13].

У рослин дводомні види зазвичай еволюціонують або від гермафродитних видів, або від однодомних видів з раніше неперевіреною гіпотезою, яка стверджує, що це відбувається для того, щоб уникнути інбридингу^[14]. Проте було показано, що дводомність пов'язана зі збільшенням генетичного різноманіття та більшим захистом від шкідливих мутацій^[15]. Незалежно від еволюційного шляху, проміжні стани повинні мати переваги у пристосуванні, щоби ці стани могли закріпитися^[16].

Дводомність розвивається внаслідок чоловічого або жіночого безпліддя^[17], хоча малоймовірно, що мутації, які призвели до чоловічого або жіночого безпліддя, відбувалися одночасно^[18]. У покритонасінних одностатеві квітки розвиваються з двостатевих^[19]. Дводомність зустрічається майже у половини родин рослин, але лише у меншості родів, що свідчить про те, що її еволюція відбулася недавно^[20]. У 160 родин, які мають дводомні види, дводомність, як вважають, розвивалася більш ніж 100 разів^[21].

Родина Caricaceae, імовірно, еволюціонувала від рослин, які були дводомними^[22].

Від гермафродитизму

Дводомність зазвичай еволюціонує від гермафродитизму через гінодієцію, але також можн еволюціонувати через андродієцію^[23], через дистилію^[24] або через гетеростилію^[15]. У Айстрових дводомність могла еволюціонувати з гермафродитизму незалежно від 5 до 9 разів. Зворотний перехід, від дводомності назад до гермафродитизму, був також спостережений у айстрових і мохоподібних з частотою, приблизно вдвічі меншою, ніж для переходу від гермафродитизму до дводомності^[25].

У Смілок, оскільки в них немає однодомності, припускають, що дводомність розвивалася через гінодієцію^[26].

Від однодомності

Дводомні рослини можуть еволюціонувати від однодомних предків, які мають квіти, що містять функціональні як тичинки, так і плодолистики^[27]. Деякі автори стверджують, що однодомність і дводомність пов'язані між собою^[28].

У роді Стрілиці, так як у них є розподіл систем статей, було припущено, що дводомність розвинулась від однодомності^[29] через гінодієцію в основному завдяки мутаціям, які призвели до чоловічого безпліддя^[30]:478. Однак, оскільки стан рослин-предків невідомий, потрібно більше досліджень, щоби прояснити еволюцію дводомності з однодомності^[30]:478.

• Родд Т., Стекхауз Дж. (2008). Ліс. Енциклопедичний путівник. Київ: Махаон-Україна. с. 58. ISBN 978-966-605-864-8.
• Glimn-Lacy J., Kaufman P.B. (2006). Botany Illustrated (вид. 2nd). Springer. с. 28. ISBN 0-387-28870-8.

• Однодомні рослини

• Дводомні рослини // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.