Могильовська губернія

Могильовська губернія (або Могилівська губернія[1], рос. Могилёвская губерния) — губернія, адміністративно-територіальна одиниця на заході Російської імперії.

Могильовська губернія

Герб
Центр Могильов
Існування 1772-1919
Утворено 1772-1778, 1802-1919
Площа 42134,6 верст²
Населення 1 686 764 осіб (1897)
Попередники Велике князівство Литовське
Наступники БРСР
3 рублі Могильовської губернії 1918 р. із написом польською мовою

Історія

Утворена в 1772 після першого поділу Речі Посполитої з частини білоруських територій, що відійшли до Росії (північна частина увійшла до складу Псковської губернії). Спочатку до складу Могилівської губернії входили Могилівська, Мстиславльська, Оршанська й Рогачевська провінції.

У 1777 розділена на 12 повітів.

У 1778 губернія перетворена на Могильовське намісництво

У 1796 намісництво перетоворене на Білоруську губернію.

У 1802 Білоруська губернія перетворена на Могильовську губернію в складі колишніх 12 повітів.

З вересня 1917 губернія була віднесена до Західної області, у 1918 — до Західної Комуни, а із січня 1919 — до БРСР у складі РРФСР, а з лютого — до РРФСР. Вже 11 липня 1919 р. Могильовська губернія скасована, а 9 її повітів увійшли до Гомельської губернії, Мстиславський повіт переданий Смоленській губернії, а Сенненський повіт — Вітебській губернії.

У 1938 із центром у місті Могильові утворена Могильовська область.

Адміністративно-територіальний поділ

До складу Могильовської губернії вхоили 12 повітів: Бабиновичский (скасований в 1840 р.), Білицький повіт (у 1852 р. перейменований у Гомельський), Клімовичський, Кописький повіт (у 1861 р. перейменований у Горецький), Могилівський, Мстиславський, Оршанський, Рогачовський, Сененський, Старобихівський повіт (у 1852 р. перейменований у Бихівський), Чауський, Черіковський. І вже наприкінці XIX — початку XX ст.ст. до складу губернії входило 11 повітів:

У 1772—1777 р. входили провінції

У 1801—1917 р. входили повіти

ПовітПовітове містоПлоща,
верст²
Населення[2]
(1897), осіб
1БихівськийБихів (6 381 осіб)4 105,8124 820
2ГомельськийГомель (36 775 осіб)4 719,4224 723
3ГорецькийГорки (Білорусь) (6 735 осіб)2 487,0122 559
4КлімовичськийКлимовичі (4 714 осіб)3 711,4143 287
5МогильовськийМогильов (43 119 осіб)3 009,9155 740
6МстиславськийМстиславль (8 514 осіб)2 220,4103 300
7ОршанськийОрша (13 061 осіб)4 813,9187 068
8РогачовськийРогачов (9 038 осіб)6 546,1224 652
9СєненськийСєнно (4 100 осіб)4 268,8161 652
10ЧауськийЧауси (4 960 осіб)2 168,088 686
11ЧериковськийЧериков (5 249 осіб)4 083,9150 277

Населення

«Мапа народонаселення Могилівської губернії за віросповіданнями» Олександра Ріттіха, 1864 рік

Національний склад у 1897 р.[3]:

Повітбілорусиєвреїросіяниполякилатиші
Губернія у цілому82,4 %12,1 %3,4 %1,0 %
Бихівський88,2 %9,1 %
Гомельський74,1 %14,4 %9,7 %1,0 %
Горецький85,4 %13,1 %
Клімовичський82,6 %10,8 %5,4 %
Могильовський69,9 %21,9 %5,6 %1,5 %
Мстиславський81,5 %16,1 %1,4 %
Оршанський79,9 %12,1 %2,6 %1,8 %2,0 %
Рогачовський86,9 %9,7 %2,0 %1,1 %
Сенненский85,6 %7,8 %3,4 %2,4 %
Чауський89,6 %8,3 %
Черіковський89,6 %8,6 %

Керівництво губернії

У різні періоди управління губернією здійснювали посадовці: генерал-губернатори, правителі намісництва, губернатори, віце-губернатори.

Генерал-губернатори

П. І.Б.Титул, чин, званняЧас на посаді
Чернишов Захар Григоровичгенерал-фельдмаршал
1778—1782
Пасек Петро Богданович[ru]генерал-аншеф
1782—1796

Губернатор

П. І. Б.Титул, чин, званняЧас на посаді
Каховський Михайло Васильовичгенерал-майор
1773—1778

Правителі намісництва

П. І. Б.Титул, чин, званняЧас на посаді
Каховський Михайло Васильовичгенерал-майор
1778—1779
Пасек Петро Богданович[ru]генерал-поручик
1779—1781
Енгельгардт Микола Богданович[ru]статський радник (дійсний статський радник)
1781—1790
Вязмітінов Сергій Кузьмич[ru]генерал-майор
1791—1794
Черемисинов Герасим Іванович[ru]дійсний статський радник
1794—1796
У складі Білоруської губернії
12.1796—02.1802

Земські установи

  • У 1864 р. під час введення земських установ губернію залишено «неземською».
  • У 1903 р. було прийнято «Положення про керування земським господарством у губерніях Вітебській, Волинській, Київській, Мінській, Могильовській, Подільській»[4], згідно з яким у губернії вводився модифікований порядок земського керування, із призначенням усіх членів земських управ і земських виборців «голосних» від уряду. Даний порядок був визнаний невдалим, після чого
  • з 1910 р. розроблявся законопроєкт про введення в цих губерніях виборних земських установ, але також з виключеннями із загального порядку, спрямованими на відсторонення від участі в земствах землевласників польського походження.
  • У 1911 р. прийняття даного закону супроводжувалося гострою політичною кризою (див. «Закон про земство в західних губерніях»). Виборне земство в цих шести губерніях діяло з 1912 р.[5].

Див. також

Примітки

Джерела

  1. Могилёвская губерния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. Статья Селиванова А. Ф. (рос.)
  2. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье. — СПб., 1905. — Т. XXIII. Отделение I. — 334—353 с. № 22757 (рос.)
  3. Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье. — СПб., 1914. — Т. XXXI. Отделение I. — 170—175 с. № 34903 (рос.)
  4. Gubernia mohylewska w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VI (Malczyce — Netreba) z 1885 r. (пол.)
  5. «Памятная книжка Могилевской губернии», г. Могилев, 1865—1915 гг. (рос.)

Посилання