Пригожин Ілля Романович
Пригожин Ілля Романович (25 січня 1917, Москва — 28 травня 2003, Брюссель) — бельгійський хімік російського походження. Відомий своїми роботами з дослідження складних, дисипативних систем, самоорганізації та необоротності, що мали вплив на різні галузі науки поза хімією. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1977 року. Був іноземним членом академії наук України.
| Пригожин Ілля Романович | |
|---|---|
| рос. Илья́ Рома́нович Приго́жин фр. Ilya Romanovich Prigogine | |
 | |
| Народився | 12 (25) січня 1917[1] або 25 січня 1917[2] Москва, Російська імперія[3] |
| Помер | 28 травня 2003[1][4][…] (86 років) Брюссель[d] |
| Країна |  Бельгія[6] Російська імперія |
| Діяльність | філософ, фізик, викладач університету, хімік, письменник-документаліст |
| Alma mater | Вільний університет Брюсселя |
| Галузь | хімія і фізика |
| Заклад | Техаський університет Вільний університет Брюсселя Чиказький університет |
| Науковий керівник | Théophile de Donderd |
| Відомі учні | Pierre M. V. Résiboisd[7] |
| Аспіранти, докторанти | Radu Bălescud Adi Bulsarad Manuel García Velarded Harry Friedmannd Grégoire Nicolisd[7] Zili Zhangd[7] Michael Vladimirovich Rosenbergd[7] Werner Horsthemked[7] Leon Brenigd[7] Bernard Lavendad[7] Francisco de Assis Boscod[7] Dilip Kumar Kondepudid[7] Alexandre Serge François Pomposod[7] Alkis P. Grecosd[7] André de Palmad[7] Paul Mandeld[7] Ping Chend[8] |
| Членство | Леопольдина North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd Академія наук СРСР НАН України Румунська академія Академія наук НДР Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Міжнародна академія історії науки Національна академія наук США |
| Відомий завдяки: | теорія дисипативних систем |
| Нагороди | |
 Пригожин Ілля Романович у Вікісховищі | |
Біографія
Пригожин народився в Москві за кілька місяців до російської революції 1917 року у єврейській родині. Його батько, Роман (Рувим Абрамович) Пригожин, був інженером-хіміком в Імператорській Московській техничній школі; його мати Юлія Віхман була піаністкою. Його батьки емігрували спочатку в Німеччину у 1921 році, а потім у Бельгію в 1929 році, де Пригожин отримав громадянство у 1949 році. Пригожини вивчав хімію у Вільному університеті Брюсселя, в якому він згодом став професором у 1950 році. У 1959 році він також був призначений професором в Техаському університеті в місті Остін. У 1961 р. одружився з польським хіміком Мариною Прокопович. Від 1961 до 1966 року був професором у Чиказькому університеті. У 1989 році отримав аристократичний титул віконта від короля Бельгії.
Праці
- Гленсдорф П., Пригожин И. Термодинамическая теория структуры, устойчивости и флуктуаций. — М. : Мир, 1973. — 280 с.
- Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. — М. : Мир, 1990. — 358 с.
- Николис Г., Пригожин И. Самоорганизация в неравновесных системах: От диссипативных структур к упорядоченности через флуктуации. — М. : Мир, 1979. — 512 с.
- Пригожин И. Введение в термодинамику необратимых процессов. — М. : ИЛ, 1960. — 150 с.
- Пригожин И. Конец определенности. — Ижевск : РХД, 2001. — 216 с.
- Пригожин И. Молекулярная теория растворов. — М. : Металлургия, 1990. — 344 с.
- Пригожин И. Неравновесная статистическая механика. — М. : Мир, 1964. — 314 с.
- Пригожин И. Определено ли будущее. — Ижевск : ИКИ, 2005. — 240 с.
- Пригожин И. От существующего к возникающему: Время и сложность в физических науках. — М. : Наука, 1985. — 328 с.
- Пригожин И., Дефэй Р. Химическая термодинамика. — Новосибирск : Наука, 1966. — 510 с.
- Пригожин И., Кондепуди Д. Современная термодинамика. От тепловых двигателей до диссипативных структур. — М. : Мир, 2002. — 464 с.
- Пригожин И., Стенгерс И. Время. Хаос. Квант. — М. : Прогресс, 1994. — 266 с.
- Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. — М. : Прогресс, 1986. — 432 с.
Див. також
- 11964 Пригожин — астероїд, названий на честь науковця.
Література
- Пригожин Ілля Романович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 518. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Примітки
Посилання
 | Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
