Мілан-Центральний
Мілан-Центральний (італ. Stazione Milano Centrale) — головна залізнична станція міста Мілан, Італія, одна з найбільших залізничних станцій Європи. Станція є кінцевою і розташована на півночі центрального Мілана.Була офіційно відкрита в 1931 році та замінила стару центральну станцію (побудовану в 1864 році),яка була транзитною, але з обмеженою кількістю колій та простору, тому не могла впоратися зі збільшенням трафіку,спричиненим відкриттям тунелю Симплон в 1906 році.
| Мілан-Центральний | |
| Дата створення / заснування | 1931 |
|---|---|
 | |
 | |
| Країна |  Італія[1] |
| Адміністративна одиниця | Мілан[1][2] |
| Часовий пояс | CET і CEST |
| Висота над рівнем моря | 132 м |
| Оператор | Trenitaliad, Trenordd, Trenitalia Tperd, Italo - Nuovo Trasporto Viaggiatorid і Rete Ferroviaria Italianad |
| Архітектор | Ulisse Stacchinid |
| Дата офіційного відкриття | 1931 |
| Сусідня станція | Milano Lambrate railway stationd, Milano Greco Pirelli railway stationd, Milano Porta Garibaldi railway stationd і Milano Greco Pirelli railway stationd |
| Обслуговується маршрутом | Trenhoteld, Trenitalia Franced, EuroCity, Frecciarossad і Frecciabiancad |
| Залізнична лінія | Domodossola–Milan railwayd, Lecco–Milan railwayd, Milan–Bologna railwayd, Milan–Bologna high-speed railwayd, Chiasso–Milan railwayd, Genoa–Milan railwayd, Milan–Venice railwayd, Milan–Verona high-speed railwayd, Turin–Milan railwayd і Turin–Milan high-speed railwayd |
| Тарифна зона | Mi1d |
| Кількість колій обслуговування | 24 |
| Щоденний пасажиропотік | 320 000 |
| Обладнаний | ticket machined, ticket officed, Санітарний вузол і railroad policed |
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[2] |
| Адреса | Piazza Duca d'Aosta[2] |
| Станція пересадки | Centrale FSd і Мережа міланського трамваю |
| Обслуговується | Rete Ferroviaria Italianad і Grandi Stazionid |
| Категорія станції | platinum stationd[3] |
| Стан використання | використовується[d] |
| Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента | d |
 | |
 Мілан-Центральний у Вікісховищі | |
9°12′14″ сх. д. / 45.485658000027775927° пн. ш. 9.20398800002777939° сх. д.
Мілан-Центральний має швидкісне сполучення з Туріном[en] на заході, та на сход Венецією[en] через Верону, з Болонью[en], Римом, Неаполем та Салерно. Залізниці Сімплон та Готтард сполучають Мілан-Центральний з Берном[en] та Женевою через Домодоссолу[en] та Цюрих через К'яссо[en] у Швейцарії.
Міжміські та регіональні потяги курсують від Мілан-Центральний до Вентімільї (кордон Франції), Генуї, Туріна, Домодоссоли (кордон швейцарського кантону Вале/Валліс), Тірано (кордон швейцарського кантону Граубюнден/Грізонс), Бергамо, Верона, Мантова, Болонья та Ла-Спеція.
Міланська приміська залізниця[en], не використовує Мілан-Центральний, а інші станції залізниці: Порта-Гарібальді[en] (північний захід), Кадорна[en] (захід) та Рогоредо[en] (схід).
Історія
Станцію було урочисто відкрито в 1931 році та замінила стару станцію (1864 року побудови),що вже не справлялася із збільшеним пасажиропотоком через відкриття тунелю Симплон в 1906.
Будівництво вокзалу розпочав архітектор Уліссе Стаккіні[en],що взяв за зразок «Union Station» у Вашингтоні.Будівництво відбувалося досить повільно через економічну кризу що вибухнула в Італії після Першої світової війни.Так прихід до влади Беніто Муссоліні кардинально змінив вигляд вокзалу.За задумкою нового прем'єр-міністра входило зробити вокзал таким чином, щоб він представляв міць і силу фашистського режиму.
Основною зміною стало будівництво сталевого купола за проекту Альберта Фава.Купол має 341 м завдовжки, а його площа дорівнює 66.500 м².Фасад вокзалу має довжину 200 м і висоту 72 м.Станція має 24 платформи.Приблизний пасажиропотік складає близько 400.000 осіб/день[4].
