Нахсько-дагестанські мови

мовна сім’я

На́хсько-дагеста́нські мови — сім'я мов, зосереджена переважно на сході Північного Кавказу (нині Росія), а також в Азербайджані, Грузії, Туреччині, Йорданії та в деяких інших країнах Близького Сходу. Загальна кількість мовців сягає близько 2,4 млн.

Нахсько-дагестанські мови
Поширені:Дагестан Дагестан
Чечня Чечня
Інгушетія Інгушетія
Класифікація:Північнокавказькі мови
 Нахсько-дагестанські мови
Групи:
Лезгинські мови[en]
ISO 639-2 and 639-5:cau

Ареал поширення Нахсько-дагестанських мов

У лінгвістиці також уживаний термін «дагестанські мови», що охоплює майже всі гілки нахсько-дагестанської сім'ї, за винятком нахської групи.

Характерні риси:

Класифікація

Нахська група

Андо-аваро-цезька група

Даргинська група

Лезгинська група

Гіпотези про спорідненість з іншими сім'ями

А. К. Глейє висловив здогадки про те, що племена, споріднені абхазо-черкеським, в давнину жили й південніше, аж до самої Месопотамії. Щоб довести це, він звертається до досемітської мітаннійської мови та порівнює її лексику та граматику з лексикою та граматикою абхазо-черкеських мов, роблячи висновок, що мітаннійська мова посідає середнє місце між абхазо-черкеськими та нахсько-дагестанськими мовами.

1995 року С. А. Старостін висунув гіпотезу про віддалену спорідненість хуритської мови з сучасними північнокавказькими мовами. Виявлення нових текстів на хуритській мові, а також розвиток північнокавказького порівняльно-історичного мовознавства нині зробили цю гіпотезу менш популярною. В 100-словному списку базової лексики майже не знаходяться збіги між засвідченою хуритською та північнокавказькою прамовами. Лінгвістичний аналіз показує, що хуритська мова бутувала паралельно пранахській мові увесь час своєї фіксації.