Ковадло

Ковадло складається з таких складових частин:

• Верх — пласка опорна поверхня ковадла, на яку кладуть метал для обробки, основна робоча поверхня ковадла. На верху ковадла розміщуються кілька отворів. Круглі отвори слугують для пробивання отворів у виковках, а квадратний — для розміщення у ньому підкладного інструменту й пристроїв.
• Ріг — виступна загострена частина ковадла, призначена для гнуття заготовок під різноманітними кутами й кування виковків у вигляді кілець.
• Хвостова частина ковадла виготовляється у вигляді виступу з прямими кутами для гнуття заготівок під прямим кутом.
• Стояне́ць — це дерев'яний стовпчик, на який встановлюється ковадло. До нього ковадло прикріплюється за допомогою хомутів.

За СРСР в Україні діяли загальносоюзні ГОСТи на ковадла й їх виготовляли таких типів:

• Безрогі: ГОСТ 11396-75, маса 96-200 кг
• Однорогі: ГОСТ 11397-75, маса 70-210 кг
• Дворогі: ГОСТ 11398-75, маса 100—270 кг
• Однорогі консольні: ГОСТ 11399-75, маса до 95 кг
• Шпераки: ГОСТ 11400-75, маса до 30 кг

ГОСТи вимагають, щоб ковадла були марковані, мали умовні позначення, що відповідають їхнім розмірам, й знак підприємства-виробника.

• Шперак (заст. на́ковань^[2]) — маленьке ковадло, яке може являти собою як окреме невеличке ковадло на власному стоянці, так й ковадло, яке закріплюється у квадратному отворі великого ковадла.
• Бабка — коваделко, на якому здебільшого клепають коси^[3]. У Словарі української мови Б. Д. Грінченка розрізняються бабка і коваленка: перша в перерізі має форму ромба, друга — трикутника^[4]. Для фіксації бабку вбивають нижньою частиною в дерев'яний чурбак — бабчар^[5].

• Коваделко — одна зі слухових кісточок середнього вуха, названа так за схожість з маленьким ковадлом
• Ковадло (геральдика)