Обінутузумаб

Обінутузумаб — синтетичний лікарський препарат, який є генно-інженерним рекомбінантним гуманізованим (від миші^[3]) моноклональним антитілом до поверхневого антигену B-лімфоцитів CD20. Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні обінутузумабу із трансмембранним антигеном злоякісних зрілих В-лімфоцитів та як злоякісних, так і не злоякісних пре-В-лімфоцитів, що призводить до активації імунологічних реакції, які спричинюють лізис В-лімфоцитів, але не атакує нормальні зрілі В-лімфоцити та інші нормальні клітини плазми, а також нормальні стовбурові гемопоетичні клітини. Обінутузумаб призводить до лізису В-лімфоцитів також і завдяки механізму антитілозалежної клітинної цитотоксичності.<^[7] ref name="compendium.com.ua"/> Обінутузумаб застосовується для лікування хронічного лімфолейкозу, частіше в комбінації з хлорамбуцилом або бендамустином, при неефективності або при неможливості застосування флударабіну.^[1][2] Обінутузумаб також схвалений у США для лікування фолікулярної лімфоми у комбінації з бендамустином при неефективності попереднього лікування ритуксимабом.^[5][8] У клінічних дослідженнях обінутузумаб виявив вищу ефективність у лікуванні хронічного лімфолейкозу в порівнянні з іншими моноклональними антитілами, зокрема офатумумабом^[2] та ритуксимабом^[9], а також ефективнішим за ритуксимаб у лікуванні фолікулярної лімфоми.^[5]

Фармакокінетика

Обінутузумаб швидко розподіляється в організмі після внутрішньовенного введення. Біодоступність препарату становить 100 %. Обінутузумаб проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Дані про метаболізм препарату та шляхи виведення з організму відсутні. Період напіввиведення препарату з організму становить 26,4—36,8 діб (варіює відносно гематологічного діагнозу), і цей час не змінюється при печінковій та нирковій недостатності, а також у хворих різних вікових груп.^[3][7]

Обінутузумаб застосовується при хронічному лімфолейкозі при неефективності попереднього лікування флударабіном, та фолікулярної лімфоми у комбінації з бендамустином при неефективності попереднього лікування ритуксимабом.^[3][7]

При застосуванні обітузумабу найчастішими побічними ефектами є лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, гарячка, кашель, нудота, діарея, інфузійні реакції.^[1] Іншими побічними ефектами препарату є^[3][7]:

• Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — свербіж шкіри, нічний гіпергідроз, екзема, алопеція.
• З боку травної системи — диспепсія, запор, коліт, геморой.
• З боку нервової системи та органів чуттів — гіперемія очей, депресія
• З боку серцево-судинної системи — артеріальна гіпертензія, фібриляція передсердь, серцева недостатність.
• З боку опорно-рухового апарату — біль у спині, біль у кінцівках, біль у грудній клітці, біль у кісках, біль у суглобах.
• З боку дихальної системи — закладеність носа, нежить, синусит.
• З боку сечостатевої системи — дизурія, нетримання сечі.
• Інфекційні ускладнення — грип, герпетичні висипання, кандидоз ротової порожнини, інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, інфекції сечовидільних шляхів, реактивація латентних інфекцій (у тому числі прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії або гепатиту B).
• Інші побічні ефекти — синдром лізису пухлини, збільшення концентрації сечової кислоти в крові, болючість при пальпації лімфатичних вузлів, поява плоскоклітинної карциноми шкіри.

Обінутузумаб протипоказаний при застосуванні при підвищеній чутливості до препарату, важких порушеннях функції нирок, вагітності та годуванні грудьми, активації хронічних інфекцій, особам віком до 18 років.^[3][7]

Обінутузумаб випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для ін'єкцій із вмістом діючої речовини 1,0 г у флаконі по 40 мл.^[3][10]

• Обінутузумаб на сайті mozdocs.kiev.ua