Мегхалейський ярус
| Система/ Період | Відділ/ Епоха | Ярус/ Вік | Вік (млн років) | |
|---|---|---|---|---|
| Антропоген, Q | Голоцен, Q2 | Мегхалейський | 0 | 0,0042 |
| Нортгриппський | 0,0042 | 0,0082 | ||
| Гренландський | 0,0082 | 0,0117 | ||
| Плейстоцен, Q1 | Тарантський | 0,0117 | 0,126 | |
| Тібанський | 0,126 | 0,781 | ||
| Калабрійський | 0,781 | 1,80 | ||
| Гелазький | 1,80 | 2,58 | ||
| Неоген, N | Пліоцен, N2 | П'яченцький | старіше | |
Примітки і коментарі Підрозділи четвертинної системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1]. Для голоценових віків і ярусів встановлено датування відносно 2000 року (тобто гренландій розпочався 11,7 тис. років тому, відраховуючи від останнього мілленіуму)[2][3]. Чибаній і Тарантій є неофіційними пропонованими назвами для ярусів середнього і верхнього плейстоцену, відповідно. У Європі та Північній Америці голоцен традиційно поділяється на Пребореальний, Бореальний, Атлантичний, Суббореальний і Субатлантичний періоди за схемою Блітта — Сернандера (англ. Blytt–Sernander). Існує багато локальних систем поділу верхнього плейстоцену. Головними елементами такої переодизації слугують стадії наступу льодовиків (гляціали, льодовикові періоди) та їхнього відступу (інтергляціали, межильодовиків'я). | ||||
Мегхалейський (мегхалайський) вік і ярус (англ. Meghalayan) — верхній з трьох підрозділів голоцену.
Стратиграфія
Виділено 2018 року Міжнародною комісією зі стратиграфії (англ. International Commission on Stratigraphy)[4][5]. Мегхалейський вік названий на честь індійського штату Меґхалая — саме там розташовані печери, за натічними утвореннями в яких встановили час початку посухи[6][7]. Мегхалейський вік охоплює останні 4200 років голоцену[8].
Інші підрозділи голоцену:
- Нортгріппський вік (охоплює період 8200 — 4200 років тому)[9].
- Гренландський вік (охоплює період 11 700 — 8200 років тому)[10].
Тектоніка
Продовжується альпійський орогенез Альпійського складчастого поясу; вулканічна діяльність на околицях Тихоокеанської плити — Тихоокеанське вогняне кільце; спрединг серединно-океанічних хребтів. 1815 року відбулось катастрофічне виверження вулкана Тамбора в Малайському архіпелазі, що спричинило викид вулканічного матеріалу в атмосферу планети на значну висоту.
Палеогеографія
Вік розпочався із глобальної посухи. Вона тривала близько 200 років і вплинула на всі людські цивілізації Землі, у тому числі на території сучасних Єгипту, Греції, Сирії та Палестини, а також у Месопотамії, долинах Інду й Янцзи. Малий льодовиковий стадіал у Північній півкулі у період між 1400 та 1850 роками. Виверження Тамбори 1815 року призвело до року без літа у Європі та Північній Америці.
Рівень людської активності відіграє істотну роль географічній оболонці Землі, стає справжнім геологічним фактором. Початок глобального потепління та кліматичних змін спричинених, ймовірно, викидами людством парникових газів у процесі його розвитку[a].
Палеонтологія
Діяльність людини, перш за все, зі знищення середовища життєдіяльності видів, прискорює четвертинне масове вимирання видів.
Див. також
Примітки
Література
- Мегхалейський вік [Архівовано 3 січня 2020 у Wayback Machine.] // Вовк В. М. Геологічний словник : для студентів вищих навчальних закладів. — Кіровоград : «КОД», 2012. — 504 с. — ISBN 978-966-1508-92-6.
| ← |
| → | |||||||
