Диспепсія

Диспепсі́я (від грец. δυς- важко, складно та πέψη — травлення) — збірний термін, що включає групу функціональних розладів травлення, які слід розглядати в клінічній практиці як синдроми, при яких порушуються процеси ферментативної обробки білкової або вуглеводної їжі.

Диспепсія
Спеціальність	гастроентерологія
Препарати	гідрокарбонат натрію[1], карбонат кальцію[1][2], гідроксид магнію[1], фамотидин[1][2], magnesium trisilicated[1], calcium gluceptated[1], Циметидин[1], Нізатидин[1], цизаприд[1], Магалдрат[1], dihydroxyaluminum sodium carbonated[1], aluminium carbonated[1], карбонат магнію[1], carbonate iond[1], лансопразол[2], пантопразол[2], омепразол[2], езомепразол[2], декслансопразол[2], ранітидин[2], метоклопрамід[2], eseridined[3], bromoprided[4] і levosulpirided[5]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	MD92
МКХ-10	K30
DiseasesDB	30831
MeSH	D004415
Dyspepsia у Вікісховищі

У першому випадку створюються умови для посилення процесів гниття під впливом гнилісної флори, переважно у товстій кишці, у другому — значно збільшуються бродильні процеси під дією флори, що посилено розмножується, як у товстій, так і в тонкій кишках. При тривалій або частій диспепсії розвивається ентерит або ентероколіт.

Диспепсія гнилісна проявляється здуттям, тяжкістю та тупим болем у животі, проносами з гнилісним запахом випорожнень, слабкістю, швидкою втомлюваністю та зниженням апетиту внаслідок загальної інтоксикації продуктами гниття, що утворюються та всмоктуються у кишці (індол, скатол, диметилмеркаптан, сірководень та ін.). При дослідженні калу виявляється креаторея.

Диспепсія бродильна характеризується метеоризмом, бурчанням у кишці, виділенням великої кількості газів, частим, слабозабарвленим пінистим калом з кислим запахом. У калі визначається велика кількість крохмальних зерен, кристалів органічних кислот, клітковини, йодофільних мікроорганізмів.