Доксорубіцин

В ЄС доксорубіцин пегільований ліпосомальний (як Caelyx) показаний для лікування раку молочної залози, раку яєчників і пов’язаної зі СНІДом саркоми Капоші. Він показаний для лікування множинної мієломи в комбінації з бортезомібом^[1] які також вводять шляхом внутрішньовенних ін’єкцій^[9]. Доксорубіцину гідрохлорид (у вигляді Myocet liposomal) показаний для лікування раку молочної залози в комбінації з циклофосфамідом^[2].

Доксорубіцин зазвичай використовується для лікування деяких видів лейкемії та лімфоми Ходжкіна, а також рак молочної залози, шлунка, матки, яєчників, сечового міхура, рак легенів, щитоподібної залози, саркоми м'яких тканин, множинної мієломи та інших^[9][10]. Зазвичай використовуються схеми, що містять доксорубіцин, AC (адриаміцин, циклофосфамід), TAC (таксотер, AC), ABVD (адриаміцин, блеоміцин, вінбластин, дакарбазин), BEACOPP, CHOP (циклофосфамід, гідроксилдаунорубіцил, вінкристин, преднізон) і FAC (5-фторурацил), адріаміцин, циклофосфамід)^[9].

Доксил використовується переважно для лікування раку яєчників, якщо хвороба прогресувала або рецидивувала після хіміотерапії на основі платини, або для лікування саркоми Капоші, пов’язаної зі СНІДом^[11].

Доксорубіцин взаємодіє з ДНК шляхом інтеркаляції та інгібування макромолекулярного біосинтезу^[13][14][15]. Це пригнічує прогресування топоізомерази II, ферменту, який розслаблює суперспіралі в ДНК для транскрипції^[16]. Доксорубіцин стабілізує комплекс топоізомерази II після того, як він розриває ланцюг ДНК для реплікації, запобігаючи вивільненню подвійної спіралі ДНК і тим самим зупиняючи процес реплікації^[13]. Він також може збільшити виробництво вільних радикалів хінонового типу, що сприяє його цитотоксичності^[10].

Плоска ароматична хромофорна частина молекули вставляється між двома парами основ ДНК, тоді як шестичленний цукор-даунозамін знаходиться в незначній борозенці та взаємодіє з фланкуючими парами основ безпосередньо поруч із сайтом інтеркаляції, про що свідчить декілька кристалічних структур^[17][18].

Шляхом інтеркаляції доксорубіцин також може індукувати виведення гістону з транскрипційно активного хроматину^[19][20]. В результаті реакція на пошкодження ДНК, епігеном і транскриптом дерегулюються в клітинах, які зазнали впливу доксорубіцину^[19].

Використання під час вагітності може завдати шкоди плоду^[4].

Поширені побічні ефекти включають випадання волосся, блювання, пригнічення кісткового мозку та запалення внутрішньої частини рота^[4], захворювання серця та відмирання тканин у місці ін’єкції^[4].Можливі також:

• гострий лімфобластний лейкоз та гострий мієлобластний лейкоз, лейкопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія;
• гарячка, інфекції, сепсис/септицемія, септичний шок, кровотеча, тканинна гіпоксія, смерть;
• анафілаксія;
• анорексія, дегідратація, гіперурикемія;
• кон'юнктивіт/кератит, сльозотеча;
• кардіотоксичність тахіаритмія, а/в блокада, блокада ніжок пучка Гіса, асимптоматичне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, застійна серцева недостатність; тахікардія, в тому числі надшлуночкової тахікардії, зміни на ЕКГ;
• тромбофлебіт, флебосклероз, тромбоемболія, приливи крові, шок;
• тромбофлебіт в місці ін'єкції, реакції у місці внутрішньовенного введення, тяжкий целюліт, хроматурія;
• нудота, блювання, мукозит/стоматит, гіперпігментація слизової оболонки рота, езофагіт, абдомінальний біль, ерозія слизової оболонки шлунка, ШКК, діарея, коліт;
• зміни рівнів трансаміназ; алопеція, у тому числі припинення росту бороди, висип на шкірі/свербіж, місцева токсичність, зміни шкіри, гіперпігментація шкіри та нігтів, фоточутливість, гіперчутливість до опроміненої шкіри, кропив'янка, акральна еритема (долонно-підошовний синдром), дизестезія долонь та підошв;
• при в/міхуровому введенні-гематурія, симптоми подразнення міхура, відчуття печіння в ділянці сечового міхура та при сечовипусканні, дизурія, утруднене сечовипускання та полакіурія, геморагічний цистит, некроз стінки сечового міхура;
• аменорея, олігоспермія та азооспермія;
• нездужання, астенія, з циклофосфамідом для лікування ранніх метастазів раку молочної залози в аксилярні лімфатичні вузли, втрата ваги^[21]

Гідроксилдаунорубіцил, Адріаміцин (Adriamycin), Caelyx, Myocet; Доксил

• ДОКСОРУБІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія
• Доксорубіцин — Довідник медичних препаратів
• Доксорубіцин чи епірубіцин: клінічні паралелі — Медичний сайт Моріон

Це незавершена стаття з біохімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.